Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №927/678/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2026 р. Справа№ 927/678/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Тищенко О.В.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 30.04.2026

Розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025

повний текст рішення складено 28.11.2025

у справі № 927/678/25 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Прилуцької окружної прокуратури

в інтересах держави, в особі: Ічнянської міської ради

до: 1. ОСОБА_1

2. Фермерського господарства "Ступаківка-Агро"

про визнання недійсною додаткової угоди, зобов`язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Прилуцька окружна прокуратура (прокуратура), виступаючи в інтересах держави, в особі Ічнянської міської ради (позивач) звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 (відповідач-1) та Фермерського господарства "Ступаківка-Агро" (відповідач-2), в якому просила: визнати недійсною додаткову угоду від 12.10.2020 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421788600:03:000:0280 від 24.07.2014, укладену між Ічнянською міською радою та ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 та Фермерське господарство "Ступаківка-Агро" повернути Ічнянській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 7421788600:03:000:0280.

Позовні вимоги мотивовано тим, що укладення оспорюваної додаткової угоди до договору оренди землі від 24.07.2014 в частині внесення змін до строку дії договору відбулося без рішення сесії міської ради, а тому така додаткова угода підлягає визнанню недійсною з моменту її укладення. Враховуючи те, що відповідачі продовжують використовувати спірну земельну ділянку незважаючи на те, що термін дії договору оренди землі від 24.07.2014 закінчився ще у серпні 2021 року, спірна земельна ділянка підлягає поверненню позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/678/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі № 927/678/25 позов задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду від 12.10.2020 про внесення змін до договору оренди землі від 24.07.2014, укладену між Ічнянською міською радою та ОСОБА_1 . Зобов?язано ОСОБА_1 та Фермерське господарство "Ступаківка-Агро" повернути Ічнянській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 7421788600:03:000:0280. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури 2 422,40 грн судового збору. Стягнуто з Фермерського господарства "Ступаківка-Агро" на користь Чернігівської обласної прокуратури 2 422,40 грн судового збору.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 , у порушення приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" не дотримано належного порядку звернення до Ічнянської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі та проектом додаткової угоди. У матеріалах справи відсутні докази прийняття Ічнянською міською радою будь-яких рішень про поновлення чи продовження терміну дії договору оренди землі від 24.07.2014. При цьому, прийнятим Ічнянською міською радою рішенням від 08.07.2020 № 4695-VII про укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 24.07.2014, не вирішувалося питання про поновлення чи продовження терміну дії відповідного договору. З огляду на те, що укладення додаткової угоди від 12.10.2020 про внесення змін договору оренди землі від 24.07.2014 в частині продовження терміну дії договору на новий строк та укладення договору на 14 років прийнято з порушенням приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" та пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оспорювана додаткова угода підлягає визнанню недійсною. Також, підлягає задоволенню вимога до відповідачів про зобов`язання повернути позивачу земельну ділянку, як така, що спрямована на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі № 927/678/25, 22.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі № 927/678/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам, які мають значення для справи, що є підставою для його скасування.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було враховано належність земельної ділянки до складу фермерського господарства, тому належним відповідачем у даній справі є саме фермерське господарство, а не відповідач-1. Отже, рішення щодо повернення земельної ділянки ОСОБА_1 як фізичною особою, не грунтується на нормах закону.

Також скаржник стверджує про те, що за весь час користування земельною ділянкою Ічнянська міська рада жодних письмових заперечень щодо продовження строку дії договору оренди землі не надавала. Приймаючи рішення від 08.07.2020 № 4695-VII, з метою заміни сторони орендодавця за договором оренди, форму власності земельної ділянки, згоду на передачу в суборенду фермерському господарству земельної ділянки, відмову від продовження строку дії договору оренди Ічнянська міська рада не висловлювала, незважаючи на розгляд заяви відповідача-1, в якій містилось прохання про продовження відповідного строку на 7 років.

Скаржник також зазначає, що після укладення оспорюваної додаткової угоди Ічнянська міська рада отримувала від відповідача орендну плату протягом всього строку користування земельною ділянкою. Проте, з вимогою до орендаря про припинення права оренди в порядку досудового врегулювання не зверталася. Наведене, на думку скаржника, свідчить про недобросовісність поведінки позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі № 927/678/25 передано на розгляд головуючому судді Сибізі О.М.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.12.2025 для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі № 927/678/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Отрюх Б.В., Ходаківська І.П.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026, в зв`язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці, для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги ОСОБА_1 по справі № 927/678/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Шапран В.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали господарської справи № 927/678/25.

09.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 927/678/25.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026, в зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці, для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі № 927/678/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Шапран В.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі № 927/678/25 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

02.03.2026 від ОСОБА_1 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі № 927/678/25, відкрито апеляційне провадження у справі № 927/678/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 та призначено розгляд справи на 30.04.2026.

24.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від представника Прилуцької окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

24.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, які за своїм змістом є доповненням апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки зазначені доповнення до апеляційної скарги подані поза межами строку на апеляційне оскарження, в межах якого допускається доповнення чи зміна апеляційної скарги, вони підлягають залишенню без розгляду на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі № 927/678/25 залишити без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, наказом Головного управління Держземагенства у Чернігівській області від 16.04.2014 № 25-64/14-14-сг надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7421788600:03:000:0280, площею 30,1518 га ріллі для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 7 років, розташовану на території Ступаківської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області.

24.07.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Чернігівській області (надалі - орендодавець) та ОСОБА_1 (надалі - орендар) укладено договір оренди землі (надалі - договір), відповідно до пунктів 1, 2, 3 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) кадастровий номер 7421788600:03:000:0280, загальною площею 30,1518 га, в тому числі рілля 30,1518 га яка знаходиться на території Ступаківської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на 7 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний термін після державної реєстрації права користування земельною ділянкою, що виникає згідно з договором, за актом приймання-передачі (пункт 20 договору).

Згідно з пунктом 21 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому з тим, у якому одержав її в оренду.

Відповідно до пункту 37 договору, його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку на який його укладено.

24.07.2014, на виконання договору, між сторонами було підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди.

01.08.2017 ОСОБА_1 створено Фермерське господарство "Ступаківка-Агро", керівником якого є ОСОБА_1 .

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області № 25-7564/14-18-сг від 27.09.2018 та акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.09.2018, земельна ділянка з кадастровим номером 7421788600:03:000:0280 площею 30,1518 га передана у комунальну власність Ічнянської міської об`єднаної територіальної громади.

Рішенням Ічнянської міської ради від 12.12.2018 № 1058-VII прийнято у комунальну власність Ічнянської міської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Ічнянської об`єднаної територіальної громади Ічнянського району Чернігівської області, загальною площею 9 554,28 га, з яких 9 175,0532 га відповідно до акта прийняття-передачі земельних ділянок від 27.09.2018 та 379,2328 га згідно з актом прийняття-передачі земельних ділянок від 23.11.2018.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 429978455, та інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 7421788600:03:000:0280, площею 30,1518 га, цільове призначення: 01.02. для ведення фермерського господарства; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; форма власності - комунальна; дата державної реєстрації права - 02.12.2019; номер запису - 34479664; право оренди земельної ділянки - ОСОБА_1 ; дата державної реєстрації права 07.08.2014; номер запису про право 6598941.

28.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Ічнянської міської ради із заявою, викладеною друкованим текстом, про: заміну сторони орендодавця з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на Ічнянську міську раду; викладення пункту 4 договору у наступній редакції: "В оренду передається земельна ділянка загальною площею 30,1518 га, кадастровий номер 7421788600:03:000:0280, в тому числі рілля 30,1518 га, форма власності - комунальна"; викладення абзацу 2 пункту 5 договору у новій редакції; надання згоди на передачу в суборенду Фермерському господарству "Ступаківка-Агро". Інші умови договору ОСОБА_1 просив залишити без змін.

У вказаній заяві ОСОБА_1 від 28.05.2020 також розташовано рукописний текст "Продовжити термін на 7 років".

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.05.2020 Ічнянською міською радою прийнято рішення від 08.07.2020 № 4695-VII.

Відповідно до вказаного рішення від 08.07.2020 № 4695-VII Ічнянською міською радою вирішено: 1) укласти додаткову угоду до договору, а саме: 1.1) замінити сторону орендодавця з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на Ічнянську міську раду; 1.2) пункту 2 договору викласти у наступній редакції: "В оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 7421788600:03:000:0280, площею 30,1518 га, форма власності - комунальна"; 1.3) пункту 5 договору викласти у новій редакції, відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 708 057,03 грн"; 1.4) пункт 9, яким визначено форму і розмір орендної плати, викладено у новій редакції; 2) надати згоду ОСОБА_1 на передачу в суборенду Фермерському господарству "Ступаківка-АГРО" земельної ділянки площею 30,1518 га, цільове призначення 01.02, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 7421788600:03:000:0280, місце розташування: Чернігівська область, Ічнянський район, на території колишньої Ступаківської сільської ради, без зміни їх цільового призначення на строк, що не перевищує строку визначеного договором.

У пункті 3 рішення Ічнянської міської ради від 08.07.2020 № 4695-VII зазначено про те, що інші умови договору залишаються незмінними.

Пунктом 4 рішення Ічнянської міської ради від 08.07.2020 № 4695-VII доручено міському голові чи секретарю міської ради (в разі виконання секретарем обов?язків міського голови) укласти додаткову угоду з громадянином ОСОБА_1 на вищевказаних умовах.

12.10.2020 між Ічнянською міською радою, як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 24.07.2014 (кадастровий номер 7421788600:03:000:0280), яким, зокрема, замінено сторону орендаря з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на Ічнянську міську раду, викладено пункти 2, 5, 9 договору у новій редакції.

Крім того, пунктами 5, 6 додаткової угоди від 12.10.2020 продовжено термін дії договору на новий строк; пункт 8 договору викладено у новій редакції: "Договір укладено на 14 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".

Також пунктом 7 додаткової угоди від 12.10.2020 передано в суборенду Фермерському господарству "Ступаківка-АГРО", в особі директора ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 30,1518 га, цільове призначення 01.02, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 7421788600:03:000:0280, місце розташування: Чернігівська область, Ічнянський район, на території колишньої Ступаківської сільської ради, без зміни їх цільового призначення на строк, що не перевищує строку визначеного договором.

Зазначена додаткова угода від 12.10.2020 про внесення змін до договору належним чином зареєстрована, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 429978455, яка містить інформацію про право оренди земельної ділянки, характеристики іншого речового права: дату укладення договору (після 2013 року)/дату державної реєстрації (до 2013 року): 24.07.2014, строк 14 років, дату закінчення дії 24.07.2028.

Відповідно до листа Ічнянської міської ради № 02-04/2431 від 05.06.2025 земельна ділянка (кадастровий номер 7421788600:03:000:0280) використовується, про що складено акт обстеження від 03.06.2025.

Згідно з листом Ічнянської міської ради № 02-04/2700 від 25.06.2025 Ічнянською міською радою рішення щодо продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, зокрема, з кадастровим номером 7421788600:03:000:0280, який укладений з ОСОБА_1 , не приймалося; на сесії міської ради вказане питання не розглядалось.

Як стверджує прокурор, укладення оспорюваного правочину щодо внесення змін до договору в частині строку його дії відбулось без відповідного рішення Ічнянської міської ради, що суперечить вимогам статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Тому оспорювана додаткова угода підлягає визнанню недійсною з моменту її укладення. Також, враховуючи, що відповідачі продовжують використовувати спірну земельну ділянку незважаючи на те, що термін дії договору закінчився ще у серпні 2021 року, спірна земельна ділянка підлягає поверненню позивачу.

В свою чергу, відповідачі проти позовних вимог заперечили, посилаючись на те, що обставини прийняття Ічнянською міською радою рішення від 08.07.2020 № 4695-VII та відсутності листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Також, на думку відповідачів, лист Ічнянської міської ради від 10.06.2025 № 02-04/2487, в якому вказано про те, що радою не вживалися і не плануються заходи, спрямовані на визнання недійсною додаткової угоди та зобов`язання відповідачів повернути земельну ділянку, підтверджує, що позивач не має жодних заперечень щодо користування орендарем земельною ділянкою та визнає укладену додаткову угоду дійсною.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо звернення прокурора з вказаним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаного вище рішення під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Сам факт не звернення до суду уповноваженого суб`єкта з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18).

Також, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 дійшла таких висновків:

- бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77);

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 80).

Так, прокурор вказує, що внаслідок порушення земельного законодавства, зокрема, відсутності рішення органу місцевого самоврядування щодо продовження строку договору, було укладено оспорюваний правочин, яким, у тому числі внесено зміни до договору в частині строку дії договору, і у даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності, можливості органу місцевого самоврядування - Ічнянської міської ради вільно володіти, користуватись та розпоряджатись земельними ділянками в інтересах територіальної громади.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності врегульовано статтями 123, 124, 134 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до положень частини 5 статті 16 та частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Зважаючи на те, що спір у даній справі виник щодо земельної ділянки, яка є об`єктом права комунальної власності, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що у спірних правовідносинах Ічнянська міська рада є компетентним органом, в аспекті вищенаведених висновків Верховного Суду.

Листом № 54-77-4052вих-2554-10673-25 від 06.06.2025 Прилуцька окружна прокуратура поінформувала Ічнянську міську раду про виявлені порушення при укладенні додаткової угоди та незаконне використання земельної ділянки, а також просила повідомити про вжиті заходи щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядження відповідною земельною ділянкою.

В свою чергу, Ічнянська міська рада листом 02-04/2487 від 10.06.2025 повідомила Прилуцьку окружну прокуратуру про те, що заходи щодо визнання недійсною додаткової угоди від 12.10.2020 до договору оренди землі від 24.07.2014 та зобов?язання повернути земельну ділянку не вживалися. При цьому, зазначила, що подання такого позову не планується.

Незвернення Ічнянської міської ради до суду з відповідним позовом свідчить про неналежне виконання останньою покладених на неї повноважень щодо належного захисту інтересів держави.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, у даному випадку прокурором підтверджено наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Ічнянської міської ради у суді при зверненні із цим позовом.

Щодо суті позовних вимог колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом спору у даній справі є вимоги (1) про визнання недійсної додаткової угоди від 12.10.2020 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, у тому числі щодо продовження терміну дії договору на новий строк, (2) про зобов`язання відповідачів повернути відповідну земельну ділянку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 зазначила, що Верховний Суд України у своїх постановах неодноразово виснував, що майнові відносини, які виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору, тому, окрім спеціальних актів земельного законодавства - Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", регулюються загальними нормами цивільного законодавства щодо договору та щодо договору найму.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до положень частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі").

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

За змістом частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі").

За змістом статті 19 Закону України "Про оренду землі", строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.07.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Чернігівській області, як орендодавцем, та Наталухою Григорієм Івановичем, як орендарем, було укладено договір, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) кадастровий номер 7421788600:03:000:0280, загальною площею 30,1518 га, в тому числі рілля 30,1518 га яка знаходиться на території Ступаківської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області.

У пункті 8 договору сторони погодили, що договір укладено на 7 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 429978455, та інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 7421788600:03:000:0280, площею 30,1518 га, реєстрація договору відбулася 07.08.2014, тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, термін дії зазначеного договору повинен був закінчитися 07.08.2021.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство", після одержання засновником державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

За змістом положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2017 ОСОБА_1 створено Фермерське господарство "Ступаківка-Агро", керівником якого є сам ОСОБА_1 .

У подальшому, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області № 25-7564/14-18-сг від 27.09.2018 та акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.09.2018, земельну ділянку з кадастровим номером 7421788600:03:000:0280 площею 30,1518 га передано у комунальну власність Ічнянської міської об`єднаної територіальної громади, а рішенням Ічнянської міської ради від 12.12.2018 № 1058-VII прийнято вказану земельну ділянку у комунальну власність Ічнянської міської територіальної громади.

28.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Ічнянської міської ради із заявою, в якій просив замінити сторону орендодавця за договором, викласти пункт 4 та абзац 2 пункту 5 договору, а інші умови договору залишити без змін.

Також, як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 28.05.2020, у ній міститься рукописний текст такого змісту: "Продовжити термін на 7 років".

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.05.2020 Ічнянською міською радою прийнято рішення від 08.07.2020 № 4695-VII.

Враховуючи прийняте Ічнянською міською радою рішення від 08.07.2020 № 4695-VII, 12.10.2020 між Ічнянською міською радою, як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, укладено додаткову угоду про внесення змін до договору, яким, зокрема, замінено сторону орендаря з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на Ічнянську міську раду, викладено пункти 2, 5, 9 договору у новій редакції.

Крім того, пунктами 5, 6 додаткової угоди від 12.10.2020 продовжено термін дії договору на новий строк; пункт 8 договору викладено у новій редакції: "Договір укладено на 14 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, рішенням від 08.07.2020 № 4695-VII Ічнянська міська рада не вирішувала питання щодо продовження строку дії договору.

Вказані обставини також підтверджуються листом Ічнянської міської ради № 02-04/2700 від 25.06.2025, в якій міська рада підтвердила, що рішення щодо продовження терміну дії договору, який укладений з ОСОБА_1 , не приймалося; на сесії міської ради вказане питання не розглядалось.

Так, порядок поновлення договору оренди землі врегульований статтею 33 Закону України "Про оренду землі", відповідно до приписів якої (в редакції, чинній станом на 28.05.2020) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди (частина 3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них.

Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 виснував, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" у контексті дій сторін договору виглядає, зокрема, наступним чином: якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

У постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 916/4208/23 викладено правовий висновок, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому, вирішуючи спір у даній справі, колегією суддів також враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою передбачені у частинах 1-5 і 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" підстави для поновлення договору оренди землі не є такими, що не пов`язані між собою (постанова від 31.08.2021 у справі № 903/1030/21).

Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Згідно з частиною 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах 3, 5-8, 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Як зазначалось вище, 28.05.2020 Наталуха Григорій Іванович звертався до Ічнянської міської ради із відповідною заявою.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, орендарем, у порушення приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", не дотримано належного порядку звернення до Ічнянської міської ради, а саме з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі та проектом додаткової угоди.

Матеріалами справи підтверджується, що при прийнятті рішення від 08.07.2020 № 4695-VII Ічнянської міської ради не вирішувалося питання про поновлення чи продовження терміну дії договору.

Крім того, матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів прийняття Ічнянською міською радою будь-яких рішень про поновлення чи продовження терміну дії договору.

Однак, всупереч тому, що Ічнянською міською радою, як орендодавцем за договором, рішення органу місцевого самоврядування про продовження терміну дії договору не приймалось, 12.10.2020 Ічнянською міською радою та Наталухою Григорієм Івановичем було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору, пунктами 5, 6 якої продовжено термін дії договору на новий строк, а пункт 8 договору викладено в новій редакції, згідно з яким договір укладено на 14 років.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, укладення додаткової угоди від 12.10.2020 про внесення змін договору в частині продовження терміну дії договору на новий строк та укладення договору на 14 років відбулось з порушенням приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" та пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваною додатковою угодою було внесено зміни до основного правочину, зокрема, в частині істотних умов (продовження терміну дії договору на новий строк), і укладення зазначеної додаткової угоди відбулось із порушенням приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" та пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що зумовлює підстави для визнання вказаної додаткової угоди недійсною на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Доводи скаржника про те, що за час користування земельною ділянкою Ічнянська міська рада жодних письмових заперечень щодо продовження дії договору не надавала, та прийнявши рішення 08.07.2020 № 4695-VII не висловила відмову від продовження договору, фактично свідчать про намагання переконати суд у тому, що у даному випадку відбулась так звана «мовчазна згода» орендодавця. Водночас, як зазначалось вище, відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, яку, як "мовчазну згоду", можна кваліфікувати лише за наявності обставин попереднього звернення орендаря до орендодавця з повідомленням (листом-повідомленням) про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Водночас, у даній справі, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не встановив таких обставин (належне виконання орендарем приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі". З огляду на, що суд відхиляє відповідні доводи скаржника як необгрунтовані.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахувати і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, у якій, у свою чергу, врахований висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).

Беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, у наведеному випадку спосіб захисту порушеного права, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з негаторним позовом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц визначила, що залежно від фактичних обставин справи, вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність у орендаря та, в свою чергу, у суборендаря правових підстав для користування земельною ділянкою свідчить про те, що останні використовують її незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.02.2025 у справі № 917/1476/23.

Тому позов прокурора про повернення земельної ділянки у даному випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обгрунтованими, та такими, що відповідають обставинам цієї справи і нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі № 927/678/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, у зв`язку з чим у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі № 927/678/25 залишити без змін.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Враховуючи результати розгляду апеляційної скарги та те, що ухвалою від 06.03.2026 зупинено дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі № 927/678/25, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити дію рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі № 927/678/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі № 927/678/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі № 927/678/25.

5. Матеріали справи № 927/678/25 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2026.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді О.В. Тищенко

В.В. Шапран