Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №488/2920/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

Суд: Корабельний районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 15 квітня 2026 р.

Справа: №488/2920/25

Суддя: Чернявська Я. А.

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2920/25

Провадження № 2/488/1755/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16.04.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі - судді Чернявської Я.А.,

за участю секретаря судового засідання – Коваль А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2025 р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів" через свого представника Какун А.С., звернувся до Корабельного районного суду міста Миколаєва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором позики № 4679184 в розмірі 39 090,00 грн., з яких: - 9 900,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 29 190,00 грн. - сума заборгованості за відсотками та судові витрати.

Позов мотивований тим, що 8 вересня 2023р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 4679184.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Позивач зазначив, що підписанням цього Договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-License/з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до умов договору Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти у сумі 12 000,00 грн, на погоджений умовами Договору, строком на 30 днів, процентна ставка фіксована базова/день за перший день користування позикою – 29,71%, процентна ставка фіксована базова/день – 2,5%, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає ці права щодо Боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №20 від 20.03.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (витяг з Реєстру боржників №20 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 39 090,00 грн., з яких: - 9 900,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 29 190,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею.

Однак, всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики № 4679184 в розмірі 39 090,00 грн., з яких: - 9 900,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 29 190,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва позовні вимоги до ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі, та стягнуто з відповідача заборгованість за Договором позики № 4679184 в розмірі 39 090,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.

27.01.2026 р. відповідач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сікорської І.С. звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва з заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 488/2920/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики № 4679184 від 08.09.2023 року.

У своїй заяві представник заявника зазначила, що відповідач не погоджується із заочним рішенням суду, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належної оцінки доказам, унаслідок чого рішення є незаконним та необґрунтованим.

Також представник заявника наголосила, що позивачем не надано належних і допустимих доказів переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», оскільки матеріали справи не містять належним чином оформлених реєстрів боржників, актів приймання-передачі та доказів оплати за договорами факторингу, а витяг з реєстру боржників не підтверджує факту переходу права вимоги, у зв`язку з чим позивач є неналежною стороною у справі.

Крім того, представник заявника зазначила, що у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт надання відповідачу кредитних коштів, зокрема меморіальні ордери, платіжні доручення, виписки по рахунках та інші документи, передбачені законодавством, а кредитний договір не містить реквізитів банківської картки відповідача, на яку мали бути перераховані кошти.

Також представник заявника вказала, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім арифметичним розрахунком, не містить деталізації нарахувань та не підтверджений належними доказами, а тому не може свідчити про наявність і розмір заборгованості.

Окрім цього, зазначила, що нараховані проценти є неспівмірними із сумою кредиту, суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності, порушують права споживача фінансових послуг, у зв`язку з чим представник заявника вважала, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а заочне рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 05.03.2026 року заочне рішення Корабельного районного суду від 26.12.2025 року по цивільній справі № 488/2920/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики - скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В судове засідання сторони не з`явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи у порядку встановленому ст. ст. 128, 130 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник — адвокат Сікорська І.С. в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином. 12.03.2026 р. через підсистему «Електрнний суд» представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила наступне. Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у нього права вимоги до відповідача. Зокрема, представник відповідача вказала, що матеріали справи не містять належним чином оформлених реєстрів боржників, актів приймання-передачі права вимоги та доказів оплати за договорами факторингу, у зв`язку з чим відсутні належні докази переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Крім того, наголосила, що позивачем не доведено факту отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки до позовної заяви не додано первинних бухгалтерських документів, виписок по рахунках, платіжних доручень, меморіальних ордерів чи інших документів, які б підтверджували перерахування коштів саме на рахунок відповідача. Також кредитний договір та додані до нього документи не містять реквізитів банківської картки відповідача, на яку мали бути зараховані кредитні кошти.

Представник відповідача також зазначила, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить детального обґрунтування сум заборгованості, відомостей про рух коштів, періоди нарахування процентів, здійснені платежі та залишок заборгованості, а тому не може вважатися належним доказом розміру боргу.

Окрім цього, у відзиві зазначено, що позивачем не доведено факту належного укладення кредитного договору саме відповідачем, оскільки матеріали справи не містять доказів використання відповідачем електронного підпису, одноразового ідентифікатора чи інших засобів ідентифікації особи при укладенні електронного договору.

Також представник відповідача звернула увагу на відсутність доказів належного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги новому кредитору.

Крім цього, представник відповідача зазначила, що заявлений позивачем розмір процентів є неспівмірним із сумою кредиту, суперечить принципам розумності, добросовісності та справедливості, а також ставить відповідача як споживача фінансових послуг у явно невигідне становище.

З огляду на викладене представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з їх недоведеністю та відсутністю належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. 18.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, щодоводи представника відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому не можуть бути прийняті судом як підстава для відмови у задоволенні позову.

Представник позивача зазначив, що інформація про здійснення фінансових операцій, зокрема первинні документи та банківські виписки щодо перерахування кредитних коштів, перебувають у володінні банківської установи — первісного кредитора, та відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» становлять банківську таємницю, у зв`язку з цим ТОВ «ФК «ЄАПБ», як фінансова компанія, яка не є банком, об`єктивно не має доступу до оригіналів таких документів і не здійснює їх формування або зберігання, що виключає можливість їх самостійного подання до суду.

Окрім того, представник послався на нормативне регулювання банківської діяльності, зокрема положення НБУ щодо організації операційної діяльності банків та ведення бухгалтерського обліку, відповідно до яких саме банківські установи формують, зберігають та видають виписки по рахунках клієнтів. При цьому фінансові компанії, які набувають право вимоги за договорами факторингу, не є учасниками банківської системи у розумінні спеціального законодавства, а тому не можуть бути зобов`язані надавати документи, які фактично їм не створюються і не передаються в повному обсязі.

Представник позивача, зазначив, що відповідач як власник карткового рахунку та платіжного інструменту не був позбавлений можливості самостійно отримати у банку виписки по рахунку та надати їх суду як належні докази на підтвердження своїх заперечень. Однак відповідач не скористався таким правом та не надав жодних документів, які б спростовували факт зарахування кредитних коштів або свідчили про невідповідність реквізитів рахунку, зазначених у кредитному договорі.

Щодо доказів перерахування коштів представник позивача пояснив, що кредитні кошти були надані шляхом безготівкового переказу через платіжну інфраструктуру та банки-еквайри, які здійснюють обробку транзакцій відповідно до міжнародних стандартів безпеки, зокрема PCI DSS. У зв`язку з цим платіжні системи відображають операції у зведеному вигляді, а повні реквізити платіжних карток не розкриваються у відкритих виписках, оскільки це пов`язано з вимогами безпеки платіжних даних.

Наголосив, що кредитний договір є належно укладеним правочином, який відповідає вимогам ст. 203, 638, 1048–1054 ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування», містить усі істотні умови кредитування, а його укладення підтверджується електронним підписом відповідача із використанням одноразового ідентифікатора, що свідчить про вільне волевиявлення сторін та належну форму правочину.

Також зазначив, що первісним кредитором було дотримано вимоги щодо надання відповідачу повної переддоговірної інформації про умови кредитування, а сам факт підписання договору свідчить про ознайомлення та згоду відповідача з його умовами. Доказів недобросовісного нав`язування умов чи відсутності інформування відповідачем не надано.

Щодо переходу права вимоги представник послався на положення ст. 512, 514, 1077 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких належними доказами відступлення права вимоги є договір факторингу, реєстр боржників та документи, що підтверджують включення конкретного зобов`язання до реєстру, а не окремі банківські документи, які не впливають на сам факт правонаступництва. Також підкреслив, що всі необхідні документи щодо переходу права вимоги до матеріалів справи надано.

Окремо зазначив, що договір факторингу укладений у відповідності до вимог чинного законодавства та не порушує прав відповідача, оскільки відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору, а відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, доки його недійсність не встановлена судом.

Також представник позивача вказав, що Закон України «Про захист прав споживачів» не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов`язання, оскільки сам по собі факт укладення кредитного договору та погодження його умов виключає наявність істотного дисбалансу прав сторін, а відповідач не довів наявності несправедливих умов чи порушення свого права на інформацію.

На підставі викладеного, представник позивача вважає, що надані ним докази у сукупності підтверджують факт укладення договору, отримання кредитних коштів, наявність заборгованості та правомірність набуття права вимоги, тоді як доводи відповідача є формальними та спрямованими на уникнення виконання взятих на себе зобов`язань.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом було встановлено, що 8 вересня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 4679184.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що відповідачу було надано кредит у розмірі 12 000,00 грн строком на 30 днів. Процентна ставка встановлена як фіксована: базова за перший день користування позикою становить 29,71%, надалі — 2,5% на день. Кошти були перераховані на банківський картковий рахунок позичальника.

Умовами договору сторони також визначили розмір процентів за простроченою позикою (у денному та річному обчисленні), річну процентну ставку за користування кредитом, загальну вартість кредиту за весь строк користування як у відсотковому, так і в грошовому вираженні, а також повну суму зобов`язань за кредитом і процентами.

Підписавши цей договір, відповідач підтвердив, що на момент підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщений на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ їх зміст, суть об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі.

Цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором - «1fqc7XJUpH».

Відповідно до п. 21 договору, договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти договір. На вказану позичальником електронну пошту надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання договору, що згенерований під час проходження позичальником процедури укладення договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Сформовані таким чином електронні підписи позичальника та позикодавця накладені на договір. Після підписання такими електронними підписами договору його умови вважаються прийнятими, а договір є укладеним.

При укладені договору позичальник був ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ (п. 22 договору).

Ідентифікаційна частина договору позики від 20 січня 2023 року в Розділі «Позичальник» міститься ідентифікуючі дані ОСОБА_1 , в тому числі зазначено рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів”» було укладено договір факторингу № 14/06/21. За цим договором первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач прийняв права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, зокрема й до відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.2 вищевказаного договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору.

28 липня 2021 року сторони цього договору уклали додаткову угоду №2 до договору факторингу, внісши зміни до п.1.3 договору, а 13 червня 2022 року додаткову угоду №7, виклавши п.9.1. в новій редакції, а 20 березня 2024 року додаткову угоду №21, визначивши загальну суму вимоги, що відступається згідно реєстру №20 від 20 березня 2024 року.

20 березня 2024 року сторони договору факторингу підписали акт прийому - передачі реєстру боржників №20 до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року та скріпили його печатками.

Відповідно до Реєстру боржників №20 від 20.03.2024 року до договору факторингу № 14/06/21, ТОВ «ФК “ЄАПБ”» відступлено право вимоги до боржника у розмірі 39 090,00 грн, з яких: 9 900,00 грн — основний борг, 29 190,00 грн — нараховані проценти, 0,00 грн — пеня.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Отже до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право кредитора за вищевказаним кредитним договором.

Відповідач умови договору не виконав, належних платежів не здійснював, незважаючи на повідомлення про наявність заборгованості. Після відступлення права вимоги позивачу жодних платежів на користь нового чи попереднього кредитора здійснено не було.

З моменту набуття права вимоги позивач не здійснював нарахування додаткових штрафних санкцій.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК “ЄАПБ”» за кредитним договором № 4679184 становить 39 090,00 грн, у тому числі 9 900,00 грн основного боргу та 29 190,00 грн процентів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та права і обов`язки учасників таких відносин.

Відповідно до ст. 3 Закону, електронний договір — це домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому ЦК України та іншими актами законодавства, а у разі його підписання у визначений законом спосіб прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 цього Закону встановлено, що підписання електронного правочину здійснюється, зокрема, шляхом використання електронного підпису, включаючи одноразовий ідентифікатор, який використовується для ідентифікації особи та підтвердження її волевиявлення.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, та може існувати у формі електронного цифрового підпису або одноразового ідентифікатора. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може бути визнаний недійсним лише через електронну форму його існування.

Кредитний договір був укладений в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором «1fqc7XJUpH», який надсилався на номер телефону та/або електронну пошту відповідача, зазначені під час реєстрації в особистому кабінеті.

Факт підписання договору підтверджується належними доказами, зокрема довідкою про ідентифікацію. Укладення договору без отримання SMS-повідомлення та без авторизації в особистому кабінеті було б технічно неможливим.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20), від 2 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Отже, відповідач акцептував умови договору шляхом використання одноразового ідентифікатора, що підтверджує його волевиявлення та згоду з умовами кредитування.

Матеріали справи не містять доказів оскарження факту укладення договору. Крім того, відповідач не скористався правом на відмову від кредиту у встановлений строк, що додатково підтверджує отримання кредитних коштів.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Таким чином, договір укладено відповідно до вимог ст. 207, 639 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про споживче кредитування», містить усі істотні умови та породжує взаємні права та обов`язки сторін.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд зазначає наступне.

Стаття 513 ЦК України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні повинен вчинятися у тій самій формі, що й основний правочин, на підставі якого виникло відповідне зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Якщо ж зобов`язання виникло з правочину, що підлягає державній реєстрації, такий правочин щодо заміни кредитора також підлягає відповідній реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без необхідності отримання згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас у разі неповідомлення боржника про таку заміну новий кредитор несе ризик негативних наслідків, а виконання зобов`язання первісному кредиторові вважається належним виконанням.

Стаття 517 ЦК України передбачає обов`язок первісного кредитора передати новому кредиторові документи, які підтверджують передані права, а також інформацію, необхідну для їх реалізації. Боржник має право не виконувати зобов`язання новому кредиторові до моменту надання йому доказів переходу права вимоги.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на умовах, визначених договором, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525–527 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор — прийняти належне виконання.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що зобов`язання підлягає виконанню у строк, визначений договором або законом. Якщо строк не визначено, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання умов договору. Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо не виконав його у встановлений строк, і несе відповідальність за наслідки такого прострочення.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, у тому числі у разі неможливості його виконання.

Стаття 629 ЦК України закріплює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України додатково встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно зі статтею 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язання є правовідношенням, у якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію або утриматися від неї, а кредитор має право вимагати виконання цього обов`язку.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач фактично отримав та використовував кредитні кошти, однак умови кредитного договору не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Станом на момент розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості, а також не довів наявності підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 900,00 грн основного боргу та 29 190,00 грн процентів за користування кредитом.

У зв`язку з наведеним суд доходить висновку, що позивач довів наявність виникнення у відповідача зобов`язань за кредитним договором на умовах, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги , тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265, 268, 274-275, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Договором позики № 4679184 в розмірі 39 090,00 грн., з яких: - 9 900,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 29 190,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року.

Суддя Я.А. Чернявська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua