Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №766/4871/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року

м. Київ

справа № 766/4871/25

провадження № 51-1801км25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року про повернення апеляційної скарги,

встановив:

За ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 березня 2026 року обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продовжено строк тримання під вартою до 17 травня 2026 року включно. Також продовжено строк дії покладених обов`язків у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави на обвинувачену ОСОБА_10 .

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 звернувся до апеляційного суду зі скаргою на зазначену ухвалу.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 15 квітня 2026 рокуна підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України відмовлено адвокату ОСОБА_7 у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 19 березня 2026 року, а апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду про повернення його апеляційної скарги і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів вказує, що 19 березня 2026 року за його відсутності як захисника були оголошені вступна і резолютивна частини оскаржуваної ухвали. Повний текст ухвали проголошено 23 березня 2026 року та цього ж дня направлено на його електронну адресу. Оскільки через складність справи апеляційну скаргу неможливо підготувати за один день (строк оскарження закінчувався 24 березня 2026 року), з апеляційною скаргою він звернувся 27 березня 2026 року, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції. Стверджує, що наведені обставини містили підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали міського суду від 19 березня 2026 року.

У зв`язку із цим вважає безпідставною відмову суду апеляційної інстанції у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення його апеляційної скарги.

Позиції інших учасників судового провадження

Учасники судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавали.

У судовому засіданні прокурор виступила на підтримку касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У пункті 1 ч. 1 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У пункті 3 ч. 2 ст. 395 КПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

За змістом положень п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Як убачається з матеріалів справи, захисник ОСОБА_7 , не погоджуючись з ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 березня 2026 року, подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що оголошення вступної і резолютивної частин ухвали відбулося без його участі як захисника, а повний текст надіслано йому електронною поштою лише 23 березня 2026 року, тому вважає, що такі причини є поважними для поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Розглянувши вказане клопотання, апеляційний суд не знайшов підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та ухвалою від 15 квітня 2026 року повернув скаржнику апеляційну скаргу, мотивуючи своє рішення тим, що строк на апеляційне оскарження для захисника у вказаному провадженні обчислюється з дня проголошення резолютивної частини рішення, тобто з 20 березня 2026 року, а викладені захисником обставини щодо отримання повного тексту ухвали 23 березня 2026 року не є належним обґрунтуванням пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали міського суду.

Проте із цими висновками апеляційного суду колегія суддів не може погодитися з огляду на наведене нижче.

Відповідно до висновку, висловленого в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18), у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого суддею рішення вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

Поважність причин визначається судом у разі неможливості своєчасного подання скарги або іншого документа через стихійне лихо, катастрофу, хворобу, відрядження, трагічні та інші непередбачувані події в житті людини, а також будь-які інші обставини, що не дозволили учаснику процесу завчасно подати відповідний документ.

Також під час вирішенні питання про поновлення пропущеного строку до уваги має братися у тому числі й поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала вона розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку або якнайшвидше після його закінчення, чи скористалася вона вже таким правом раніше, та інші доречні обставини.

З матеріалів провадження вбачається, що ухвалу міського суду від 19 березня 2026 року, якою окрім іншого постановлено продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 , постановлено без захисника ОСОБА_7 . Водночас суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 376 КПК України, оголосив цього дня учасникам процесу лише резолютивну частину ухвали, а її повний текст був оголошений 23 березня 2026 року, проте без участі сторін, а отже захисник не був ознайомлений з мотивами прийнятого судом рішення до отримання копії ухвали, не був він присутній і при оголошенні резолютивної частини ухвали.

Необізнаність заінтересованої особи з мотивами постановленого суддею рішення апеляційний суд під сумнів не ставив, водночас не навів переконливих мотивів, чому цю причину не може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою до його поновлення в цьому провадженні, не вказавши при цьому, які саме приписи кримінального процесуального закону перешкоджають у такому разі застосуванню ч. 1 ст. 117 КПК України щодо його поновлення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд без належного з`ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення клопотання особи про поновлення пропущеного процесуального строку, необґрунтовано відмовив захиснику ОСОБА_7 у поновленні строку апеляційного оскарження, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою до скасування оскарженого рішення і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 436 вказаного Кодексу.

З огляду на викладене касаційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити судове рішення, яке відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Керуючись статтями 403, 432, 441 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.

Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року про повернення апеляційної скарги захиснику ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3