Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №739/2098/25 — Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/2098/25

Провадження № 1-кп/739/14/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025270320000383 від 01.09.2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Комаровка Ніжинського району Чернігівської області, з повною загальною середньою освітою, тимчасово не працюючого, не маючий на утриманні малолітніх дітей, не маючого державних пільг та нагород, депутатом різних рівнів рад не являється, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

30 серпня 2025 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 перебуваючи на подвір`ї, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього виник конфлікт з раніше йому знайомим ОСОБА_6 , який переріс у обопільне штовхання руками та словесну сварку. Під час вищевказаної сварки, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до ОСОБА_6 , не перебуваючи в стані необхідної оборони, оскільки потерпілий не мав значної фізичної переваги над ним та не створював реальної загрози заподіяння тяжкої шкоди, у ОСОБА_5 раптово виник кримінально-протиправний намір, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, та перебуваючи у вищезазначеному місці та у вказаний час, ОСОБА_5 реалізуючи свій вищезазначений кримінально-протиправний намір на нанесення тілесних ушкоджень, штовхнув та повалив ОСОБА_6 на землю, після чого узяв до рук дерев`яну палицю (товкачку), котра стояла біля стіни господарської будівлі та умисно наніс чотири удари дерев`яною палицею (товкачкою), а саме товстою її частиною, в область волосистої частини голови потерпілого ОСОБА_6 , які згідно висновку судово-медичної експертизи №73 від 16.09.2025 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягло за собою короткочасний розлад здоров`я, одного удару в область ліктьової кістки зліва спричинивши тілесне ушкодження у вигляді перелому дистальної третини діафізу ліктьової кістки зліва зі зміщенням, котре відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я терміном понад 21 день, одного удару в лобну частину голови, заподіявши тілесне ушкодження у вигляді лінійного перелому лобної кістки справа з поширенням лінії перелому на верхню стінку орбіти, доходячи до лобно-виличного шва, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, а також приблизно десять ударів по різних частинах тіла, котрі не спричинили тілесних ушкоджень.

ОСОБА_5 , обвинувачується у умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Прокурор у судовому засіданні просив суд при призначенні покарання врахувати тяжкість скоєння кримінального правопорушення, характеризуючи дані обвинуваченого, щире каяття, як обставину, що пом`якшує покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання та надані підтверджуючі матеріали щодо вини обвинуваченого, позицію потерпілого. Також, просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.На підставі ст.75 КК України звільнити з іспитовим строком три роки, з покладанням на обвинуваченого обов`язків передбачених ч.1 ст. 76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 під час допиту в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України визнав повністю, дав покази на підтвердження обставин скоєння кримінального правопорушення, а саме показав, що 30 серпня 2025 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, на подвір`ї, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у нього виник конфлікт з його знайомим ОСОБА_6 . Вході сварки, яка переросла в бійку він повалив ОСОБА_6 на землю, після чого узяв до рук дерев`яну палицю (товкачку), котра стояла біля стіни господарської будівлі та умисно наніс не менше п`яти ударів дерев`яною палицею по голові та частинам тіла потерпілого, чим спричинив йому тілесні ушкодження. У вчиненому розкаюється, погодився з позицією прокурора щодо призначення йому покарання.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні висловився про те, що обвинуваченого він вибачив та просить суд суворо його не карати. Підтвердив, що а ні моральних а ні матеріальних претензій не має.

Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніви у добровільності його позиції у суду відсутні. Окрім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи пояснення обвинуваченого, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушенням знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. Так, обвинувачений дав чіткі та послідовні пояснення стосовно обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, вказуючи на спосіб, мотив їх вчинення. Надані обвинуваченим пояснення повністю узгоджуються зі встановленими судом фактичними обставинами справи.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, заслухавши потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме у умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Оскільки ОСОБА_5 заподіяв умисно заподіяв тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 , небезпечного для життя в момент заподіяння, то суд його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненому кримінальному правопорушенні є щире каяття.

Обставини, що відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисне кримінальне правопорушення щодо здоров`я потерпілого ОСОБА_6 , в порушення засад Конституції України, третя стаття якої передбачає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого санкцією ч.1 ст.121 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, які є тяжкими, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його вік та стан здоров`я, щире каяття, як пом`якшуючу покарання обставину та обставину, що обтяжує покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, думку потерпілого, який просив суворо не карати обвинуваченого, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене.

Разом з тим, суд також вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, із застосуванням приписів ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, які є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого

Призначене судом покарання є необхідним і достатнім заходом примусу для перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідає тяжкості вчиненого ним правопорушення, сприятиме дотриманню обвинуваченим правослухняної поведінки у майбутньому.

Крім цього, на переконання суду, призначене покарання забезпечує дотримання балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався. Підстави для обрання запобіжного заходу відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України

Керуючись ст.ст. 369-371,373-374,381-382, 394 КПК України, суд-

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном 3 (три) роки.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_5 не обирати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази: дерев`яну палицю довжиною 77 см, зі слідами РБК, що зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області - знищити.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, однак відповідно до ч.2 ст.394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя: ОСОБА_1