Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №953/9832/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року

м. Київ

справа № 953/9832/23

провадження № 51-3851км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2025 рокута ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 червня 2025 року в об`єднаному кримінальному провадженні № № 12023221130002358, 12023221130001713 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малинівки Чугуївського району Харківської області, зареєстрованого у цьому ж населеному пункті,жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Київського районного суду м. Харкова від 07 березня 2023 року за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у вигляді громадських робіт на строк 200 годин;

- вироком Харківського апеляційного суду від 10 березня 2025 року за ч. 2 ст. 389 КК України на 1 рік 25 днів обмеження волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 126-1, 336 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Київського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2025 рокуОСОБА_6 засуджено: за ст. 126-1 КК України на 1 рік обмеження волі,ст. 336 КК України на 3 роки позбавлення волі.На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, із застосуванням підпункту «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 цього Кодексу, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Харківського апеляційного суду від 10 березня 2025 року до покарання за цим вироком, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

2. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 червня 2025 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

3. Згідно з вироком ОСОБА_6 засуджений за те, що він, будучи особою, раніше неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення домашнього насильства щодо своєї цивільної дружини ОСОБА_8 , 25 липня 2023 року приблизно о 03:00, знаходячись у кімнаті АДРЕСА_2 , діючи умисно та систематично, вчинив психологічне насильство щодо своєї цивільної дружини ОСОБА_8 , яке полягало у словесних образах, висловлюваннях на її адресу нецензурною лайкою та погрозах застосування щодо неї фізичного насильства. Внаслідок таких систематичних дій ОСОБА_6 потерпіла ОСОБА_8 постійно піддається залякуванням, приниженням, психологічним стражданням, перебуває у стані емоційного пригнічення, суттєво погіршилася якість її життя, у неї спостерігається погіршення психологічного самопочуття, зниження самооцінки, втрата позитивних емоцій та жаги до життя.

4. Крім цього, ОСОБА_6 , будучи військовозобов`язаним, визнаним придатним до військової служби за результатами проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання повістки про відправлення 17 жовтня 2023 року до військової частини для проходження військової служби, у вказану дату без поважних причин не прибув до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2) та 01 листопада 2023 року надав письмову заяву про відмову від призову на військову службу у зв`язку із мобілізацією.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

5. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить вирок і ухвалу щодо ОСОБА_6 змінити, призначивши йому за ст. 126- 1 КК України більш м`яке покарання, а в частині засудження його за ст. 336 КК України скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у зазначеному суді.

6. Мотивує тим, що при призначенні покарання ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України суд не врахував, що він щиро розкаявся, вчинив це кримінальне правопорушення через протиправну поведінку самої потерпілої, остання його вибачила, претензій матеріального характеру до нього не мала, цивільний позов не заявляла, обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено, небезпеки для суспільства засуджений не становить, а його виправлення та перевиховання можливі без реального відбування покарання на підставі положень статей 75, 76 КК України.

7. Також, даючи власний аналіз доказам у кримінальному провадженні з посиланням на нормативно-правові акти, які встановлюють порядок проведення призову громадян на військову службу та визначення їхньої придатності до неї, вважає необґрунтованим засудження ОСОБА_6 за ст. 336 КК України. Оспорює висновок військово-лікарської комісії про придатність ОСОБА_6 до військової служби, зазначаючи, що його огляд проведено формально, лабораторні дослідження не здійснювались, картка обстеження та медичного огляду відсутня в матеріалах справи і не була досліджена судом, під час проходження медичного огляду ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп`яніння, моменту вручення повістки не пам`ятає, до того ж він є членом релігійної організації. Апеляційний суд усупереч положенням ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не перевірив належним чином доводи в апеляційній скарзі сторони захисту щодо порушення встановленої процедури проходження військово-лікарської комісії та визначення придатності до військової служби ОСОБА_6 . З огляду на наведене вважає, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, оскільки його об`єктивну сторону може становити лише ухилення від призову, здійсненого у межах встановленої законом процедури.

Позиції інших учасників судового провадження

8. Засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.

9. Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

10. Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників судового провадження,перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

11. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

12. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

13. За змістом касаційної скарги обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України не оспорюються.

14. Також у цьому кримінальному провадженні було встановлено, що ОСОБА_6 , будучи визнаним придатним до військової служби згідно з висновком військово-лікарської комісії, у призначену дату не прибув до пункту мобілізації, а згодом надав заяву про відмову від призову на військову службу. Як убачається зі змісту зазначеної заяви, яка міститься в матеріалах справи, відмову від проходження служби він обґрунтував особистими обставинами, не розкриваючи їхнього змісту. Жодних даних про наявність у ОСОБА_6 на час призову стійких релігійних переконань та його членство у будь-якій релігійній організації матеріали справи не містять.

15. Усупереч наведеному в касаційній скарзі захисника, в матеріалах справи наявна картка обстеження та медичного огляду ОСОБА_6 військово-лікарською комісією. Вона була предметом дослідження і оцінки суду першої інстанції під час розгляду справи по суті. Як свідчать зазначені у ній дані, за результатами обстеження та медичного огляду ОСОБА_6 був визнаний практично здоровим. Скарг і застережень щодо проходження медогляду останнім у картці не зазначено. Дані про оскарження висновку військово-лікарської комісії стороною захисту в матеріалах кримінального провадження відсутні. Допитаний судом першої інстанції як свідок голова військово-лікарської комісії ОСОБА_9 повідомив, що висновок не оскаржувався і є чинним.

16. Обставини проходження ОСОБА_6 військово-лікарської комісії, отримання ним повістки та його не прибуття до пункту мобілізації у призначену дату підтверджуються також показаннями співробітників мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 - свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , даними розписки за підписом ОСОБА_6 про отримання ним виклику для прибуття на 07:30 17 жовтня 2023 року, поіменного списку за підписом уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2, датованого цим числом, з відміткою про не прибуття ОСОБА_6 , та акту від 22 жовтня 2023 року, складеного про те, що він, будучи обізнаним про необхідність прибуття у вказану вище дату та попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, у визначений час для відправлення до військової частини не прибув.

17. Сукупністю цих та інших доказів у кримінальному провадженні, безпосередньо досліджених під час судового розгляду та оцінених судом з дотриманням вимог ст. 94 КПК України, підтверджується винуватість ОСОБА_6 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, а його дії правильно кваліфіковано судом за ст. 336 КК України.

18. При призначенні покарання ОСОБА_6 суд відповідно до статей 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, його особу, відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання. Жодних даних, крім показань самого ОСОБА_6 , які б указували на протиправну поведінку стосовно нього з боку потерпілої ОСОБА_8 , матеріали справи не містять. Навпаки, у ході судового розгляду було встановлено, що саме ОСОБА_6 зловживав алкогольними напоями і систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї цивільної дружини ОСОБА_8 . Остання просила обрати йому покарання на розсуд суду.

19. Призначене ОСОБА_6 покарання у межах санкцій статей 126-1, 336 КК України, за якими його засуджено, та визначене йому судом остаточне покарання із застосуванням положень статей 70, 71 КК України відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, його особі та конкретним обставинам кримінального провадження,є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Вважати таке покарання надмірно суворим підстав не вбачається. Як і не встановлено підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_6 від реального відбування призначеного покарання, оскільки це не сприятиме досягненню мети останнього, якою згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 50 зазначеного Кодексу є виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

20. За результатами процедури апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та безпідставність апеляційних вимог сторони захисту. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд належним чином мотивував своє рішення в ухвалі, зміст якої відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

21. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржених судових рішень у цьому кримінальному провадженні, колегією суддів касаційного суду не встановлено.

22. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_6 необхідно залишити без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 червня 2025 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3