Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №472/1343/25 — Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1343/25

Провадження №2-о/472/12/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року с-ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Маслюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту не проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою до заінтересованої особи: ОСОБА_2 , про встановлення факту не проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В заяві представник заявника ОСОБА_3 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . ЇЇ смерть була зареєстрована 27.05.2024 року Веселинівським відділом ДРАЦС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено відповідний актовий запис за № 139.

Внаслідок її смерті відкрилася спадщина до складу якої, в силу вимог ст. 1218 ЦК України, увійшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилося внаслідок його смерті. Зокрема, до складу спадщини увійшло право власності на дві земельні ділянки площею 3,59 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Веселинівської селищної (раніше Миколаївської сільської) ради Вознесенського (колишнього Веселинівського) району Миколаївської області, з кадастровими номерами – 4821782500:02:000:0098 та 4821782500:01:000:0031, право власності на які посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК № 054571, виданим 30.07.2004 року Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010401000351.

У першу чергу право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 отримали її діти: дочка – ОСОБА_1 та син – ОСОБА_2 . Чоловік спадкодавиці – ОСОБА_5 помер раніше.

ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті її матері, про що подала відповідну заяву до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Войтовської Жанни Федорівни. На підставі поданої заяви про прийняття спадщини нотаріус завів спадкову справу № 13/2024.

14 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса за місцем заведення спадкової справи із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на майно належне померлій ОСОБА_4 . Разом з тим, нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , так як згідно довідки про останнє місце спадкодавця та осіб, які були з ним зареєстровані на час відкриття спадщини, разом із спадкодавцем був зареєстрований її син – ОСОБА_2 , а тому в силу вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину, про що видав Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 02/02-31 від 14.01.2025 року.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 з 2014 року по день смерті матері не проживав разом з нею за адресою зареєстрованого місця проживання, оскільки проживав на території АР Крим, а зміст статті 1268 ЦК України вимагає саме постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрації місця проживання, просить встановити факт не проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Миколаївка Вознесенського району Миколаївської області, оскільки є таким, що не прийняв спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 12 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заяву, просить її задовольнити.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримала повністю з тих же підстав зазначених в заяві та просить їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений через оголошення, опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України та направлено на його адресу судову кореспонденцію, яка повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання. Причини неявки суду невідомі.

Суд, вислухавши пояснення заявника та представника заявника, дослідивши матеріали справи та заяви сторін, приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . ЇЇ смерть була зареєстрована 27.05.2024 року Веселинівським відділом ДРАЦС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено відповідний актовий запис за № 139 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

Внаслідок її смерті відкрилася спадщина до складу якої, в силу вимог ст. 1218 ЦК України, увійшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилося внаслідок його смерті. Зокрема, до складу спадщини увійшло право власності на дві земельні ділянки площею 3,59 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Веселинівської селищної (раніше Миколаївської сільської) ради Вознесенського (колишнього Веселинівського) району Миколаївської області, з кадастровими номерами – 4821782500:02:000:0098 та 4821782500:01:000:0031, право власності на які посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК № 054571, виданим 30.07.2004 року Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010401000351 (а.с. 13).

У першу чергу право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 отримали її діти: дочка – ОСОБА_1 та син – ОСОБА_2 . Чоловік спадкодавиці – ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції 17 березня 2014 року (а.с. 16).

ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті її матері, про що подала відповідну заяву до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Войтовської Жанни Федорівни. На підставі поданої заяви про прийняття спадщини нотаріус завів спадкову справу № 13/2024., що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 77762360 від 25.07.2024 року (а.с. 11)

14 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса за місцем заведення спадкової справи з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на майно належне померлій ОСОБА_4 . Разом з тим, нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , так як згідно довідки про останнє місце спадкодавця та осіб, які були з ним зареєстровані на час відкриття спадщини, разом із спадкодавцем був зареєстрований її син – ОСОБА_2 , а тому в силу вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину, про що видав Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 02/02-31 від 14.01.2025 року (а.с. 10).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не відмовився від неї в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, для прийняття спадщини має подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Положеннями ч.ч.1, 6 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з вимогами ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Аналіз наведених норм права дозволяє сформулювати суду висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, своєчасності й повноти прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього.

Заявником в заяві зазначено, що її брат ОСОБА_2 з 2014 року по день смерті матері не проживав разом з нею за адресою зареєстрованого місця проживання,оскільки проживав на території АР Крим.

Факт не проживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації на момент смерті матері ОСОБА_4 підтверджується наданими суду письмовими доказами.

Згідно довідки, виданої старостою Миколаївського старостинського округу Вознесенського району Миколаївської області Олександра Колесник вих. № 307 від 08.01.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно проживала за адресою АДРЕСА_2 з 15 серпня 2015 року по 24.05.2024 року без реєстрації (а.с. 23).

З декларації № 0000-ННА6-Н1ТМ про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу вбачається, що ОСОБА_4 перебувала на обліку в Комунальному закладі «Веселинівський районний центр первинної медико – санітарної допомоги» (а.с. 24).

Також з Договору оренди житла від 07.08.2015 року, від 21.08.2016 року та від 22.09.2018 року вбачається, що ОСОБА_4 належну їй квартиру за адресою АДРЕСА_1 передала в оренду (а.с. 25, 26,27)

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що заявниця ОСОБА_1 є її сусідкою, дійсно її матір ОСОБА_4 проживала біля дочки приблизно 10 років. ОСОБА_2 взагалі не приїздив, останній раз приїжджав на похорон до батька в 2014 році.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона з 2003 року проживає в с. Миколаївка Вознесенського району Миколаївської області. Вже на той час ОСОБА_4 проживала в селі біля своєї доньки ОСОБА_1 та померла також біля доньки. ОСОБА_2 за 8 років не приїжджав, лише був останній раз в 2014 році на похороні батька ОСОБА_2 ..

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно частини 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту.

Відповідно до ч. 2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи, що факт не проживання спадкоємця ОСОБА_2 за місцем реєстрації зі спадкодавцем впливає на спадкові правовідносини, а даний факт доведений в судовому засіданні письмовими доказами, суд вважає доцільним позовні вимоги задовольнити.

На підставі вищевказаного, керуючись ст. ст. 76, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту не проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити повністю.

Встановити факт не проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Миколаївка Вознесенського району Миколаївської області, а тому є таким, що не прийняв спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області А.О. Тустановський