Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №333/6814/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/6814/25

Провадження № 3/333/38/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Михайлова А.В., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко В.В., захисника Мамая А.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 389553 від 12.07.2025 року, ОСОБА_1 12.07.2025 року о 19 годині 10 хвилин керував транспортним засобом «Ford Renger» державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога відмовився на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

У судове засідання, будучи належним чином сповіщеним про дату та час розгляду справи, ОСОБА_1 не з`явився; надав суду документи про проходження військової служби на час мобілізації, на особливий період, і скористався допомогою захисника Мамая А.С., який в його інтересах мав право надавати суду пояснення, клопотання та докази у справі.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Мамай А.С. вину свого підзахисного не визнав, заперечував проти протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП та просив, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі закрити за відсутністю в діях його підзахисного події і складу адміністративного правопорушення. Надав клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в якому зазначив, що матеріали справи містять відеозаписи, переглядом яких було встановлено, що працівниками поліції було вчинено провокацію з метою схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду і вчинення адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 , на відповідну вимогу інспекторів, тричі погоджувався пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, але жодний присутній на місці події інспектор не забезпечив його доставку до медичного закладу для проходження такого огляду; натомість, працівниками поліції було введено в оману водія ОСОБА_1 про наявність у нього права відмовитися від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з подальшою можливістю самостійно пройти такий огляд у лікарні протягом однієї доби без настання для нього будь-яких негативних правових наслідків. Також захисник вказав про те, що інспектором було складено направлення ОСОБА_1 для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, яке ОСОБА_1 не вручалося і не оголошувалися, і за змістом якого останній був направлений інспектором до закладу охорони здоров`я, що не входив до переліку закладів охорони здоров`я, яким надано право на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Крім того, захисник наполягав на тому, що на час інкримінованих подій ОСОБА_1 був військовослужбовцем і перебував при виконанні військових обов`язків, а тому він мав статус спеціального суб`єкта; відтак, захисник наполягав, що огляд його підзахисного на стан сп`яніння були уповноважені проводити виключно посадові особи, уповноважені на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командир (начальник) військової частини, в якій проходить (проходив) військову службу ОСОБА_1 .. Відтак, на підставі вищенаведеного захисник вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому просив провадження у справі щодо нього закрити у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення.

Також захисником ОСОБА_1 - адвокатом Мамай А.С. було подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи; постановою суду від 09.12.2025 року у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Мамая А.С. про зупинення провадження у справі було відмовлено.

За клопотанням захисника в судовому засіданні було допитано інспекторів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; інспектора Холодного Б.В. допитати не вдалося через звільнення останнього зі служби.

Інспектор Хролов І.А. в судовому засіданні зазначив, що не пам`ятає конкретних обставин проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння у зв`язку із давністю цих подій.

Інспектор Пєтухов Ю. В. в судовому засіданні також зазначив, що не пам`ятає детальні обставини проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, але вказав, що останній спершу погоджувався пройти такий огляд, а потім відмовився; також пояснив, що ОСОБА_1 не міг бути доставлений до медичного закладу для проведення огляду на службовому автомобілі екіпажу в силу внутрішніх інструкцій; в той же час, інспектор Пєтухов Ю.В. вказав, що при першочерговій згоді ОСОБА_1 на проходження медичного огляду особисто він не викликав інший патрульний екіпаж для забезпечення доставки водія до лікарні; при відтворенні у присутності інспектора відеофрагменту бодікамери 475295 (19:20:00 - 19:22:30) останній підтвердив, що саме він був присутній при спілкуванні інспектора Лапцевича І.І. з водієм в той час, як бодікамера інспектора Холодного Б.В. 475295 не фіксувала зміст такої розмови, однак зміст цієї розмови інспектор Пєтухов Ю.В. не пам`ятає; також інспектор Пєтухов Ю.В. повідомив, що він здійснював відеозапис події на власну бодікамеру, але з яких причин в матеріалах справи відсутній відповідний відеозапис – йому не відомо.

Допитаний в судовому засіданні інспектор Лапцевич І.І. в судовому засіданні пояснив, що він, встановивши у водія ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, запропонував останньому пройти огляд на стан сп`яніння, але водій відмовився від проходження такого огляду; зазначив, що водій істотний проміжок часу не міг вирішити, чи проходити огляд на стан сп`яніння; підтвердив, що саме він спілкувався з водієм в той час, як бодікамера інспектора Холодного Б.В. 475295 не фіксувала зміст такої розмови, однак детальний зміст цієї розмови він не пам`ятає; ґрунтовні пояснення підстав та мотивів своїх дій в частині надання водію рекомендацій відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння з подальшим правом самостійно пройти такий огляд протягом доби – інспектор не надав; так само інспектор не пояснив причини свого обурення в сторону інспектора Холодного Б.В., який о 19 годині 25 хвилин повідомив його, що водій ОСОБА_1 бажає пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Також захисником ОСОБА_1 - адвокатом Мамай А.С. було подано до суду клопотання про залучення прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя до участі у даній справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши доводи зазначеного клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

За практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається «кримінальним» (рішення у справах: «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21 лютого 1984 року, заява № 8544/79; «Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v.Austria) від 23 жовтня 1995 року, заява №15523/89; «Маліга проти Франції» (Malige v. France) від 23 вересня 1998 року, заява № 27812/95; «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) від 6 вересня 2005 року, заява № 61406/00).

Згідно з діючим законодавством України керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, так само як і відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння, є адміністративним правопорушенням. Відтак процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального процесуального кодексу України, а КУпАП.

Частиною першою статті 250 КУпАП для прокурора та його заступника передбачено право брати участь у розгляді справи. Частина 2 ст. 250 КУпАП передбачає випадки обов`язкової участі прокурора при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9, 172-9-2 цього Кодексу.

Однак, процесуального порядку забезпечення такої участі у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП не передбачено ані цим Кодексом, ані Законом України «Про прокуратуру», ані підзаконними нормативно-правовими актами. Законодавець у главі 21 КУпАП «Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення» не включає прокурора до складу учасників цього провадження.

Разом із тим, відповідно до сталої практики ЄСПЛ участь у судовому процесі сторони обвинувачення є, як правило, необхідною у разі проведення судом усного слухання справи, якщо сторона захисту при наданні їй можливості бути присутньою в судовому засіданні від реалізації цього права не відмовиться («Карєлін проти росії» від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08, пункт 76; «Озеров проти росії», заява № 64962/01, пункти 52-54).

У справі «Михайлова проти України» від 6 березня 2018 року (заява № 10644/08, пункт 65), визнаній Судом керівною щодо справи «Бантиш та інші проти України», висновок щодо порушення вимоги неупередженості суду було зроблено в ситуації, яка характеризувалася таким поєднанням обставин: (1) в суді першої інстанції було проведено усне слухання; (2) жодна особа, яка представляє та обґрунтовує обвинувачення, будь то прокурор чи інша особа, не була присутня на слуханні; (3) заявниця була присутньою на слуханні та не визнала себе винною; (4) суд першої інстанції визнав заявницю винною та засудив її до п`яти днів тримання під вартою за неповагу до суду; (5) відповідно до чинного законодавства рішення не могло бути оскаржене. Про це ЄСПЛ наголосив і в рішенні від 15 червня 2023 року про неприйнятність заяви у справі «Олександр Володимирович Куліш проти України» (заява № 6023/23).

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своєї Постанові від 30 серпня 2023 року, провадження № 13-47зво22, судова справа № 208/712/19

З огляду на обставини даної конкретної справи, на думку суду, посадова особа органу Національної поліції, яка складала протокол, виконала свої повноваження при складанні протоколу на направлення його до суду, як сторона обвинувачення. Крім того, інспектори, які були присутні при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, викликалися до суду та були допитані в судовому засіданні.

Відтак, суд повністю виконав вимоги діючого законодавства щодо неупередженості розгляду справи, створення умов змагальності судової процедури, фіксування її перебігу щодо найвищих вимог, притаманних кримінальному процесу, передбаченому КПК України.

Отже, клопотання захисника про залучення до розгляду справи прокурора задоволенню не підлягає.

Вислухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допитавши інспекторів, дослідивши матеріали справи, відеозапис, встановивши обставини події, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтями 245-246, 280 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Положеннями п.2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією ст.130 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачає, зокрема, керування транспортним засобом особою в стані сп`яніння або відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Як вже зазначалось, за практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається «кримінальним» (рішення у справах: «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21 лютого 1984 року, заява № 8544/79; «Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v.Austria) від 23 жовтня 1995 року, заява №15523/89; «Маліга проти Франції» (Malige v. France) від 23 вересня 1998 року, заява № 27812/95; «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) від 6 вересня 2005 року, заява № 61406/00).

Практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено аспекти (критерії) відмежування провокації злочину від допустимої поведінки правоохоронних органів (рішення від 04 листопада 2010 року у справі «Банніков проти Російської Федерації», заява № 18757/06, §§ 37-65); рішення від 04 квітня 2017 року у справі «Матановіч проти Хорватії», заява № 2742/12, §§ 123-135); рішення від 20 лютого 2018 року у справі «Раманаускас проти Литви», заява № 55146/14, §§ 54-62). Провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. При цьому під пасивним розслідуванням розуміється відсутність будь-яких активних дій, які би спонукали особу вчинити злочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України “Про Національну поліцію”, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 389553 від 12.07.2025 року, того ж дня, 12.07.2025 року о 19 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Renger» державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога відмовився на місці зупинки транспортного засобу.

Однак, в порушення вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, вказаний протокол про адміністративне правопорушення, який визначає межі судового розгляду і є доказом у справі, що підлягає правовій оцінці на загальних підставах, суперечить іншим матеріалам справи про адміністративне правопорушення, оскільки відомості, зазначені у ньому, належним чином не узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Судом переглянутий відеозапис з бодікамери 475295, який був доданий до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 389553 від 12.07.2025 року, з якого вбачається, що у водія ОСОБА_1 інспектором Лапцевич І. І. були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, внаслідок чого останньому було запропоновано пройти медичний огляд на встановлення стану наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 погодився на проходження такого огляду.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 за № 1452/735 (далі - Інструкція), з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Проте, як свідчить відеозапис, в порушення вимог п. 9 розділу ІІ Інструкції, ані інспектор Лапцевич І. І., який здійснив пропозицію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, ані інспектор Холодний Б. В., який склав протокол, не розпочали забезпечення доставки ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров`я з метою проведення огляду останнього на стан наркотичного сп`яніння.

Натомість, інспектор Холодний Б.В. повідомив ОСОБА_1 , що його доставку до закладу охорони здоров`я буде здійснювати інший екіпаж.

Однак, в результаті подальшого перегляду відеозапису судом не встановлено факту виклику будь-яким інспектором іншого патрульного екіпажу на місце події задля забезпечення доставки ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров`я з метою проведення огляду останнього на стан наркотичного сп`яніння; жоден допитаний в судовому засіданні інспектор не вказав, що він викликав на місце події інший екіпаж; так само інспектори самостійно не забезпечили доставку водія до лікарні.

Натомість, о 19:16:50, незважаючи на надану водієм згоду пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, інспектор Пєтухов Ю.В. повторно запитав у ОСОБА_1 , чи погоджується він проїхати до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння; ОСОБА_1 повторно відповів, що він готовий їхати і погоджується пройти такий огляд.

Однак, в порушення вимог п. 9 розділу ІІ Інструкції, вдруге (повторно) отримавши згоду водія пройти огляд на стан сп`яніння, ані інспектор Лапцевич І.І., ані інспектор Холодний Б.В., ані інспектор Пєтухов Ю.В. не розпочали забезпечення доставки ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров`я з метою проведення огляду останнього на стан наркотичного сп`яніння.

В подальшому, як зафіксовано на відеозаписі в період з 19:20:00 по 19:22:30 інспектор Лапцевич І.І. разом із інспектором Пєтуховим Ю.В. розпочали спілкування з водієм на відстані від інспектора Холодного Б.В., (який здійснював фіксації подій на бодікамеру) таким чином, що бодікамера інспектора Холодного Б.В. 475295 не фіксувала зміст цієї розмови; при цьому відеозаписів з бодікамер інспектора Лапцевич І.І. та/або інспектора Пєтухова Ю.В. до суду не надано.

Сторона захисту наполягає, у вказаний проміжок часу, без відеофіксації розмови, будучи обізнаними, що ОСОБА_1 поспішає на військову службу (оскільки він про це раніше повідомляв інспекторам), інспектор Лапцевич І.І. разом із інспектором ОСОБА_3 фактично ввели водія в оману і пояснили, що він має право на місці зупинки транспортного засобу відмовитись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння і пройти такий огляд самостійно, звернувшись до будь-якого закладу охорони здоров`я з цією метою, протягом однієї доби. При цьому, сторона захисту наполягає, що інспектори запевняли ОСОБА_1 , що в такому випадку, у разі самостійного отримання протягом однієї доби негативного результату огляду, будь-яких негативних правових наслідків для ОСОБА_1 не настане, оскільки, в такому випадку, причини відмови від огляду будуть визнані поважними; також сторона захисту наполягає, що інспектори обіцяли водію, що у разі відмови від проходження огляду він матиме змогу продовжити рух транспортним засобом і вчасно потрапити на військову службу.

Відповідно до п. 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС №1026 від 18.12.2018 року, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Відповідно до п.п. 4, 5 вищезгаданої Інструкції під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Допитані в судовому засіданні інспектори належним чином не спростували заяву сторони захисту про провокацію вчинення адміністративного правопорушення та схиляння водія до відмови від огляду, обмежившись твердженням, що вони не пам`ятають зміст розмови з водієм і не знають, чому до суду не було надано відеозаписи з їхніх бодікамер зі змістом цієї розмови.

Відеозапис з бодікамери 475295 не спростовує доводів сторони захисту щодо нерозуміння ОСОБА_1 наслідків його відмови від проходження огляду та схиляння його інспекторами до відмови від проходження огляду шляхом надання неналежних роз`яснень.

Більш того, як зафіксовано на відеозаписі бодікамери 475295, о 19:22 до ОСОБА_1 підходить інспектор Холодний Б.В., якому ОСОБА_1 , після спілкування з інспекторами Лапцевич І.І. та ОСОБА_3 , повідомляє, що він відмовляється наразі пройти огляд, оскільки пройде такий огляд на стан наркотичного сп`яніння самостійно протягом однієї доби.

Таким чином, контекст розмови та поведінка ОСОБА_1 , зафіксована на бодікамері о 19:22, підтверджує той факт, що інспектори належним чином не роз`яснили йому положення та вимоги п. 2.5 ПДР, ст. ст. 130, 266 КУпАП, оскільки жоден із присутніх інспекторів не зазначив і не вказав, що ОСОБА_1 має обов`язок (а не право) пройти огляду на стан сп`яніння, що він не має права відмовитись пройти огляд і пройти його самостійно протягом однієї доби, і що причини його відмови від огляду не впливають на кваліфікацію діяння за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Більш того, як зафіксовано на відеозаписі бодікамери 475295, о 19:24:30 ОСОБА_1 звернувся до інспектора Холодного Б.В. із запитанням про те, який із варіантів його процесуальної поведінки буде правильним: відмовитись від огляду на стан сп`яніння, чи пройти його. Інспектор Холодний Б.В. відповів ОСОБА_1 , що краще пройти огляд на стан сп`яніння; тим не менш, належних роз`яснень положень п. 2.5 ПДР, ст. ст. 130, 266 КУпАП інспектор Холодний Б.В. так і не надав водію.

ОСОБА_1 о 19:24 втретє зазначив про те, що він згодний проїхати до медичного закладу та пройти огляд на стан сп`яніння.

Однак, в порушення вимог п. 9 розділу ІІ Інструкції, вже втретє отримавши згоду водія пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, інспектор Холодний Б.В. так і не розпочав забезпечення доставки ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров`я з метою проведення огляду останнього на стан наркотичного сп`яніння.

Натомість, о 19:25 інспектор Холодний Б.В. повідомив інспектору Лапцевич І.І. про те, що ОСОБА_1 згоден проїхати до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння; у відповідь інспектор Лапцевич І.І., у підвищеному тоні, обурився таким рішенням водія і зазначив інспектору ОСОБА_5 наступне: “тобі сказали зачитати права і писати…що ти хочеш там?!”

Такого висновку суд дійшов також з огляду на те, що о 19:25 до ОСОБА_1 знову підійшов інспектор Лапцевич І.І. і почав обурюватись прийнятим рішенням пройти огляд на стан сп`яніння, зазначивши ОСОБА_1 , що йому було рекомендовано відмовитись від проходження огляду і він нібито може сам пройти такий огляд протягом доби.

Таким чином, аналіз відеозапису з бодікамери 475295 свідчить, що водій ОСОБА_1 , який щонайменш тричі погоджувався пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, відмовився від такого огляду, перебуваючи під впливом неналежних зазначених вище роз`яснень інспекторів.

Працівниками поліції не було належним чином роз`яснено обов`язок водія пройти огляд на стан сп`яніння відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, який є обов`язковим у разі наявності ознак такого стану. Навпаки, їхні дії створили у ОСОБА_1 хибне уявлення про наявність права відмовитися без наслідків, що спонукало його до прийняття рішення, яке потягло за собою складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

В свою чергу Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, і практика ЄСПЛ відповідно до ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування.

ЄСПЛ неодноразово формулював у своїх рішеннях визначення провокації, розкривав її зміст та форми (справи «Раманаускас проти Литви», №55146/14, 20 лютого 2018 року, «Матановіч проти Хорватії», №2742/12, 04 квітня 2017 року).

Із правових позицій цього суду вбачається, що провокація вчинення злочину наявна, якщо: були активні дії правоохоронних органів; з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину; злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що поведінка працівників поліції полягала в активному спонуканні до відмови ОСОБА_1 від проходження огляду під виглядом добровільності, яка за своїми ознаками наближається до поняття провокації, визначеного у рішенні ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви», як втручання правоохоронних органів у спосіб, що створює або посилює умови для вчинення правопорушення, яке особа інакше не вчинила б.

Суд вважає, що внаслідок неналежного інформування з боку працівників поліції та викривлення змісту правових обов`язків водія, поведінка ОСОБА_1 не може розцінюватися як свідома та добровільна відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

За встановлених обставин суд констатує, що докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, долучені до матеріалів справи не є переконливими, достовірними і достатніми, не відповідають та суперечать фактичним обставинам справи.

Згідно із ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, суд вважає, що зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, а винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом.

При цьому, суд також визнає слушними доводи сторони захисту про те, що інспектором було складено направлення ОСОБА_1 для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння до неналежного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 6 ст. ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що для проходження огляду водія в медичному закладі, працівники поліції повинні запропонувати та вручити водієві письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення, тощо. І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

У направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що ОСОБА_1 було направлено для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння до КНП “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб” (КНП «ОКЗ ПНД та СЗХ» ЗОР).

Зі змісту відеозапису з бодікамери 475295 вбачається, що інспектор Холодний Б. В. зазначене направлення водію ОСОБА_1 не оголошував і не вручав.

Крім того, суд критично ставиться до рапорту працівника поліції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки в світлі правової позиції, висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а, свідчення службової особи інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, а тому і рапорт працівника поліції не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З огляду на всі встановлені обставини, у суду відсутні підстави для висновку «поза розумним сумнівом» про те, що процедура організації проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння була проведена з чітким дотриманням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015 визначено, що у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи

Як значиться в усталеній практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161).

При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, оскільки доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, справа про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в діях останнього події і складу вищевказаного адміністративного правопорушення.

Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 245, 266, п. 3 ч.1 ст. 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити у зв`язку із відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя А.В.Михайлова