Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №609/491/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/491/26

2-а/609/7/2026

28 травня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючої судді: Катерняк О.М.

за участю: секретаря судового засідання Мацишиної Г.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шумськ адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимоги позивача: про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 20 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1.13 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2026 року №R368630/322, якою позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 1700 грн.

2. Позов обґрунтовано тим, що 20 лютого 2026 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови позивачу інкримінується порушення правил військового обліку, а саме те, що він не пройшов ВЛК всупереч вимогам Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025 «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Позивач вважає дану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує його права, оскільки він не вчиняв інкримінованого йому правопорушення, процедура розгляду справи та винесення постанови була проведена з грубим порушенням норм КУпАП, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Так, про те, що відносно нього відкрито виконавче провадження позивач дізнався 08 травня 2026 року, коли в банкоматі під час зняття готівки побачив повідомлення про блокування банківського рахунку виконавчою службою. Тоді, 11 травня 2026 року, під час звернення до Шумського відділу ДВС дізнався, що відносно нього відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.02.2026, про які він взагалі не знав, оскільки йому не надходило жодного виклику для розгляду справи про адміністративне правопорушення, копія постанови йому не надсилалась та не вручалась. Отже, вважає, що реального розгляду справи взагалі не відбулось, що позбавило його можливості: ознайомитись з матеріалами справи, надати пояснення щодо обставин, які йому інкримінуються, заперечити висунуті звинувачення; скористатись юридичною допомогою. Тобто такі дії ІНФОРМАЦІЯ_2 є прямим порушенням норм КУпАП, зокрема статей 245, 268, 280, 254 КУпАП.

Стосовно відсутності його вини та складу адміністративного правопорушення зазначає, що процедурі проходження особою медичного огляду передує видача уповноваженою особою направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 Порядку №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на ВЛК за формою, згідно з додатком 12 Порядку №560, а також формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду. Позивач стверджує, що не отримував направлення на проходження військово-лікарської комісії та не отримував повістку про явку до ТЦК та СП для отримання такого направлення, отже не мав змоги пройти ВЛК, а тому відповідно притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є безпідставним та протиправним. Вказує, що за обставин, що існували на момент винесення оспорюваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності йому фактично могли інкримінувати неявку до ТЦК та СП для отримання направлення на проходження ВЛК, за наявності врученої повістки про це, однак ні в якому разі ухилення від проходження ВЛК.

Крім того зазначає, що згідно із постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 він обвинувачується в тому, що не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Однак Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025 «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» було визначено строк для проходження повторної ВЛК для осіб, які мали статус «обмежено придатний» до 05 червня 2025 року. Тобто станом на 06 червня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 володів відомостями про осіб, які не пройшли повторної ВЛК і саме з цієї дати необхідно обчислювати строки притягнення до адміністративної відповідальності. Строк накладення адміністративного стягнення за таке правопорушення відповідно до ст. 38 КУпАП закінчується 06 вересня 2025 року, водночас т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 всупереч даним вимогам та п. 7 ст. 247 КУпАП застосував до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Стосовно відсутності доказів у справі зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчинення адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. В силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Як вбачається з копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_2 №R368630/322 від 20.02.2026 розгляд справи проводився без дослідження доказів, лише по факту. В тексті постанови немає згадки про направлення на проходження ВЛК, без якого позивач просто не міг пройти медичний огляд. Також в постанові немає згадки про протокол про адміністративне правопорушення, який в даному випадку повинен був складатись в обов`язковому порядку. У постанові відсутні будь-які докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, постанова не містить належного обґрунтування правопорушення. Порушення вчинені під час складання постанови є підставою для її скасування та закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Окремо зазначає, що згідно витягу із за стосунку «Резерв+» він перебуває у «розшуку» та відсутні відомості про притягнення його до адміністративної відповідальності. На момент винесення оскаржуваної постанови та на даний час позивач має відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 13 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На підставі викладеного, позивач просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 20.02.2026 №R368630/322 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП через відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

3. 27 травня 2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 подано відзив на позов. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що позивач, будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку, був зобов`язаний самостійно виконати вимоги Закону України №4235-IX від 12.02.2025, однак такого обов`язку не виконав.Зазначає, що обов`язок проходження повторного медичного огляду виник безпосередньо із закону, а не з факту вручення направлення. Направлення на ВЛК є процедурним документом, який оформлює реалізацію встановленого законом обов`язку, однак його неотримання не звільняє військовозобов`язаного від виконання вимог мобілізаційного законодавства. Позивач фактично визнає, що знав про необхідність проходження ВЛК, оскільки детально цитує Закон №4235-IX, положення Постанови КМУ №560 та інші нормативні акти. Більше того, позивач не заперечує факт перебування у статусі «обмежено придатного» та не заперечує, що повторний медичний огляд ним не проходився. Таким чином, склад адміністративного правопорушення підтверджується самим фактом невиконання обов`язку, встановленого законом. Вважає, посилання позивача на нібито неповідомлення про розгляд справи є способом уникнення відповідальності та не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення. Позивач як військовозобов`язаний був зобов`язаний: виконувати правила військового обліку; підтримувати актуальність своїх облікових даних; самостійно цікавитися виконанням обов`язків, встановлених законом в умовах воєнного стану та загальної мобілізації. Невиконання особою власних обов`язків щодо підтримання зв`язку з ТЦК та СП не може покладати негативні наслідки на державний орган. Крім того, відповідно до положень КУпАП, неявка особи, належним чином повідомленої про розгляд справи, не перешкоджає її розгляду. Вважає, що склад адміністративного правопорушення у діях позивача наявний повністю. Об`єктом правопорушення є встановлений порядок ведення військового обліку та виконання мобілізаційних обов`язків. Об`єктивна сторона виражається у невиконанні вимог законодавства щодо проходження повторного ВЛК. Суб`єктом є військовозобов`язана особа, якою є позивач. Суб`єктивна сторона виражається щонайменше у формі необережності, оскільки позивач знав або повинен був знати про встановлений законом обов`язок. Доводи позивача фактично зводяться до спроби підмінити суть правопорушення формальними процедурними зауваженнями.

Стосовно строків притягнення до адміністративної відповідальності вказує, що правопорушення, пов`язане з невиконанням військовозобов`язаним обов`язку щодо проходження ВЛК, має триваючий характер. До моменту проходження ВЛК або виявлення порушення уповноваженим органом особа перебуває у стані безперервного невиконання встановленого законом обов`язку. Саме тому строк, передбачений ст. 38 КУпАП, обчислюється з моменту виявлення правопорушення, а не з 05.06.2025 року, як помилково стверджує позивач.

Додатково зазначає, що наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову не звільняє його від обов`язку: перебувати на військовому обліку; уточнювати військово-облікові дані; проходити ВЛК у випадках, передбачених законом. Відстрочка не скасовує обов`язків військовозобов`язаного та не є підставою для ігнорування вимог законодавства про військовий обов`язок та мобілізацію.

Крім того вказує, що позивач помилково ототожнює незгоду із постановою з відсутністю доказів. Зазначає, що матеріали адміністративної справи містять достатні дані для висновку про наявність правопорушення, а саме: дані військового обліку; інформацію щодо статусу позивача; відсутність відомостей про проходження повторної ВЛК; документи службової перевірки; матеріали щодо викликів та облікових процедур. Сам факт непроходження повторної ВЛК позивачем не заперечується.

З викладених у відзиві підстав просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю, постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R368630/322 від 20.02.2026 року залишити без змін.

4. 28 травня 2026 року на електронну адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, у котрій останній зазначає, що вважає твердження відповідача у відзиві такими, що не спростовують фактів викладених у позовній заяві. Зважаючи на це, просить заявлені ним позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Повідомляє, що письмову відповідь на відзив подавати не буде.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5. Ухвалою суду від 18 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи призначено на 28 травня 2026 року.

6. Сторони в судове засідання не з`явились, клопотали про розгляд справи без їх участі, про що подали письмові заяви.

7. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

8. Судом встановлено, що 11 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до начальника Шумського відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління МЮУ із письмовою заявою про видачу йому копії постанови про відкриття виконавчого провадження №8065813 та копії документів, на підставі яких відкрито виконавче провадження. Дану заяву отримано 11.05.2026 працівником ДВС, про що міститься підпис останнього.

9. Відповідно до Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №80652813 від 01.04.2026 слідує, що старшим державним виконавцем Шумського відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сачко А.В. відкрито виконавче провадження з виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №322 від 20.02.2026 про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 34000 грн.

10. Так, із Постанови №R368630/322 від 20.02.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яку винесено ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в Тернопільській області ОСОБА_2 , вбачається наступне: За результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вирішено накласти на нього штраф в сумі 17000 грн. Зазначено, що постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 287-289 КУпАП у вищому органі або до відповідного суду протягом 10 днів з дня її винесення. Крім того, у постанові відсутній підпис особи, стосовно котрої вона винесена, про отримання такого документа.

11. Згідно із витягу із за стосунку «Резерв+» військовозобов`язаного ОСОБА_1 слідує, що він непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Тип відстрочки: п. 13 ч. 1 ст. 23 до завершення мобілізації. Дата ВЛК 18.04.2018. Міститься позначка, що дані уточнено вчасно: 30.04.2025.

ІV. Оцінка Суду.

12. Відповідно до вимог ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

13. Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

14. Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

15. Згідно з абзацом 6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

16. Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-ІХ, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

17. Згідно з абзацом 3 пункту 63 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року, військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

18. Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

19. Крім того, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, передбачено процедуру направлення військовозобов`язаних для проходження медичного огляду з метою визначення їх придатності до військової служби.

Так, відповідно до абзаців 2-3 п.69 зазначеної Постанови, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

20. Відповідно до абзаців 1-2 п.74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров`я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов`язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

21. Судом встановлено, що позивач, як особа зі статусом «обмежено придатний», дійсно, самостійно не з`являвся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою проходження повторного медичного огляду для визначення придатності до військової служби до 5 червня 2025 року, однак, у матеріалах справи відсутні докази і того, що відповідач, згідно з вищезазначеними нормами, надавав позивачу направлення або ж повістку на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Крім того, суд бере до уваги пояснення позивача в позовній заяві про те, що про розгляд справи за ч.3 ст.210-1 КУпАП на 20 лютого 2026 року його ніхто не повідомляв і він про це не знав.

Відповідач зазначені обставини не спростовував, у відзиві на позов зазначив, що відповідно до положень КУпАП, неявка особи, належним чином повідомленої про розгляд справи, не перешкоджає її розгляду. Проте, на підтвердження належного повідомлення про розгляд справи, стороною відповідача до матеріалів справи не додано жодного доказу. Крім того, не зазначено та не підтверджено, чи складався протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутні порушення вимог пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-ІХ, абзацу 3 пункту 63 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року, абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а відтак відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

22. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Суд зазначає, що відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

24. Згідно ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

25. Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

26. Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

27. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Отже, у розглядуваній адміністративній справі відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести правомірність свого рішення (постанови) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт вчинення позивачем порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

28. Суд повинен розглядати справи повно та об`єктивно, що означає всебічне, повне та неупереджене дослідження всіх обставин справи, оцінку доказів та дотримання законності, ретельно дослідити всі обставини справи, а не лише ті, що подані однією зі сторін.

29. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За встановлених судом обставин, вина ОСОБА_1 , яка полягала у порушенні вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

30. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

31. Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

32. Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Судом установлено, що граничний строк проходження повторного медичного огляду Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX визначено до 05.06.2025.

Відтак, навіть за умови наявності у діях позивача ознак адміністративного правопорушення, таке правопорушення могло вважатися вчиненим з 06.06.2025, тобто з наступного дня після спливу встановленого строку.

Водночас правопорушення, яке полягає у невиконанні обов`язку пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у визначений строк, не є триваючим, оскільки пов`язане з пропуском конкретно встановленого строку.

Отже, перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності починається саме з наступного дня після закінчення граничного строку виконання відповідного обов`язку.

При цьому відповідач, який має доступ до відповідних реєстрів, у т.ч. Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, мав можливість виявити факт непроходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення винесено 20.02.2026, тобто після спливу восьми місяців із дня, який може вважатися днем виявлення правопорушення.

З огляду на те, що на дату винесення постанови 20.02.2026 тримісячний строк, передбачений частиною дев`ятою статті 38 КУпАП, закінчився, відповідач був позбавлений правових підстав для накладення на позивача адміністративного стягнення.

Отож, підсумувавши встановлені обставини в сукупності із зібраними доказами, суд доходить до висновку про те, що постанову №R368630/322 від 20.02.2026 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

32. Відповідно до ст.139 КАС України стягненню на користь позивача з відповідача підлягають судові витрати у справі, а саме судовий збір в сумі 665,60 грн.

На підставі ст.ст. 7, 9, 38, 210-1, 245, 247, 251, 258, 268, 279, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 20, 70, 7277, 122, 242, 244246, 257, 271, 286 КАС України, ст.ст. 62, 63 Конституції України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 20 лютого 2026 року - задовольнити.

2.Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2026 року №R368630/322, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17000 грн.

3.Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

4.Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 28 травня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя: Оксана КАТЕРНЯК