Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №462/459/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/459/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді - Гедз Б. М.

за участю секретаря судових засідань - Сеньків Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить збільшити розмір аліментів, які стягуються із відповідача на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів доходу (заробітку) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до 1/3 частки всіх видів доходу (заробітку) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2015 року у справі № 321/2043/15-ц із відповідача ОСОБА_2 судом присуджено стягувати аліменти на користь позивачки у розмірі частини всіх видів його доходу (заробітку) на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначає, що на момент ухвалення вищезгаданого рішення дитина була малолітньою, однак з того часу потреби на сина суттєво зросли, розмір витрат пов`язаних із його навчанням у школі, харчування, одяг, транспорт, медичні послуги, розвиток та дозвілля вимагають більших фінансових затрат, водночас звертає увагу на те, що на даний час вони з сином перебувають у статусі внутрішньо переміщених осіб, що також зумовлює додаткові витрати пов`язані із орендою житла, вирішення побутових проблем та забезпечення адаптації дитини до нового місця проживання, що суттєво погіршило її фінансове становище протягом останнього часу. Відповідач не бере жодної участі у вихованні дитини та матеріальної допомоги поза межами визначеного розміру аліментів не надає. Відтак, просить суд позов задовольнити та змінити розмір аліментів, які стягуються із відповідача на сина ОСОБА_3 у розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/3 частину всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою судді від 25.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Сторони у справі належним чином повдіомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання за викликом суду не з`явились, при цьому 06.03.2026 від позивачки поштовим зв`язком надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд його задовольнити, проти постановлення у справі заочного рішення у справі не заперечила.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд вказаної справи, зокрема за адресами місця проживання відповідача неодноразово скеровувались до відома відповідача ухвала про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї додатками та судові виклики до суду, роз`яснено право відповідача, порядок та строки подання відзиву на позовну заяву, однак як вбачається із наявних у матеріалах справи поштових конвертів, якими скеровувалась судова кореспонденція відповідачу, такі повернуто до суду неврученим адресату із зазначенням причини повернення такого згідно відомостей трекінгів АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тому, відповідач, в силу п. 4 ч.8 ст.128, ч.9 ст.130 ЦПК України, вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.

За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем відзиву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення суду також не поступала.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень сторони позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши подані докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані серед іншого піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, може бути змінений судом за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшенні здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст ст. 181 та 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого вказані: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 видане 12 листопада 2013 року Виконавчим комітетом Пологівської сільської ради Пологівського району Запорізької області.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2015 року у цивільній справі № 324/2043/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі частини частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до його повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вказане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили 02.10.2015.

Із довідок № 1306-5003114201 від 07.02.2024, № 1306-5003114161 від 07.02.2024, виданих Залізничним відділом соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Пологи Пологівського району Запорізької області та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Пологи Пологівського району Запорізької області (свідоцтво про народження НОМЕР_1 ), законним представником якого зазначено ОСОБА_1 , зареєстрованим місцем проживання яких вказано: АДРЕСА_1 , взято на облік як внутрішньо переміщених осіб за фактичною адресою їх проживання: АДРЕСА_2 .

За наведеного вбачається, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом позивачкою у справі.

Позивачка звертаючись до суду із вказаним позовом заявлені вимоги обґрунтовує збільшенням, з часу винесення рішення Пологівського районного суду Запорізької області у 2015 році, мінімального розміру аліментів, а також збільшенням потреб дитини та відповідно фінансових затрат відповідно до віку сина, який навчається в школі, окрім того виникненням додаткових витрат пов`язаних із зміною місця проживання як внутрішньо переміщені особи.

Звертає увагу і на те, що згідно із ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При цьому, 08.07.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 № 2037-VIII, яким ч.2 ст.182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних умов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018 (набрав чинності 28.08.2018) ч. 2 ст. 182 СК України викладена в наступній редакції: мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При розгляді позовів, заявлених із підстав зміни розміру аліментів, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись принципом розумності, справедливості та рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, розмір аліментів, які стягуються на неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід змінити та стягувати з відповідача аліменти на сина у розмірі 1/3 частини від доходу (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, оскільки саме такий розмір аліментів, на переконання суду, є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та обов`язку обох батьків матеріального утримання дітей та відповідатиме реальним потребам дитини відповідного віку, а також матеріальному становищу сторін у справі.

Аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 23 постанови пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

При цьому, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 141, 164, 166, 180-182, 180-183, 192 Сімейного Кодексу України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів задоволити.

Змінити розмір аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлений рішенням Пологівського районного суду Запорізької областівід 21 вересня 2015 року у цивільній справі № 324/2043/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

У зв`язку зі збільшенням розміру аліментів припинити стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 21.09.2015 у цивільній справі № 324/2043/15-ц.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір на суму 1 331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт: № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт: НОМЕР_5 від 11.05.1999, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно.

Оригінал рішення у справі № 462/459/26

Суддя Б.М.Гедз