Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №127/19209/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/19209/25

Провадження № 22-ц/801/1068/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 рокуСправа № 127/19209/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Берегового О. Ю. (судді – доповідача),

суддів Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №127/19209/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Кірюшина Артема Андрійовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року, яке ухвалила суддя Березовська О.А. у Вінницькому міському суді Вінницької області,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог.

В червні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 09 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8068378. Кредитний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений в п. 10 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

Відповідно до підпункту 2.1. п. 2 кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з підпунктом 2.4. п. 2 кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Авентус Україна» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з підпунктом 2.1. п. 2 кредитного договору.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» (підпункт 9.8. кредитного договору), які розміщені на сайті creditplus.ua. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27022025, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 27 лютого 2025 року до договору факторингу №27022025 від 27 лютого 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24 300,00 грн, з яких: 7 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 060,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 7 240,00 грн – сума заборгованості за пенею, штрафами.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своє зобов`язання, оскільки після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунок попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 27 лютого 2025 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Отже, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №8068378 в сумі 24300,00 грн, з яких: 7 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 060,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 7 240, 0 грн – сума заборгованості за пенею, штрафами, яку позивач просив стягнути на свою користь, а також понесені судові витрати.

Рішення суду першої інстанції.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №8068378 в сумі 22 375,00 грн, з яких: 7 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 135,00 – сума заборгованості за відсотками; 7 240,00 грн – сума заборгованості за штрафом, а також судовий збір в розмірі 2 788,18 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 – адвокат Кірюшин А.А. подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, судом неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів. Просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення кредитного договору, передання грошових коштів від первинного кредитодавця на користь відповідача, а отже і виникнення між ними будь-яких правовідносин. Позивач не надано належних доказів ідентифікації відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавців при вході в особистий кабінет, отримання одноразового ідентифікатора та його використання для підписання оспорюваного кредитного правочину.

Також вважає, що у позивача не виникло права на дострокове стягнення суми кредиту та відсотків, а у відповідача не виник обов`язок дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що позивачем були у встановлений законом строк направлені вимоги про дострокове повернення кредиту, а відповідач такі вимоги отримав.

Водночас, вважає незаконним стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 7240 грн, оскільки позичальник звільняється від сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану.

Крім того, вказує на відсутність доказів відступлення права вимоги на користь позивача, яким також не надано доказів сплати ціни продажу, що ставить під сумнів виконання зобов`язань фактором за договорами факторингу, а відповідно і набуття права вимоги до відповідача.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2026 року поновлено представнику ОСОБА_1 – адвокату Кірюшину А.А. строк на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року та відкрито апеляційне провадження, надано учасникам справи 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення частково не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Як вбачається із матеріалів справи 09 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 8068378.

ОСОБА_1 підписав цей договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором С9690 (а.с.4 – 13).

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 було надано кредит на суму 4 000,00 грн строком на 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 10 днів (п. 1.2.-1.4. договору).

За користування кредитом нараховуються проценти. Тип процентної ставки: фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1, 50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору. Знижена процентна ставка 1,425% в день та застосовується відповідно до таких умов. Якщо споживач до 19 липня 2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п.1.5. договору).

Відповідно до п. 1.6. мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .

Дата надання кредиту: 09 липня 2024 року або 10 липня 2024 року.

Відповідно до п. 6.4. кредитного договору у випадку невиконання та, або неналежного виконання споживачем зобов`язання щодо повернення суми кредиту та/ або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 360,00 грн на 4 (четвертий) день такого невиконання та/ або неналежного виконання та у розмірі 80,00 грн, починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Сторонами також був підписаний Додаток №1 до Договору про надання споживчого кредиту № 8068378 від 09 липня 2024 року (а.с.13 на звороті – 14), з якого вбачаються такі умови кредитного договору: дата видачі кредиту 09 липня 2024 року, платежі визначені кожні 10 днів, останній платіж – 04 липня 2025 року, кількість днів у розрахунковому періоді 360, сума кредиту за договором 4000,00 грн, проценти за користування кредитом 21570,00 грн, реальна річна процентна ставка 15820,27 %, загальна вартість кредиту 25570,00 грн. Суми вказані в графіку за умови використання зниженої процентної ставки.

Якщо споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір платежів такий: усього сума платежів за розрахунковий період складе – 25600,00 грн, усього сума процентів за користування кредитом складе – 21600,00 грн, реальна річна процентна ставка складе - 16323,71%, загальна вартість кредиту складе – 25600,00 грн.

Крім того між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту (а.с.15 – 17).

14 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 була в електронній формі укладена додаткова угода до договору №8068378 про надання споживчого кредиту від 09 липня 2024 року, підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3127 (а.с.17 – 18).

Сторони домовились збільшити суму кредиту на 3000,00 грн, в зв`язку з чим погодили внести зміни до договору. В новій редакції були викладені п. 1.3, Додаток №1 до договору. Сума кредиту, загальний розмір складає: 7000,00 грн. Денна процентна ставка складе: за стандартною ставкою за весь строк кредитування – 1,50% в день, за зниженою процентною ставкою – 1,50% в день. Загальні витрати за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом – 37575,00 грн, з урахуванням зниженою процентної ставки – 37533,75 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: за стандартної ставкою – 16 403,17% річних, з урахуванням зниженої процентної ставки – 15 991,69%.

Сторонами також було підписано Додаток 1 до Договору про надання споживчого кредиту №8068378 від 09 липня 2024 в новій редакції, в якому визначені умови аналогічні зазначеним в додатковій угоді та визначений графік платежів та щомісячні платежі (а.с.18 на звороті – 20).

14 липня 2025 року був підписаний паспорт споживчого кредиту, який враховує зміни, внесені до договору про надання споживчого кредиту №8068378 від 09 липня 2024 року (а.с.21 – 22).

Заборгованість за договором за кредитним договором №8068378 від 09 липня 2024 року в сумі 24300,00 грн, з яких: 7 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 060,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 7240,00 грн – сума заборгованості за пенею, штрафами.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів, сплати процентів, штрафу не виконав, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як новий кредитор, звернулося до суду з даними позовом про стягнення заборгованості за кредитними договором.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав право вимоги за договором факторингу щодо кредитного договору №8068378 від 09 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 та обґрунтованою до стягнення є сума заборгованості у розмірі 22375 грн, з яких: 7 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 135,00 – сума заборгованості за відсотками, 7 240,00 грн – сума заборгованості за штрафом.

В частині стягнення відсотків суд першої інстанції вказав, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Також Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, який передбачає, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Цей закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Тому встановлена в укладеному сторонами кредитному договорі процентна ставка – 1,5% відповідала вимогам закону до 20 серпня 2024 року, а після цієї дати вона не могла перевищувати – 1,00 %. З врахуванням цих норм судом першої інстанції здійснено розрахунок заборгованості за відсотками.

Щодо стягнення штрафу, то суд першої інстанції виходив з того, що оскільки кредитний договір був укладений 09 липня 2024 року вимога про стягнення неустойки у формі штрафу пред`явлена позивачем на законних підставах.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Колегією суддів враховано, що без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Факт підписання договору відповідачем підтверджується матеріалами справи, а саме договором від №8068378 від 09 липня 2024 року, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С9690 (а.с.13).

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .

Факт перерахування відповідачу коштів в загальному розмірі 7000 грн підтверджується листами ТОВ «ПЕЙТЕК» за вих. №20250228-18.1 від 28 лютого 2025 року згідно з яких вбачається, що ТОВ «ПАЙТЕК» є фінансовою установою, яка має право на надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку. Між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ПАЙТЕК» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів №190122-1 від 19.01.2022 (втратив чинність 04.07.2024) та договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №04072024-3 від 04.07.2024 (чинний з 04.07.2024). Відповідно до зазначених договорів було успішно перераховано кошти на користь фізичної особи (отримувача) від ТОВ «Авентус Україна»: під №1254 09.07.2024 12:09:06 на суму 4000,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» - 48266007, призначення платежу: зарахування на картку; маска картки НОМЕР_1 ; під №2367 14.07.2024 17:42:06 на суму 3000,00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» 089833, призначення платежу: зарахування на картку; маска картки НОМЕР_1 (а.с.87 – 88).

Отже, на переконання колегії суддів, факт виникнення кредитних відносин є очевидним і встановленим, позаяк надані позивачем докази містять інформацію про підписання договору електронним підписом, зокрема за допомогою одноразового ідентифікатора С9690, вчиненим з урахуванням положень ч. ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України (а.с.21).

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За приписами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

ОСОБА_1 не заявляв зустрічні позовні вимоги щодо безгрошовості кредитного договору на підставі положень ст.1051 ЦК України.

Щодо розміру відсотків.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» ч. 5, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Також Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, який передбачає, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Цей закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що встановлена в укладеному сторонами кредитному договорі процентна ставка – 1,5% відповідає вимогам закону до 20 серпня 2024 року, а після цієї дати вона не могла перевищувати – 1,00 %.

Колегія суддів констатує, що отримавши суму позики в розмірі 7000 грн від ТОВ «Авентус Україна», ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати на користь товариства відсотки за користування позиковими коштами.

Судом першої інстанції здійснено розрахунок згідно з якого, за користування кредитом в період з 09 липня 2024 року по 13 липня 2024 року відповідач мав сплатити 300,00 грн, (4 000,00 грн х 1,50% (60,00 грн) х 5 днів = 300,00 грн); в період з 14 липня 2024 року по 20 серпня 2024 року – 3990,00 грн (7 000,00 х 1,50% (105,00 грн) х 38 днів = 3 990,00 грн). З 21 серпня 2024 року по 17 жовтня 2024 року – 4 060,00 грн (7 000,00 х 1,00% (70,00 грн) х 58 днів = 4 060,00 грн. Загалом за користування кредитом відповідач мав сплатити – 8350,00 грн (300,00 грн + 3990,00 грн + 4060,00 грн = 8 350,00 грн). Враховуючи сплачені відповідачем 215,00 грн, сума заборгованості за відсотками становить 8135,00 грн (8 350,00 грн - 215,00 грн = 8 135,00 грн).

Враховуючи викладене, загальний розмір відсотків за користування кредитом складає 8 135,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач був не вправі нараховувати відсотки за понадстрокове користування кредитом, є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сум заборгованості за договором позики №8068378 від 09 липня 2024 року за основною сумою боргу 7 000,00 грн та за відсотками 8 135,00 грн.

Крім того, досліджуючи обставини та підстави переходу права вимоги, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

27 лютого 2025 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Авентус Україна» був укладений договір факторингу №27022025, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача (а.с.26 – 28, 89 – 93). Перехід права вимоги також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №27022025 від 27 лютого 2025 року (а.с.29, 94), платіжною інструкцією №22470 від 04 березня 2025 року, з якої вбачається виконання фактором обов`язку з оплати за відступлення прав вимоги за договором факторингу №27022025 від 27 лютого 2025 року (а.с.95).

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27022025 від 27 лютого 2025 року вбачається, що передано право вимоги до ОСОБА_1 , за основною сумою боргу 7000,00 грн, сума заборгованості за відсотками 10060,00 грн, сума заборгованості за пенею, штрафами 7 240,00 грн, сума заборгованості разом 24300, 00 грн, кількість днів прострочення - 223 (а.с.30, 96).

Таким чином, колегія суддів визнає, що вищезазначені копія договору факторингу, акт прийому-передачі реєстру боржників, реєстр боржників, платіжна інструкція, є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення кредитного чи договору факторингу, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.

Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався дійсного на той момент зобов`язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитного договору, а отже ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» довело своє право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Зазначене узгоджується з правовим висновком викладеним в постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року в справі №727/2790/25.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не довело порушення їх прав відповідачем, а також те, що не підтверджено перехід права вимоги до позивача, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафом в розмірі 7240 грн.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Станом на день розгляду справи воєнний стан в Україні не скасовано та не припинено.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнити пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які суд першої інстанції помилково не застосував.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позичальник звільняється від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договорми у період воєнного стану, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу розмірі 7240 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що стягнення з відповідача на користь позивача нарахованого у період дії воєнного стану штрафу, суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому є незаконним.

Неправильне застосування судом першої інстанції зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи в частині стягнення штрафу, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в цій частині та відмови у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 3028 грн судового збору. Відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн.

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено на 62,28 %, тому із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 1885,84 грн (62,28% х 3028).

Окрім цього, з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягають частковому стягненню судові витрати понесені останнім при зверненні до суду з апеляційною скаргою, в розмірі 1370,59 грн (37,72 % х 3633,60 грн).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки на ОСОБА_1 покладено більшу суму судових витрат зі сплати судового збору, тому йому необхідно сплатити на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» різницю в сумі 515,25 грн (1885,84 грн - 1370,59 грн).

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кірюшина Артема Андрійовича задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року в частині стягнення заборгованості за штрафом в розмірі 7240 грн (сім тисяч двісті сорок грн) та судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за штрафом в розмірі 7240 грн (сім тисяч двісті сорок грн).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 515,25 грн (п`ятсот п`ятнадцять грн 25 коп.).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді О. В. Ковальчук

Т. М. Шемета