Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №593/230/25 — Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 593/230/25

Провадження № 3/593/1/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Бережанський районний суд Тернопільської області

"17" квітня 2026 р.

У складі:

Головуючої судді Німко Н.П.

При секретарі судового засідання Олексів О.Б.

З участю:

особи, яка притягується до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

представника (адвоката) особи,

яка притягується до адміністративної відповідальності Крамар Н.П.

представника (адвоката) малолітнього потерпілого

та законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Бережани Тернопільської області матеріали, які надійшли від відділу поліції №1 (м.Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-4 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , протягом року до адміністративної відповідальності не притягувалася,-

ВСТАНОВИВ:

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №618504 від 04 лютого 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , « в період листопада 2024 року по січень 2025 року перебуваючи на своєму робочому місці і будучи вчителькою початкових класів в Нараївському ЗЗСО 1-3 ст. за адресою вул. Центральна в с.Нараїв вчинила акт булінгу психологічного характеру відносно малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме в присутності інших учнів ображала ОСОБА_3 , принижувала його честь та гідність, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю дитини».

Такі дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковано за ч.1 ст. 173-4 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , як особа, що притягується до адміністративної відповідальності, свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП не визнала. Подала суду письмове пояснення, яке просила врахувати при розгляді цієї справи. Як вбачається із змісту такого пояснення, вона ( ОСОБА_1 ) з 15.08.2002 працює за безстроковим трудовим договором на посаді вчителя початкових класів у Нараївському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів. До 13 лютого 2025 року вона була класним керівником і вчителем у 2 класі, де навчався, зокрема ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ОСОБА_4 ). У період з грудня 2024 року по січень 2025 року учні класу під її класним керівництвом і де навчався ОСОБА_4 , скаржилися на неприємний запах у класі, ніхто із дітей не хотів сидіти поряд із ОСОБА_5 . У той час, так як у приміщенні класу завелися миші, вона розставила приманки для мишей. На скарги дітей щодо неприємного запаху у класі, вчителька відповіла, що то мабуть у приманку попали миші і здохли; вона збере батьківські збори, батьки куплять миючі засоби, і всі разом помиємо клас. Після скарг дітей, вона викликала до себе матір ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , яка сказала, що у її сина ОСОБА_6 періодичне нетримання сечі вночі. Також вона порадила матері звернутися до сімейного лікаря, що остання і зробила. 04 лютого 2025 року старшим дільничним офіцером поліції Відділу поліції № 1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції Головного управління поліції в Тернопільській області Миськівим В.Б. щодо неї складено протокол про адміністративне правопорушення № 618504 (далі - протокол № 618504) за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 ст. 173 (4) КУпАП. У зазначеному протоколі вказано, що «... в період з листопада 2024 р. по січень 2025 р. перебуваючи на своєму робочому місці і будучи вчителькою початкових класів в Нараївському ЗЗСО І-ІІІ ступенів за адресою: вул. Центральна, 8, с. Нараїв, ОСОБА_1 вчинила акт булінгу психологічного характеру відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме в присутності інших учнів ображала ОСОБА_6 , принижувала його честь та гідність, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю дитини, ... чим вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173 (4) КУпАП.». На такий зміст протоколу, вона, як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повідомляє, що ніякого булінгу (цькування) щодо малолітнього ОСОБА_6 вона не вчиняла, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме дії вчинені нею відносно ОСОБА_3 є булінгом, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що дають підстави суду беззаперечно встановити вчинення нею булінгу відносно малолітнього ОСОБА_6 . Також, у згаданому протоколі взагалі відсутнє посилання на те, яка шкода могла бути чи була заподіяна психічному або фізичному здоров`ю потерпілого. Звертає увагу, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011, заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, заява №36673/04).

За таких обставин вважає, що направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18.01.1978 у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій пакту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України 39598/03 від 21.07.2011 (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

А тому, на її думку, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не відображають усіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 173-4 КУпАП, а суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-4 КУпАП.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Крамар Н.П. у повному обсязі підтримала позицію ОСОБА_1 , вважає, що жодних фактів булінгу щодо малолітнього ОСОБА_3 та не вчиняла, просить провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-4 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутностю у її діях події і складу такого адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні малолітній потерпілий ОСОБА_3 (у присутності його законного представника мами ОСОБА_8 , представника адвоката Мартищук Л.П., педагога ОСОБА_9 та психолога ОСОБА_10 ) пояснив, що ОСОБА_1 дійсно була його вчителькою в першому і другому класах, навчання йому тоді не подобалося, навчатися у неї він не хоче, бо та «кричить». Також пригадує два випадки, коли та казала , що він «смердить» і щоб діти принесли шампунь і мило, і що вона сама буде його мити у школі, якщо він не буде митися вдома. Також вчителька пересадила його на задню парту, бо він «смердить» і він сидів сам. Це вона говорила на уроці в присутності інших учнів. Від цих слів він відчув образу, вдома плакав і розповів про це мамі. Також пригадує, що вчителька казала, що в класі здохли миші і тому «смердить», бачили одну здохлу мишу.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_11 (яка є законним представником малолітнього потерпілого, як його мати ) пояснила, що її син ОСОБА_12 навчався у першому класі у вчительки ОСОБА_1 . Очевидцем вчинення вчителькою стосовно її сина булінгу вона не була. Пригадує, що син приходив додому в плакав і розповідав що вчителька говорила що він неприємно пахне, це було 3- 4 рази. Точної дати цих подій вона не пам`ятає, ймовірно це було восени 2024 року, можливо у листопаді. Також підтвердила, що подала директору школи, де навчався син, заяву про вчинення стосовно нього булінгу.

Представник малолітнього потерпілого адвокат Мартищук Л.П. вважає доведеним у повному обсязі факт вчинення систематичного булінгу ОСОБА_1 , як вчителькою стосовно її учня ОСОБА_3 .

Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_13 (вчителька), ОСОБА_14 ( вчителька), ОСОБА_15 (директор школи), ОСОБА_16 ( начальник служби у справах дітей) по суті справи пояснили, що очевидцями вчинення ОСОБА_1 , як вчителькою стосовно свого учня ОСОБА_3 булінгу, вони не були.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також пояснення малолітнього потерпілого, його законного представника, допитавши свідків, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього докази, а також докази, надані стороною особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оголосивши у судовому засіданні письмові пояснення осіб, які були додані до матеріалів справи, суд прийшов до такого.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у повній відповідності із законом.

Згідно із ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статті 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

За змістом ст. 279 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення в суді розглядається у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке правопорушення.

Відповідно до п.3-1 ст.1 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 року типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Диспозицією ч.1 ст.173-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за булінг (цькування) учасника освітнього процесу.

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Тобто, умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту учасників освітнього процесу. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання шкоди, яка була заподіяна фізичному або психічному здоров`ю потерпілому.

Отже, для встановлення події та складу правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-4 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила булінг (цькування).

Із аналізу вищевказаних норм вбачається, що булінг (цькування), яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-4 КУпАП має місце тоді, коли діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, булінг (цькування), зокрема психологічного, фізичного, економічного, сексуального характеру, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-4 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода фізичному чи психічному здоров`ю стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу.

Такі дії утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання (дії) спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Відповідно вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15 серпня 2002 р. працювала за безстроковим трудовим договором на посаді вчителя початкових класів у Нараївському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Нараївської сільської ради і до 13 лютого 2025 року була класним керівником і вчителем у 2 класі, де навчався, зокрема ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У період листопада 2024 року (точної дати не встановлено), під час перебування у школі (навчальному класі), вчителька ОСОБА_1 в присутності інших учнів висловлювалася щодо неприємного запаху у класі, причиною якого назвала ймовірне недотримання правил гігієни учнем ОСОБА_3 , а також, наявністю мишей. Також, ОСОБА_1 пересадила ОСОБА_17 на задню парту, запропонувала учням принести у школу миючі засоби, щоб допомогти позбутися такого неприємного запаху; в присутності інших учнів звертала увагу ОСОБА_18 , що потрібно вдома митися. ОСОБА_12 розповів про це випадок вдома і його мати звернулася із заявою до директора школи про булінг стосовно її сина з сторони ОСОБА_1 .

У подальшому, 04 лютого 2025 р. старшим дільничним офіцером поліції Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Миськівим Василем Борисовичем було складено стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД №618504, про вчинення адміністративного правопорушення.

Як вбачається із змісту згаданого протоколу, ОСОБА_1 , « в період листопада 2024 року по січень 2025 року перебуваючи на своєму робочому місці і будучи вчителькою початкових класів в Нараївському ЗЗСО 1-3 ст. за адресою вул. Центральна в с.Нараїв вчинила акт булінгу психологічного характеру відносно малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме в присутності інших учнів ображала ОСОБА_3 , принижувала його честь та гідність, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю дитини».

Такі дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковано за ч.1 ст. 173-4 КУпАП.

Суд констатує, що у згаданому протоколі про адміністративне, складеному відносно ОСОБА_1 , фактично не викладено об`єктивну сторону правопорушення, а саме: не зазначено які саме дії, що мають систематичний характер вчиняла ОСОБА_19 відносно потерпілого. У протоколі про адміністративне правопорушення не вказано точного часу вчинення дій, які становлять склад правопорушення, а наведено лише період їх вчинення, що не є аналогічним та позбавляє суд можливості підтвердити або спростувати систематичність діяння. Також, у протоколі не зазначено й про факт заподіяння шкоди потерпілому, а вказано лише «… могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю дитини».

Як вже зазначено вище, судом встановлено (зі слів малолітнього потерпілого), що вчителька ОСОБА_1 , у присутності інших дітей, висловлювалася про неприємний запах від нього і робила зауваження про те, що потрібно митися, казала дітям принести миючі засоби.

На думку суду, такі висловлювання та дії вчителя ( педагога) стосовно учня не можуть вважатися коректними й етичними і є такими, що безумовно болісно сприймаються дитиною, особливо, коли вони були вчинені у присутності інших учнів і могли б бути доведені до відома дитини у інших, більш прийнятних для такої ситуації та дитині формі та способі (наодинці, або шляхом повідомлення батьків).

Поряд з цим, суд не вважає такі висловлювання ОСОБА_1 фактом булінгу стосовно іншого учасника освітнього процесу, оскільки у даному випадку перед судом не доведені ознаки систематичності цькування, як то психологічного чи фізичного насильства.

Отже, суд прийшов до висновку, що подія, яка мала місце в період листопада 2024 року була одиничним випадком, що свідчить про відсутність системності цькування або знущання, яке визначається поняттям «булінг».

Суд констатує, що із доданих до матеріалів справи доказів (вищевказаних письмових пояснень) не вбачається вчинення учителем ОСОБА_1 психологічного, фізичного, економічного чи сексуального насильства відносно ОСОБА_3 , внаслідок чого могла бути заподіяна шкода здоров`ю потерпілої.

А тому, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять достатніх належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтвердили факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП, тобто булінгу відносно малолітнього ОСОБА_3 , вчиненого за обставин, вказаних у згаданому протоколі.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги рішення у цій справі, суд керується насамперед цим принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Таким чином, враховуючи положення ст. 62 Конституції України, відповідно до яких, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також відсутність в матеріалах адміністративної справи належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 поставленого їй у вину протиправного діяння й того, що суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про відсутність в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-4 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 247, 283-285 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-4 КУпАП закрити за відсутністю у її діях складу такого адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області.

Суддя Бережанського районного

суду Тернопільської області Н.П. Німко