Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №607/19251/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2026 Справа №607/19251/25 Провадження №2/607/1802/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Шуманської Соломії Петрівни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Тернопільська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шуманська С.П. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до ордера на житлову площу в гуртожитку позивачу було надано право на зайняття жилого приміщення, житловою площею 12,8 кв. м, а саме кімнати АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також зареєстрована відповідач ОСОБА_2 . Однак остання за даною адресою не проживає та ніколи не проживала, участь в утриманні житла не приймає, витрат на комунальні послуги не несе, що у свою чергу, перешкоджає позивачу вільно володіти і користуватися власним майном, а тому просить визнати її такою, що втратила право на житло.

Ухвалою судді від 02.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У письмових поясненнях представник третьої особи Тернопільської міської ради у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що позивач не є власником приміщення, тому не може звертатись до суду з даним позовом. Житлове приміщення перебуває у комунальній власності, а отже власником є територіальна громада м. Тернополя.

Ухвалою суду від 13.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 21.05.2026 позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Шуманська С.П. позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідно до ч. 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, в тому числі 21.05.2026, не з`явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзиву на позов не подала, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомила. А тому, відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Представник третьої особи Тернопільської міської ради в судове засідання 21.05.2026 не з`явився, про дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 11.00 год. 28.05.2026.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.

01.09.2008 ОСОБА_1 та ВАТ «Текстерно» уклали договір найму житлового приміщення №14.

Відповідно до умов договору ВАТ «Текстерно» надає ОСОБА_1 для проживання ізольоване житлове приміщення в сімейних гуртожитках кімнату № НОМЕР_1 житловою площею 16,4 кв. м за адресою АДРЕСА_2 , та кімнату № НОМЕР_2 житловою площею 12,8 кв.м за адресою АДРЕСА_3 . У займаних кімнатах проживатимуть ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_5 (син).

Також, 01.09.2008 ОСОБА_1 на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету виробничого комітету «Текстерно» видано ордер на житлову площу в гуртожитку АДРЕСА_4 , на право зайняття з сім`єю з 2-х осіб, до складу сім`ї входить ОСОБА_5 (син), житлової площі в кімнаті АДРЕСА_1 , розміром 12,8 кв. м.

Відповідно до рішення Тернопільської міської ради від 21.08.2008 №5/20/8 «Про прийняття в комунальну власність міста гуртожитків та котельні ВАТ «Текстерно» погоджено прийняття гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 , у комунальну власність міста. Відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.09.2008 №1766 «Про передачу в комунальну власність майна ВАТ «Текстерно» затверджено акти прийняття-передачі гуртожитків ВАТ «Текстерно» в тому числі і гуртожиток за адресою АДРЕСА_3 . Балансоутримувачем гуртожитку є ПП «Тернопількомсервіс» (лист виконавчого комітету Тернопільської міської ради №25816-Ф/2025 від 10.09.2025).

Згідно з довідкою № 337 виданою 12.09.2025 ПП «Тернопількомсервіс», у квартирі за адресою АДРЕСА_5 мешкають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію Державного житлового фонду» ОСОБА_1 (зареєстрований з 19.09.2008), ОСОБА_5 (зареєстрований з 19.09.2008).

Відповідно до листа виконавчого комітету Тернопільської міської ради №24456-Ф/2025 від 26.08.2025, за адресою АДРЕСА_5 , згідно відомостей реєстру Тернопільської міської територіальної громади, зареєстровано 3 осіб.

Згідно із витягом про реєстрацію місця проживання особи №37095/28-03 від 24.09.2025, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 , з 24.12.1991 по теперішній час.

10.09.2025 комісією в складі майстра дільниці ОСОБА_6 , бухгалтера ОСОБА_7 складено акт про те, що ОСОБА_2 тривалий період (понад 17 років) не проживає за адресою АДРЕСА_5 . Особистих речей і меблів, якими користувалась ОСОБА_2 в кімнаті гуртожитку не виявлено.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов складеним 10.09.2025 комісією в складі майстра дільниці ОСОБА_6 , бухгалтера ОСОБА_7 , директора ПП «Тернопількомсервіс» Вересюка Ю.П., за адресою АДРЕСА_5 проживають ОСОБА_1 (батько), ОСОБА_4 (син).

Відповідно до судового наказу виданого 14.02.2025 Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області у справі №607/2523/25, із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 солідарно стягнуто заборгованість за користування послугами з постачання теплової енергії за адресою АДРЕСА_5 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що є сусідками позивача та проживають у кімнатах АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 більше 10 років. Повідомили, що ніколи не бачили відповідача чи іншої особи, крім позивача та членів його сім`ї, які б користувались кімнатою (квартирою) АДРЕСА_8 в цьому ж будинку.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно вимог ч.1 ст.64 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.

До членів сім`ї наймача, згідно приписів ч.2 ст.64 Житлового кодексу Української РСР належать дружина наймача, їх діти і батьки, а також може бути визнано інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Порядок користування жилими приміщеннями у будинках державного та громадського житлового фонду регулюють положення статей 71, 72 ЖК Української РСР.

Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок щодо застосування статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Судом встановлено, що відповідач не проживає за вказаною адресою понад шість місяців, а фактично десятки років, не несе витрат, пов`язаних з утриманням майна, будь-які відомості про місце її перебування відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку мають місце порушення прав позивача, оскільки він не в повній мірі може реалізувати свої права, пов`язані з володінням майном, тому права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову та визнання відповідача такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 .

Щодо права позивача на звернення до суду з даним позовом.

Коло осіб, які мають право ініціювати спори за статтями 71, 72 Житлового кодексу (ЖК), обмежене учасниками житлових правовідносин.

Згідно з ст.61 ЖК України сторонами договору найму є наймодавець (власник або уповноважений ним орган) та наймач.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до роз`яснень п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» в силу ст.61 ЖК житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму жилого приміщення. Вони вправі, зокрема, пред`являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розірвання договору найму жилого приміщення і виселення в зв`язку з систематичним порушенням правил співжиття, псуванням і руйнуванням жилих приміщень. Відповідно до вказаних роз`яснень житлово-експлуатаційна організація або інше підприємство, установа чи організація як наймодавець є належними позивачами у спорах, що виникають із договору найму житлового приміщення, зокрема, можуть пред`являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Аналіз вказаних статей та ст.ст.71,72 ЖК України, Постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» та судової практики, дає підстави для висновку, що право на позов за ст.ст.71,72 ЖК належить учасникам житлових правовідносин - наймодавцю (власнику житла або уповноваженому ним органу), наймачу або членам його сім`ї, що набули рівне з наймачем право користування ним і чиї права безпосередньо обмежуються перебуванням відповідача у житлі. Термін «наймодавець» у державному та комунальному фонді це і є власник (держава/громада) або уповноважений ним орган (наприклад, балансоутримувач будинку). Особи, які не мають і не набули самостійного права на вказане житло (наприклад, сторонні особи) права на пред`явлення такого позову не мають.

Таким чином, якщо позивач не є власником, наймачем чи мешканцем спірної квартири, не є стороною договору найму і не набув самостійного права на неї, факт реєстрації іншої особи в спірній квартирі жодним чином не обмежує його права. Відсутність порушеного права позивача є самостійною підставою для відмови у позові.

Проте, у даній справі позивач є наймачем квартири відповідно до договору найму та ордеру, тому реєстрація місця проживання відповідачки у спірній квартирі обмежує його житлові права.

Так як позов задоволений, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1211,20 грн судового збору, сплачених позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_5 .

Рішення складено та підписано 28.05.2026.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук