Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №945/647/25 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/647/25

Провадження № 2-а/945/5/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянув в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,-

встановив:

31 березня 2025 року позивач ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області (далі - відповідач) з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначив, що він є батьком, який самостійно виховує двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з тим, що їхня матір, дружина позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 32 років.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач має законне право на відстрочку від призову на військову службу.

Даним правом ОСОБА_1 скористався, неодноразово позивачу оформлювалася відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Коли, в черговий раз, 10 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, йому повідомили про те, що він перебуває в розшуку, оскільки не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, незважаючи на те, що ОСОБА_1 оновив свої дані вчасно, систематично звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявами про оформлення відстрочки, і відстрочка йому оформлялась, посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_1 склала відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, стверджуючи, що позивач ухилився від явки за викликом.

У складеному протоколі (без номеру) про адміністративне правопорушення викладена суть адміністративного правопорушення: 10.03.2025 о 10:50, до ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся ОСОБА_1 для звірки облікових документів в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_1 була надіслана повістка 25.02.2025; до 4 відділу він не з`явився про виклик із зобов`язанням прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 ; від явки ухилився.

Посилаючись на неправомірність дій посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на те, що зазначена вище постанова не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, позивач просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, при цьому 17 лютого 2026 року подав до Миколаївського районного суду Миколаївської області заяву, в якій підтримав позов у повному обсязі та просив проводити розгляд справи без його участі. Раніше, у судовому засіданні 16.12.2025, позивач надав такі пояснення: я на обліку в ТЦК з 2021 року, раніше я був військовим; я вчасно оновив дані, прийшов продовжити відстрочку, мені повідомили, що я в розшуку; я повідомляв, що я ВПО за іншою адресою.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився, при цьому 31 грудня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 подав на адресу суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без участі представника відповідача та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд дослідив матеріали справи та встановив таке:

20 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 353 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про про адміністративне правопорушення.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.

З постанови № 353 від 20 березня 2025 року слідує, що 10.03.2025 о 10:50, до ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся ОСОБА_1 для звірки облікових документів в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_1 була надіслана повістка 25.02.2025; до 4 відділу він не з`явився про виклик із зобов`язанням прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 ; від явки ухилився, чим порушив: ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; ч. 2 ст. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно забз. 1, 2 ч. 2, ч. 4 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідач не надав будь - яких доказів на підтвердження факту порушення позивачем Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, і Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

У постанові № 353 від 20 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП не зазначено доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, і Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Також такі докази відсутні в матеріалах справи.

Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини позивача.

На підставі викладеного, суд зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, і Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП є недоведеним.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки відповідачем не подано до суду будь - яких доказів спростування вимог позивача, а також доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а відтак і правомірності рішення відповідача, суд вбачає підстави задоволення вимог позивача про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та про закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача, належить стягнути судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 72 - 76, ч. ч. 2, 3 ст. 77, ч. 1 ст. 139, ст. ст. 244 - 246, п. 3) ч. 3 ст. 286 КАС України, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Постанову № 353 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про про адміністративне правопорушення, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Миколаїв, Миколаївської області (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт id картка № НОМЕР_1 від 03.05.2019; РНОКПП НОМЕР_2 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Миколаїв, Миколаївської області (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт id картка № НОМЕР_1 від 03.05.2019; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., сплачений позивачем за платіжною інструкцією № 0.0. 4281056560.1 від 31 березня 2025 року.

Відповідно до ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно з положеннями ст. 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н. О. Шаронова