Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №916/1827/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1827/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ – Мінаєв Д.Д., на підставі ордеру

від Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Одеська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса – Котовська Т.О., на підставі ордеру

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2025 року суддя першої інстанції Найфлейш В.Д., повний текст складено та підписано 18.11.2025

у справі №916/1827/24

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Одеська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса

про стягнення 2 824 049 грн 69 коп.

за зустрічним позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Одеська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ

про стягнення 762 199 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, зустрічних позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У квітні 2024 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ (за первісним позовом), звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Одеська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 2 824 049 грн 69 коп., з яких сума основного боргу 2 755 939 грн 81 коп., 66 768 грн 28 коп. інфляційні витрати, 1 341 грн 60 коп. штрафні санкції.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем (за первісним позовом) грошових зобов`язань за договором поставки №ОД/НХ-23-566-НЮ від 09.08.2023. Позивач вказує, що на виконання договору поставив відповідачу товар, однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару за видатковими накладними від 11.10.2023 року не виконав, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення грошових коштів у визначеному вище розмірі.

У травні 2024 року позивач, Акціонерне товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Одеська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса (за зустрічним позовом), звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 762 199 грн. з яких 726 762 грн 33 коп. штраф за поставку товару неналежної якості, 15 988 грн 24 коп. штраф за несвоєчасну поставку товару та пеню у розмірі 19 448 грн 43 коп.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем (за зустрічним позовом) своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної поставки у повному обсязі, згідно наданих письмових рознарядок товару, який також має відповідати вимогам щодо якості, встановлених умовами укладеного між сторонами договору, тому останній повинен сплатити штрафні санкції, нараховані позивачем.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.11.2025 року у справі №916/1827/24 відмовлено у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» у повному обсязі.

Зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна» задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» грошові кошти на загальну суму 762 199 грн, які складаються зі штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 15 988 грн 24 коп., пені у розмірі 19 448 грн 43 коп., штрафу за поставку товару неналежної якості у розмірі 726 762 грн 33 коп., а також судовий збір в розмірі 8 405 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за первісним позовом, суд першої інстанції, оцінюючи висновок судового експерта № 24-5310 від 28.04.2025, дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ було поставлено товар неналежної якості. Доводи позивача за первісним позовом щодо наявності підстав для стягнення суми за поставлений товар є такими, що не підтверджуються належними й допустимими доказами, а тому є безпідставними та необґрунтованими.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виснував, що позивач за первісним позовом неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором № ОД/НХ-23-566-НЮ від 09.08.2023, зокрема, товар було поставлено не в повному обсязі, а доказів, які б свідчили про протилежне, до матеріалів справи не подано. Також призначеною судом експертизою встановлено факт поставки відповідачем товару неналежної якості. Перевіривши наданий разом із зустрічним позовом розрахунок, суд першої інстанції зазначив, що позивачем за зустрічним позовом відповідно до пунктів 9.3.1, 9.3.2 договору нараховано штраф у розмірі 20 % від вартості поставленого товару неналежної якості, що становить 726 762 грн 33 коп., штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого товару, що становить 15 988 грн 24 коп. та пеню у розмірі 19 448 грн 43 коп., тому дійшов висновку про його арифметичну правильність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2025 року у справі №916/1827/24 скасувати та винести нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Одеська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса про стягнення 2 824 049 грн 69 коп. задовольнити у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Одеська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ про стягнення 762 199 гривень.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що:

судом першої інстанції не досліджувались обставини зберігання товару, проігноровані посилання позивача щодо безвідповідального зберігання, перевезень тощо, що призвело до втрати властивостей у порівнянні з первинно поставленим товаром; не надано оцінки також і технічній специфікації товару, а саме, тому факту, що гарантійний термін експлуатації товару становить не менше 2 років від дати введення в експлуатацію, а гарантійний термін зберігання - не менше 1 року з дня отримання продукції кінцевим споживачем до моменту її введення в експлуатацію;

судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що експертом не в повній мірі проведено дослідження (згідно висновку експерта № 24-5310 за результатами проведення комплексної експертизи матеріалів, речовин та виробів в г/с № 916/1827/24 від 28.04.2025);

судом першої інстанції не вирішено питання щодо повернення товару постачальнику або його оплати у зв`язку з відсутністю можливості його повернути, тобто, не захищене порушене право постачальника;

замовником не було дотримано процедуру приймання товару по якості згідно з Інструкцією №П-7 від 25.04.1966 року - покупець зобов`язаний був повідомити про виявлені ним недоліки щодо якості отриманого товару та викликати постачальника для складання двостороннього акту, який би засвідчив обставини та перелік конкретних невідповідностей товару за якістю;

незрозуміло, яким чином, якщо у замовника були сумніви стосовно якості товару, відповідачем було прийнято рішення про його використання;

АТ "Укрзалізниця" підтверджує факт використання поставленого товару;

повернення використаного товару в натурі не буде ефективним способом захисту прав позивача, оскільки товар перероблений та був в експлуатації, а, відтак, його неможливо буде в подальшому реалізувати;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна» не погоджувалось з висновком експерта № 24- 5310 від 28.04.2025 про дослідження товару (брезенту вогнетривкого);

представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна» не був присутній на відборі зразків, з інформації складу замовника товар (брезент вогнетривкий) відвантажено на структурні (швейні) підприємства;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна» повідомило заявою від 23.01.2025 року, що у зв`язку з перебоями електропостачання за місцезнаходженням офісу Товариства у період з 20.01.2025 року по 30.01.2025 року, лист щодо дати та часу огляду об`єктів дослідження було виявлено лише 31.01.2025 року;

товар, який знаходиться на складі замовника в місті Знам`янка, не відноситься до постачання Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна» або пошкоджений при транспортуванні чи збереженні; фото на складі замовника вказують на товар, якій скоріш за все не має жодного відношення до постачальника-Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Текстиль Україна, м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2025 року у справі № 916/1827/24, призначено справу до розгляду на 19.03.2026 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 року виправлено описку у резолютивній частині ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 року у справі №916/1827/24 щодо зазначення вірної дати та часу слухання справи, а саме, вірною дату та час слухання справи у резолютивній частині ухвали зазначено « 26.03.2026 о 10:30 год» замість « 19.03.2026 на 11:00 год».

26.01.2026 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Одеська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №4982/25Д63), у якому відповідач ( за первісним позовом) просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ, оскаржуване рішення залишити без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

У відзиві, зокрема, відповідач (за первісним позовом) зазначає, що:

випробування зразків поставленого товару, брезенту вогнетривкового, на предмет його відповідності вимогам ГОСТ15530-93, проводились у межах строків, передбачених п. 2.3 договору (поставка від 11.10.2023, випробування з 16.10.2023 по 29.03.2024), з дотриманням умов п. 2.6, п. 2.7 договору;

представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна» був повідомлений належним чином, особисто був присутній при відборі зразків, 31.10.2023, у місці зберігання товару, виробничий підрозділ служби організації та проведення закупівель – Знам`янський територіальний відділ матеріально-технічного забезпечення: 27406 м. Знам`янка, Кіровоградська область, вул., Віктора Голого, 152, та не мав жодних зауважень щодо неналежних умов зберігання, транспортування, використання товару, тощо;

долучені до зустрічного позову документи (виклик №НХ08/4032 від 26.10.2023, акт відбору проб від 31.10.2023, лист №1403 від 14.03.2024) свідчать про згоду Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна» у повному обсязі на відбір зразків, на проведення випробувань, в тому числі, і повторного, щодо поставленого ним товару з метою встановлення відповідності/невідповідності його якісних характеристик, визначених у договорі;

будь-яких належних та допустимих доказів, у розумінні норм чинного законодавства, на підтвердження висловів про безвідповідальне зберігання, перевезення товару, що призвело до втрати його властивостей у порівнянні з первинно поставленим, Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна» до Господарського суду Одеської області не було надано;

АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» у своєму клопотанні від 11.06.2024 про призначення експертизи, повідомляла Господарський суд Одеської області про те, що товар, брезент вогнетривкий, у кількості 8164,72 м2 та у кількості 6571,35 м2 у вигляді рукавиць брезентових та повітропроводів зберігається за адресою: 27400, Кіровоградський район, м. Знам`янка, вул. Віктора Голого, 152, Знам`янський відділ матеріально-технічного забезпечення регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця»;

29.01.2025, під час огляду та відбору зразків у місці їх зберігання, на виконання ухвали від 29.08.2024 та ухвали від 26.11.2024 Господарського суду Одеської області у справі №916/1827/24, судовим експертом не було встановлено, що брезент вогнетривкий має ознаки його транспортування, неналежних умов зберігання, що мало б наслідком втрату його якісних (первинних) властивостей;

безпідставними є посилання позивача за первісним позовом на те, що висновком експерта №24-5310 не вирішені питання, на які останній покликається, оскільки судовим експертам надані відповіді на питання, які були поставлені на вирішення експертизи, а не на ті, які були додумані Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна» після отримання Висновку експерта №24-5310;

жодних обґрунтувань, відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, помилковості, суперечності, неясності, неповноти змісту Висновку експерта №24-

5310 щодо наданих відповідей на поставлені експертам питання, матеріали справи не містять;

матеріалами справи підтверджується, що апелянт був проінформований належним чином про дату та час огляду та відбору зразків, що було призначено на 29.01.2025, шляхом направлення електронного листа на його електронну адресу 23.01.2025, а також додатково через Електронний кабінет Електронного Суду 23.01.2025, що спростовує твердження про неповідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна» про дату та час огляду та відбору зразків;

позивач за первісним позовом вважає, що Господарський суд Одеської області мав розглянути вимоги, які не заявлялися, про повернення товару постачальнику або його оплати, у зв`язку з відсутністю можливості його повернути;

після повідомлення Департаментом безпеки АТ «Укрзалізниця» про невідповідність поставленого товару вимогам ГОСТ 15530-93, на виконання п. 2.6, п. 2.7 договору, АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» направлено виклик №НХ08/4032 від 26.10.2023 представника постачальника для складання двостороннього акту, який прибув у визначений дату та час та був присутній під час складання акту від 31.10.2023 про відбір зразків для їх дослідження, жодних зауважень та/або претензій не заявив. Тобто, які саме дії відповідача за первісним позовом суперечать Інструкції П-7 або умовам договору;

Господарський суд Одеської області, приймаючи рішення від 04.11.2025 у даній справі, повно та всебічно з`ясував всі обставини по справі, дослідив всі докази, якими сторони підтверджують свої доводи та заперечення, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, дійшов правильного висновку про безпідставність первісних позовних вимог, встановивши на підставі належних та допустимих доказів, що Товариством поставлено товар у неповному обсязі, несвоєчасно, невідповідної якості, всупереч умовам п. 4.2, специфікації №1 до договору, через що п. 9.3.1 та 9.3.2 договору передбачено відповідальність для постачальника за неналежне виконання своїх договірних зобов`язань;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ звернулось листом №10-12/01 до АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», відповідно до якого повідомляло про намір за власний рахунок забрати до теперішнього часу неоплачений товар та щодо надання інформації про місце знаходження та кількості незайманого товару за договором закупівлі №ОД/ НХ-23-566НЮ від 09.08.2023, поставленого за видатковою накладною №2053 від 04.09.2023 та за видатковою накладною №2466 від 11.10.2023 з метою підготовки його до відвантаження в строк не пізніше 25.12.2025. Тобто, у період оскарження рішення від 04.11.2025 Господарського суду Одеської області у справі №916/1827/24, яким встановлено поставку товару Товариством неналежної якості, а розгляд апеляційної скарги, ще не відбувся, апелянт вирішив забрати до теперішнього часу неоплачений товар (без проведення заміни), одночасно наполягаючи на задоволенні вимог про стягнення з АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» 2 755 939 грн 81 коп., заборгованості за договором та 66 768 грн 28 коп., інфляційних витрат за поставку такого товару.

В судовому засіданні, в режимі відеоконференції представник позивача (за первісним позовом) просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати з мотивів, викладених письмово.

Представник відповідача (за первісним позовом) просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін з мотивів, викладених письмову у відзиві.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши представників учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 року у справі №916/5713/24 не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 04 листопада 2025 року у справі №916/1827/24 є правомірним та таким, що не потребує скасування або зміни, враховуючи таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

09.08.2023 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (далі – покупець; відповідач за первісним позовом; позивач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ (далі – постачальник; позивач за первісним позовом; відповідач за зустрічним позовом) за результатами проведеної закупівлі UA-2023-03-16-006238-a, №19657629, відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», в тому числі з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, укладено договір поставки № ОД/НХ-23-566-НЮ (далі - договір).

У відповідності до розділу 1 договору, постачальник взяв на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупцю брезент вогнетривкий (код ДК 021:2015 – 19210000-1 Натуральні тканини) (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар, асортимент, марка й кількість якого вказується в специфікації №1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору.

Розділом 2 договору сторони передбачили умови щодо якості товару та гарантійних строків:

- постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у специфікації до цього договору (п 2.1. договору);

- підтвердженням якості та відповідності товару з боку постачальника є такі документи: копія декларації постачальника про відповідність, паспорт якості, які надаються покупцю разом з товаром (п 2.2. договору);

- постачальник гарантує якість товару, що постачається протягом: гарантійного строку експлуатації – не менше 2 років від дати введення в експлуатацію; гарантійного строку зберігання – не менше 1 року з дня отримання товару кінцевим споживачем до моменту введення його в експлуатацію. Гарантійні строки зберігання на товар встановлюються в будь-якому випадку не меншими, ніж встановлено нормативно-технічною документацією та виробником (п. 2.3. договору);

- при виявленні невідповідності кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту товару виклик представника постачальника для участі у прийманні товару та складання акту про фактичну якість і комплектність продукції є обов`язковим (п.2.5. договору);

- постачальник зобов`язується за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або змінити неякісний товар (п. 2.8. договору);

- строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійних строків зберігання, становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з дня підписання відповідного акту (п. 2.9. договору).

Вхідний контроль, приймання товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом проводиться підрозділом покупця, згідно з вимогами п. 5.1 та п. 5.2 та іншими умовами цього договору. Приймання покупцем товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом не позбавляє покупця права у встановленому порядку пред`являти постачальнику претензії у зв`язку з недоліками поставленого товару, які будуть виявлені в ході використання (п. 2.11-2.12 договору).

За умовами пункту 4.2. договору, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 10 (десять) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

У пункті 4.5 договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється постачальнику в один з таких способів:

- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);

- вручаються уповноваженому представнику постачальника під розпис;

- шляхом відправлення електронного листа з накладенням ЕЦП на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документів.

Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Згідно з п. 4.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Сторонами було підписано Специфікацію №1 (додаток № 1 до цього договору), якою погоджено наступне: Код ЄЗС ДК – 19210000-1, код МТР УЗ - 742637, найменування – Брезент вогнетривкий, щільн. 550 г/м2 (± 39 г/м2), технічні характеристики (креслення, марка, ГОСТ, ДСТУ, ТУ, ТУ У тощо) – ГОСТ 15530-93, од.виміру – м2, к-ть – 20 000, ціна за одиницю без ПДВ - 155,85 грн, ціна за одиницю з ПДВ – 187,02 грн., сума без ПДВ - 3 117 000,00 грн. Загальна сума з ПДВ - 3 740 400 грн.

Отже, Специфікацією №1 визначено, що загальна ціна договору становить 3 740 400 грн з ПДВ.

Згідно пункту 7.2. договору, оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 10 (десятий) банківський день з дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню товарів (виконанню робіт, наданню послуг), які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлених чинним законодавством порядку та строки, відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно з п.4.2. цього договору та специфікації №1 (додаток №1) при наявності документів, зазначених у п.5.4. цього договору.

Пунктом 9.2. договору погоджено, що сторони відповідно до частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1 (нуль цілих одна десята) % річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Сторони п. 9.3 договору погодили, що постачальник за цим договором несе таку відповідальність:

9.3.1. При порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

9.3.2. За поставку товару неналежної якості, комплектності або асортименту, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від вартості поставленого неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний, некомплектний товар та/або товар неналежного асортименту.

На виконання п. 4.2. договору, 31.08.2023 Акціонерним товариством «Українська залізниця» на електронну адресу постачальника було направлено письмову заявку за вих. №НХ-08/2243 на поставку брезенту вогнетривкового у кількості 5000 м2 на суму 935 100 грн.

На підставі отриманої 31.08.2023 року письмової рознарядки постачальником 04.09.2023 поставлено покупцю товар у кількості 4694 7м2 на загальну суму у т.ч. ПДФ 877 871 грн 88 коп., що підтверджується видатковою накладною від 04.09.2023 № 2053, які були підписані сторонами без претензій та зауважень.

Також, 06.10.2023 року на електронну адресу постачальника було направлено письмову заявку за вих. №НХ-08/3471 на поставку брезенту вогнетривкового у кількості 14800 м2 на суму 2 767 896 грн.

На підставі отриманої 06.10.2023 року письмової рознарядки постачальником 11.10.2023 поставлено покупцю товар у кількості 14 736,07 м2 на загальну суму, у т.ч. ПДФ, 2 755 939 грн 81коп., що підтверджується видатковою накладною та товарно-транспортною накладною від 11.10.2023 № 2466, які були підписані сторонами. Разом з товаром передано декларацію постачальника про відповідність №07-2023 від 05.07.2023 з терміном дії з 05.07.2023 року до 31.12.2023 року, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 18.05.2023 року №12.2-18-3/5951 та паспорт якості виробника.

Крім того, 09.10.2023 року на електронну адресу постачальника було направлено письмову заявку за вих. №НХ-08/3528 на поставку брезенту вогнетривкового у кількості 200 м2 на суму 37 404 грн.

Згідно видаткових накладних від 04.09.2023, 11.10.2023 постачальником було поставлено товар у загальній кількості 19430,07 м2 всього на суму 3 633 811 грн 69 коп.

Податкова накладна №108 від 11.10.2023 року щодо поставки товару у кількості 14 736,07 м2 на суму 2 755 939 грн 81 коп. була зареєстрована в ЄРПН 17.10.2023 року та затверджена замовником.

26.10.2023 від покупця надійшов лист з повідомленням про проведення останнім випробування з метою визначення показників якості брезенту та його стійкість до пропалювання в умовах лабораторії ДП «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», оскільки при прийнятті товару у АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» виникли сумніви щодо відповідності товару технічним характеристикам, та згідно протоколів випробувань №4752/23-ВЦ/1 від 19.09.2023 року та №5378/23-ВЦ/1 від 16.10.2023 року встановлено, що поставлений товар не відповідає умовам договору, у зв`язку з чим покупець викликав представника постачальника для складання акту про фактичну якість та комплектність продукції на 31.10.2023 року.

27.10.2023 року постачальник, Товариство з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ, направив на адресу покупця лист №27-1004, у якому повідомив, що розглянув повідомлення покупця щодо виклику представника постачальника відповідно до договору №ОД/НХ-23-566НЮ від 09.08.2023 року на поставку брезенту вогнетривкого у кількості 20 000 мІ на суму 3 740 400 грн. У зазначеному листі постачальник повідомив, що, за його твердженням, вся поставлена продукція відповідає нормативно-технічним вимогам та умовам укладеного договору.

Також постачальник поінформував, що для з`ясування обставин щодо якості прийнятого товару та перевірки відповідності брезенту встановленим технічним вимогам (щільність 550 г/мІ ±39 г/мІ) його представники прибудуть 31.10.2023 року о 14:00 за адресою: м. Знам`янка, вул. Віктора Голого, 152, до Знам`янського відділу матеріально-технічного забезпечення регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», для участі у складанні акту фактичної якості та комплектності продукції.

Крім того, у листі зазначено контактних осіб постачальника — Коваленка Ю.Д. та Рудич К.Ф., а також підтверджено готовність представників Товариства прибути на місце проведення перевірки якості поставленої продукції.

Комісією за участі представників покупця та постачальника 31.10.2023 року складено акт відбору проб при вхідному контролі продукції та відібрані зразки (проби) поставленого товару.

Відповідно до протоколу випробувань №2023.00.11.16.07 від 16.11.2023 року, виконаних випробувальною лабораторією Товариством з обмеженою відповідальністю «Академтест», у висновку встановлено, що для зразка брезенту вогнетривкого, щільність 550г/м2 (+/- 39г/м2), були визначені фактичні показники у обсязі згідно до розділу 7, які відповідали умовам договору.

З метою проведення випробування на предмет відповідності поставленого брезенту вогнетривкого у кількості 14 736,07 м2 на суму 2 755 939 грн 81 коп. за видатковою накладною №2466 від 11.10.2023 року умовам ГОСТ 15530-93 (Таблиця №4, п. 1.2.14, 1.2.15) з урахуванням показника стійкості до пропалювання, 13.03.2024 року АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» листом за вих. №НХ08/2289 звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ щодо наміру направити зразок брезенту вогнетривкового до ДП «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрологій та сертифікації».

Листом за вих. №1403 від 14.03.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ підтвердило свою згоду на проведення вказаного випробування.

29.03.2024 року за результатами випробувань №1918/24-ВЦ/1 Державним підприємством «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрологій та сертифікації» було встановлено, що брезент вогнетривкий, поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ, не відповідає показникам, визначеним у п. 1.2.14 Таблиці №4 ГОСТ 15530-93, відповідно яких стійкість до пропалювання при нормальних умовах мікроклімату має дорівнювати 50 с., (п. 3 Таблиці №4), в той час як за результатами випробування такий показник складає 25 с.

15.04.2024 року АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» направлено претензію за вих. №НХ-04/110 разом із протоколом випробувань №1918/24-ВЦ/1 від 29.03.2024 року на електронну адресу постачальника та на юридичну адресу поштовим відправленням з описом вкладення з вимогою замінити товар та сплатити штрафні санкції. Крім того, на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ направлено повідомлення з викликом представника постачальника для вирішення питання щодо заміни неякісного товару.

В матеріалах справи міститься відповідь на претензію за вих. №НХ-04/110 від 15.04.2024 року щодо необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення претензії, та з повідомленням про намір звернутися до суду щодо вирішення питання про стягнення заборгованості за поставлений товар. Заперечуючи проти результатів випробування №1918/24-ВЦ/1 від 29.03.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставин, яким чином здійснювалися випробування, чи було дотримано в процесі випробувань вимог стандарту та технічних умов, оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано актів за додатком стандарту, які мають бути складені в результаті виявлення невідповідності продукції.

Згідно з висновком судового експерта № 24-5310, складеним 28.04.2025 за результатами проведення комплексної експертизи матеріалів, речовин та виробів у справі № 916/1827/24, судовим експертом надано наступні висновки:

1. Надані на дослідження зразки брезенту не відповідають показнику стійкості до пропалювання 50с., при нормальних умовах мікроклімату (не відповідають п.1.2.14 ГОСТ 15530-93);

2. Надані на дослідження зразки брезенту утримують у своїй поверхні іскри та бризки розплавленого металу; горять і тліють при видаленні з полум??я після витримування в полум?ї протягом 30 с. (не відповідають п.1.2.15 ГОСТ 15530-93);

3.Поверхнева щільність двох з чотирьох наданих на дослідження зразків брезенту не відповідає значення щільності 550±39 г/м2. Поверхнева щільність двох других зразків брезенту відповідає значенню щільності 550±39г/м2.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ зверталось до покупця з вимогами від 16.11.2023 року за вих. №16-11/02, від 27.11.2023 року за вих. №27-11/02; від 26.12.2023 року за вих. №26/12-1, 15.01.2024 року за вих. №15/01-1 про сплату наявної заборгованості, що направлялися на електронну адресу АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ`та, зокрема, поштовим відправленням із рекомендованим повідомленням про вручення, які залишилися без відповіді.

Інших письмових доказів щодо спірних правовідносин матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують наявність підстав (за первісним позовом) для стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Одеська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ, грошових коштів у загальному розмірі 2 824 049 грн 69 коп., з яких сума основного боргу 2 755 939 грн 81 коп., 66 768 грн 28 коп. інфляційні витрати, 1 341 грн 60 коп. штрафні санкції та стягнення (за зустрічним позовом) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Одеська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса грошових коштів у загальному розмірі 762 199 грн., з яких 726 762 грн 33 коп. штраф за поставку товару неналежної якості, 15 988 грн 24 коп. штраф за несвоєчасну поставку товару та пеня у розмірі 19 448 грн 43 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України ( який втратив чинність та підлягає застосуванню тут і далі у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а також вирішення спору в суді першої інстанції) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Верховний Суд у постанові від 28.02.2018 у справі №910/9075/17 виходив з того, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №927/1187/23 від 10.04.2025.

Так, статтею 679 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту (частина 1 статті 679 Цивільного кодексу України). Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (частина 2 статті 679 Цивільного кодексу України).

Частина 6 статті 269 Господарського кодексу України передбачала, що постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Верховним Судом було сформовано усталену практику застосування вказаних норм щодо відповідальності продавця за недоліки товару. У постанові від 29 липня 2021 року у справі № 904/5217/19 Верховний Суд виснував:

"Відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу."

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, від 30.09.2020 у справі № 927/787/19, від 27.01.2026 у справі № 917/1646/24.

Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару, в межах яких обов`язок покупця щодо оплати поставленої продукції кореспондується з обов`язком постачальника поставити товар, що відповідає погодженим сторонами умовам договору щодо кількості, комплектності, асортименту та, зокрема, якості.

З матеріалів справи вбачається, що Специфікацією №1 до договору №ОД/НХ-23-566-НЮ від 09.08.2023 року сторони прямо погодили, що брезент вогнетривкий, який є предметом поставки, має відповідати вимогам ГОСТ 15530-93. Отже, відповідність поставленого товару саме зазначеним нормативно-технічним вимогам є істотною умовою належного виконання постачальником своїх договірних зобов`язань.

Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта про підтвердження належної якості товару протоколом випробувань №2023.00.11.16.07 від 16.11.2023 року, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Академтест», обґрунтовано не були прийняті судом першої інстанції, як беззаперечний доказ відповідності товару умовам договору, оскільки, як вбачається зі змісту вказаного протоколу, випробування не охоплювали усіх показників, передбачених ГОСТ 15530-93, зокрема, показників, визначених таблицею 4, пунктом 1.2.15 зазначеного стандарту, а дослідження вогнезахисних властивостей проводилось за методом ДСТУ EN ISO 15025:2016, а не за нормативним документом, відповідно до якого сторони погодили технічні характеристики спірного товару. Таким чином, сам по собі зазначений протокол не спростовує сумнівів покупця щодо відповідності поставленого товару саме тим вимогам, які були встановлені договором.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що після виникнення сумнівів щодо відповідності товару технічним характеристикам покупець діяв у спосіб, погоджений сторонами у договорі. Так, 26.10.2023 року покупець повідомив постачальника про проведення випробувань та викликав представника постачальника для складання акту про фактичну якість і комплектність продукції. У відповідь листом №27-1004 від 27.10.2023 року постачальник підтвердив отримання відповідного повідомлення, зазначив, що вважає поставлену продукцію такою, що відповідає умовам договору, та повідомив про прибуття своїх представників 31.10.2023 року до місця проведення перевірки. Надалі, 31.10.2023 року комісією за участю представників обох сторін було складено акт відбору проб при вхідному контролі продукції.

Отже, доводи апелянта про недотримання покупцем порядку приймання товару за якістю та положень Інструкції №П-7 від 25.04.1966 року не знаходять свого підтвердження, оскільки виклик представника постачальника був здійснений, представник постачальника прибув та брав участь у відповідних діях щодо відбору зразків, а матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення цих дій ним було заявлено будь-які зауваження щодо процедури відбору проб, умов зберігання товару чи інших обставин, які б ставили під сумнів результати такої перевірки.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 13.03.2024 року покупець листом №НХ08/2289 звернувся до постачальника щодо наміру направити зразок брезенту вогнетривкого до Державного підприємства «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» для проведення випробувань на предмет відповідності умовам ГОСТ 15530-93, і листом №1403 від 14.03.2024 року постачальник погодився на проведення вказаного дослідження. Таким чином, апелянт був обізнаний про проведення відповідних випробувань, не заперечував проти них та фактично погодився із таким способом перевірки якості товару.

За результатами випробувань №1918/24-ВЦ/1 від 29.03.2024 року Державним підприємством «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» встановлено, що поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна» брезент вогнетривкий не відповідає показникам, визначеним пунктом 1.2.14 таблиці №4 ГОСТ 15530-93, оскільки стійкість до пропалювання при нормальних умовах мікроклімату має становити 50 секунд, тоді як за результатами випробувань відповідний показник склав лише 25 секунд.

Наведені висновки знайшли своє підтвердження і в судовій експертизі, призначеній у межах розгляду даної справи. Так, згідно з висновком судового експерта №24-5310 від 28.04.2025 року надані на дослідження зразки брезенту не відповідають показнику стійкості до пропалювання 50 секунд при нормальних умовах мікроклімату, тобто не відповідають пункту 1.2.14 ГОСТ 15530-93, а також не відповідають пункту 1.2.15 ГОСТ 15530-93, оскільки утримують на своїй поверхні іскри та бризки розплавленого металу, горять і тліють після видалення з полум`я. Окрім цього, експертизою встановлено, що поверхнева щільність двох із чотирьох наданих на дослідження зразків також не відповідає погодженому сторонами значенню 550±39 г/мІ.

Колегія суддів виходить з того, що саме висновок судового експерта №24-5310 від 28.04.2025 року є належним, допустимим та більш переконливим доказом у даній справі, оскільки його складено в межах судового провадження на виконання ухвали суду, він містить безпосередні відповіді на поставлені судом питання та узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема, з результатами випробувань №1918/24-ВЦ/1 від 29.03.2024 року. При цьому самі лише заперечення апелянта проти такого висновку, без подання належних доказів його неповноти, неясності, суперечливості чи необґрунтованості, не можуть бути підставою для неврахування такого доказу. Крім того, апелянтом не заявлялось ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції обґрунтоване клопотання про призначення повторної судової експертизи.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не досліджувалися обставини зберігання, транспортування чи використання товару, а погіршення його властивостей могло бути наслідком неналежного поводження з ним після поставки, колегія суддів відхиляє як такі, що не підтверджені належними і допустимими доказами у розумінні статей 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України. Будь-яких об`єктивних доказів того, що саме порушення правил транспортування, зберігання чи використання покупцем призвело до втрати первинних властивостей поставленого товару, апелянтом суду не надано. Наведені твердження мають характер припущень та не можуть спростувати результати проведених випробувань і судової експертизи.

Колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, від 30.09.2020 у справі №927/787/19, від 29.07.2021 у справі №904/5217/19, від 27.01.2026 у справі №917/1646/24, відповідно до яких у разі встановлення недоліків товару, на який надано гарантію щодо якості, існує презумпція відповідальності постачальника, а тому саме постачальник для звільнення від відповідальності повинен довести, що дефекти виникли після передання товару покупцеві внаслідок порушення останнім правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Оскільки пунктом 2.3 договору сторони погодили гарантійний строк експлуатації товару не менше 2 років та гарантійний строк зберігання не менше 1 року, а належних і допустимих доказів того, що виявлені недоліки поставленого брезенту виникли після його передання покупцеві саме з причин неналежного зберігання, транспортування чи використання, позивачем за первісним позовом суду не надано, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Так само безпідставними є доводи апелянта про те, що факт підписання видаткової накладної без зауважень свідчить про належну якість поставленого товару та безумовне виникнення у покупця обов`язку щодо його оплати. Згідно з пунктами 2.11, 2.12 договору приймання покупцем товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом не позбавляє покупця права у встановленому порядку пред`являти постачальнику претензії у зв`язку з недоліками поставленого товару, які будуть виявлені в ході використання. Отже, саме по собі підписання первинних документів не позбавляло покупця права після проведення належної перевірки заявити про невідповідність товару вимогам договору, що в подальшому підтвердилось належними засобами доказування.

Відповідно до пункту 7.7 договору у разі поставки товару, що не відповідає кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту, покупець має право відстрочити оплату або відмовитись від оплати за поставлений неякісний та/або некомплектний товар, та/або товар неналежного асортименту на строк, відповідний строку здійснення постачальником заміни такого товару. При цьому покупцю не нараховуються штрафні санкції та не можуть бути пред`явлені до відшкодування збитки. Отже, умовами самого договору сторони прямо передбачили право покупця не здійснювати оплату за товар у разі підтвердження його неналежної якості до моменту здійснення заміни такого товару постачальником.

Пунктами 2.8, 2.9 договору також встановлено, що постачальник зобов`язується за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар, а строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійних строків становить не більше 20 робочих днів з дня підписання відповідного акту. З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2024 року покупець направив постачальнику претензію з вимогами замінити товар та сплатити штрафні санкції, а 22.04.2024 року викликав представника постачальника для проведення заміни товару на 24.04.2024 року. Однак представник постачальника у визначену дату та час не прибув, причин неявки не повідомив, а товар у встановленому договором порядку та строки замінений не був до теперішнього часу. При цьому, доводи апелянта стосовно того, що наразі він не може забрати товар, бо невідомо де він знаходився або використаний тощо, відхилені судовою колегією, як такі що недоведені суду належними доказами у справі і є тільки його припущеннями.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами факту належного виконання свого обов`язку за договором у частині поставки якісного товару, який відповідає погодженим сторонами технічним вимогам, тоді як матеріалами справи підтверджується поставка товару неналежної якості. Відтак, у покупця були відсутні підстави для здійснення оплати вартості такого товару, а отже, заявлені первісні позовні вимоги про стягнення 2 755 939 грн 81 коп. основного боргу, а також похідних вимог про стягнення інфляційних втрат та штрафних санкцій, є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться переважно до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не спростовують встановлених судом обставин щодо поставки товару неналежної якості, не містять посилань на такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які б були підставою для скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна» та задоволення зустрічного позову з врахуванням ще й того, що останнім взагалі не спростовані доводи зустрічного позову в частині ще й несвоєчасної та неповної поставки товару, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. (див. постанову Верховного Суду від 10.04.2019 у справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18)).

У даному випадку колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується погодження позивачем за первісним позовом проведення випробувань поставленого товару, а також участь його представників у процедурі відбору зразків.

Водночас, у подальшому позивач за первісним позовом почав ставити під сумнів результати проведених досліджень та процедуру їх проведення, що не узгоджується з принципом добросовісності та свідчить про суперечливу поведінку сторони.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем за первісним позовом на підтвердження обставин для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у загальному розмірі 2 824 049 грн 69 коп., з яких сума основного боргу 2 755 939 грн 81 коп., 66 768 грн 28 коп., інфляційні витрати, 1 341 грн 60 коп., штрафні санкції у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем (за первісним позовом) грошових зобов`язань за договором поставки №ОД/НХ-23-566-НЮ від 09.08.2023 є такими, що не відповідають таким стандартам, тоді як докази, надані позивачем за зустрічним позовом щодо стягнення з апелянта нарахованих штрафних санкцій за договором, що є підставою позову, відповідають таким стандартам..

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи позивача (за первісним позовом), наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до його незгоди з таким рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не доведено.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що всі істотні обставини справи судом першої інстанції встановлені вірно, з огляду на що рішення суду першої інстанції скасування або зміни не потребує.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від року у справі №916/1827/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Текстиль Україна», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2025 року у справі №916/1827/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2025 року у справі №916/1827/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 28.05.2026 року.

Повний текст постанови складено 28.05.2026 року.

Головуючий суддяГ.І. Діброва

Судді Я.Ф.Савицький

А.І.Ярош