Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №466/9665/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 466/9665/25

пр.№ 2/464/716/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АБЕКОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

у с т а н о в и в:

Позивач через електронний кабінет звернувся до Шевченківського районного суду м.Львова з позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 484061LP від 25 травня 2025 року в розмірі 8243,20 грн, яка складається з: 4600 грн – тіло кредиту; 3643,20 грн – нараховані проценти, покликаючись на невиконання взятих на себе зобов`язань.

Шевченківський районний суд м.Львова ухвалою від 21 жовтня 2025 року постановив направити справу за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова.

Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ст.32 ЦПК України).

За результатами автоматизованого розподілу судову справу передано на розгляд судді Тімченко О.В., інформація щодо справи є відкритою та оприлюднюється на офіційному вебпорталі судової влади України.

Суддя ухвалою від 01 грудня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження, про що просив позивач, без повідомлення (виклику) сторін у зв`язку із малозначністю справи, що визначено імперативними приписами цивільного законодавства.

Ухвала про відкриття провадження отримана сторонами, оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень з додатковим відображенням в електронній формі програмними засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія.

Заперечень проти письмового провадження, визначеного ухвалою суду про відкриття провадження, до суду не надходило, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у такому випадку не здійснюється.

Характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою беруться до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо проведення публічного розгляду справи.

Саме така правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає урахуванню при застосуванні норм права.

Відповідачем реалізовано право на подання відзиву (надано докази направлення позивачу), де викладено заперечення проти позову з підстав неправомірності нарахування йому як військовослужбовцю процентів та інших нарахувань за кредитним договором, так як він звільнений від їх сплати. Не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредиту у розмірі 4600 грн, який погоджується погасити. Просить відмовити у стягненні 96,50 грн та звільнити його від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України).

За позицією Верховного Суду у справі № 607/16163/19 (постанова від 27 січня 2021 року) обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд, вирішуючи заявлені вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, виходить із положень п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, за яким підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Як передбачено ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Як регламентовано ст.ст.13, 14 Закону «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Судом з`ясовано, що 25 травня 2025 року між позивачем (кредитодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено кредитний договір за № 484061LP відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора v36820. Договір також підписано кредитодавцем. Порядок укладення кредитного договору відображено в інформації позичальника.

За обумовленими та погодженими на власний розсуд сторонами умовами договору: сума кредиту - 4 600 грн; строк надання кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 12 серпня 2025 року включно; погоджено графік платежів; акційна процентна ставка 0,01 %, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом - 30 днів; основна процентна ставка 0,99 %, що застосовується протягом другого періоду кредитування - 50 днів; кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання: у розмірі 4000 грн на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 ; у розмірі 600 грн – на користь кредитора з метою виконання зобов`язань з оплати комісії за надання кредиту.

Надалі 23 червня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду, підписану позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором b78281 та кредитодавцем, за умовами якого продовжено строк кредиту на 80 днів з кінцевим терміном повернення кредиту 11 вересня 2025 року.

Судом установлено, що позивачем умови укладеного договору виконано та здійснено переказ у розмірі 4000 грн кредиту на зазначену у договорі карту відповідача НОМЕР_2 , що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 25 травня 2025 року за № 20233-1363-220687432 (ID операції 1612783153) ТОВ ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ».

Додатково успішність операції підтверджено відомостями ТОВ ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», яке здійснює переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків та надає позивачу послуги на підставі договору № 28122023/02А від 28 грудня 2023 року.

Стороною відповідача визнається як факт укладення кредитного договору, так і отримання кредитних коштів.

Беручи до уваги викладене, клопотання позивача про витребування у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформації, що містить банківську таємницю, слід відхилити за недоцільністю, адже надані докази надають можливість встановити дійсні фактичні обставини справи та стороною відповідача безумовно визнано факт отримання кредитних коштів.

У підтвердження невиконання відповідачем умов кредитних договорів позивачем долучено розрахунки заборгованості у розмірі 4600 грн за тілом кредиту, які не повернуті відповідачем, що останнім беззаперечно визнано, у зв`язку з чим указана сума підлягає до стягнення.

Щодо вимоги про стягнення 3643,20 грн за нарахованими процентами по 11 вересня 2025 року, то суд виходить з наступного.

Як регламентовано ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

За позицією Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 документами для звільнення від нарахування відсотків за користування кредитом є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

З долучених відповідачем письмових документів: військового квитка серії НОМЕР_3 , довідки військової частини НОМЕР_4 від 25 серпня 2025 року за № 2486/8788, витягу з наказу військової частини НОМЕР_4 від 22 серпня 2025 року за № 239, достовірність яких позивачем не оспорюється, відповідач 22 серпня 2025 року призваний у Збройні Сили України за мобілізацією. Відомості щодо звільнення відповідача із військової служби відсутні.

Беручи до уваги викладене, нарахована позивачем заборгованість за процентами, починаючи 22 серпня 2025 року у розмірі 956,34 грн, не підлягає стягненню, оскільки вона нарахована у період, під час якого на відповідача розповсюджуються положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

До моменту отримання відповідачем статусу військовослужбовця гарантії Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на відповідача не поширюються, у зв`язку з чим доводи відповідача про безпідставність нарахування процентів по 21 серпня 2025 року включно є неприйнятними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 дотримується позиції, що суди повинні були самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Таким чином, відповідно до розрахунку заборгованості така по 21 серпня 2025 року становить 2686,86 грн (3643,20 грн - 956,34 грн). У суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунку в цій частині, який береться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем, адже відповідачем наведений розрахунок не заперечено та не спростовано. Саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (позиція Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21).

З урахуванням взятих на себе відповідачем як позичальником зобов`язань за кредитним договором, який ним не виконувався належним чином, та обов`язковості договору для сторін, презумпції правочину, беручи до уваги відсутність доказів виконання чи відсутність зобов`язання, доводи позивача про стягнення боргу у розмірі 7286,86 грн (4600 грн за тілом кредиту та 2686,86 грн за процентами) з наданням переконливих доказів, є підставними та позов підлягає до частково задоволення. В іншій частині позов відхиляється за безпідставністю, адже доводи позивача зводяться до помилкового бачення обставин справи, і суд частково погоджується з аргументами сторони відповідача.

Висновок суду узгоджується з такими засадами цивільного законодавства/судочинства як верховенство права, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України, ст.2 ЦПК України). У матеріалах справи відсутні відомості та докази, які б доводили протилежне та беззастережно спростовували даний висновок суду. У даній справі судом надано відповіді на доречні аргументи сторін, здатні вплинути на вирішення спору (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 910/6322/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 990/135/22).

Однією з засад (принципів) цивільного судочинства з відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення (ст.2 ЦПК України).

Розподіляючи судові витрати, суд виходить із положень ст.ст.133, 141 ЦПК України, за якими судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2141,40 грн, пропорційно задоволеним вимогам. Докази наявності у відповідача пільг зі сплати судового збору у матеріалах справи відсутні.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про звільнення його від сплати судового збору як військовослужбовця, виходячи з наступного.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Однак, для звільнення від сплати судового збору на підставі наведеної норми закону особа не тільки повинна мати статус військовослужбовця, а й спір у справі повинен бути пов`язаний із проходженням нею військової служби, тобто професійною діяльністю особи. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19.

З огляду на те, що вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором не стосуються військової служби, відтак відповідач не звільнений від сплати судового збору у цій справі.

Щодо вимоги позивача про стягнення 96,50 грн за відправку документів відповідачу при подачі позову до суду, суд зважає на таке.

У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень ст.43 цього Кодексу (ч.1 ст.177 ЦПК України).

Як регламентовано ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд вважає, що пониженим коефіцієнтом судового збору компенсуються витрати за надсилання учасникам справи копій документів, тому такі витрати не охоплюються вимогами ст.ст.133, 140 ЦПК України та відповідно до стягнення з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задоволити позов частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АБЕКОР» заборгованість за кредитним договором № 484061LP від 25 травня 2025 року в розмірі 7286,86 грн, яка складається з: 4600 грн – тіло кредиту та 2686,86 грн – нараховані проценти.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АБЕКОР» 2141,40 грн судового збору.

Відмовити позивачу у стягненні витрат за відправку документів відповідачу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальність «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АБЕКОР», код за ЄДРПОУ 39287145, м.Київ, вул.Костянтинівська,75, приміщення 601А;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 28 травня 2026 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО