Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №331/4505/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

22.05.2026

Справа № 331/4505/26

Провадження № 3/331/1383/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Яцун О.О., розглянувши справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, який працює інженером в АТ «Івченко - Прогрес», зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

за ст.ст. 185, 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 682198 від 21 травня 2026 року зазначено, що 21 травня 2026 року о 15 годині 44 хвилини ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Глісерна, 26А, не виконував вимогу поліцейського, а саме не реагував на законні вимоги щодо обмеження місця адміністративного правопорушення, згідно ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», та перешкоджав виконанню службових обов`язків працівнику поліції, вчинив злісну непокору законним вимогам поліцейського, за що передбачена відповідальність за ст. 185 КУпАП.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 784922 від 21 травня 2026 року зазначено, що 21 травня 2026 року о 15 годині 45 хвилини ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Глісерна, 26А, висловлювався нецензурною лайкою в бік працівника поліції та пошкодив службовий автомобіль Renault Dorrer, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме, вибив задні двері та ручку від дверей, чим вчинив дрібне хуліганство, за що передбачена відповідальність за статтею 173 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 173, 185 КУпАП, не визнав, заперечував вчинення ним адміністративних правопорушень, посилаючись на відсутність безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останнім адміністративних правопорушень.

Поліцейський Лоцкін Ю.Ю. у судовому засіданні пояснив, що 21 травня 2026 року складав протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтями 173 і 185 КУпАП. При цьому, протоколи складав на підставі рапортів працівників поліції та відеозаписів з нагрудних боді-камер останніх. Особисто не був присутній під час перешкоджання діяльності працівникам поліції щодо обмеження місця адміністративного правопорушення згідно статті 36 Закону України «Про Національну поліцію» і злісної непокори останнього законному розпорядженню та вимогам поліцейського, а також під час дрібного хуліганства,однак із змісту рапортів працівників поліції і дослідженого відеозапису з нагрудних боді-камер працівників поліції встановив, що працівниками поліції було висунуто законні вимоги ОСОБА_1 .

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 і працівника поліції Лоцкіна Ю.Ю., оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступних висновків.

Диспозицією статті 185 КУпАП визначено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність законного розпорядження або вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, яке випливає з прав працівника поліції, визначених у Законі України «Про Національну поліцію». Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов`язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.

Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків, тобто виражається у відмові від обов`язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, а тому це розпорядження або вимога повинні бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 185 КУпАП.

Тобто протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред`являються у процесі виконання ним службових обов`язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку. Кваліфікуючою ознакою цього правопорушення визначають спосіб його вчинення - злісність непокори, що полягає у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням та інше.

Правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП, обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов`язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського - це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.

Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення, необхідна сукупність обов`язкових елементів, таких, як перебування працівників поліції при виконанні службових обов`язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.

Пленум Верховного Суду України у пункті 7 Постанови «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» № 8 від 26 червня 1992 року роз`яснив, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Слід також мати на увазі, що адміністративна відповідальність за статтею 185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.

У пункті 17 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено також, що при розгляді справ про правопорушення, передбачені статтями 185 і 185-7 КУпАП, судді зобов`язані перевіряти правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення, наявність пояснень особи, яка притягається до відповідальності, та свідків правопорушення, даних, що характеризують цю особу, зокрема, чи притягалась вона раніше до адміністративної відповідальності протягом року. У разі відсутності зазначених даних матеріал підлягає поверненню органу внутрішніх справ для належного оформлення.

Звертається увага суддів на необхідність суворого додержання вимог статей 245, 280, 283 КУпАП, які зобов`язують до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, до встановлення обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, до визначення розміру заподіяної шкоди та перевірки інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також вимагають відображення цих обставин у постанові.

У мотивувальній частині постанови, поряд з поясненням притягнутої до відповідальності особи, необхідно наводити пояснення свідків, потерпілих, інші докази, що були досліджені у справі і покладені в основу прийнятого рішення.

Враховуючи, що стаття 185 КУпАП передбачає відповідальність як за злісну непокору законній вимозі працівника міліції, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця, так і їх образу, суддя зобов`язаний зазначити у постанові, за які конкретно правопорушення на винного накладено адміністративне стягнення.

В той же час, у протоколі не зазначена суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті 185 КУпАП.

Адміністративний матеріал не містить достатніх доказів винуватості особи.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення відсутні свідки вказаної події.

При цьому, рапорти працівників поліції, які наявні у матеріалах справи, суд не приймає до уваги, оскільки поліцейські є зацікавленими особами, а тому їх рапорти не можуть бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 травня 2020 року по справі № 524/5741/16-а (провадження № К/9901/33786/18), де Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у пункті 53 вказаної постанови зазначив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Наданий в якості доказу рапорт поліцейського, суд не може вважати допустимим доказом, оскільки рапорт - це письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву, в якому стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи, тобто є внутрішнім службовим документом в спілкуванні між працівниками поліції. Рапорт не містить фактичних даних, на основі яких може бути встановлено наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і тому, в контексті положень статті 251 КУпАП не можуть бути доказом у даній справі про адміністративне правопорушення.

В той же час, здосліджених судом відеозаписів з нагрудних боді-камер працівників поліції, які було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення на компакт-диску, неможливо встановити, яка саме була оголошена законна вимога поліцейського, та чи була висловлена ОСОБА_1 відмова законному розпорядженню поліцейського і у якій саме формі вона проявлялася.

При цьому, необхідною кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, є злісність вчиненої непокори. Між тим, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме працівником поліції виконувались службові обов`язки та з чим була пов`язана злісна непокора ОСОБА_1 .

Щодо інкримінованого правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, суд зазначає наступне.

Диспозицією статті 173 КУпАП визначено адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян .

Разом з тим, у даній справі протокол про адміністративне правопорушення, який є доказом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, не містить даних про те, що ОСОБА_1 своїми діями порушив громадський порядок і спокій громадян. Немає їх і в матеріалах справи та не встановлено у ході перевірки й дослідження обставин.

В той же час, необхідно зауважити, що долучений до матеріалів справи компакт-диск, суд не може вважати допустимим доказом, оскільки відеозапис, наданий на підтвердження факту порушення, є належним доказом лише у тому разі, якщо у протоколі про адміністративне правопорушення є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у власній постанові № 524/5536/17 від 15.11.2018 року. Натомість, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 784922 від 21 травня 2026 року у графі «до протоколу додається» зазначено «рапорт чергового, адмін.протокол, фотокопія паспорта, права людини».

Жодних доказів на підтвердження факту пошкодження ОСОБА_1 службового автомобіля Renault Dorrer, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , суду не надано.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у справах про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтями 185 та 173 КУпАП відсутній склад вказаних адміністративних правопорушень.

За правилами п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, у разі якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Отже, оскільки справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 одночасно розглядаються одним і тим же складом суду, вони, відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП, мають бути об`єднані в одне провадження. При цьому, об`єднаній справі необхідно присвоїти Єдиний унікальний номер 331/4505/26 (провадження 3/331/1383/2026).

Крім того, у зв`язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення не підлягає стягненню з ОСОБА_1 судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173, 185, п. 1) ч. 1 ст. 247, ст.ст. 252, 276, 277, 279, 280, 283, 284, 289 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Об`єднати в одне провадження справу № 331/4505/26 (провадження 3/331/1383/2026) про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 185 КУпАП, та справу № 331/4506/26 (провадження № 3/331/1384/2026) про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 173 КУпАП, присвоївши об`єднаній справі Єдиний унікальний номер № 331/4505/26 (провадження 3/331/1383/2026).

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за статтями 185 та 173 КУпАП, закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7 КУпАП.

Суддя О.О. Яцун