Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №944/6965/23 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/6965/23

Провадження №2-др/944/7/26

ДОДАТКОВЕ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючої судді - Швед Н.П.

з участю секретаря – Василиці Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м.Яворові заяву представника представника позивача – адвоката Бідак Олени Олегівни про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи ПРАТ «СК» Український страховий стандарт» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача - адвокат Бідак Олена Олегівна звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи ПРАТ «СК» Український страховий стандарт» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 04.12.2025року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи ПРАТ «СК» Український страховий стандарт» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи ПРАТ «СК» Український страховий стандарт» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишено без задоволення.Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Сторона відповідача у даній справі понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 39 000грн., які підтверджуються розрахунками що містяться в матеріалах справи. Просить заяву задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 14.04.2026 скерував на адресу суду відзив на заяву, з якого слідує що його позов до суду був обумовленений необхідністю захисту свого порушеного права, зокрема у зв`язку з неповним відшкодуванням шкоди страховою компанією. Вважає заявлений представником заявника розмір судових витрат у сумі 39 000 грн явно завищеним та неспівмірним складності справи, обсягу наданих послуг та часу, витраченого адвокатом.

Звертає увагу суду на те, що заявником не надано належних доказів фактичної оплати правничої допомоги (платіжних документів, актів виконаних робіт тощо).

Просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, у разі часткового задоволення заявлених вимог, просить зменшити розмір судових витрат до мінімально обґрунтованого.

17.04.2026 року представник відповідача - адвокат Бідак Олена Олегівна скерувала на адресу суду заперечення на відзив позивача, у якому вказує на безпідставність поданого відзиву.

В обгрунтування покликалася на те, що позивач не подав відповіді на відзив, не заявив жодних заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи но суті, хоча був належним чином повідомлений, та мав реальну можливість реалізувати свої процесуальні права. Заперечення щодо стягнення судових витрат подані після ухвалення рішення суду, тобто, поза межами процесуального моменту, визначеного ЦПК України. Така поведінка є зловживанням процесуальними правами та спрямована виключно на усунення наслідків власної процесуальної бездіяльності.

Цивільно-процесуальний кодекс України не передбачає права сторони подавати заперечення щодо судових витрат після ухвалення рішення, якщо такі не були заявлені під час розгляду справи.

Фактично позивач намагається повторно вплинути на процес розгляду справи, заявити нові доводи та змінити процесуальний результат після завершення розгляду справи, що прямо суперечить принципам змагальності сторін та правової визначеності.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що зменшення витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно за наявності відповідного та своєчасного клопотання іншої сторони.

У даній справі позивач, не подав жодних заперечень у встановлений строк, не заявив клопотання про зменшення витрат, на правову допомогу щодо їх неспівмірності під час розгляду справи. Отже, відсутній процесуальний механізм для зменшення заявлених витрат.

Звертає увагу суду на те, що відповідач належним чином дотримався вимог процесуального закону, заявив орієнтовний розмір витрат у відзиві, подав детальний розрахунок та всі необхідні докази ще 31.01.2025 року, надав договір, акт виконаних робіт, опис наданих послуг та підтвердження направлення документів позивачу. Позивач був обізнаний про розмір витрат, однак свідомо не скористався правом їх оспорити. Просить відмовити у задоволенні заперечень позивача.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду, а тому заяви про ухвалення додаткового рішення розглянуто за відсутності сторін у відповідності до ч.4 ст. 270 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення та матеріали цивільної справи №944/6965/23,приходить до наступного висновку.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 04.12.2025року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи ПРАТ «СК» Український страховий стандарт» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи ПРАТ «СК» Український страховий стандарт» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишено без задоволення.

Представник заявника звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи ПРАТ «СК» Український страховий стандарт» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 39 000гривень витрат на професійну правничу допомогу.

За правилами, передбаченими ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може зазаявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом, не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язанних з розглядом справи, до яких зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України критеріями співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката визначено:1) складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У пункті 2 частини третьої статті 141 ЦПК України визначені аналогічні критерії, які суд враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а саме «чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес», які по суті є оцінкою співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, що наведені і в частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Приписи пункту 3 частини третьої статті 141 ЦПК України потрібно застосовувати комплексно з урахуванням положень частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України.

Відтак зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за цим критерієм не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас у пунктах 1, 3, 4 частини третьої, частинах четвертій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такими критеріями є: 1) пов`язаність цих витрат з розглядом справи; поведінка сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадія розгляду справи, на якій такі дії вчинялися; 4) сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку; 5) сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку; 6) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 сформулювала висновок щодо порядку застосування правил частин четвертої - шостої статті 137 та частини третьої статті 141 ЦПК України, а саме про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру витрат на правничу допомогу (за клопотанням сторони або з власної ініціативи).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Практика Верховного Суду щодо вирішення згаданого питання є сталою та полягає у тому, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можлива винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за цим критерієм не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що: у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Згідно з ч.2 ст.137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».

До того ж Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловлювалася з питання розподілу витрат на правничу допомогу між сторонами. Зокрема, у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року, ухваленій за наслідками вирішення справи № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами [цитування частини шостої статті 137 ЦПК України].

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи».

Подібні висновки щодо порушеного правового питання викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року.

Як вбаається з матеріалів справи із адвокатським об`єднанням "Ордер" в особі Бідак О.О. ОСОБА_2 , було укладено договір №01/02/24 від 01.02.2024 про надання правової допомоги. З акту здачі прийняття робіт вбачається що одвокатом по даному договору були проведені роботи по наданню правничої допомоги на суму 39000грн., загальний обсяг 13 годин витраченого часу, вартість однієї години 3000грн.клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи 3000грн, підготовка та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи 3000, клопотання про відкладення розгляду справи 3000грн, про розгляд справи без участі представника відповідача 3000грн, клопотання про залишення позовної заяви без руху 3000грн, письмові питання позивачу 3000грн, відзив 15000грн, участь в судовому засіданні 6000грн.

Таким чином, враховуючи категорію справи, яка розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, у зв`язку із її нескладністю, обсяг виконаної роботи, зважаючи нате, що клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи було заявлено представником відповідача без наміру проведення такої та оплати за таку експертизу, незважаючи що в судовому засіданні представник відповідача повідомила що витрати за проведення експертизи слід покласти на відповідачку, однак, дана справа повернулася з експертної установи без виконання через несплату коштів відповідачкою, неспівмірність розміру коштів в розмірі 3000грн за подані через електронний суд клопотання про відкладення розгляду справи, про розгляд справи без участі представника відповідача, а також з огляду на принципи пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, а також клопотання позивача про зменшення витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги слід задовольнити частково. Суд вважає, що достатнім, справедливим, та пропорційним наданій правничій допомозі, буде стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000 грн.

В решті заявлені вимоги залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 133, 134, 137, 141, 270, 273 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача – адвоката Бідак Олени Олегівни – задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення в цивільній справі №944/6965/23 (провадження №2/944/279/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи ПРАТ «СК» Український страховий стандарт» про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , судові витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 21 000( двадцять одну тисячу) грн.

В решті заявлені вимоги залишити без задоволення.

Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https:/tk.lv.соurt.gоv.ua/

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1

проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2

проживає за адресою:

АДРЕСА_2 .

Третя особа: ПРАТ «СК» Український страховий стандарт»

юридична адреса: 04107, м.Київ вул.Багговутівська, 17-12

СУДДЯ: Швед Н.П.