Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №144/1698/25 — Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1698/25

Провадження № 2/144/118/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2026 р. с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді – Магдяк Н.І.,

за участю секретаря судових засідань – Дудник С.Р.,

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом до відповідача ОСОБА_2 , посилаючись на те, що є заступником Теплицького селищного голови з питань діяльності виконавчих органів, та був обраний на посаду рішенням селищної ради №11 від 02.12.2020 року. Ним було виявлено, що в соціальній мережі «Facebook» створено соціальну групу «Теплик корупція STOP. Земля для людей», в якій розміщуються та оприлюднюються громадянами різноманітні дописи, відеоролики й публікації із суспільно-політичного, культурного та економічного життя Теплицької селищної громади, діяльність відповідача ОСОБА_2 . Адміністратором та модератором вказаної соціальної групи є відповідач.

У відкритій, загальнодоступній групі «Facebook» « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (https://www.facebook.com/groups/995328324565669), 06.07.2025 року відповідач як автор, адміністратор та модератор розмістив допис, в якому автор поряд з його фото зазначив наступну інформацію: «Готовий завжди я народу «служити», аби нашого голову скоріш замінити. Боюсь я також і їх Перемоги, бо хлопці прийдуть приб`ють посадять в ту темну урну глибокую, і центром мене повезуть Тому піду і «покаюсь, бо же я привів цю війну з вітькою вертухаєм з прихвостнями його. І тору вже тую так давно читаю, хоч мало насправді щось в ній понімаю, можливо дасть бог-проканає, а може наоборот. Боже, який я розумний, а може й таки – ідіот». Аналогічного змісту допис, також відповідачем було розміщено і 18.10.2025.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач у відкритій, загальнодоступній групі «Facebook» «Теплик корупція STOP. Земля для людей» розмістив допис, в якому зазначив наступну інформацію: “Обман соціальної служби місцевою благодійницею-депутаткою від Слуги народу ОСОБА_3 разом з місцевою владою!!! Не встигли закінчитись баталії навколо шахрайських дій місцевої благодійниці (яка себе позиціонує головою фракції Слуга народу) ОСОБА_3 це та, що шляхом шахрайства заволоділа 1300 дол. як авансовий платіж за будинок, в якому проживає сім`я переселенців з Краматорського р-ну, так відкрились нові факти, про вчинення нею кримінального правопорушення щодо заволодіння бюджетними коштами наданих як компенсація за проживання ВПО (внутрішньо переміщених осіб) обманним шляхом! Як і в попередній публікації громадянка Росії, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виселяють на вулицю родину переселенців з дітьми ми висвітлюємо всю ганебність благодійності від ОСОБА_4 . Було багато спроб заблокувати попередню публікацію, але завдяки скарзі до ОСОБА_8 ми їх відновили. Після чого ОСОБА_4 підключала фальшувальників лівих сторінок із селищної ради таких як ОСОБА_9 і т. д., своїх сусідських фанів, які просили цій золотій людині ноги цілувати та рекламували її. Так от продовження благодійної діяльності депутатки ОСОБА_10 така: ще в 2023 р. були сигнали що ОСОБА_4 , яка незаконно обманним шляхом в змові з працівниками селищної ради та соціальних служб протиправно отримала кошти в сумі 6812,40 грн. (3720+3092,4). Так в 2023р. місцева депутатка від правлячої партії ОСОБА_11 народу взялась допомагати сім`ї ВПО. А саме з того, що направила в прозорий офіс зареєструватись за її адресою і сказала, що там про все домовлено. Виконуючи вказівку ОСОБА_4 , сім`я ВПО зареєструвалась по її адресі. Після чого ОСОБА_4 в зговорі з працівниками селищної ради підробила папери і неправомірно подала до соціальної служби заяву на отримання відшкодування за проживання ВПО в її будинку та за її адресою. Таким чином, кошти в сумі 3092,4 грн. незаконно були отримані депутаткою від Слуги народу ОСОБА_10 за надання житла для проживання сім`ї ВПО в її будинку за березень-квітень 2023р., де вони не проживали ні дня. Ще один епізод незаконного отримання коштів місцевою депутаткою ОСОБА_4 відбувся за грудень 2023р. в сумі 3720 грн. де проживала сім`я ВПО за іншою адресою, де господарем будинку була ОСОБА_12 , якій ОСОБА_4 неоднократно робила погрози, після яких вона зверталась за допомогою. Без допомоги працівників селищної ради та соціальної служби тут не обійшлось. Так благодійниця, депутатка від Слуги народу ОСОБА_3 незаконно отримала 6812,4 грн. за ніби-то проживання в її будинку ВПО, що відповідає вчиненню злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном, шляхом обману в умовах воєнного стану та таке, що завдало шкоди бюджету України. По даному злочину була подана заява про кримінальне правопорушення, вносити в Єдиний реєстр знову довелось через скаргу до суду. Завдячуючи слідчій судді скарга була розглянута з винесенням ухвали про зобов`язання уповноваженої особи ВП 1 Гайсинського РУП ГУНП Вінницькій обл., про кримінальне правопорушення вчинене благодійниці-депутатки Теплицької селищної ради ОСОБА_10 . Тісні зв`язки з корупційною місцевою владою дали можливість благодійниці-депутатці Дзьобко в незаконному збагачені на 6812,4 грн. Ці спільники не тільки обкрадали ВПО через соціальні виплати, а ще й гуманітарну допомогу в вигляді побутової техніки, генератори, ліжка, постільною білизною, якою обзавелися працівники селищної ради. Ці справи готуються для подання в правоохоронні органи! Крім того, благодійниця-депутатка Дзьобко має досвід у вчинення корисливих умисних злочинів, так вироком Теплицького районного суду Вінницької області від 15.09.2010 р. вона була засуджена за корисливий злочин за ч. 3 ст. 191 КК України, що підтверджується даними з відкритих офіційних джерел. Будучи благодійницею, маючи фонд та мільйонні суми на рахунках, які перераховувались за кордону для допомоги ВПО, ОСОБА_4 з жадібності спокусилась на 6812,4 грн. та на натуральний відробіток за свою «благодійність» від переселенців, які батрачили на її городі.

Ні ваші ліві сторінки ОСОБА_9 , ніякі пасквілі не змусять мене піти на різні пропозиції та замовчати! Прозріння мало би прийти ще тоді, коли пропонував мені, щоб я закрив очі на вашу корупційну діяльність, а ти будеш сприяти в отриманні після війни спочатку 50 га землі, а потім 100 га, за таку пропозицію я тебе послав! В подальшому правоохоронним органам та громаді буде зрозуміло куда ділись генератори, побутова техніка, через кого були продані, як фальшувались рішення сесій, куда пішли будматеріали з розібраного будинку с. Залужжа, який знаходився на балансі селищної ради. А благодійниці-депутатші від Слуга народу (позиціонірующу себе як голова фракції) ОСОБА_4 за такі злочини краще скласти свої повноваження як місцевий депутат, і про вибори забути це в кращому випадку. Адже одні переселенці, які в її будинку проживали, це були її родичі, за яких вона отримувала соціальні виплати! Ці соціальні копійчані виплати ні як не порівнюються з її міліонними благодійними «допомогами» та відкатами!!! А місцева влада співучасник, яка буде викрита!!!"

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , у відкритій, загальнодоступній групі «Facebook» « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розмістив допис, в якому автор зазначив наступну інформацію: «Громадянка росії, ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виселяють на вулицю родину переселенців з дітьми. До мене звернулась сім 'я переселенців з Донецької обл. Краматорського р-ну, яка в квітні 2022р. прибула в Теплицьку громаду з двома малолітніми дітьми за допомогою, від свавілля депутатки (голови фракції як вона себе називає) Слуга народу ОСОБА_10 .

Так, 17.02.2025р. до будинку де проживає сім`я внутрішньо переміщених осіб (ВПО), без дозволу зайшли депутатка ОСОБА_14 , працівниця селищної ради ОСОБА_15 , особа яка назвалась власником будівлі – громадянка росїї ОСОБА_16 , та поліцейські громади. На прохання закрити двері і не робити цирк, тому що в будинку знаходиться трирічна хвора дитина ніхто не звертав уваги. Так представники влади разом з депутаткою від Слуги народу приїхали виселяти в опалювальний сезон з будинку сім`ю ВПО з двома малолітніми дітьми на вулицю. Дії власниці будинку, яка дала дозвіл на проживання, а потім його скасувала на перший погляд не містять нічого кримінального. Її будинок і вона на власний розсуд ним розпоряджається, якби не сума в 1300 доларів США, які ОСОБА_16 разом з ОСОБА_3 видурили з родини переселенців під приводом авансу за продаж вказаного будинку по АДРЕСА_1 , які вони чомусь віддавати не мають наміру.

Передавши аванс в сумі 1300 дол. США за будинок сім`я ВПО привели будинок в конфортний стан проживання (зробили отопления, воду, обої поклеїли, покрасили, розробили город, бетонні роботи і т.д.), прибирали на цвинтарі за могилами рідних власниці будинку та батрачили на благодійницю ОСОБА_14 . Але раптом ОСОБА_16 та ОСОБА_3 передумали продавати будинок родині ВПО та всіма засобами розпочали виселяти на вулицю сім`ю з малолітніми дітьми без повернення авансового платежу в сумі 1300 дол., наказавши звільнити будинок та звернувшись з позовом до суду про виселення родини ВПО.

Завдяки благодійниці ОСОБА_3 обдурені, використані, принижені переселенці з двома малолітніми дітьми терплять знущання, погрози, наклепи від «благодійниці».

«За сприянням благодійників для облаштування будинку, як сім`ї ВПО було надано у власність: холодильник, бензопилу, газовий котел, циркуляційний насос, бойлер, унітаз, які сім`я ВПО встановила сама за свої кошти. За що ОСОБА_17 сказала писати їй подяки в групі «Джерело Тепличчини», які були недавно видалені нею з групи.

Проте і ці речі, які (незалежно від джерела фінансування благодійної допомоги чи то ОСОБА_4 чи селищна рада, тощо) з моменту їх передачі перейшли у власність цих людей. Але у Дзьобко своя правда. Вона, крім того, що заволоділа 1300 доларів США, які відмовляється повернути, зухвало прийшла в хату, яку займають переселенці та забрала холодильник та бензопилу. Момент того, як ОСОБА_4 грабує переселенців на холодильник та бензопилу зафіксовано на відеозапис. Як Вам така «благодійна допомога»!?!

А саме більш вражає і жахає те, що ні місцева влада, ні посадові особи не зробили нічого щоб ця ситуація з аферистичними діями депутатки Слуга народу ОСОБА_3 та жительки країни агресорки ОСОБА_16 вирішилась без знущань над сім`єю ВПО, а гроші в сумі 1300дол. США були повернені, вони навпаки сприяють шахраям.

Чому працівники селищної ради, ОСОБА_15 поліція громади, їздять кортежем виселяти ВПО, супроводжуючи депутатку від Слуги народу ОСОБА_4 та громадянку країни агресорки, а ОСОБА_7 по її вказівці тисне на РЕМ, щоб відключили постачання електроенергії! Мабуть тому що ОСОБА_3 ділиться з ними доларами (1300) які виманила з ВПО та від яких вже відмовляється що брала! Мабуть тому, що ділиться гуманітарною, за яку ВПО ставлять підпис що получили, а це: ліжка, генератори, побутова техніка, одіяла, постіль, але це буде друга історія з участю тих самих посадовців! Мабуть тому, що отримує шахрайським шляхом грошові компенсації про те, що в будинку ОСОБА_4 проживали ВПО, яку без допомоги посадових осіб та працівників соціальних служб не можливо отримати, а це вже кримінал вчинений в період військового стану і ще одна історія з участю тих самих посадовців! Це вам не з анонімних сторінок старатись мене залякати для спокійного деребану земель, розкрадання грошей громади, знущань та обдурювання ВПО під виглядом благодійності не брезгуючи втягувати дітей, да-да « ОСОБА_9 » і т.д. а це реальні кримінальні справи!

Тепличани, громадо, віднесіться правильно, не бійтися цих хапуг яких ми обрали самі, вони самі бояться, вони герої тільки в інтернеті, коли анонімщики!!! Я думаю, що ми підсилимось в нашому прагненні міняти місцевий «безпридєл» героями військовими, які повернуться!!! Прошу прослухати аудіозапис та відео до кінця багато чого стане ясно про відношення до ВПО і для чого їм благодійність!»

У такий спосіб зазначена інформація була доведена до відома невизначеного кола осіб - користувачів мережі Інтернет. Позивач вважає, що інформація, яку поширив ОСОБА_2 щодо нього, не відповідає дійсності та не підтверджена жодними доказами вчинення ним дій, які б стали причиною війни, яка ведеться на території України, та те, що він виселяв родину переселенців на вулицю. Він не має жодних сторінок у ФБ, окрім офіційної, а тому поширена у дописі відповідача інформація, що він має фальшиву сторінку під «ніком» ОСОБА_18 не відповідає дійсності. Також він не має ні бажання, ні повноважень і ніколи не робив того, що поширює у дописі відповідач: «тиснув на РЕМ». Він ніколи не пропонував відповідачу земельних ділянок «спочатку 50 га, а потім 100», як написав про це у своєму дописі відповідач. У нього немає на це жодних повноважень. Враховуючи ту обставину, що він є посадовою особою органу місцевого самоврядування, згадані дописи спеціально створені відповідачем на приниження його соціальної ролі в діяльності Теплицької територіальної громади. Крім того, по його діях, які відповідач зазначав у своїх дописах, кримінальні провадження не перебувають в органах поліції. На його думку, наведена відповідачем інформація є неправомірним поширенням у соціальній мережі про вчинення посадовою особою удаваного порушення законодавства, що безпосередньо ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію як посадової особи, так і добропорядного, законослухняного громадянина.

Позивач просить визнати такою, що є недостовірною, не відповідає дійсності та принижує його честь, гідність і ділову репутацію інформацію, яка була поширена ОСОБА_2 в Інтернет-мережі «Facebook» в загальнодоступній соціальній групі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », 18.10.2025, 06.07.2025 року, а саме: «бо ж я привів цю війну з вітькою вертухаєм з прихвостнями його», та інформацію, яка розміщена 23.06.2025 та 09.06.2025 року, а саме «громадянка Росії … та Чечельницький виселяють на вулицю родину переселенців з дітьми»; зобов`язати відповідача спростувати поширену ним неправдиву інформацію тим же способом, яким вона була поширена (через публікацію у групі «Facebook»; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 120 000 гривень моральної шкоди, спричиненої поширенням недостовірної інформації.

Ухвалою судді від 17.11.2025 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 25.11.2025 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позов, в якому вказав, що позивачем подано паперову ілюстрацію електронного доказу, тобто інформації, яка міститься в цифровому вигляді в мережі «Інтернет» на сторінці соціальної інтернет-мережі «Фейсбук». При цьому оригінал самого доказу міститься в цифровому вигляді у вказаній мережі, який у вигляді електронного доказу в порядку ст. 100 ЦПК України, суду не поданий. Також відповідач невірно (умисно або помилково) вказує на те, що сторінка належить йому, стверджуючи, що він є її адміністратором, модератором та власником. Звернувшись до вкладки «Люди» вказаної сторінки, він з`ясував, що сторінка створена особою під NickName-ом ОСОБА_19 23.08.2021 року. При цьому особа під NickName-ом (псевдонімом) ОСОБА_20 лише приєдналась до вказаної сторінки. Вказана паперова ілюстрація не доводить того факту, що саме відповідач є власником, адміністратором, модератором вказаної позивачем сторінки та те, що дописи на вказаній сторінці під NickName-ом (псевдонімом) ОСОБА_20 здійснив саме відповідач. Сторінка під ОСОБА_21 -ом (псевдонімом) ОСОБА_20 не містить жодної інформації, які б свідчили про належність вказаної сторінки ОСОБА_2 , як-то світлини відповідача, персональні дані (дата місце народження, місце роботи, телефони тощо), які б достеменно ідентифікували б відповідача, як особу, яка розмістила (поширила) інформацію щодо позивача. Надані позивачем дві з чотирьох паперових ілюстрацій, крім іншого, містять прізвища ще двох осіб, причетних до публікації, як-то ОСОБА_22 та ОСОБА_23 . Не зрозуміло, хто з них, яку участь приймав у розповсюдженні спірного матеріалу, а позивач вказану прогалину не усунув.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій вказав, що чинним законодавством встановлено, що електронні докази є окремим способом доказування. Електронним доказом може бути: листування двох людей; інформація із веб-сайту; електронний лист із поштового сервісу; пост у соціальній мережі; інше. Способом фіксації електронного доказу буде створення його електронної копії, найчастіше це відбувається у вигляді скріншота. Процесуальними кодексами передбачено, що учасники справи мають право подавати електронні докази також у копіях та паперових копіях. Зауважує, що подання електронного доказу в паперовій формі саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Він разом з відповіддю на відзив подає електронні копії скріншотів, які додавалися до позову.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому ОСОБА_2 зазначив, що у відповіді позивач жодним чином не спростував довід про його непричетність до створення вказаної групи та до його участі у створенні та розповсюдженні спірного контенту. Подані позивачем скріншоти є неповними та створені таким чином, щоб приховати інформацію про особу, яка створила групу. У наданому позивачем електронному доказі зазначається, що особа під NickName-ом (псевдонімом) ОСОБА_20 знаходиться у розділі Адміністратори і модератори – разом з особою під ОСОБА_24 . Повторно заявляє про те, що не визнає позов через свою непричетність до спірного контенту (створення, розміщення, просування тощо). Правила Фейсбуку дозволяють будь-якій особі використати будь-який вільний та не заборонений правилами NickName (псевдонім), а позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами його причетність до спірних публікацій.

Ухвалою суду від 21.01.2025 клопотання позивача про витребування доказів залишено без задоволення.

23.02.2026 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено її до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити. Суду пояснив, що, користуючись своїм конституційним правом, хоче захистити свою честь, гідність, ділову репутацію. Йому 61 рік, його знають всі в містечку, від малого до великого, в нього дві вищі освіти, педагогічна та економічна. Він розпочав свою діяльність 40 років тому на посаді вчителя Степанівської школи, потім працював методистом в методкабінеті, завідувачем методкабінетом, директором чотирьох шкіл. 6 років працював начальником відділу освіти Теплицької райдержадміністрації. З 2002 по 2006 рік працював Теплицьким селищним головою, і ось вже шість років працює заступником селищного голови. За весь цей період він мав можливість працювати зі всіма людьми. Тепер в нього стався негарний випадок, коли його звинувачують, що він шахрай, злодій, все це відбувається в ЗМІ, на сторінках Facebook. Він довго терпів поведінку відповідача, який приходив до нього, селищного голови, працівників та ображав їх, тому він звернувся до суду. Після звернення до суду 06.11.2025 частина його заявлених вимог була виконана. З того часу група припинила свою діяльність, відповідач не з`являвся в селищну раду, а то приходив по два-три рази на тиждень, а то й частіше. З того часу жодного повідомлення в тій групі немає, відповідач забрав інформацію, що він є адміністратором та модератором групи, позабирав багато статей. Політика Facebook є такою, що будь-яка людина може писати та поширювати неправдиву інформацію під будь-яким «ніком», що приводить до ситуації, де не можна ніщо нікому довести. Відповідач проявляє поведінку інфантильності, позабирав зі сторінки інформацію, стверджує, що нічого не робив, не маю нічого до цього. Контент був розміщений відповідачем, носить стверджувальний характер, тому він наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги не визнає, суду пояснив, що він сторінку не відкривав, хто сторінку створив йому невідомо, в мережі може зареєструватись будь-яка людина. Він не є адміністратором групи, про яку вказує позивач, заперечує свою причетність до сторінки. Допис над фотографією писав ОСОБА_22 , хто це такий йому невідомо. Він не зареєстрований у Facebook, не користується цією соціальною мережею та іншими соціальними мережами. Раніше він працював помічником депутата, за його зверненнями було порушено кримінальні справи. Стверджує, що йому не належить профіль на сторінці, створеній 23.08.2021.

В ході судового розгляду позивач задавав відповідачу ряд питань, які стосуються звернень останнього за період з 2021 по 2025 роки в селищну раду, прокуратуру тощо з тих чи інших питань діяльності селищної ради.

Заслухавши сторін, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, дослідивши надані докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 23.10.2007 року зареєстрований та проживає по АДРЕСА_2 , що стверджується даними паспорта та витягом з реєстру територіальної громади (а. с. 47-49).

Рішенням №11 від 02.12.2020 ІІ пленарного засідання 1 сесії 8 скликання Теплицької селищної ради Теплицького району Вінницької області «Про затвердження заступника селищного голови з питань діяльності виконавчичх органів селищної ради» ОСОБА_1 затверджено заступником селищного голови з питань діяльності виконавчих органів селищної ради (а. с. 50).

Згідно відомостей з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с. Веселівка, Теплицький район, Вінницька область, з 13.04.2004 року зареєстрований по АДРЕСА_3 (а. с. 27).

До позовної заяви додані скрін-шоти та паперові копії сторінок з соціальної мережі «Facebook», де в групі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ІНФОРМАЦІЯ_6 ) було поширено ряд дописів від 09.06.2025, 23.06.2025, 06.07.2025, 18.10.2025, зміст яких наводився вище. Позивач стверджує, що зазначені дописи поширені відповідачем як адміністратором, модератором вказаної групи. Відповідач заперечує свою причетність до вказаного контенту.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Положеннями статті 34 Конституції України регламентовано, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Одночасно, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію (стаття 68 Конституції України).

Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України «Про інформацію»).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Згідно із частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту. Суд зауважує, що наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК України та статті 10 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

З оглянутих паперових та електронних копій скрін-шотів, зроблених зі сторінки в мережі «Facebook» загальнодоступної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ІНФОРМАЦІЯ_6 ), вбачається, що ОСОБА_20 зазначений адміністратором, експертом групи, провідним співавтором групи, іншим адміністратором зазначається акаунт «Сергій Сергійович». Проте акаунт « ОСОБА_20 » не містить фото особи, даних про дату, місце народження, місце проживання, рід занять тощо, будь-яку іншу інформацію та не дозволяє ідентифікувати особу (а. с. 51-54, 76).

Так, з допису за 18 жовтня (рік не зазначається) вбачається, що він поширений на сторінці з акаунтом « ОСОБА_20 », який не містить фото та інших інформаційних даних, надісланий з viber автором ОСОБА_22 , внизу допису також зазначається ОСОБА_25 (а. с. 51). На запитання суду сторони повідомили, що їм не відомі ці особи.

Також дописи, від 09 червня, 23 червня (без зазначення року) не дозволяють ідентифікувати особу ОСОБА_26 (а. с. 52,53).

В свою чергу відповідачем до відзиву додано паперову копію зі сторінки групи «Теплик корупція STOP. Земля для людей» (https://www.facebook.com/groups/995328324565669), на якій вказано, що групу створив ОСОБА_19 23 серпня 2021 р., та долучено диск (а. с. 65-67, 69).

Під час судового розгляду за клопотанням позивача здійснено безпосередній огляд Faсebook-сторінки в засіданні (з використанням технічних засобів - комп`ютера/інтернету) шляхом доступу до соціальної мережі «Facebook» соціальної групи «Теплик корупція STOP. Земля для людей» за посиланням (https://www.facebook.com/groups/995328324565669), під час якого з`ясовано, що під записом «Теплик корупції STOP. Земля для людей» містяться записи: Громадська організація. Вінницька обласна правозахисна асоціація землевласників. 21036, м. Вінниця, вул. Д. Галицького, 27-а, к. 203. 23800 смт. Теплик, вул. Енергетиків, 5 . (а. с. 107). Під час додаткових пояснень щодо огляду позивач вказав, що після відкриття провадження в справі 03.12.2025, діяльність цієї групи призупинено 04.12.2025, про що є відповідна відмітка.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Здійснення передбачених статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів), пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Щодо належного кола відповідачів суд звертає увагу на таке.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 зроблено висновок про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 742/3812/18, від 09 квітня 2020 року у справі № 742/3715/17 та від 25 листопада 2020 року у справі № 753/7666/19-ц.

У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу; власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

В постанові від 09.04.2025 в справі №761/6093/21 Верховний суд в пунктах 45, 47, 48, 49 вказав наступне: «45. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що згідно з усталеною судовою практикою належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту особи, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною, і доступ до вебсайту вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщений відповідний інформаційний матеріал, оскільки саме цей власник створив технологічну можливість й умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального закону в адміністратора системи реєстрації й обліку доменних назв та адрес українського сегмента мережі інтернет (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (пункт 6.5), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 червня 2021 року у справі № 742/1485/19, Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 504/4099 /16-ц).

47. В інших справах за участю скаржника та компанії також встановлено, що з 28 березня 2017 року власником вебсайту http://antikor.com.ua/ є реєстрант доменного імені «antikor.com.ua», тобто компанія, а з 31 липня 2016 року до 28 березня 2017 року ним був скаржник (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 червня 2024 року у справі № 742/853/20, від 7 червня2022 року у справі № 742/1440/21, від 14 грудня 2021 року у справі № 742/3324/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 742/514/17, від 9 квітня 2020 року у справі № 742/3715/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року у справі № 742/494/20, від 1 грудня 2021 року у справі № 742/287/17, від 16 серпня 2023 року у справі № 742/853/20, від 4 березня 2020 року у справі № 742/628/17).

48. Отже, обґрунтованими є доводи скаржника у касаційній скарзі про те, що він не є належним відповідачем у цій справі, оскільки, якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, позов слід заявляти до власника вебсайту, яким у цій справ є компанія, а не скаржник (див. близький за змістом висновок у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 742/3324/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 березня 2020 року у справі № 742/628/17).

49. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував висновок про скаржника як належного відповідача на підставі того, що скаржник є «ймовірним власником» вебсайту http://antikor.com.ua/. Апеляційний суд не звернув увагу на частину шосту статті 81 ЦПК України, згідно з якою доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому вказаний висновок суперечить вимогам процесуального закону.»

Отже, належним відповідачем у разі поширення певної інформації в мережі Інтернет, яку позивач вважає недостовірною, є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен встановити та зазначити у позовній заяві.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору, способу захисту є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Задоволення позовних вимог щодо зобов`язання автора певного висловлювання спростувати відповідну інформацію, опубліковану в мережі Інтернет, є неможливим без зобов`язання власника веб-сайту, автора інформаційного матеріалу вчинити зі свого боку відповідні дії для спростування та фізичного вилучення такої інформації.

Позивачем не доведено, що дописи в мережі «Facebook» загальнодоступної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (https://www.facebook.com/groups/995328324565669) поширив відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає по АДРЕСА_3 .

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 100 ЦПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Крім того, позивач в позовній заяві зазначає, що публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, в тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року в справі № 490/9966/19 вказано про те, що «право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку. Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 Конвенції захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів. Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Більше того, межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується публічної особи. Вона, на відміну від приватної особи, неминуче та свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів, так і громадського загалу і, як наслідок, має виявляти до цього більше терпимості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2019 року у справі № 368/655/17). Ця критика зазвичай знаходить вираження в оціночних судженнях. До такого ж висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 22 жовтня 2025 року у справі №308/12585/22.

Позивач також заявив про відшкодування моральної шкоди, на що суд зазначає наступне.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункт 4 частини другої статті 23 ЦК України).

Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (стаття 280 ЦК України у редакції, чинній на час поширення заявником інформації, яку позивач вважає недостовірною).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Суб`єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді (частина друга статті 31 Закону України «Про інформацію»).

Позивачем не доведено факт поширення інформації щодо нього відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Враховуючи усе вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню та в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК, враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 201, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України; ст. ст. 3, 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2026.

Суддя Н.І. Магдяк