Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №545/1353/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1353/26

Провадження № 2/545/1607/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №2215601 від 28.07.2025, за яким надав позичальнику кредит у розмірі 12000 грн. На підставі договору факторингу №24122025/2, укладеного між ТОВ «Незалежні Фінанси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄАПБ», до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №2215601.

Просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №2215601 в загальному розмірі 35256 грн, з яких: 12000 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 3240 грн – заборгованість по комісії за надання кредиту, 14016 грн – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 6000 грн – сума заборгованості за пенею, штрафами та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що свої вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, попередньо надав заяву без участі у якій просив позов задовольнити частково в частині штрафів та комісіїї просив відмовити.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що 28.07.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 укладений договір споживчого кредиту №2215601 за яким надав позичальнику кредит в розмірі 12000 грн строком на 360 дні, з стандартною процентною ставкою 0,001 відсотків річних та зниженою процентною ставкою – 0,001 відсотків річних.

Кредитний договір №2215601 від 28.07.2025 підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 349418 (а.с. 7-12).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, вищезазначений договір, укладений за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, у відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронними договорами, та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

На підставі договору факторингу №24122025/2 від 24.12.2025 укладеного між ТОВ «Незалежні Фінанси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» та акту прийому-передачі реєстру боржників до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №2215601 від 28.07.2025 (а.с. 21-28) .

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №24122025/2 від 24.12.2025 за кредитним договором №2215601 від 28.07.2025 боржником є ОСОБА_1 заборгованість становить 35256 грн (а.с.28).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2215601 від 28.07.2025 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 35256 грн, з яких: 12000 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 3240 грн – заборгованість по комісії за надання кредиту, 14016 грн – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 6000 грн – сума заборгованості за пенею, штрафами та судові витрати (а.с. 20).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно , які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а згідно з п. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Щодо посилань позивача про стягнення заборгованості за нарахованою комісією за обслуговування в розмірі 14016 грн слід зазначити таке.

Частинами 1,3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» - 10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статі 12 Закону.

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування»

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга фінансової установи, визначена як обслуговування простроченої заборгованості по сплаті комісії за видачу кредитної заборгованості (або кредиту), має надаватися клієнту банку безоплатно.

Отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за обслуговування в розмірі 14016 грн слід відмовити.

Щодо стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Згідно розділу 4 кредитного договору зазначено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань передбачених пп. 4.1, 4.2 цього договору не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума платежів передбачених пп.4.1, 4.2 договору не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 18, відповідно до якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 зазначив, що з аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом № 4643-IX затверджено Указ Президента України від 20 жовтня 2025 року № 793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" 14 липня 2025 року №468/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (з відповідними змінами), строк дії воєнного стану в Україні продовжується до 04 травня 2026 року.

Згідно довідки розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №2215601 вбачається, що заявлена до стягнення неустойка за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором становить 6000 грн (а.с.20).

Водночас стягнення штрафних санкцій суперечить вимогам вищенаведеного законодавства, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом - ч. 1 ст. 527 ЦК України.

Якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, сплатити неустойку, встановлені договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2215601 від 28.07.2025 у розмірі 15240 грн., що складається з наступного: основний борг 12000 грн.; комісія за надання 3240 грн.

В частині позовних вимог про стягнення неустойки та комісії за обслуговування суд відмовляє.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Ціна позову 35256 грн., позов задоволений на суму 15240 грн., тобто на 43,23 %.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 1150,95 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором №2215601 в розмірі 15240 грн, судовий збір 1150,95 грн, всього 16390,95 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Л. І. Стрюк