Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №445/3477/25 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/3477/25

провадження № 2/445/722/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та стягнення з відповідачів судових витрат по справі. Позов мотивований тим, що протягом 2024-2025 років позивач - ОСОБА_1 проводив переговори із відповідачем - ОСОБА_3 щодо придбання житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому між ним та відповідачем досягнуто домовленості про купівлю-продаж вказаного житлового будинку, досягнуто згоди щодо ціни об`єкта та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. 15.08.2024 позивачем - ОСОБА_1 , проведено оплату в сумі 110000,00 грн. - обумовлену вартість спірного житлового будинку. 07.11.2025, зі згоди відповідача, місце проживання позивачів зареєстровано за адресою придбаного будинку: АДРЕСА_1 . Позивачі зазначають, що вони виконали усі умови договору, в тому числі передали відповідачу зазначену суму, однак відповідач - ОСОБА_4 , Дружина відповідача ОСОБА_3 всупереч умовам договору не з`явилася до нотаріальної контори для оформлення даного договору та реєстрації права власності за ними, відповідач - ОСОБА_3 причин такої поведінки відповідача - ОСОБА_4 не пояснив. У зв`язку з чим виникла необхідність для звернення до суду з даним позовом.

В судове засідання позивачі не з`явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, подав заяву, у якій вказує, що позов визнає, повідомляє, що його дружина ОСОБА_4 обізнана щодо продажу вказаного житлового будинку та розгляду даної судової справи. Майнових претензій до покупців будинку - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відповідача немає.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, жодних клопотань, чи заяв не подавала.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними звукозаписувальними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.02.1991 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

З копії довідки № 548 від 25.06.2024, виданої КП ЛОР "Золочівське МБТІ", вбачається, що станом на 01.01.2013 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на правах приватної власності зареєстрований за ОСОБА_3 - 1/1 частка, згідно з договором пожиттєвого утримання, посвідченого Золочівською державною нотаріальною конторою 30.06.1995 за № 2126, реєстраційне посвідчення видане 30.06.1995 за № 298.

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав № 390505101 від 12.08.2024, на праві власності, на підставі договору Довічного утримання, серія та номер: 2126, виданий 30.06.1995 Золочівською державною нотаріальною конторою Львівської області, за ОСОБА_3 зареєстрований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

08.12.2025 ОСОБА_3 приватному нотаріусу Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Білінському І.І. подано заяву про посвідчення Договору купівлі-продажу житлового будинку, підписану ОСОБА_3 , у якій також вказав, що він - власник житлового будинку та позивач - ОСОБА_1 протягом 2024-2025 років вели переговори з приводу оформлення купівлі-продажу даного нерухомого майна.

З копії витягу з реєстру територіальної громади № 2025/016488626 від 07.11.2025 вбачається, що адреса місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована 07.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 . З копії довідки Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області № 286 від 22.05.2024 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає у АДРЕСА_1 , та в склад його сім`ї входять: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - дружина; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - донька; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - донька; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - донька; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - син.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 219 ЦК України суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Згідно з ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок набутий відповідачами під час перебування в шлюбі, а відтак був об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

За вимогами частин першої, другої та четвертої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, зокрема транспортними засобами, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику. Якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього. Відсутність такої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину. У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники (подружжя), на вчинення правочину.

Водночас пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

При цьому наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину.

З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв`язку можна зробити висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно.

Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Подібні правові висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20), відступивши від висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), що закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди всіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи-контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.

Відповідно ч.ч. 1, 3ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ч. 2ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

3 врахуванням того, що відповідачем позов визнано, таке визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, також з врахуванням того, що договір купівлі-продажу житлового будинку є укладеним та відбулося його повне виконання, але нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу неможливе, оскільки відповідач ОСОБА_4 ухилилася від його нотаріального посвідчення, являється можливим визнати договір купівлі-продажу дійсним.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1680,28 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 16, 220, 328, 334, 392, 638 ЦК України, ст. 200, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна: житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,2156 га, кадастровий номер 4621881500:01:017:0061 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , та ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 1680,28 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят гривень 28 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 20.05.2026.

Суддя В. М. Сивак