Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №552/4279/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/4279/26

Провадження № 1-кп/552/621/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026170430000348 від 09.05.2026, щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ташкент (Республіка Узбекистан), узбека, громадянина України, із середньо-технічною освітою, не працюючого, розлученого, не маючого місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 03.09.2018 Київським районним судом м. Полтави за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі;

- 31.01.2024 Київським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік;

- 08.07.2024 Київським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ст.ст. 71, 72 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.04.2025 за клопотанням начальника Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» приведено вирок Київського районного суду м. Полтави від 08.07.2024 року у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», на підставі ч. 2 ст. 74 КК України шляхом звільнення засудженого від призначеного покарання за ч. 4 ст. 185 КК України. Виключено з вироку Київського районного суду м. Полтави від 08 липня 2024 року посилання на приписи ч. 1 ст. 70 та ст. 72 КК України. За ч. 1 ст. 357 КК України визначено остаточний строк покарання до відбуття засудженому з урахуванням вимог ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарання призначеного за вироком Київського районного суду м. Полтави від 31.01.2024 з невідбутою частиною покарання 1 рік 1 місяць обмеження волі. Ухвалою цього ж суду від 29.04.2025 роз`яснено ухвалу від 21.04.2025 в резолютивній частині, а саме: звільняється від призначеного покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 08.07.2024 року у виді обмеження волі на 1 рік 1 місяць у зв`язку із фактичним відбуттям покарання,

за обвинуваченняму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

До Київського районного суду м. Полтави 25.05.2026 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026170430000348 від 09.05.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшов до провадження судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 28.05.2026 призначений відкритий судовий розгляд обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обставини, встановлені судом.

Судом визнано доведеним обвинувачення про те, що 07.05.2026, близько 13:00 год, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості поблизу недобудованої споруди, розташованої поряд із залізничними коліями по вул. Квітки Цісик у м. Полтава, маючи не зняту та не погашену у встановленому Законом порядку судимість за вчинення корисливого злочину проти власності за вироком Київського районного суду м. Полтави від 03.09.2018, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, під час розпивання алкогольних напоїв зі своєю знайомою ОСОБА_5 , шляхом вільного доступу таємно викрав із сумки останньої належний їй мобільний телефон марки «HMD», моделі «PULSE», обсягом пам`яті 4/64 GB, у корпусі темно-синього кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартістю 3878 грн.

Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, а саме користуючись допомогою знайомої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під документи останньої заклав його того ж дня до ломбарду «Саквояж», за адресою: м. Полтава, вул. Великотирнівська, 31/1, чим спричинив потерпілій матеріальних збитків на вищевказану суму.

Кваліфікація дій обвинуваченого.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_4 за частиною за частиною 4 статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Прокурор та обвинувачений, просили проводити розгляд справи відповідно до частини 3 статті 349 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_5 подала письмову заяву у якій просила проводити судовий розгляд без її присутності, щодо міри та виду покарання покладалася на розсуд суду.

Таким чином, обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, ОСОБА_4 визнав себе винним. Суд переконався, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає та йому роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, а тому суд, відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно обставин справи, які не оспорюються стороною обвинувачення, обвинуваченим ОСОБА_4 .

Допитаний під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду обставини вчинення інкримінованого злочину 7 травня 2026 року. Пояснив, що цього дня вживав спільно із потерпілою алкогольні напої. Потерпіла сп`яніла та заснула. Натомість ОСОБА_4 скориставшись цим викрав її мобільний телефон, який у подальшому здав в ломбард на документи знайомої ОСОБА_6 , оскільки власних документів не має. За телефон отримав 1500 гривень, які витратив на власні потреби. Висловив жаль у судовому засіданні щодо вчиненого, вибачився перед потерпілою та обіцяв повністю відшкодувати потерпілій ОСОБА_5 заподіяну шкоду, шляхом відробітку у знайомих батька потерпілого. Про саме такий порядок відшкодування вартості викраденого майно була досягнута домовленість із потерпілою.

Таким чином, суд, обмеживши дослідження фактичних обставин, допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються долі речових доказів, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Позиції учасників судового розгляду.

Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просив суд призначити ОСОБА_4 покарання за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. Пропонував на підставі статті 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, вирішити долю речових доказів та стягнути процесуальні витрати.

Обвинувачений ОСОБА_4 , визнаючи вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, просив його суворо не карати, розкаявся, із запропонованою прокурором мірою покарання погодився, запевним суд, що в подальшому не буде вчиняти кримінальних правопорушень та своїми реальними вчинками доведе виправлення, зобов`язався повністю відшкодувати шкоду потерпілій ОСОБА_5 .

Мотиви призначення покарання та відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до частини 5 статті 12 КК України, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за частиною 4 статті 185 КК України є тяжким злочином.

Відповідно до інформації Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, має не зняту та непогашену судимість за вироком Київського районного суду м. Полтави від 03.09.2018.

Звільнений 06.05.2025 з Олексіївської ВК №25 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 21.04.2025.

За інформацією КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» ОСОБА_4 не перебував на стаціонарному лікуванні.

Згідно з інформацією Відокремленого підрозділу «Обласна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром №1» обвинувачений не перебував на амбулаторному лікуванні.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд пом`якшуючими покарання обставинами вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Факт щирого каяття ОСОБА_4 у вчиненому злочині знайшов своє підтвердження і в судовому засіданні, про що об`єктивно засвідчила його поведінка та визнання вини за інкримінованим кримінальним правопорушенням.

Щодо активного сприяння у розкритті злочину, то як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 у ході досудового розслідування відразу надавав визнавальні показання у вчиненні кримінального правопорушення та вказав на обставини їх вчинення, які в подальшому знайшли своє підтвердження.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що обставини, які характеризують особу обвинуваченого, а також наявність підстав, які пом`якшують покарання обвинуваченого, його запевнення про стійкий намір змінити життя та вибачення за вчинення правопорушення, свідчать про можливість призначення остаточного покарання у межах санкції статті інкримінованого діяння із застосуванням положень 75 КК України.

Суд враховує позицію прокурора, який вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Отже, ОСОБА_4 необхідно призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 необхідно звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення визначеної ст. 50 КК України мети покарання. Інші види покарань не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

Мотиви ухвалення інших рішень, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судово-товарознавчої експертизи складають 5776,32 грн, які на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню із обвинуваченого.

Відповідно до частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20.05.2026 у справі № 552/4074/26 (провадження № 1-кс/552/947/26), підлягає скасуванню.

Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-371, 373-374, 376, 615 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені вироком суду обов`язки.

На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;

4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.

До набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_4 запобіжний захід не обирати.

Арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20.05.2026 у справі № 552/4074/26 (провадження № 1-кс/552/947/26), скасувати.

Речові докази, а саме:

- сім картки «Vodafone», які поміщено до спеціального пакету НПУ № WAR 1178557, повернути власнику ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 5776,32 (п`ять тисяч сімсот сімдесят шість) гривень тридцять дві копійки судових витрат на залучення експерта.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до статті 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному статтею 376 КПК України.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Обвинувачений, захисник, потерпілий, мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Резолютивна частина вироку проголошена судом на підставі частини 15 статті 615 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1