Окрема думка від 04 травня 2026 р. у справі №990SСGС/53/25 — Велика Палата Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Ступак О. В., Губської О. А., Булейко О. Л., Мазура М. В.

у справі № 990SCGC/53/25

(провадження № 11-461сап25)

1. Велика Палата Верховного Суду 5 травня 2026 року розглянула справу за скаргою судді ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 13 листопада 2025 року № 2447/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 жовтня 2025 року № 2083/3дп/15-25 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 13 листопада 2025 року № 2447/0/15-25 «Про часткове скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 жовтня 2025 року № 2083/3дп/15-25 про притягнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення» - без змін.

2. Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висловлюємо свою окрему думку з таких міркувань.

Історія справи

3. Третя Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 8 жовтня 2025 року № 2083/3дп/15-25 притягнула суддю Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

4. ВРП рішенням від 13 листопада 2025 року № 2447/0/15-25 скасувала частково рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 8 жовтня 2025 року № 2083/3дп/15-25 та ухвалила нове рішення - про притягнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «г» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, застосувавши до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

5. Суддя ОСОБА_1 не погодився з таким рішенням ВРП, у зв`язку із чим звернувся до Великої Палати Верховного Суду із скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення, оскільки воно не містить обґрунтувань щодо встановлення у діях судді дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 та пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Мотиви окремої думки

6. Автори окремої думки погоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо наявності підстави для притягнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, проте не погоджуються щодо наявності підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII з огляду на таке.

7. ВРП, встановлюючи наявність підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, зазначила, що суддя ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що судовий розгляд цієї справи викликає значний суспільний інтерес, кримінальні правопорушення, які ставляться у вину обвинуваченій особі, стосуються подій Євромайдану, у справі 78 потерпілих, зокрема 2 журналісти та 6 народних депутатів, хід кримінальної справи систематично висвітлювався в медіа, не вжив достатніх заходів для забезпечення розгляду справи у визначені законом строки; не вживав належних заходів реагування щодо неприбуття до суду захисника обвинуваченого, потерпілих, у зв`язку із чим неодноразово відкладав судові засідання, що призвело до спливу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого та закриття кримінального провадження стосовного нього.

Щодо складу дисциплінарного проступку

8. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 під час розгляду скарг на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 8 жовтня 2025 року № 2083/3дп/15-25, ВРП дійшла висновку про наявність у дисциплінарній справі доказів грубої недбалості в діях судді ОСОБА_1 під час розгляду кримінальної справи № 757/24764/16-к, яка полягала у невжитті заходів щодо розгляду справи у строки, передбачені законом, а отже, наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

9. Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у разі, зокрема, безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

10. Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

11. За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

12. Згідно з положеннями частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

13. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1402-VIII кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

14. Відповідно до пункту 21 частини першої статті 7 КПК України однією з загальних засад кримінального провадження є розумність строків.

15. Частинами першою - третьою статті 28 КПК України визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

16. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

17. У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і зумовлюють певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік, «Бочан проти України», 2007 рік).

18. Так, кримінальна справа № 757/24764/16-к перебувала у провадженні судді ОСОБА_1 із 7 липня 2016 року до 29 лютого 2024 року, тобто 7 років та понад 7 місяців.

19. Третя Дисциплінарна палата ВРП встановила, що під час розгляду кримінальної справи № 757/24764/16-к суддя призначив 226 судових засідань, з яких 133 судових засідання відбулися, 93 судових засідання було відкладено або справу знято з розгляду (у зв`язку з неявкою сторін, клопотаннями про відкладення, у зв`язку з відсутністю електроенергії, перебуванням судді на лікарняному, у відпустці).

20. Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що судові засідання у справі № 757/24764/16-к було відкладено:

- у зв`язку із неявкою обвинуваченого - 5 грудня 2018 року, 18 січня 2022 року, 9 серпня 2022 року (тричі);

- у зв`язку із неявкою захисника - 21 липня 2016 року, 27 жовтня 2016 року, 10 листопада 2016 року, 6 грудня 2016 року, 10 січня 2017 року, 24 січня 2017 року, 3 жовтня 2017 року, 12 жовтня 2017 року, 21 листопада 2017 року, 1 лютого 2018 року, 8 лютого 2018 року, 15 травня 2018 року, 27 вересня 2018 року, 23 травня 2019 року, 11 лютого 2020 року, 9 червня 2020 року, 28 липня 2020 року, 6 серпня 2020 року, 11 серпня 2020 року, 13 серпня 2020 року, 9 грудня 2020 року, 30 березня 2021 року, 6 квітня 2021 року, 13 квітня 2021 року, 20 квітня 2021 року, 27 квітня 2021 року, 27, липня 2021 року, 19 жовтня 2021 року, 8 лютого 2022 року, 24 травня 2022 року. 7 червня 2022 року, 14 червня 2022 року, 26 липня 2022 року, 18 жовтня 2022 року, 17 січня 2023 року, 6 червня 2023 року, 10 жовтня 2023 року, 21 грудня 2023 року, 27 грудня 2023 року, 28 грудня 2023 року, 3 січня 2024 року (41 раз);

- у зв`язку з неявкою обвинуваченого та його захисника - 21 жовтня 2020 року, 4 листопада 2020 року, 1 лютого 2022 року, 17 травня 2022 року, 7 березня 2023 року (5 разів);

- у зв`язку із клопотанням захисника про відкладення розгляду справи - 8 вересня 2016 року, 11 жовтня 2016 року, 13 жовтня 2016 року, 22 червня 2017 року, 25 жовтня 2018 року, 1 жовтня 2019 року, 22 жовтня 2019 року, 23 листопада 2021 року (8 разів);

- у зв`язку з неявкою прокурора - 21 вересня 2017 року, 30 жовтня 2018 року (двічі);

- у зв`язку з клопотанням прокурора про відкладення розгляду справи - 28 вересня 2016 року, 30 березня 2017 року, 14 червня 2019 року, 28 січня 2020 року, 14 вересня 2021 року, 31 травня 2022 року, 20 червня 2023 року (7 разів);

- у зв`язку з неявкою всіх учасників кримінального провадження (обвинуваченого, захисника, прокурора, потерпілих, свідків) - 17 листопада 2016 року, 31 жовтня 2018 року, 17 грудня 2019 року, 22 листопада 2022 року (4 рази);

- у зв`язку з незабезпеченням прокурором явки потерпілих для допиту - 20 грудня 2016 року, 14 грудня 2017 року, 16 січня 2018 року, 5 квітня 2018 року, 26 квітня 2018 року, 24 травня 2018 року, 23 червня 2018 року, 19 липня 2018 року, 11 жовтня 2018 року, 6 листопада 2018 року, 13 листопада 2018 року (11 разів);

- у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді - 5 лютого 2019 року, 12 лютого 2019 року, 20 березня 2019 року, 2 квітня 2019 року (4 рази);

- у зв`язку із відсутністю електроенергії у приміщенні суду - 1 листопада 2022 року, 8 листопада 2022 року, 17 листопада 2022 року, 29 листопада 2022 року, 6 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року (6 разів);

- інші відкладення справи були пов`язанні з розглядом справи.

21. Під час судового розгляду кримінальної справи № 757/24764/16-к було допитано 47 потерпілих, 79 свідків, розглянуто 12 клопотань (про повернення обвинувального акта, закриття кримінального провадження, відвід судді, відвід прокурора, зміну обвинуваченому захисника, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, продовження обов`язків, покладених на обвинуваченого), за результатами розгляду яких було постановлено ухвали.

22. Наведений в пунктах 20, 21 цієї окремої думки опис дій наочно демонструє, що дії судді ОСОБА_1 були спрямовані не на затягування розгляду справи, а навпаки - на забезпечення безперервності та належної організації судового процесу, реалізацію процесуальних прав учасників кримінального провадження та виконання завдань кримінального судочинства.

23. Наведені у цих пунктах обставини підтверджують, що відкладення судових засідань були зумовлені як процесуальними діями учасників провадження, так і об`єктивними позапроцесуальними причинами, зокрема неявкою сторін, клопотаннями про відкладення розгляду справи, необхідністю забезпечення права на захист, відсутністю електропостачання, тимчасовою непрацездатністю судді та іншими обставинами, які об`єктивно унеможливлювали продовження судового розгляду.

24. Водночас матеріали дисциплінарної справи не містять належного обґрунтування того, які саме дії суддя не вчинив але міг вчинити, які конкретні процесуальні механізми він був зобов`язаний застосувати у кожній окремій ситуації та яким чином їх невчинення перебувало у прямому причинному зв`язку з тривалістю розгляду справи.

25. ВРП у своїй дисциплінарній практиці послідовно розмежовує окремі склади дисциплінарних проступків, передбачених в пункті 2 частини першої

статті 106 Закону № 1402-VIII, наголошуючи на їх відмінності як стосовно об`єктивної сторони, так й інших елементів їх складу.

26. ВРП у своїх рішеннях вже зазначала, що визначальним фактором для встановлення дисциплінарним органом наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку є саме безпідставність недотримання строків розгляду справи. Самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Закінчення чи настання строку набуває (може набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлено цей строк. Тому виявлення факту недотримання передбаченого законом строку розгляду справи не є безумовним свідченням наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

27. Критеріями оцінки належності поведінки судді у цій справі є: інтервал призначення засідань; величина інтервалів між судовими засіданнями, обґрунтованість їх відкладення чи зняття з розгляду; вжиття суддею заходів щодо усунення обставин, які унеможливлюють розгляд справи чи спричиняють його затягування; судове навантаження; об`єктивні обставини функціонування системи правосуддя протягом періоду, що аналізується, зокрема карантинних обмежень, а також обмеження, зумовлені дією правового режиму воєнного стану, веденням активних бойових дій на певній території тощо.

28. Конструкція норми пункту 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII містить чотири склади дисциплінарних проступків (безпідставне затягування розгляду заяви, скарги чи справи; невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом; зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення; несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень), а тому під час ухвалення рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності важливою є правильна кваліфікація дій судді за відповідним складом, одним з обов`язкових елементів якого є вина у формі умислу або недбалості.

29. Усталеним є підхід у дисциплінарній практиці, що безпідставним затягуванням є усвідомлене порушення суддею процесуальних строків, вчинення / невчинення процесуальних дій, що вплинули на можливість розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом (є свідченням наявності вини у формі умислу); тоді як невжиття заходів полягає в необґрунтованому невиконанні передбачених процесуальним законодавством заходів, які були обов`язковими до виконання відповідно до закону (форма вини не впливає на кваліфікацію дій судді).

30. Обов`язковою умовою для встановлення в діях судді ознак вказаного дисциплінарного проступку, зокрема невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, є встановлення обставин, які свідчать, що це мало місце у зв`язку саме з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

31. Сам факт порушення строку розгляду скарги чи справи без встановлення вказаних обставин не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді. Наведене узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 10 лютого 2022 року у провадженні № 11-442сап20, від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/4/24.

32. ВРП у цій дисциплінарній справі, встановлюючи наявність складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, зазначила, що значна частина засідань не відбулася з вини учасників провадження, зокрема сторони захисту.

33. ВРП наголосила, що суддя не використав своїх повноважень для належної реакції на такі дії, що в підсумку призвело до закінчення строку притягнення до кримінальної відповідальності та закриття провадження.

34. ВРП, визнаючи наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, фактично пов`язала порушення строків розгляду справи із неналежною організацією процесу та недостатнім реагуванням на дії сторони захисту.

35. Водночас із цих мотивів не наведено належної конкретизації, які саме процесуальні чи організаційні дії суддя був зобов`язаний вчинити, але безпідставно не вчинив, а також яким чином саме ці дії могли об`єктивно запобігти спливу строків притягнення до кримінальної відповідальності.

36. Автори окремої думки погоджуються з висновками Третьої Дисциплінарної палати ВРП, що така тривалість розгляду справи № 757/24764/16-к (7 років та 7 місяців) обумовлена об`єктивними причинами, а саме: розгляд справи відкладався у зв`язку з неявкою учасників кримінального провадження, за їх клопотаннями; у зв`язку з надходженням та вирішенням заяв про відвід судді, прокурора, захисника; з технічних причин, відсутністю електроенергії в приміщенні суду; тимчасовою непрацездатністю судді, а також вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду кримінальної справи.

37. Інтервали призначення засідань не можна вважати тривалими - за поясненнями судді судовий розгляд призначався по вівторках щотижня, крім періодів перебування у відпустці, навчання у Національній школі суддів України, також більша перерва (понад місяць) між судовими засіданнями була зумовлена пандемією COVID-19 та повномасштабним вторгненням росії. Такі покликання корелюються з рухом справи № 757/24764/16-к.

38. Автори окремої думки звертають увагу, що в оскаржуваному рішенні ВРП, крім констатації факту недотримання строків розгляду справи, не зазначила, які саме дії не вчинив суддя задля розгляду справи та/або в чому проявилася його бездіяльність щодо організації такого розгляду.

39. Про необхідність встановлення таких обставин вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/4/24.

40. В оскаржуваному рішенні ВРП, визначаючись зі складністю цієї справи, порівняла її з іншою (схожою) кримінальною справою № 759/3498/15-к.

41. Однак оцінка складності справи має індивідуальний характер і залежить від сукупності різних обставин - обсягу доказової бази, правового регулювання, процесуальної поведінки учасників справи та іншого.

42. ВРП також посилалася на те, що справа має значний суспільний інтерес, оскільки вона стосувалась кульмінаційних і найбільш драматичних подій Революції Гідності, що перебіг судового розгляду справи систематично висвітлювали численні медіа, засідання відвідували як українські, так і іноземні журналісти, представники громадських організацій та міжнародних правозахисних місій.

43. Автори окремої думки погоджуються з тим, що, оцінюючи обставини цієї дисциплінарної справи, не можна залишити поза увагою характер кримінального провадження, у межах якого здійснював правосуддя суддя ОСОБА_1 Йдеться про кримінальне провадження, пов`язане з подіями Революції Гідності, які мають винятковий суспільний резонанс, значний суспільний інтерес та особливу чутливість для українського суспільства. Водночас саме ці обставини вимагають від суду не спрощення чи прискорення процедури розгляду справи, а навпаки - особливо ретельного дотримання всіх процесуальних гарантій, передбачених кримінальним процесуальним законом та статтею 6 Конвенції.

44. Проте правосуддя у кримінальних справах, особливо у складних та суспільно резонансних провадженнях, за своєю природою не завжди може бути швидким. Його основним критерієм є не формальна оперативність, а законність, справедливість та бездоганне дотримання процесуальних гарантій. Розумність строку судового розгляду не може оцінюватися ізольовано від інших фундаментальних засад кримінального процесу - безпосередності дослідження доказів, змагальності сторін, забезпечення права на захист та обов`язку суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

45. Саме тому сама лише тривалість кримінального провадження без встановлення конкретних фактів умисного затягування, недобросовісної процесуальної поведінки чи свідомої бездіяльності судді не може автоматично свідчити про наявність дисциплінарного проступку. Інший підхід фактично означав би покладення на суддю відповідальності за сам факт тривалого перебування справи у провадженні суду незалежно від об`єктивних причин такої тривалості, що суперечило б гарантіям незалежності судді та принципу індивідуального характеру дисциплінарної відповідальності.

46. Матеріали дисциплінарної справи, навпаки, свідчать про те, що суддя ОСОБА_1 вживав активних заходів для забезпечення оперативного розгляду кримінального провадження. Призначення судових засідань фактично щотижня об`єктивно підтверджує прагнення суду забезпечити розгляд справи у максимально стислі строки, наскільки це було можливим за конкретних процесуальних обставин. Така інтенсивність призначення судових засідань сама по собі спростовує висновок про байдуже ставлення судді до строків розгляду справи або про свідоме затягування провадження.

47. Водночас матеріали справи підтверджують, що значна частина обставин, які впливали на тривалість судового розгляду, перебувала поза межами процесуального контролю головуючого судді. Тривалість розгляду була зумовлена необхідністю належного повідомлення учасників провадження, забезпечення їх явки, реалізації права на захист, поданням сторонами численних клопотань, необхідністю дослідження значного обсягу доказів, а також іншими процесуальними та організаційними чинниками.

48. При цьому суддя був зобов`язаний діяти у спосіб, який виключав би порушення процесуальних прав учасників провадження, оскільки недотримання таких гарантій неминуче створювало б ризик скасування судового рішення судом апеляційної чи касаційної інстанції або встановлення порушення статті 6 Конвенції ЄСПЛ.

49. За своєю суттю дисциплінарна відповідальність судді не може використовуватися як механізм реагування держави на суспільне невдоволення перебігом або результатами розгляду резонансних кримінальних проваджень. Інакше виникає ризик формування у суддів переконання, що у справах з високим суспільним інтересом пріоритет має не дотримання стандартів справедливого суду, а очікування швидкого та суспільно схвалюваного результату, що є несумісним із принципом незалежної судової влади.

50. У цьому контексті заслуговують на увагу висновки, викладені в окремій думці суддів Ганни Юдківської та Боштяна М. Зупанчича у справі Doroshenko v. Ukraine, у якій наголошено, що хоча стаття 6 Конвенції і гарантує право на розгляд справи упродовж розумного строку, однак принцип належного здійснення правосуддя має значно ширший зміст. Судді зазначили, що «justice delayed may be justice denied, but justice hurried is justice buried» («затягнуте правосуддя може означати відмову у правосудді, однак поспішне правосуддя є похованим правосуддям»). У цій окремій думці особливо підкреслено, що прагнення до швидкості кримінального провадження не може звільняти суд від обов`язку вживати всіх можливих заходів для належного з`ясування обставин справи та перевірки того, чи є висунуте обвинувачення правдивим або хибним.

51. Наведений підхід є особливо актуальним саме у цій справі, оскільки дисциплінарна відповідальність судді фактично була поставлена у залежність від загальної тривалості розгляду резонансного кримінального провадження без належного врахування його складності, специфіки, обсягу доказів, процесуальної поведінки учасників провадження та необхідності забезпечення процесуальних гарантій.

52. Формування дисциплінарної практики, за якої сам по собі значний строк розгляду складної кримінальної справи розцінюється як підстава для дисциплінарної відповідальності судді, створює небезпечний ризик виникнення у суддів мотивації ухвалювати процесуальні рішення з огляду не на вимоги закону та необхідність забезпечення справедливого судового розгляду, а на прагнення уникнути дисциплінарного переслідування. Такий підхід потенційно може призвести до формального прискорення розгляду кримінальних проваджень за рахунок повноти судового розгляду та процесуальних гарантій сторін, що є несумісним із принципами незалежності суду та справедливого правосуддя.

53. Отже, у цій справі оцінка дій судді мала здійснюватися не крізь призму абстрактного очікування швидкого розгляду суспільно резонансного кримінального провадження, а з урахуванням того, чи вживав суддя реальних та належних заходів для забезпечення розгляду справи у розумний строк за умови безумовного дотримання прав учасників провадження та вимог кримінального процесуального закону.

54. Автори окремої думки погоджуються з тим, що кожен суддя повинен дотримуватися розумного строку розгляду справи, водночас такий критерій, як «суспільний інтерес / резонанс», не може впливати на швидкість розгляду справи судом, оскільки своєчасність такого розгляду має відбуватися незалежно від реакції суспільства. Окрім того, така обставина не відноситься до переліку сформованих ЄСПЛ критеріїв щодо розумності тривалості судового провадження та не свідчить, що такі обставини можуть враховуватись як такі, що підтверджують наявність складу дисциплінарного проступку в діях судді.

55. З огляду на зазначене вважаємо, що у ВРП не було достатніх підстав для твердження, що суддею ОСОБА_1 під час розгляду кримінальної справи допущено процесуальні порушення, які б свідчили про невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, визначеного законом, що вказує на вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Щодо застосованого виду дисциплінарного стягнення

56. Стаття 109 Закону № 1402-VІІІ визначає види дисциплінарних стягнень, які можна застосувати стосовно судді. Так, до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді:

1) попередження;

2) догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця;

3) суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців;

4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня;

6) подання про звільнення судді з посади.

57. ВРП в оскаржуваному рішенні зазначила, що пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам судді, таким, що дасть змогу запобігти допущенню суддею таких порушень у майбутньому та відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII, статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», буде застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування норм КПК України та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

58. Відповідно до частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 4 частини першої цієї статті, може застосовуватися до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.

59. Вказана норма передбачає право, а не обов`язок ВРП застосовувати таке дисциплінарне стягнення до судді виключно у разі вчинення проступків, визначених пунктами 1, 2, 4 та 5 частини першої статті 106 цього Закону.

60. Згідно з Узагальненням практики розгляду ВРП та її дисциплінарними органами дисциплінарних справ щодо суддів за результатами розгляду дисциплінарних справ дисциплінарними палатами ВРП такий вид дисциплінарного стягнення як подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді застосовується лише у близько 5 % дисциплінарних справ, у яких суддю (суддів) притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

61. Наведене свідчить про винятковий характер такого виду дисциплінарного стягнення та необхідність його застосування лише у випадках, коли встановлені дисциплінарні порушення за своїм характером, наслідками та ступенем вини судді об`єктивно свідчать про неможливість досягнення мети дисциплінарної відповідальності шляхом застосування більш м`якого стягнення.

62. Однак у цій справі ВРП не навела переконливих мотивів, які б свідчили, що саме застосування до судді ОСОБА_1 одного з найсуворіших видів дисциплінарного стягнення є пропорційним установленим обставинам дисциплінарної справи та відповідає меті дисциплінарного провадження.

63. ВРП не надала належної оцінки ані характеру допущених суддею процесуальних дій, ані відсутності даних про умисний характер порушень, ані обставинам здійснення правосуддя у резонансному кримінальному провадженні зі значним процесуальним навантаженням та суспільним тиском. Також ВРП не послалась на власну практику, де б за такі самі дії до суді застосовувався один з найсуворіших видів дисциплінарного стягнення.

64. Сам по собі суспільний резонанс кримінального провадження не може бути підставою для застосування до судді суворішого дисциплінарного стягнення, оскільки дисциплінарна відповідальність судді має ґрунтуватися виключно на доведеності конкретного істотного дисциплінарного проступку та дотриманні принципу пропорційності.

65. Згідно із частиною п`ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності, зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

66. Застосування такого суворого дисциплінарного стягнення не відповідає принципу співмірності з огляду на позитивну характеристику судді, відсутність фактів притягнення до дисциплінарної відповідальності упродовж більш як 20 років здійснення суддею ОСОБА_1 правосуддя.

67. Відтак вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала підстави для задоволення скарги судді ОСОБА_1 та скасування оскаржуваного рішення ВРП з наведених мотивів.

Судді: О. В. Ступак

О. А. Губська

О. Л. Булейко

М. В. Мазур