Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №307/1852/25 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1852/25

Провадження № 2/307/641/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю представника позивачки ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павло Іванович, ОСОБА_2 про визначення часток у нерухомому майні та осіб, які ними володіють,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павло Іванович, ОСОБА_2 про визначення часток у нерухомому майні та осіб, які ними володіють. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 26 листопада 1991 року нею було укладено шлюб з відповідачем ОСОБА_4 . У шлюбі у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. У період шлюбу нею з відповідачем ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,1049 га, було побудовано житловий будинок з надвірними спорудами, який згідно рішення виконкому Ганичівської сільської ради за №216 від 30 серпня 2012 року було зареєстровано в цілому за ОСОБА_4 , присвоєно номер 118 «а». На той час реєстрації права власності за ОСОБА_4 в цілому вона не придавала особливого значення, оскільки взаємовідносини у сім`ї були нормальні. Відповідач ОСОБА_4 був і є зареєстрованим як приватний підприємець, але останнім часом, перед зверненням відповідача до суду із заявою про розірвання шлюбу, він не ставив її як дружину до відома про стан своїх справ у підприємницькій діяльності, грошей на потреби сім`ї від підприємницької діяльності не надавав, через що між ними часто стали виникати непорозуміння, сварки і в результаті відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про розірвання їхнього шлюбу, який, відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року, розірвано. Вона проживала останнім часом у Святошинському районі м. Києва, мала там роботу, але у зв`язку з військовою агресією російської федерації та прильотами, пошкоджено об`єкт, де вона працювала і проживати у багатоквартирному будинку стало небезпечно, тому на початку травня 2025 року вона вирішила приїхати на проживання у побудованому ними з відповідачем житловому будинку АДРЕСА_1 . Від рідного брата її колишнього чоловіка вона довідалася про те, що її колишній чоловік ОСОБА_4 позичав у мешканця Берегівського району ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 50 тисяч доларів США і в обумовлений між ними термін борг не повернув, через що ОСОБА_2 звертався до суду, а на даний час вже й відкрито виконавче провадження про примусове стягнення суми боргу і що погашення заборгованості відповідача може відбутися і за рахунок належної їй 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , який є спільно нажитим майном подружжя, хоч був у свій час зареєстрованим лише на ім`я ОСОБА_4 . На підтвердження своїх слів ОСОБА_7 надав їй декілька документів, які надходили поштою за адресою домоволодіння, але забирав пошту він особисто, бо його брат ОСОБА_4 лише періодично приїжджає до будинку і короткими періодами проживає у будинку, де знаходиться в інші періоди він не знає. Частиною 3 ст.61 СК також передбачено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також ч.2 ст. 73 СК передбачено, що стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби, але про позику відповідачем ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_2 їй нічого не відомо, в інтересах сім`ї такої позики відповідач не вчиняв. Як уже зазначалося вище, житловий будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці площа якої становить 0,1049 га, на цю земельну ділянку виготовлено землевпорядну документацію, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 2124481200:06:002:0039, але право власності на земельну ділянку не зареєстровано.

Враховуючи наведене, просить суд визначити розмір ідеальних часток у праві спільної сумісної власності, по 1/2 ідеальній частці за кожним, а саме у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2314746721244, розташований на земельній ділянці площею 0,1049 га, з кадастровим номером: 2124481200:06:002:0039, загальною площею 166 м.кв., житловою площею 61,4 м.кв. з надвірними спорудами та визначити осіб, які ними володіють, а саме, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

26 травня 2025 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 травня 2025 року заяву про забезпечення позову у справі задоволено, накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2314746721244, загальною площею 166 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_4 . Заборонено державним реєстраторам та іншим особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2314746721244, загальною площею 166 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_4 до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.

06 червня 2025 року від відповідача ОСОБА_4 надійшов до суду відзив на позовну заяву, де зазначає наступне. Позивачка вказує і це відповідає дійсності, що у період шлюбу ними по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,1049 га, було побудовано житловий будинок з надвірними спорудами, який згідно рішення виконкому Ганичівської сільської ради за №216 від 30 серпня 2012 року було зареєстровано в цілому за ним, ОСОБА_4 і було присвоєно будинку номер 118 «а». Також позивачка зазначає, що він є зареєстрованим як приватний підприємець і що перед розірванням шлюбу він не ставив її як дружину до відома про стан своїх справ у підприємницькій діяльності, грошей на потреби сім`ї від підприємницької діяльності не надавав. Приблизно так і було як зазначає позивачка, оскільки дружина працювала і мала власні доходи, у її грошах у неї і потреби не було, він у свою чергу працював по лінії операцій з тракторними запчастинами, напрямок її діяльності раніше була ОСОБА_8 та росія, куди спрямовував усі кошти, для цього він і позичав гроші від ОСОБА_2 , але через напад росії на Україну, припиненням будь-яких зв`язків, у нього виникли проблеми у бізнесі, відповідно і із своєчасним поверненням боргу позичальнику ОСОБА_2 , якому до виникнення збою у бізнесі, він повернув у виді відсотків десь біля 20 тисяч доларів, хоч це і не було передбачено умовами їхньої позики. Позов колишньої дружини ОСОБА_3 визнає у повному обсязі, не заперечує проти його задоволення, а перед позичальником ОСОБА_2 зобов`язання з повернення позиченої суми грошових коштів ним буде виконано, але вже без відсотків, про що він пояснював як йому особисто, так і приватному виконавцю. З урахуванням всіх наведених обставин як відповідач заявляє, що позов визнає у повному обсязі і не заперечує, щоб судом було ухвалено рішення про задоволення позову.

20 лютого 2025 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем та закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 та третя особа приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Кохан П.І. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивачки та третю особу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року з 26 листопада 1991 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який 09 липня 2021 року було розірвано (а.с.11).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 17 вересня 2012 року, вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому №216 від 30 серпня 2012 року (а.с.12).

Із витягу Тячівського районного підприємства технічної інвентаризації про державну реєстрацію прав №35820693 від 11 жовтня 2012 року відомо, що житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований 11 жовтня 2012 року в цілій частці за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії № НОМЕР_2 від 17 вересня 2012 року (а.с.13).

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1 виготовленого Тячівським територіальним виробничим підприємством «Техбуд-Сервіс» від 11 березня 2021 року вбачається, що замовником є ОСОБА_4 (а.с.14-16).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 248687133 від 18 березня 2021 року, житловий будинок загальною площею 166 кв.м., житловою площею 61,4 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований на підставі технічного паспорту виданого 11 березня 2021 року територіального виробничого підприємства «Техбуд-Сервіс», оголошення про втрату документа у друкованих засобах масової інформації серія та номер: 21-22, виданого 13 березня 2021 року Інформаційним вісником Тячівщини «Дружба» (а.с.17).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2100200242013 від 16 серпня 2013 року, земельна ділянка площею 0,1049 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2124481200:06:002:0039, була зареєстрована 16 серпня 2013 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 15 травня 2013 року (а.с. 18).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2024 року у справі №307/1868/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 12112, 00 (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень) сплаченого судового збору (а.с.20).

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомо, що ОСОБА_4 є зареєстрованою фізичною особою-підприємцем з 28 травня 1995 року (а.с.21-22).

Згідно висновку експерта про ринкову вартість об`єкту експертної оцінки від 31 березня 2025 року проведеного ОСОБА_9 вбачається, що ринкова вартість об`єкту оцінки згідно з оцінкою без врахування ПДВ, на дату оцінки - 24 березня 2025 року, становить 1730000 грн. (а.с.24).

Постановою про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу ЗВП №76679962 від 08 серпня 2025 року передано стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за виконавчий лист №2/307/422/24 від 14 листопада 2024 року, що видав Тячівський районний суд Закарпатської області наступне майно: житловий будинок, реєстраційний/кадастровий номер 2314746721244, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , що складається з: житловий будинок - А, господарська будівля - Б, літня кухня - В, навіс - Г, гараж - Д, погріб - Ж, огорожа - №1-2 на загальну суму: 1211 000,00 грн., що належить боржнику: ОСОБА_4 та на підставі акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу вказане майно передано ОСОБА_2 (а.с.64-65).

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

У частинах 1, 2 ст. 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 368 і ч. 1 ст. 372 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України визначено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз зазначених вимог закону свідчить про те, що нерухоме майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, хто з них є титульним його володільцем, якщо не буде встановлено інших обставин, а отже, у випадку, якщо вони не домовилися про порядок його поділу в натурі, спір може бути вирішений судом, зокрема, шляхом визначення їх ідеальних часток у ньому.

З матеріалів справи встановлено, що вказаний житловий будинок було зареєстровано під час перебування сторін у шлюбі, а питання про його поділ в натурі сторони не порушували.

В той же час, відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зобов`язання відповідача ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 , що виникло на підставі рішення суду у справі № 307/1868/24, є особистим боргом боржника ОСОБА_4 з позивачки ОСОБА_3 жодних коштів не стягувалось.

Крім того, доказів того, що договір позики від 10 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 був укладений в інтересах сім`ї і те, що грошові кошти одержані за договором, використано на її потреби, суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що звернення стягнення на спільне майно подружжя могло бути здійснене лише в межах частки ОСОБА_4 в спільному майні, оскільки позивачка не пов`язана жодними борговими зобов`язаннями з ОСОБА_2 .

Таким чином, з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами дослідженими у судовому засіданні, суд приходить до висновку про визнання по 1/2 ідеальної частки у праві спільної сумісної власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на житловий будинок в АДРЕСА_1 .

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути сплачений нею судовий збір у розмірі 8650 грн. 00 коп.

У відповідності до положень частини 7 статті 158 ЦПК України,у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки позовні вимоги задоволені, заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 травня 2025 року продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 ідеальної частки житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2314746721244, загальною площею 166 м.кв., житловою площею 61,4 м.кв. з надвірними спорудами.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8650 грн. 00 коп.

Визначити, що заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 травня 2025 року у виді накладеного арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2314746721244, загальною площею 166 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_4 та заборони державним реєстраторам та іншим особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2314746721244, загальною площею 166 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_4 , продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивачка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , житель: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Кохан Павло Іванович, адреса місцезнаходження: м. Мукачево, вул Штефана Августина, 25/2, Закарпатської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення суду складено 28 травня 2026 року.

Суддя М.Д. Стецюк