Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №757/10370/23-к — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року

м. Київ

справа № 757/10370/23-к

провадження № 51 - 1526 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 4 вересня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021000000000003 за обвинуваченням

ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та громадянина Республіки Сербія, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання на території України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК.

ОСОБА_11 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки та громадянки Республіки Сербія, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , жительки АДРЕСА_3 , без постійного місця проживання на території України;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено: - за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 146 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років та 6 місяців; - за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років, з конфіскацією всього майна.

Цим же вироком ОСОБА_13 визнано винною та засуджено:-за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 146 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років та 6 місяців; - за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п.п. 3, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне визначено ОСОБА_14 покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 4 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про поновлення строку на подання апеляційної скарги на вирок Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , а апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне його застосування, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та поновити йому строк на апеляційне оскарження вироку Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року. Вказує, що він є громадянином Республіки Сербія, де постійно проживає, на території України жодного разу не був. Зазначає, що судовий розгляд проводився за його відсутності (in absentia), його інтереси представляв захисник ОСОБА_6 , який надавав неналежний захист, не оскаржив вирок суду в апеляційному порядку. Вказує, що жодної повістки про виклик його до суду він не отримував, оскільки вони направлялися місцевим судом за іншою адресою, де він не проживає. При перевірці даних щодо притягнення його до кримінальної відповідальності через сайт «Судова влада України» на запит «ОСОБА_9» інформації отримано не було, оскільки вказаний сайт за кордоном не відкривається. Копію вироку місцевого суду щодо нього він отримав 19 травня 2025 року і вже 26 травня 2025 року направив апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку. Вважає, що вказані обставини є поважними для поновлення йому строку на апеляційне оскарження вироку Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року.

Позиції учасників судового провадження

Захисники підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти її задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 438 КПК однією з підстав для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України, стаття 14 Закону України від 2 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів»). Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 та 17 статті 7 КПК, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження і, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно положень ст. 24 КПК, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому зазначеним Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є, по суті, всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК апеляційну скаргу на вирок може бути подано протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику останньої в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Тобто для прийняття процесуального рішення про повернення апеляційної скарги із зазначеної підстави апеляційному суду необхідно в кожному випадку детально та ретельно з`ясовувати, по-перше, чи вирок місцевого суду ухвалено з викликом особи, чи без такого, по-друге, дату отримання особою копії оскаржуваного рішення.

При цьому, вирішуючи питання щодо поновлення процесуального строку у порядку ст. 117 КПК, суд має враховувати наявні у справі причини об`єктивного характеру, тобто ті, що не залежать від волі особи, які позбавили чи могли позбавити її можливості звернутися зі скаргою у строк, визначений кримінальним процесуальним законом.

Лише встановлена сукупність цих відомостей може слугувати процесуальним приводом для повернення апеляційної скарги, поданої на вирок місцевого суду на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції дотримано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2023 року Печерським районним судом міста Києва щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_11 було ухвалено обвинувальний вирок за відсутності обвинувачених (in absentia).

Не погоджуючись із вироком суду, засуджений ОСОБА_9 звернувся до суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, при цьому в обґрунтування зазначив, що він є громадянином Республіки Сербія, зареєстрований та проживає в Республіці Сербія, на території України жодного разу не був, судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за його відсутності (in absentia), вирок не отримував та про його існування йому нічого не було відомо. Також звертав увагу на те, що на території України не отримав відповідний захист та доступ до правосуддя. Призначений судом захисник ОСОБА_6 апеляційної скарги на вирок місцевого суду не подав.

Розглянувши клопотання ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження указаного вище рішення місцевого суду, апеляційний суд вказав, що воно не містить належного обґрунтування об`єктивних причин неможливості подання ним апеляційної скарги у встановлений законом строк, а його твердження про те, що він не отримував належних повідомлень з приводу своїх прав та обов`язків, повідомлених підозр, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження, тому не усвідомлював, що проти нього розпочато кримінальне провадження, не можуть бути визнані достатнім обґрунтуванням поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки причин, які б у даному випадку могли бути об`єктивною перешкодою для своєчасної реалізації обвинуваченим та його захисником права на оскарження судового рішення, не наведено.

При цьому суд апеляційної інстанції визнав безпідставним посилання ОСОБА_8 на те, що він не усвідомлював, що проти нього розпочато кримінальне провадження, мотивуючи це тим, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», за допомогою яких особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду.

Також колегія суддів звернула увагу на те, що інтереси обвинуваченого у суді представляв його захисник - адвокат ОСОБА_6 , який був присутній при постановленні вироку, був належно обізнаний про його зміст, порядок та строки апеляційного оскарження, однак не скористався правом на подання апеляційної скарги у встановлений законом строк.

Однак, колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з указаними висновками апеляційного суду, з огляду на таке.

Так, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого «in absentia», крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Процедури «in absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці ЄСПЛ були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

За правилами ч. 3 ст. 400 КПК, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 цього Кодексу.

Так, в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про отримання засудженим ОСОБА_15 копії вироку Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що копію вироку Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року засуджений ОСОБА_9 отримав 19 травня 2025 року і вже 26 травня 2025 року подав апеляційну скаргу.

Разом з тим, вказуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_15 подана з пропущенням процесуального строку апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції, а підстави для його поновлення у заявленому ним клопотанні про поновлення цього строку - не є поважними, суд апеляційної інстанції, в аспекті реалізації приписів ст. 395 КПК, з використанням всіх наданих йому законом процесуальних можливостей, належним чином не встановив дату отримання засудженим ОСОБА_15 копії вироку суду, яка б свідчила про початок перебігу строку на апеляційне оскарження та граничний строк його завершення.

Крім цього, вказуючи на можливість отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень на веб-порталі «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», апеляційний суд поза увагою залишив твердження засудженого ОСОБА_8 про відсутність за кордоном можливості доступу до вищезазначених сайтів.

У справі Sanader v. Croatia (від 12 лютого 2015 року, заява № 66408/12) Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження, яке відбувається за відсутності обвинуваченого, саме по собі не є несумісним із ст. 6 Конвенції, і ця норма буде порушена лише коли особа, засуджена заочно, згодом не може отримати від суду новий розгляд по суті обвинувачення, якщо не було однозначно встановлено, що вона відмовилася від свого права з`явитися і захищати себе або що він мав намір уникнути суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, не з`ясував усіх обставин провадження, в тому числі і зазначених вище, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження та не зазначив поважних причин його пропуску є передчасним та належним чином в ухвалі не обґрунтованим, що призвело до порушення права засудженого на доступ до правосуддя.

Таким чином, у ході розгляду справи за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки неврахування наведеного ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що за приписами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення в цій частині, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а тому касаційна ОСОБА_8 підлягає задоволенню.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, здійснити апеляційний розгляд відповідно до вимог КПК та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 4 вересня 2025 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_8 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_11 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3