Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №444/1927/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1927/26

Провадження № 1-кп/444/338/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження 12026142380000104, внесеного 16.03.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дубляни, Жовківського району Львівської області; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, має на утриманні троє неповнолітніх дітей; паспорт НОМЕР_1 виданий Жовківським РВ ГУДМС України у Львівській області 16.07.2014 року; ІПН НОМЕР_2 , востаннє судимого - вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2024 року за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ :

Обвинувачений ОСОБА_3 , 16 березня 2026 року приблизно об 02:40 год., перебуваючи неподалік будинку № 60 по вул. Данила Галицького у м. Дубляни Львівського району Львівської області, маючи умисел на незаконне зберігання психотропної речовини, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року (зі змінами), бажаючи цього з мотивів реалізації особистих потреб, знайшов на узбіччі дороги зіп-пакет з вмістом кристалічної речовини, яка є прекурсором в якій виявлено PVP (1-феніл-2- піролідин-1-іл-пентал-1-он), що відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, масою 5, 0176 грама.

Усвідомлюючи за зовнішнім виглядом та специфічним запахом, що вищевказаний зіп-пакет містить психотропну речовину РVР, ОСОБА_3 залишив його при собі з метою власного вживання, помістивши до сумки, таким чином незаконно придбав (знайшов) та зберігав особливо небезпечну психотропну речовину без мети збуту.

В подальшому, 16.03.2026 hjre приблизно об 02:41 год/ ОСОБА_3 , прямуючи по вул. Данила Галицького у м. Дубляни, Львівського району, Львівської області поруч із будинком № 60, був зупинений працівниками УПП у Львівській області ДПП, якими було встановлено, що ОСОБА_3 зберігає при собі зіп-пакет з вмістом кристалічної речовини, яку він в подальшому 16.03.2026 року під час проведення огляду місця події у проміжку часу з 04:09 год. до 04:15 год., добровільно видав працівникам поліції та повідомив, що придбав (знайшов) та зберігав дану речовину при собі для власного споживання без мети збуту.

Згідно висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів в вищезазначеній речовині виявлено PVP (1-феніл-2- піролідин-1-іл-пентал-1-он), що відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, масою 5, 0176 грама, що є великим розміром згідно Таблиці № 2 Наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2020 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу».

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання та зберігання психотропних речовин у великому розмірі, без мети збуту, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.

Відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, так як проти такого не заперечують учасники судового провадження.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення стверджується доказами, які є в матеріалах справи.

Фактичні обставини справи, які стверджуються цими доказами, не оспорювались в ході судового розгляду ні обвинуваченим, ні іншими учасниками.

Судом з”ясовано, чи правильно сторони розуміють зміст цих обставин, чи не мають сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз”яснено їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні, після роз”яснення йому суті обвинувачення підтвердив вищевказані обставини у вчиненні кримінального правопорушення, свою вину визнав повністю і пояснив, що наміру продавати психотропні речовини не мав, а придбав лише з метою подальшого власного споживання. Щиро розкаюється у вчиненому, просить суд суворо його не карати.

Аналізуючи та оцінюючи усі докази надані стороною обвинувачення та отриманні судом в ході розгляду справи в їх сукупності та кожен зокрема з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що покази обвинуваченого є належними, допустимими та достовірними і у своїй сукупності усі ці докази перебувають у логічному та послідовному взаємозв`язку, не є взаємосуперечливими та доповнюють і підтверджують ті об`єктивні обставини, які мали місце під час вчинення пред`явленого обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_3 .

Суд також приходить до висновку, що здобутих судом доказів є достатньо для того, щоб прийти до висновку про визнання обвинуваченого винним у вчиненні пред`явленого йому обвинувачення.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України, так як він вчинив незаконне придбання та зберігання психотропних речовин у великому розмірі, без мети збуту.

Таким чином, суд приходить до переконання про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні пред”явленого йому кримінального правопорушення.

Кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 309 КК України за вчинення якого судиться ОСОБА_3 згідно із ч. 2 ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину.

Обвинувачений ОСОБА_3 не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності.

Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст. 65 КК України бере до уваги: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, враховує наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також бере до уваги особу винного, сімейний та матеріальний стан, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, стан здоров`я, характеризуючі дані, на обліку в лікаря психіатра не перебуває, а у лікаря нарколога перебуває під спостереженням від 24.09.2025 року (діагноз: ШF11.2.).

Обставини, які пом”якшують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття у вчиненому злочині та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Санкцією ч. 2 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п"яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

З вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначених за цим вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 08.04.2024 року, остаточно призначено покарання ОСОБА_3 у виді 5 (пяти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

У відповідності до Ухвали Львівського апеляційного суду від 08.07.2025 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задоволено частково. Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2024 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання змінено. Виключено з вироку посилання суду на призначення покарання обвинуваченому на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень. Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. В решті вирок залишено без змін.

Оскільки вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2024 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі, вирок не виконувався і під час цього ОСОБА_3 вчинив новий злочин, покарання йому слід обрати за правилами ст. 71 КК України, тобто за сукупністю вироків слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, а саме згідно вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2024 року та призначити остаточне покарання.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід обрати в межах санкції статті за якою він судиться, а саме у виді позбавлення волі, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлений.

Питання про майно, на яке накладено арешт, слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.

Питання про документи та речові докази слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у зв`язку із ухваленням обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Керуючись статтями 100, 124, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2024 року і за сукупністю вироків ОСОБА_3 призначити остаточне покарання – 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі.

Початок виконання відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу фактичного затримання та початку відбуття покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2024 року.

Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_3 строк відбуття ним покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 21.06.2024 року.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь держави кошти в розмірі 2674 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування витрат за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 26.03.2026 року № СЕ-19/120-26/3668-НЗПРАП.

Речові докази, а саме:

1) відеозаписи із нагрудних камер працівників УПП у Львівській області ДПП, що містяться на компакт-диску DVD-R, FIESTA 4,7 GB, 120 min, 16x - залишити при матеріалах справи;

2) PVP, особливо небезпечну психотропну речовину масою 5,0176 грама, обіг якої заборонено, яку поміщено в спец-пакет "МВС України Експертна служба" № 6500667 та передано на зберігання в камеру схову ВП №1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області - знищити.

Копію вироку після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги учасниками судового провадження протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому ст. 395 КПК України з врахуванням особливостей передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

Суддя: ОСОБА_1