Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №485/253/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/253/26

Провадження №2/485/258/26

Заочне рішення

іменем України

28 травня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

за участю представника третьої особи - Пашкевич О.С. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Шевченківської сільської ради, як органу опіки та піклування, до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Шевченківської сільської ради, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

У лютому 2026 року Шевченківська сільська рада, як орган опіки та піклування, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що відповідачка ОСОБА_1 є матір"ю малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітній ОСОБА_2 з 19 лютого 2024 року перебуває на обліку дітей, які опинились в складних життєвих обставинах, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов"язків. Протягом двох років спеціалістами служби у справах дітей Шевченківської сільської ради сім"я неодноразово відвідувалась за місцем проживання малолітньої дитини, умови проживання були незадовільними. Відповідачка неналежним чином виконує свої батьківські обов"язки по відношенню до свого сина, не створює належних умов проживання та навчання дитини, в будинку безлад та бруд, брудний посуд, розкидані недопалки на підлозі та столі, в зимовий період відсутній запас дров для опалення, косметичний ремонт у будинку не проводився дуже давно. У дитини відсутні елементарні речі, немає окремого ліжка, відсутній письмовий стіл та необхідні побутові речі, відсутні іграшки, а ті які наявні, пошкоджені. Багато речей для дитини надавали благодійні фонди, але під час відвідування сім"ї дитячі речі були відсутні. Питання щодо належного виконання батьківських обов"язків відповідачкою розглядалось 22 жовтня 2024 року та 23 грудня 2024 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Шевченківської сільської ради та надавався час термін для створення належних умов проживання для малолітньої дитини. Вжитими заходами домогтися належної поведінки матері не вдалося, остання неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП за невиконання батьківських обов"язків. Відповідачка залишила сина у своєї матері ОСОБА_3 та не займається його вихованням та утриманням, не цікавиться життям та самопочуттям своєї дитини, не піклується про її фізичний, духовний та інтелектуальний розвиток, не вітає дитину зі святами, не дарує подарунки, взагалі самоусунулась від виконання батьківських обов"язків. 12 січня 2026 року під час відвідування сім"ї відповідачки було встановлено, що малолітній ОСОБА_2 знаходився вдома сам в неопаленому житловому приміщенні та був дуже хворий, у зв"язку з чим був доставлений до інфекційного відділення КНП "Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради у стані середньої тяжкості (гостра позалікарняна двобічна бронхопневмонія, ацетонурія, педикульоз). Під час госпіталізації та подальшого лікування дитини у інфекційному відділенні відповідачка була відсутня, в подальшому лікуванням дитини в лікарні не цікавилась, не доглядала та не забезпечила дитину необхідними ліками та харчуванням. Приїхала в лікарню 13 січня 2026 року один раз та того ж дня повернулась додому. 16 січня 2026 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Шевченківської сільської ради прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_2 .

У зв`язку з наведеним, посилаючись на ст.164 СК України, позивач просить суд позбавити відповідачку батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача до суду не з"явився, згідно заяви просив про розгляд за відсутності представника позивача.

Представник третьої особи підтримала вимоги позивача. Мотивом до застосування такого заходу до відповідачки як позбавлення батьківських прав на час подання позову назвала не створення нею умов для проживання дитини протягом тривалого часу. Відповідачка не бажає змінити свою поведінку, що негативно впливає на моральний та фізичний розвиток дитини. Вважає за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав.

Відповідачка в судове засідання не з"явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомила, заяв, клопотань до суду не надавала, правом подання відзиву не скористалась.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши докази по справі, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є одинокою матір"ю по відношенню малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Запис про батька дитини проведено відповідно до частини 1 статті 135 СК України, тобто за вказівкою матері, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини (а.с.6-7).

За інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру від 16 лютого 2026 року, відповідачка значиться зареєстрованою з 29 квітня 2011 року за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 31), однак фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

За результатами обстеження 13 лютого 2024 року умов проживання сім"ї відповідачки, виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області прийнято рішення № 197 від 19 лютого 2024 року про постановку малолітнього ОСОБА_2 на облік дітей, які опинились у складних життєвих обставинах та рекомендовано в.о. директору КЗ "Центр надання соціальних послуг" Шевченківської сільської ради забезпечити соціальний супровід ОСОБА_1 та попереджено останню про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_2 (а.с. 21).

Відповідно до акту від 13 лютого 2024 року обстеження матеріально-побутових умов життя сім"ї ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 в складі начальника служби у справах дітей Шевченківської сільської ради Пашкевич О.С. встановлено, що за вказаною адресою прожває відповідачка з малолітнім сином ОСОБА_2 , а також ще п"ятеро осіб ОСОБА_3 (мати), ОСОБА_4 (співмешканець), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Будинок складається з трьох кімнат, жилі тільки 2 кімнати. Підключений до електроенергії, опалюється будинок пічним опаленням. В кімнатах є ліжка та стіл для навчання. На ліжках брудна постільна білизна, ліжок всім не вистачає. Стеля та стіни в сажі від пічного опалення. На підлозі відсутні доріжки. Є телевізор, тримають корову. У дітей відсутня окрема кімната, місця для проведення дозвілля, іграшки відсутні. За висновком коімісії, умови проживання незадовільні, рекомендовано навести порядок, попрати постільну білизну (а.с. 93).

При проведенні наступного обстеження 11 жовтня 2024 року матеріально-побутових умов життя сім"ї ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , встановлено незадовільні умови проживання. В кімнатах брудно, не прибрано, розкидані брудні речі, сміття на підлозі. Стеля та стіни в сажі. Посуд не митий. На подвір"ї розкидані брудні речі та сміття (а.с. 94).

Також незадовільні умови проживання за вказаних вище обставин встановлені при обстеженні матеріально-побутових умов життя сім"ї ОСОБА_1 20 листопада 2024 року та 15 серпня 2025 року (а.с. 95-96).

Згідно рішення виконавчого комітету Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №1175 від 22 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 за результатами обстеження умов проживання від 11 жовтня 2024 року попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_2 та надано місячний термін для створення належних умов проживання для малолітньої дитини (а.с.22).

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 1491 від 23 грудня 2024 року, ОСОБА_1 за результатами обстеження умов проживання від 20 грудня 2024 року попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_2 та надано двомісячний термін для виправлення ситуації, що сталася в родині, а саме приведення житлового приміщення в належний стан (а.с.23).

За нестворення умов для проживання дитини, постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КупАП та накладено адміністративне стягнення у виді попередження (а.с. 17-18).

Крім того, постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 22 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КупАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн за повторне протягом року після накладення адміністративного стягнення ухилення від виконання передбачених законодавством обов"язків щодо забезпечення необхідних умов життя малолітньої дитини (а.с. 15-16).

Малолітній ОСОБА_2 з 25 квітня 2025 року зарахований до Знам"янського структурного підрозділу дошкілля Центрального ліцею Шевченківської сільської ради Миколаївської області. За інформацією завідувача дошкільного закладу ОСОБА_8 , дитина фактично проживає з бабусею ОСОБА_3 , яка не бере участь в навчально-виховному процесі дитини, на звернення адміністрації не реагує. Вихованець онлайн заняття відвідує нерегулярно. Мати дитини, ОСОБА_1 протягом періоду навчання дитини у закладі його успіхами не цікавилася, батьківські заходи не відвідувала, на звернення адміністрації закладу не реагувала, що підтверджується довідкою директора Центрального ліцею від 22 січня 2026 року № 3, 4 (а.с. 19-20).

Відповідно до акту від 12 січня 2026 року обстеження матеріально-побутових умов життя сім"ї ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , комісією в складі начальника служби у справах дітей Шевченківської сільської ради Пашкевич О.С., поліцейського офіцера громади Кривий В.В. встановлено, що мати ОСОБА_1 проживає окремо. Умови проживання незадовільні. Запас дров відсутній. В кімнатах брудно, розкидані брудні речі, сміття на підлозві та столах, також брудний посуд. Недопалки на печі, підлозі та столі. Постільна білизна дуже брудна. на вікунах відсутні занавіски. Стеля та стіни не білені. Одна з кімнат взагалі завалена брудним одягом та картоплею. В кімнатах наявний неприємний стійкий запах. У дитини відсутнє окреме ліжко, іграшок не має. На час перевірки малолітній ОСОБА_2 був хворий та згодом на швидкій був доставлений до інфекційного відділення КНП "Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради (а.с. 97).

За даними виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 371, вбачається що 12 січня 2026 року малолітнього ОСОБА_2 на кареті швидкої допомоги у супроводі соціальних працівників, поліції, з бабусею було доставлено до інфекційного відділення КНП "Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради у вкрай тяжкому стані. Дитину госпіталізовано із скаргами на задишку, кашель, стонуче дихання, неспокій, відсутність апетиту, гіпертемію, бліду і брудну шкіру та діагностовано гостра респіпаторна недостатність, тип ІІ на фоні ГРВІ, гострої позалікарняної двобічної бронхопневомонії, важкий перебіг. Ускладення: бронхообстурктивний синдром, ацетонурія, педикульоз, та з наявністю супутних захворювань кильоподібна деформація грудної клітини, затримка психо-мовного розвитку, гіперметропічний астигматизм. Дата виписки 27 січня 2026 року. Відомостей про матір дитини не зазначено (а.с. 13).

Згідно інформаційної довідки т.в.о. директора КЗ "Центр надання соціальних послуг" Шевченківської сільської ради Н. Ляшок від 14.01.2026 № 13, встановлено що 14 січня 2026 року т.в.о. директор ОСОБА_9 відвідала обласну дитячу лікарню м. Миколаєва, де знаходився на лікуванні малолітній ОСОБА_2 для проведення профілактично-роз"яснювальної роботи з матір"ю дитини ОСОБА_1 щодо відповідального батьківства. На час приїзду матері не було. Зі слів медичного персоналу мама відмовилась доглядати за сином де вчинила сварку та покинула лікарню. За дитиною доглядає бабуся ОСОБА_3 . На телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідає (а.с. 99).

Відповідно до листа в.о. директора КНП "Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради О.Пліткіна від 21.05.2026 № 404-01, під час перебування ОСОБА_2 в імунно-інфекційному відділенні їхнього закладу мати дитини не здійснювала догляд за хлопчиком, а також його ніхто не відвідував. Крім того, мати не забезпечувала дитину лікарськими засобами та продуктами харчування. Лікування хлопчик отримував за рахунок бюджетних коштів, а харчування забезпечувалося за рахунок лікарні. Догляд за дитиною здійснювали працівники середнього та молодшого медичного персоналу імунно-інфекційного відділення (а.с. 108).

16 січня 2026 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Шевченківської сільської ради прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_2 та тимчасове влаштування малолітнього ОСОБА_2 до КЗ "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей" Южноукраїнської міської ради (а.с. 24).

27 січня 2026 року малолітнього ОСОБА_2 влаштовано у КЗ "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей" Південноукраїнської міської ради. Згідно повідомлення директора зазначеного закладу ОСОБА_10 від 15.05.2026 №01-17/267, за весь час перебування дитини у їхньому закладі ОСОБА_1 не відвідувала сина, зв"язок з адміністрацією та працівниками центру не підтримує, участі у житті та розвитку сина не приймає. У телефонному режимі життям, станом здоров"я та розвитком дитини не цікавилась. Після влаштування до центру малолітнього ОСОБА_2 спостерігається позитивна динаміка емоційного стану та адаптації у колективі. На початку перебування хлопчик був тривожний, замкнутий, уникав активної взаємодії з однолітками. На теперішній час став більш відкритим, активним, емоційно стабільнішим, залучається до ігрової діяльності, намагається спілкуватися з іншими дітьми. У хлопчика активно розвивається пізнавальна діяльність, покращилось і активно розвивається мовлення, спостерігається позитивна динаміка соціалізації та комунікації з однолітками. Дитина активна, рухлива, бере участь у рухливих та пізнавальних іграх, проявляє цікавість до навколишнього середовища, поступово формує навички взаємодії та спілкування (а.с. 100).

У висновку Шевченківської сільської ради, як органу опіки та піклування, від 28 січня 2026 року № 2, визнано за доцільне та таке, що відповідає інтересам дитини позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2 (а.с. 26).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенція про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зазначеною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, також у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 27 Конвенції про права дитини Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24 (провадження № 61-17253св24) Верховий Суд вказав, що «за загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Кожен із зазначених факторів має місце по відношенню до дитини відповідачки. ОСОБА_1 самоусунулася від виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Така поведінка матері є винною по відношенню до дитини.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітнього сина.

Під час розгляду справи у суді відповідачка вище зазначені обставини не заперечила, відзиву не надала, виявила байдужість до долі дитини, виконувати батьківські обов"язки бажання не виявила, отримуючи судові виклики до суду жодного разу не прибула.

Відповідачка повідомлялась як органом опіки та піклування, так і судом про вирішення питання позбавлення її батьківських прав стосовно малолітнього сина, натомість жодного разу ні на засідання органу опіки та піклування, ні в судові засідання не з`явилася, заперечень проти позбавлення батьківських прав, а також пояснень своєї поведінки як матері суду не надавала.

Крім того, відповідно до акту обстеження умов проживання, проведеного в ході судового розгляду справи, а саме 04 травня 2026 року, службою у справах дітей також встановлено незадовільні умови проживання для проживання дитини. В кімнатах брудно, розкидані речі на підлозі, брудний посуд, постільна білизна брудна. Стеля та стіни давно не білені. Будинок потребує капітального ремонту. В кімнатах неприємний запах. В черговий раз проведено профілактично-роз"яснювальну роботу, рекомендовано зробити ремонти в кімнатах (а.с. 98).

Незадовільні умови проживання та повна антисанітарія за місцем проживання відповідачки також зафіксовано на фотознімках, які досліджено судом (а.с. 101 зворот - 106).

З огляду на наведені обставини, суд визнає поведінку відповідачки ухилянням від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, що згідно п. 2 ч.1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Оцінивши в сукупності надані докази по справі, висновок органу опіки та піклування, враховуючи інтереси дитини, суд вважає, що є правові підстави для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 265, 280 ЦПК України, ст. 164 СК України суд,

ухвалив:

Позов Шевченківської сільської ради, як органу опіки та піклування, до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Шевченківської сільської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати орану опіки та піклування Шевченківської сільської ради, для його подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судові витрати у справі в розмірі 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено - 28 травня 2026 року.

Суддя О. В. Соловйов