Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №148/2079/25 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2079/25

№2/930/228/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.05.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Букін Олексій Сергійович до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка – ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Букін О.С., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Немирівського районного суду Вінницької області у справі № 930/212/22 від 06.10.2022 змінено спосіб стягнення аліментів, визначений постановою Вінницького апеляційного суду від 29.03.2019 у справі № 140/2826/18. Визначено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття. Постановою Вінницького апеляційного суду зазначене рішення залишено без змін.

На підставі виконавчого листа № 930/212/22 від 06.10.2022, виданого Немирівським районним судом Вінницької області, Тульчинським відділом державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 71262154 щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Наразі старша дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття. У зв`язку з цим, починаючи з липня 2025 року і станом на дату подання цієї позовної заяви, з ОСОБА_2 стягуються аліменти у розмірі 1/6 заробітку (доходу) боржника, що становить 16,66 % доходу та фактично складає 2084,17 грн.

Таким чином, розмір аліментів, що наразі стягується з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відповідає мінімальним вимогам щодо належного забезпечення та гармонійного розвитку дитини.

Враховуючи наведене, позивачка вимушена звернутися до суду з вимогою про зміну розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та просить визначити їх у розмірі 1/4 заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ухвали суду від 03.10.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Букін Олексій Сергійович до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

16.02.2026 через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Зільберта О.Є. – надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просив поновити пропущений строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відзив обґрунтований тим, що позивачка у позовній заяві посилається на положення ч. 5 ст. 183 СК України, відповідно до яких той із батьків або інший законний представник дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів.

Разом із тим представник відповідача зазначає, що визначений законом розмір застосовується у разі первинного призначення аліментів у порядку наказного провадження. На думку представника відповідача, це не означає, що 1/4 частина всіх видів заробітку на одну дитину є встановленим законом мінімальним розміром аліментів. Так, встановлений законом мінімальний гарантований розмір аліментів становить 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а рекомендований розмір – один прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Представник відповідача зазначає, що з 01.01.2026 прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років становить 3512 грн, а тому мінімальний гарантований державою розмір аліментів складає 1756 грн. Відтак, на думку представника відповідача, заявлений позивачкою розмір аліментів у сумі 2084,17 грн є більшим за гарантований державою мінімум.

Крім того, представник відповідача посилається на положення ст. 195 СК України, відповідно до яких заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою – підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Зазначає, що відповідач проживає та працює у Чеській Республіці, а тому, на його думку, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 195 СК України. Так, за твердженням представника відповідача, у грудні 2025 року середня заробітна плата у Вінницькій області становила 26 598 грн, а тому розмір аліментів, що підлягав стягненню з відповідача за грудень 2025 року за умови стягнення 1/6 частини всіх видів заробітку, становив би 4433 грн, що перевищує рекомендований мінімальний розмір аліментів. У зв`язку з цим представник відповідача вважає, що наявний розмір аліментів відповідає вимогам чинного законодавства.

Також у відзиві зазначено, що вітчим відповідача – ОСОБА_5 – хворіє на фіброз печінки та має низку супутніх захворювань, що підтверджується медичними документами. Згідно з наданими медичними виписками, ОСОБА_5 призначено медикаментозне лікування та періодичні процедури. Його пенсія становить 3038 грн, що підтверджується відповідною випискою. У зв`язку із цим відповідач надає вітчиму матеріальну допомогу, що підтверджується квитанціями. Зокрема, у вересні 2025 року відповідач перерахував вітчиму 5864,64 грн, у серпні 2025 року – 9664,14 грн, а у жовтні 2025 року – 7783,46 грн.

Крім того, представник відповідача зазначив, що з матеріалами справи у паперовому вигляді ознайомився лише 13.02.2026. Раніше ним подавалася заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді у межах установленого строку для подання відзиву, однак в системі «Електронний суд» були наявні не всі матеріали справи, ознайомлення з якими було необхідним для підготовки відзиву. Також зазначив, що сам відповідач позовної заяви з додатками не отримував, оскільки проживає за кордоном.

З огляду на викладене представник відповідача вважає причини пропуску строку на подання відзиву поважними.

Відповідно до ухвали суду від 16.02.2026 у даній цивільній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

18.11.2025 до суду від представника позивачки – адвоката Букіна О.С. – надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, у якій останній просив позовні вимоги задовольнити.

04.05.2026 до суду від представника відповідача – адвоката Зільберта О.Є. – надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій останній просив врахувати заперечення, викладені у відзиві.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 06.10.2022 у справі № 930/212/22 змінено спосіб стягнення аліментів, визначений постановою Вінницького апеляційного суду від 29.03.2019 у справі № 140/2826/18, та визначено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

На підставі виконавчого листа у справі відкрито виконавче провадження № 71262154.

Судом також встановлено, що старша донька сторін – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття, у зв`язку з чим фактично аліменти на утримання молодшої доньки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягуються у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батьків та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

У пункті 54 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Ослон проти Швеції» №2 від 27.11.1992) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтями 183, 184 СК України встановлено, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З правового аналізу вищезазначених норм вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження, ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс14.

Відповідно до ст.183 СК україни частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).

Суд вважає, що досягнення однією із дітей повноліття є істотною зміною сімейного стану сторін, що впливає на визначений раніше розмір аліментів та є підставою для вирішення питання про зміну їх розміру щодо іншої неповнолітньої дитини.

Посилання представника відповідача на те, що фактичний розмір аліментів у сумі 2084,17 грн перевищує мінімальний гарантований державою розмір аліментів, суд оцінює критично, оскільки сам по собі факт відповідності мінімальному гарантованому розміру не свідчить про достатність такого розміру для забезпечення належного утримання та гармонійного розвитку дитини.

Крім того, суд враховує, що положення ч. 5 ст. 183 СК України хоча і регулюють питання видачі судового наказу, однак визначений у ній розмір аліментів у частці від доходу платника є орієнтиром для забезпечення належного рівня утримання дитини та узгоджується із загальними засадами сімейного законодавства щодо пріоритетності інтересів дитини.

Доводи представника відповідача щодо застосування ст. 195 СК України не спростовують підстав позову, оскільки наведена норма регулює порядок визначення заборгованості за аліментами, а не питання зміни розміру аліментів.

Також суд бере до уваги доводи відповідача щодо надання матеріальної допомоги вітчиму, однак зазначені обставини не можуть бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки обов`язок батьків щодо утримання неповнолітньої дитини є пріоритетним та прямо передбачений законом. При цьому доказів неможливості сплачувати аліменти у більшому розмірі відповідачем суду не надано.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, враховуючи принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин суд вважає за необхідне змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначити їх у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час подання позову до суду.

Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в установленому законом розмірі.

Керуючись ст. ст. 141, 180 - 184, 191, 192 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133-141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Букін Олексій Сергійович до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - задовольнити.

Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) на підставі Рішення Немирівського районного суду Вінницької області по справі № 930/212/22 від 06.10.2022 року на користь ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визначити їх у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_1 ), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн..

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко