Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №442/1939/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/1939/26

Провадження №2/442/1170/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівськоїобласті в складі:

головуючої судді Павлів З.С.,

з участю секретаря судового засідання Фіцяк А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

16.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок (літ.А-1), загальною площею 77,7 кв.м., та житловою 47,7 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнення мотивування позовних вимог, покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_4 . До дня смерті ОСОБА_4 була зареєстрована та фактично проживала в будинку АДРЕСА_1 , який вона побудувала разом зі своїм чоловіком (його батьком) ОСОБА_5 . В цей будинок, який був прийнятий в експлуатацію 24 грудня 1982 року, що підтверджується «Актом про завершення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального будинковолодіння»,їхня сім?я в кількості 5 чоловік переїхала з міста Дрогобича 11 листопада 1983 року. Цією ж датою була здійснена реєстрація в будинку всіх членів родини: матері, батька, його та двох його сестер - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Його старша сестра ОСОБА_8 (після укладення шлюбу - ОСОБА_9 ) - припинила проживання у у вищевказаному житловому будинку та знялася з реєстрації 18 грудня 1983 року у зв?язку з виїздом на навчання до міста Львова. У листопаді 1985 року вона уклала шлюб та переїхала на постійне місце проживання до села Нижні Гаї, де зареєстрована та мешкає по теперішній час. Його молодша сестра - ОСОБА_10 - (після укладення шлюбу - ОСОБА_11 ) - знялася з реєстрації місця проживання у зазначеному будинку 27 вересня 1994 року у зв?язку з виїздом на навчання, однак 28 листопада 1996 року знову прописалась у батьківському будинку. Після укладення шлюбу у жовтні 1998 року вона також переїхала на постійне місце проживання до с.Нижні Гаї, проте залишилась зареєстрованою у вказаному будинку. Водночас він з моменту вселення у 1983 році постійно проживав разом із батьками у вказаному житловому будинку та проживає у ньому по теперішній час, незважаючи на те, що неодноразово знімався з реєстрації місця проживання (за сімейними обставинами) та повторно реєструвався за цією ж адресою. Зміна реєстрації носила виключно формальний характер та не свідчила про припинення його фактичного проживання у батьківському будинку. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їхній батько ОСОБА_5 . Після його смерті спадщину (житловий будинок, що є предметом даного спору) прийняла мати - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 червня 1989 року, виданим Другою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою та зареєстрованим у реєстрі за №2-1370. Таким чином, після смерті батька право власності на будинок АДРЕСА_1 , перейшло до їхньої матері в установленому законом порядку.

За життя батьків між ним та сестрами - ОСОБА_12 існувала домовленість про те, що після смерті батьків право на житловий будинок набуде той із дітей, хто постійно проживатиме разом із ними, здійснюватиме догляд та нестиме витрати, пов?язані з утриманням, ремонтом і збереженням цього майна.

Їхня мати померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй на праві власності майно - будинок АДРЕСА_1 .

Оскільки він постійно проживав разом із батьками у цьому будинку, у тому числі на час смерті матері (не зважаючи на те, що деякий час не був зареєстрований за місцем фактичного проживання), а після її смерті продовжив користуватися та утримувати вказане майно разом зі своєю сім?єю, вважав, що прийняв спадщину шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном відповідно до вимог діючого на той час законодавства. При цьому, будь - яких заяв про відмову від спадщини нотаріусу він не подавав.

У 2025 році звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Кобак О.В. встановила, що місце реєстрації спадкоємця - інше, ніж місце реєстрації померлої. Водночас, з інформації, наданої в.о.старости м.Стебника вбачається, що на момент смерті ОСОБА_4 з нею була зареєстрована її дочка - ОСОБА_2 , яка вважається такою, що прийняла спадщину.

Відмовляючи йому у заведенні спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, нотаріус у листі - відмові №161/01-16 від 11.09.2025 повідомила, що ним не надано доказів постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та своєчасного прийняття спадщини, а також не подано заяву про прийняття спадщини до закінчення шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця. Окрім цього, у нього відсутній оригінал правовстановлюючого документу.

З урахуванням наведеного, для захисту спадкових прав змушений звертатись до суду з даним позовом.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою судді від 17.03.2026 прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 15.04.2026. Залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 . Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачам встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

На підставі ухвали суду від 15.04.2026 підготовче провадження в справі закрито, призначено справу до судового розгляду 27.04.2026.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує повністю, просить таку задоволити.

ОСОБА_2 подала до суду нотаріально посвідчену заяву про визнання позову.

ОСОБА_3 подала до суду нотаріально посвідчену заяву, в якій зазначає, що не заперечує проти задоволення судом заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками були: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що стверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними сестрами ОСОБА_1 . Дана обставина стверджується копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , копією Свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 , копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 та копією Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 .

Як сторонами не заперечується ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Зі Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.06.1989 вбачається, що спадкоємцями майна ОСОБА_5 є його дружина – ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №1619 від 05.08.2025 проінвентаризовано житловий будинок лі.А-1, загальною площею – 77,7 кв.м., житловою площею – 47,7 кв.м. (житлових кімнат -3, кухонь - 1), раніше загальна площа – 110,9 кв.м., житлова площа -48,9 кв.м. Площа змінилась за рахунок внутрішнього переобладнання, що не потребує дозвільних документів, для прийняття об`єкта в експлуатацію. До загальної площі будинку не виключено площу підвальну приміщень (підвалу) – 32.3 кв.м., висота яких заввишки 1,90 і меньше, що передбачено п.97 «Порядку проведення технічної інвентаризації», затв.постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №488. До житлового будинку належать: літня кухня – сарай літ.Б, вбиральня – літ.В, навіс – літ.Г, альтанка – літ.Д, огорожа – літ. 1-3, криниця – літ.К, замощення – літ.1. навіс літ.Г та альтанка літ.Д – тимчасові будівлі, що не потребує дозвільних документів. Вартість майна становить – 413395 грн. право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна станом на 31.12.2012 зареєстровано за ОСОБА_4 .

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно статей 16 та 328 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються Кодексом УРСР.

Відповідно до ст.524, 527 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

У ч.1 ст.529 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963) При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до ст.1216 ЦК України (в редакції від 01.01.2004) спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Відповідно до ст.1217 ЦК України (в редакції від 01.01.2004) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України (в редакції від 01.01.2004) до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України (в редакції від 01.01.2004) спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1223 ЦК України (в редакції від 01.01.2004) передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. У першу чергу спадкування за законом мають право, зокрема, діти спадкодавця (ст.1261 ЦК України (в редакції від 01.01.2004)).

Згідно з ч.3 ст. 1268 ЦК України (в редакції від 01.01.2004) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі №355/832/17 (провадження №61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі №569/15147/17 (провадження №61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі №191/1808/19 (провадження №61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі №204/2707/19 (провадження №61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі №937/10434/19 (провадження №61-3620св21).

Відповідно до ст.1296 ЦК України (в редакції від 01.01.2004) - спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 роз?яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

За змістом пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.

Відповідно до положень ст.392 ЦК України власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.37 постанови №5 від 07.02.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб?єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 висловив правову позицію, згідно з якою питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину (судова справа №175/654/22, провадження №61-11126св23).

Згідно ст.66-69 Закону України "Про нотаріат", п. 4.15 Порядку вчинена нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції У країн 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Вимогами ст.392 ЦК України та наданих до неї роз`яснень у листі ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Окрім того, у згаданому листі зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Отже, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

З огляду на викладене, беручи до уваги визнання позову відповідачем, а також враховуючи ту обставину, що нотаріусом відмовлено позивачу в оформленні спадкового майна, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 189, 197, 198, 200, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, –

ухвалив:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок (літ. А-1), загальною площею 77,7 кв.м. та житловою площею 47,7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя Павлів З.С.