Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №675/622/26 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/622/26

Провадження № 2-а/675/22/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №1356 від 19.06.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обгрунтовані наступними обставинами.

Так, вказує, що являється військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з цим, 19.06.2025 на позивача начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено постанову про адміністративне правопорушення №1356 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вищевказаною статтею, яку вважає протиправною, необгрунтованою.

Звертає увагу, що відомості, викладені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності, так як будь-якої повістки про виклик до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував, що унеможливлює виконання такого обов`язку.

Більше того, за покликанням позивача, він вчасно оновив військово-облікові документи, має на утриманні трьох дітей та має діючу відстрочку до завершення мобілізації.

При цьому позивач дізнався про оскаржувану постанову лише 22.04.2026 після того, коли отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, після чого звернувся до виконавчої служби, де і отримав оскаржувану постанову

Загалом на переконання позивача постанова винесена без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, що прямо суперечить вимогам статті 280 КУпАП. Орган, який її ухвалив, не перевірив наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення, а отже рішення є передчасним та безпідставним.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав письмову заяву про розгляд без його участі за наявними матеріалами. Також просив звернути увагу, що відповідачем його доводи нічим не спростовано, а також саме стягнення у вигляді штрафу накладено взагалі за межами строків притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином, в частині виконання вимог ухвали про надання всіх наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, жодних матеріалів не подав.

У відповідності з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вивчивши доводи позивача в обгрунтування заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Як судом встановлено, відповідачем винесено постанову №1356 від 19.06.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, причина – неприбуття за повісткою до ТЦК та СП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Згідно оскаржуваної постанови, з метою уточнення облікових даних, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку через АТ «Укрпошта» було направлено повістку №1087732 від 08.11.2024 на його адресу для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 14 год. 00 хв. 24.11.2024.

Як вбачається зі змісту постанови №1356 від 19.06.2025 ОСОБА_1 не з`явився, про поважність причин неприбуття у встановленому порядку не повідомляв, лише зазначив, що повістку він особисто не отримував.

У зв`язку з цим, ІНФОРМАЦІЯ_3 було скеровано електронне звернення №Е 620357 від 05.12.2024 до Шепетівського ВП №2 ГУНП в Хмельницькій області про розшук даного громадянина, доставлення його до ТЦК та СП для складання матеріалів про адміністративне правопорушення.

Згідно такої постанови, своїми неправомірними діями, які виразились в неявці за повісткою військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив вимоги частини другої статті 17 Закону України «Про оборону України», частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абзацу третього частини першої та абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач отримував повістку №1087732 від 08.11.2024 про виклик його о 14 год. 00 хв. 24.11.2024. до відповідача.

Такі обставини не спростовані та спростовувалися відповідачем.

Більше того, протокол №263 від 03.06.2025 містить особисті письмові пояснення позивача, що він не отримував повістки та з`явився добровільно до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК.

При цьому матеріали справи містять документально підтверджені відомості, що ОСОБА_1 вчасно уточнив військово-облікові дані, пройшов ВЛК ще 20.04.2023 та має діючу відстрочку (п.3 ч. 1 ст. 23) до завершення мобілізації.

Зокрема витяг "Резерв +" сформований 05.05.2026 не містить відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

При цьому, суд констатує про очевидні розбіжності у зазначених відомостях у протоколі №263 від 03.06.2025 відносно позивача. Так в такому протоколі попри його складення відносно позивача констатовано порушення в діях зовсім іншої особи.

У будь-якому випадку, суд констатує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного; відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Таким чином, у межах розгляду цієї справи встановлено, що повістка безпосередньо позивачу вручена не була, докази належного повідомлення позивача, зокрема, за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» відсутні.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Разом з цим необхідно звернути увагу ще й на наступне.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Таким чином, строк накладення адміністративних стягнень за вчинення правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 КУпАП, становить три місяці з дня його виявлення.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.07.2018 у справі №308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Як зазначив Верховний Суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

У даному випадку, зі змісту оспорюваної позивачем постанови №1356 від 19.06.2025 вбачається, що позивач не з`явився за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно оскаржуваної постанови, з метою уточнення облікових даних, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку через АТ «Укрпошта» було направлено повістку №1087732 від 08.11.2024 на його адресу для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 14 год. 00 хв. 24.11.2024.

Тим самим, днем вчинення (виявлення) правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, має бути – 24.11.2024, тобто день, коли позивач повинен був з`явитися за викликом по повістці.

КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому, характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке полягає, зокрема, у неявці за повісткою на 24.11.2024, не носить характеру триваючого, а є вчиненим одноразово, оскільки позивач мав вчинити визначену дію (з`явитися до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на чітко визначену дату та час. Тобто неявка на визначену дату і місце є завершеним правопорушенням.

Саме з цієї дати правопорушення слід вважати виявленим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

У протилежному випадку, несвоєчасне виконання територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх повноважень (проявлення пасивної поведінки, тобто бездіяльності) нівелює інститут «строків накладення адміністративного стягнення».

Винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності після спливу тримісячного строку в силу п. 7 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження.

Однак, спірна постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП була винесена посадовою особою відповідача 19.06.2025, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Статтею 247 КУпАП передбачені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Так, за положеннями частини 1 цієї статті, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку зі спливом на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому, на переконання суду, визнання протиправною постанови за ч. 3 ст. 286 КАС України не передбачено, тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про скасування оскаржуваної постанови, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 38, 210-1, 247, 251, 283, 293 КУпАП, ст.ст. 90, 72, 77,139, 227, 228, 241-246, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 19.06.2025 №1356 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 ), сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 665 грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26.05.2026.

Суддя Олександр Король