Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №756/8715/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року

м. Київ

справа № 756/8715/23

провадження № 51 - 4894 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженої ОСОБА_6 ,

її захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023105050000642 від 31 травня 2023 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за ст. 125 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк двісті годин із відбуттям не більше як чотири години на день.

Частково задоволено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 20 000 грн матеріальних збитків, 25 000 грн відшкодування моральної шкоди та 12 000 грн витрат на правничу допомогу.

Вирішено процесуальні витрати.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 16 травня 2023 року близько 14 години 05 хвилин, перебуваючи на території навчально-виховного комплексу «Ластівка», що за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, 32-А, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до ОСОБА_8 , під час словесного конфлікту, завдала останній легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року частково задоволено апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , змінено вирок суду першої інстанції та на підставі ст. 49, ст. 74 ч. 5 КК України звільнено ОСОБА_6 від призначеного цим вироком покарання, у зв`язку із закінченням строків давності. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду першої інстанції, на підставі ст. 284 ч. 1 КПК України закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ст. 125 ч. 1 КК України у зв`язку з відсутністю події кримінального проступку та відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 . Захисник, надаючи власну оцінку доказам у кримінальному провадженні, зокрема тим, що були отримані під час досудового розслідування, вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку помилковими, оскільки у ОСОБА_8 не було виявлено легких тілесних ушкоджень. Вказує на допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування вироку суду. Також зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки в ній поверхнево зазначено доводи апеляційної скарги без детального їх аналізу і співставлення з доказами у справі. Крім того, вважає, що під час направлення справи в суд апеляційної інстанції відбулось викрадення важливих доказів, на що мав звернути увагу апеляційний суд та скасувати вирок суду першої інстанції.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.

Представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 до початку касаційного розгляду направила до касаційного суду клопотання про розгляд касаційної скарги без участі потерпілої та її представника. Також просила відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника.

Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду. Заяв про відкладення касаційного розгляду від інших учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Позиції учасників судового провадження

Засуджена та її захисник у судовому засіданні підтримали касаційну скаргу, вважали її обґрунтованою та просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу,

та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України

та на які є посилання у касаційній скарзі, не є відповідно до вимог

ст. 433 ч. 1, ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень, тобто вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими доказами.

Допитана місцевим судом ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку не визнала та вказала, що дійсно між нею та ОСОБА_8 16 травня 2023 року виник конфлікт щодо дітей, проте вона не наносила останній тілесні ушкодження, а навпаки саме ОСОБА_8 нанесла їй удар кулаком у грудну клітину, а потім почала її бити ногами та кричати, що викличе поліцію.

Потерпіла ОСОБА_8 у свою чергу, надала місцевому суду протилежні показання про те, що 16 травня 2023 року, в ході виниклого конфлікту щодо поведінки дітей, ОСОБА_6 спочатку схопила її за волосся, вона відчула біль з правої сторони, після чого їй вдалось вирватись. Проте ОСОБА_6 почала наздоганяти її сина ОСОБА_10 , у зв`язку із чим вона розвела руки в сторони, намагаючись завадити ОСОБА_6 дістати його. На що ОСОБА_6 почала хапати її, била по голові, нанесла не менше 10 ударів, більшість з яких завдавалися долонею з лівої частини голови, а біль у ділянці росту волосся відчула з правої сторони. Після сутички вона звернулась до лікарів. Клініку «Медлас» знайшла в інтернеті, звернулась туди для відновлення волосся, щоб не було лисини.

Таким чином ОСОБА_6 та ОСОБА_8 указали одна на одну як на осіб, які у ході конфлікту наносили одна одній удари та тілесні ушкодження.

Враховуючи такі взаємо суперечливі показання ОСОБА_6 і ОСОБА_8 , для перевірки та встановлення дійсних обставин події, яка відбулася за їх участю, суду першої інстанції необхідно було надати оцінку іншим доказам у кримінальному провадженні, зокрема показанням свідків та письмовим доказам.

Так, суд першої інстанції допитав як свідків 4 працівників НВК «Ластівка» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які в сукупності наданих ними показань підтвердили показання потерпілої ОСОБА_8 про те, що саме ОСОБА_6 наносила удари потерпілій, а не навпаки. При цьому ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були безпосередніми очевидцями події того, як ОСОБА_6 нападала на ОСОБА_8 , а остання намагалася захистити своїх дітей. Допит свідків судом першої інстанції проведено у відповідності до ст. 352 КПК України.

Крім того, стороною обвинувачення були надані місцевому суду письмові докази виявлених після події у потерпілої ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, які були досліджені судом та яким була надана належна оцінка.

Так, відповідно до картки виїзду швидкої медичної допомоги № 7696-1 від 16.05.2023 року ОСОБА_8 скаржилася на головний біль, нудоту, помутніння в очах. Зі слів, внаслідок конфлікту з іншою мамою через дитину, жінці завдали удари кулаком по потилиці. Місце ушкодження при травмі: в потиличній ділянці локальна болючість та припухлість м`яких тканин. Попередній діагноз: забій м`яких тканин потиличної ділянки (т. 1, а.с. 72).

Згідно висновку експерта № 042-1013-2023 від 27.06.2023 року, проведеного за матеріалами кримінального провадження № 12023105050000642 Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи (експерт ОСОБА_15 ), судово-медичне обстеження та надана медична документація свідчать про те, що після подій 16.05.2023 року у ОСОБА_8 мали місце такі ушкодження: травматична екстракція волосся в тім`яно-потиличній ділянці справа на волосистій частині голови; садно на верхній повіці правого ока біля внутрішнього кута. Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені травмуючою дією тупого(их) предмета(ів), характерні особливості травмуючої поверхні в ушкодженнях не відобразились, могли утворитись в термін, указаний в постанові, тобто 16.05.2023 року, не виключено у спосіб, на який вказує ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту за її участі. Утворення вказаних ушкоджень внаслідок падіння ОСОБА_8 з вертикального положення тіла на площину виключається. Дані ушкодження не є небезпечними для життя та відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 1, а.с. 74-79).

Також надано оцінку та враховано консультативні висновки складені лікарем-дерматологом клініки Medlas ОСОБА_16 від 17.05.2023 року, від 30.06.2023 року, від 28.07.2023 року, від 12.08.2023 року, зокрема щодо відсутності волосся у ОСОБА_8 в ділянці потилиці справа.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, в тому числі інші наявні в матеріалах провадження письмові докази, зокрема, протоколи проведення слідчих експериментів, їх відеозаписи, врахувавши показання потерпілої ОСОБА_8 та свідків, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що саме ОСОБА_6 умисно нанесла ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, чим вчинила кримінальний проступок, передбачений ст. 125 ч. 1 КК України. Незначні розбіжності у показаннях свідків щодо способу нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень потерпілій суд першої інстанції визнав допустимими, оскільки вони не впливають на кваліфікацію дій і виникли внаслідок тривалого часу, що минув з дня подій.

Отже, доводи касаційної скарги захисника про те, що у ОСОБА_8 не було виявлено легких тілесних ушкоджень після конфлікту з ОСОБА_6 є безпідставними і такими, що спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами.

За обставин того, що в матеріалах кримінального провадження відсутня інформація про отримання ОСОБА_6 тілесних ушкоджень або про звернення нею із відповідною заявою до правоохоронних органів, суд першої інстанції відхилив її показання та визнав їх такими, що надані з метою уникнути кримінальної відповідальності.

При цьому суд першої інстанції безпосередньо в судовому засіданні дослідив усі докази, на які послався у вироку, забезпечивши стороні захисту можливість давати пояснення та показання з приводу обвинувачення, збирати і подавати суду докази, висловлювати в судовому засіданні свою думку та користуватись своїми правами, і відхилив версію сторони захисту, зазначивши у вироку ґрунтовні мотиви такого рішення.

В судовому засіданні місцевого суду 30 серпня 2023 року сторони обвинувачення та захисту надали суду письмові докази, про дослідження яких вони клопотали суд першої інстанції та які в подальшому 18 жовтня 2023 року були безпосередньо досліджені цим судом. Проте карта виїзду швидкої медичної допомоги від 16.05.2023 року № 7696 щодо огляду очей ОСОБА_8 , а також висновок експертного дослідження № 041-768-2023 від 23.05.2023 не надавалися стороною обвинувачення як докази в обґрунтування висунутого ОСОБА_6 обвинувачення. Не надавалися такі докази і стороною захисту під час судового розгляду, як і не заявлялися цією стороною клопотання про їх дослідження або ж витребування у сторони обвинувачення, а тому вони не досліджувалися судом першої інстанції та відповідно не долучалися до матеріалів справи, як на цьому наголошує захисник у касаційній скарзі. Після дослідження письмових доказів, допитів потерпілої, свідків та обвинуваченої, суд першої інстанції, за відсутності доповнень та клопотань сторін, закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами, провів судові дебати, надав ОСОБА_6 останнє слово та вийшов до нарадчої кімнати для прийняття рішення. Отже, доводи касаційної скарги про те, що вказані вище документи зникли з матеріалів судової справи є безпідставними.

Крім того, слід вказати, що сторона обвинувачення не зобов`язана надавати суду на дослідження усі здобуті під час досудового розслідування докази, а, на власний розсуд, враховуючи встановлений судом порядок дослідження доказів, визначає обсяг доказів, які необхідно надати для доведення перед судом обґрунтованості обвинувачення особи. За таких обставин доводи касаційної скарги про зникнення документів з матеріалів кримінальної справи під час їх пересилки в суд апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки такі документи не надавалися і відповідно не долучалися судом до матеріалів судової справи № 756/8715/23, а вказівка про такі документи у переліку реєстру матеріалів досудового розслідування лише підтверджує факт їх існування, однак не зобов`язує долучати їх до матеріалів судової справи.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у вироку зазначено формулювання обвинувачення ОСОБА_6 , визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК України.

Захисник засудженої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 не погодився із вироком суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, більшість доводів якої є аналогічними доводам його касаційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості вироку суду.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення суд апеляційної інстанції має зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, тобто процесуальний закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.

З огляду на положення частини першої статті 409 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення місцевого суду і надає сторонам кримінального провадження можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.

Відповідно до статті 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах доводів апеляційної скарги захисника, перевірив викладені у ній доводи, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував таке своє рішення, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що сукупність зібраних доказів підтверджує вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України.

Апеляційний суд за клопотанням захисника, в порядку ст. 404 ч. 3 КПК України, повторно дослідив частину письмових доказів у справі, зокрема протоколи проведення слідчих експериментів, переглянув відеозаписи проведення слідчих експериментів з потерпілою та свідками, і не встановив підстав вважати, що наявна у них інформація щодо обставин цього кримінального провадження спростовує висновки місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. При цьому апеляційний суд долучив до матеріалів справи копію висновку експертного дослідження № 041-768-2023 від 23.05.2023, яким не встановлювалась відсутність у потерпілої ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, як на цьому наголошує захисник у касаційній скарзі.

Апеляційний суд вказав, що зібрані у справі докази, які місцевий суд поклав в основу обвинувального вироку, є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та у своїй сукупності підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення, які викладені при формулюванні обвинувачення ОСОБА_6 та визнані місцевим судом доведеними.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції погодився з місцевим судом у тому, що показання потерпілої ОСОБА_8 узгоджуються з показаннями свідків та іншими доказами, зокрема висновком експертизи, і які спростовують протилежні показання ОСОБА_6 .

Щодо доводів захисника про наявність певних відмінностей у показаннях свідків апеляційний суд погодився з наданою їм оцінкою місцевим судом та зазначив, що вони не є суттєвими та не впливають на їх зміст. При цьому як у ході розгляду судового розгляду судом першої інстанції, так і апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би давали підстави стверджувати про обмову свідками обвинуваченої ОСОБА_6 .

Підстав визнати експертизу щодо виявлених у потерпілої ОСОБА_8 тілесних ушкоджень неналежним чи недопустимим доказом колегія суддів апеляційного суду не встановила, а тому відповідні доводи апеляційної скарги визнала безпідставними.

Оскільки наявність у потерпілої ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, їх локалізація та ступінь тяжкості встановлені висновком судово-медичного експерта № 042-1013-2023, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо довідок, виданих медичною клінікою «Медлас», як таких, що не можуть бути підставою для скасування чи зміни вироку суду. Доводи касаційної скарги захисника в цій частині зводяться до того, що компанія з назвою Медлас чи Medlasу ЄДРПОУ відсутня, а тому і довідки видані цією компанією носять ознаки підробки, проте будь-яких доказів такого твердження, зокрема щодо звернення до правоохоронних органів для перевірки цього факту та здійсненої за таким фактом перевірки стороною захисту до касаційної скарги не долучено. Крім того, з відкритих джерел вбачається, що юридична особа ТОВ "МЦ МЕДЛАС", код ЄДРПОУ 40833696, була зареєстрована 14 вересня 2016 року. На момент останнього оновлення даних 25.05.2026 статус юридичної особи - зареєстровано. Уповноваженою особою цією юридичної особи є ОСОБА_17 . Основний вид діяльності (КВЕД) - 86.21 Загальна медична практика.

Відсутність у матеріалах кримінального провадження фотознімків чи відео, якими зафіксований факт завдання потерпілій тілесних ушкоджень, фотознімків, відео чи рентгенівських знімків, якими зафіксовані тілесні ушкодження у потерпілої, на переконання колегії суддів апеляційного суду, не вказує на неповноту провадження у справі та не може бути підставою для скасування чи зміни вироку, оскільки у справі зібрана достатня кількість доказів, якими доводиться винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, серед яких показання, протоколи слідчих експериментів, висновок експерта тощо. Сторона захисту не була позбавлена можливості звернутися з відповідним запитом про отримання відеозаписів події на адресу навчально-виховного комплексу «Ластівка», проте доказів таких звернень нею надано не було. Крім того, на запитання головуючого судді апеляційного суду прокурор відповів, що відеозаписи події неможливо було отримати через те, що запис камер відеоспостереження в той час не здійснювався.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо допущених, на його думку, порушень під час проведення слідчих експериментів також були перевірені апеляційним судом та відхилені з наведенням обґрунтування такого рішення. Слідчі експерименти проведені з кожним свідком окремо у відповідності до вимог КПК України. Обставина того, що ці слідчі експерименти проводились у один і той же день не є порушенням вимог КПК України. Суперечностей у показаннях свідків як під час їх допитів, так і під час слідчих експериментів, які би могли вплинути на вирішення питання про належність чи допустимість встановлених у результаті слідчих експериментів фактичних даних апеляційним судом встановлено не було.

Таким чином колегія суддів погодилась із місцевим судом у тому, що показання потерпілої ОСОБА_8 є послідовними щодо обставин конфлікту та завдання їй тілесних пошкоджень. Обставин, які б указували на можливість обмови потерпілою обвинуваченої чи які давали би підстави стверджувати про наявність такої обмови у ході апеляційного розгляду встановлено не було.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника щодо незаконності вироку і в частині вирішення цивільного позову, погодившись із судом першої інстанції щодо наявності підстав для здійснення такого стягнення на користь ОСОБА_8 та його розміру, належним чином вмотивувавши своє рішення. Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні вирішено відповідно до вимог ст. 127, 128 КПК України, ст. 23, 1166, 1177, 1195 ЦК України, з урахуванням ступеню змін у звичайному ритмі життя потерпілої у зв`язку з протиправними діями винної, характеру отриманих ушкоджень здоров`я, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив її доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, які в цій частині аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу в цій частині визнано необґрунтованою.

При цьому, врахувавши, що станом на час винесення ухвали апеляційного суду строки давності, передбачені ст. 49 КК України, притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку закінчилися, суд апеляційної інстанції звільнив ОСОБА_6 від призначеного покарання, обґрунтувавши таке рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК України, в ній зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою та викладено докази, що спростовують її доводи.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації її дій.

Суд вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджена є винною у його вчиненні.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника, скасування вироку та ухвали щодо ОСОБА_6 і закриття кримінального провадження не вбачає.

Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу її захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3