Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №473/1511/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1511/26

РІШЕННЯ

іменем України

"28" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 21 березня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 в електронній формі Договір №427445810.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 100 грн зі строком користування коштами протягом 30 днів (з правом його продовження), а відповідач зобов`язався повернути кредит до 20 квітня 2021 року, а також сплачувати проценти за користування ним: у розмірі 1,59 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (дисконтна процентна ставка, що застосовується в межах встановленого строку кредитування за умови належного виконання позичальником своїх зобов`язань); у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (базова процентна ставка, що застосовується в межах встановленого строку кредитування за умови неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань).

У разі невиконання позичальником зобов`язання щодо повернення кредиту протягом строку кредитування зобов`язання щодо повернення кредиту відкладається на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль. Проценти за користування кредитом протягом вказаного періоду підлягають до нарахування за процентною ставкою 2,30 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.

У разі порушення позичальником умов кредитного договору останній на вимогу кредитодавця зобов`язався сплачувати неустойку – пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення, але не більше 15 % від суми простроченого платежу.

21 березня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №427445810 від 21.03.2021 р., згідно якої збільшило розмір кредиту на 8 100 грн – до 11 200 грн.

22 березня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №427445810 від 21.03.2021 р., згідно якої збільшило розмір кредиту на 10 200 грн – до 21 400 грн.

22 березня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №427445810 від 21.03.2021 р., згідно якої збільшило розмір кредиту на 600 грн – до 22 000 грн.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром прав вимоги від 25 травня 2021 року №135 відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №427445810 від 21 березня 2021 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №05/0820-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким ТОВ «Таліон Плюс» за окремим Реєстром прав вимоги від 30 травня 2023 року №9 відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №427445810 від 21 березня 2021 року.

11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» Договір факторингу №11/07/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №427445810 від 21 березня 2021 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 78 070,40 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом – 22 000 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом – 56 070,40 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій вимоги позивача визнав частково – в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту). Проти стягнення заборгованості за процентами заперечував, вказуючи на те, що при нарахуванні вказаної заборгованості не враховано здійснені ним проплати, а також ту обставину, що протягом періоду нарахування процентів він був військовослужбовцем та відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від сплати вказаних нарахувань. Також вважав завищеними нараховані позивачем витрати на професійну правничу допомогу, а тому просив про їх зменшення.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представника позивача та відповідача, оскільки матеріали справи містять усю необхідну інформацію та докази для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 21 березня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 в електронній формі Договір №427445810.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 100 грн зі строком користування коштами протягом 30 днів (з правом його продовження), а відповідач зобов`язався повернути кредит до 20 квітня 2021 року, а також сплачувати проценти за користування ним: у розмірі 1,59 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (дисконтна процентна ставка, що застосовується в межах встановленого строку кредитування за умови належного виконання позичальником своїх зобов`язань); у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (базова процентна ставка, що застосовується в межах встановленого строку кредитування за умови неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань).

У разі невиконання позичальником зобов`язання щодо повернення кредиту протягом строку кредитування зобов`язання щодо повернення кредиту відкладається на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль. Проценти за користування кредитом протягом вказаного періоду підлягають до нарахування за процентною ставкою 2,30 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.

У разі порушення позичальником умов кредитного договору останній на вимогу кредитодавця зобов`язався сплачувати неустойку – пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення, але не більше 15 % від суми простроченого платежу.

21 березня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №427445810 від 21.03.2021 р., згідно якої збільшило розмір кредиту на 8 100 грн – до 11 200 грн.

22 березня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №427445810 від 21.03.2021 р., згідно якої збільшило розмір кредиту на 10 200 грн – до 21 400 грн.

22 березня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду до Договору №427445810 від 21.03.2021 р., згідно якої збільшило розмір кредиту на 600 грн – до 22 000 грн.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром прав вимоги від 25 травня 2021 року №135 відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №427445810 від 21 березня 2021 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №05/0820-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким ТОВ «Таліон Плюс» за окремим Реєстром прав вимоги від 30 травня 2023 року №9 відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №427445810 від 21 березня 2021 року.

11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» Договір факторингу №11/07/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №427445810 від 21 березня 2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір (з додатковими угодами) в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір (з додатковими угодами) за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

З матеріалів справи, а саме відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 28 квітня 2026 року за вих. №20.1.0.0.0/7-260424/67317-БТ, а також виписки з банківського рахунку позичальника вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання шляхом перерахування на користь позичальника кредиту у загальному розмірі 22 000 грн.

Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

За встановленого, до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшли всі права кредитора, що виникли з кредитного договору №427445810 від 21 березня 2021 року.

Згідно розрахунків заборгованості за кредитним договором, станом на 26 грудня 2025 року позичальнику нараховано заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 78 070,40 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом – 22 000 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 21 березня 2021 року до 18 липня 2021 року) – 56 070,40 грн.

Суд погоджується із нарахованою заборгованістю за кредитом (тілом кредиту), яка визнається відповідачем.

Що стосується нарахування процентів, то в цій частині суд зазначає наступне.

Суд встановив, що проценти нараховані у відповідності до умов кредитного договору, зокрема за узгодженими сторонами розмірами процентних ставок та в межах узгодженого строку кредитування (30 днів дисконтного періоду + 90 днів).

Однак, як вбачається з копії військового квитка ОСОБА_1 та копії довідки ВЧ НОМЕР_1 НГУ від 16 квітня 2024 року з вих. №2005, з 14 травня 2021 року до 22 січня 2024 року відповідач перебував на строковій військовій службі та проходив її у ВЧ НОМЕР_1 НГУ.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час проходження відповідачем військової служби та нарахування процентів) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Таким чином, положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розповсюджуються на правовідносини щодо нарахування процентів військовослужбовцям протягом військової служби за призовом протягом особливого періоду (який в Україні діє з 2014 року).

Тому ОСОБА_1 підлягав звільненню від сплати процентів за користування кредитом за період з 14 травня 2021 року (дати початку військової служби) до 18 липня 2021 року (дати закінчення нарахування процентів).

За встановленого, проценти за користування кредитом протягом вказаного періоду не підлягали до нарахування та стягненню не підлягають.

Тому до стягнення підлягають проценти за період з 21 березня 2021 року до 13 травня 2021 року у розмірі 22 674,40 грн.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором до стягнення становить 44 674,40 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом – 22 000 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 21 березня 2021 року до 13 травня 2021 року) – 22 674,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню 1 523,43 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги від 20 серпня 2025 року №20/08/25-01, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», з додатками, які містять узгоджені тарифи за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: вивчення матеріалів справи, кількість витраченого часу – 2 год., вартість послуги – 1 000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу – 1 год., вартість послуги – 500 грн; підготовка та подача клопотання про витребування інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу – 1 год., вартість послуги – 500 грн; складання позовної заяви, кількість витраченого часу – 2 год., вартість послуги – 5 000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору розумності адвокатські послуги щодо складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і такими, що не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому за клопотанням відповідача дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу (з урахуванням розміру задоволених вимог) до 2 500 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13; код ЄДРПОУ 42986956; р/р НОМЕР_3 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за Договором №427445810 від 21 березня 2021 року, що утворилася станом на 26 грудня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 21 березня 2021 року до 13 травня 2021 року) у розмірі 22 674 (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 40 копійок, а всього в загальному розмірі 44 674 (сорок чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 40 копійок, а також 4 023 (чотири тисячі двадцять три) гривні 43 копійки судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв