Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №308/1775/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1775/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Наумової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання – Передерій Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , про збільшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , про збільшення розміру аліментів.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 03 вересня 2013 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено шлюб, зареєстрований Дубрівською сільською радою Іршавського району Закарпатської області, актовий запис № 12.

Від даного шлюбу є дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2014 року по справі № 301/2515/14-ц, зобов`язано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до сплати аліментів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 550 (п`ятсот п`ятдесят) гривень - щомісяця, починаючи з 03 жовтня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2015 року у справі №301/2125/15-ц, шлюб зареєстрований 03.09.2013 виконкомом Дубрівської сільської ради Закарпатської області, за актовим записом № 12 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - розірвано.

Зазначає, що після розірвання шлюбу, дитина постійно проживає із позивачем ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні, а відповідач ОСОБА_2 проживає окремо. Аліменти в розмірі 550 гривень, враховуючи цінову політику в Україні на даний час є мізерними, та її фінансова спроможність не надають їй змоги в повному обсязі забезпечити нормальні потреби дитини.

Потреби дитини значно зросли, а також значно подорожчали в ціні продукти харчування, та комунальні платежі.

ОСОБА_2 як батько дитини, також має обов`язки забезпечувати потреби гідного проживання та розвитку їх спільних дітей.

Окрім цього, з метою забезпечення належного рівня життя сина, достатнього для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, позивач також несе витрати на одяг, взуття, шкільне приладдя, додаткові гуртки та інші внески - самостійно.

Пояснює, що допомоги у вихованні дитини та догляді за нею, витратах на лікування відповідач не бере, а прохання позивачки розподілити витрати, пов`язані з навчанням та оздоровленням дитини відповідач - ігнорує.

Позивач звертає увагу на те, що оскільки відомості про працевлаштування відповідача відсутні то необхідно врахувати інформацію, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік, визначено розмір мінімальної заробітної плати - 8 000 грн. на місяць. А відповідно до даних вказаних на інформаційному порталі Пенсійного фонду України, середня заробітна плата станом на лютий місяць 2026 року становить - 30 032 гривень. Прожитковий мінімум для дітей у 2026 році віком до 6 років становить 2817 грн, а для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 грн. (50 відсотків прожиткового мінімуму, для дітей віком від 6 до 18 років, становить - 3512грн.)

Враховуючи сімейний та майновий стан відповідача, який є фізично здоровою та працездатною особою, інших утриманців він немає, аліменти утримання будь-яких осіб не сплачує, особою з інвалідністю не являється, на обліку у вузьких спеціалістів не перебуває, виходячи із засад розумності, справедливості, пропорційності та приймаючи до уваги законодавчо встановлений обов`язок обох батьків надавати допомогу на утримання дітей, позивачка просить збільшення стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини, у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття забезпечить базові потреби такої.

За ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , про збільшення розміру аліментів залишено без руху.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.02.2026 року відкрито провадження у цивільній справі за даною позовною заявою. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13 березня 2026 року, відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву. Зі змісту відзиву слідує, що ОСОБА_2 позовні вимоги про збільшення розміру аліментів на утримання дитини визнає частково. Зазначає, що як батько дитини він належним чином виконує свої обов`язки щодо утримання дитини та здійснює сплату аліментів у встановленому порядку.

Згідно з довідкою, виданою Іршавським відділом державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області від 04 березня 2026 року, станом на 01 березня 2026 року аліменти сплачуються ним систематично та у повному обсязі, при цьому заборгованість відсутня. Більше того, відповідно до розрахунку державного виконавця у виконавчому провадженні станом на 01 березня 2026 року обліковується переплата зі сплати аліментів у розмірі 13 578,75 гривень, що свідчить про належне та навіть перевищене виконання ним обов`язку щодо утримання дитини.

Зазначає, що твердження позивача у позовній заяві про те, що аліменти становлять 550 гривень щомісячно, не відповідає дійсності. Іршавським відділом державної виконавчої служи під час виконання рішення суду здійснювалося нарахування та стягнення аліментів з урахуванням індексації відповідно до вимог чинного законодавства. У зв`язку з цим фактичний розмір аліментів у 2025 році становив 1 598 гривень щомісячно, а у 2026 році становить 1 756 гривень. Водночас відповідачем фактично сплачувались аліменти у більшому розмірі, близько 2000 гривень щомісячно, що підтверджується доданим до відзиву розрахунком заборгованості зі сплати аліментів.

Крім того, згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк», протягом 2025 року відповідач додатково перерахував на банківську картку матері дитини 10 502 гривень як матеріальну допомогу поза межами встановлених судом аліментів.

Відповідач зазначає, що він забезпечує сина необхідним спортивним спорядженням та інвентарем, що також є додатковими витратами на утримання дитини. Окрім цього, постійно та систематично забезпечує дитину необхідними речами у повсякденному житті: купує одяг, взуття, велосипед, самокат та інші речі для розвитку, відпочинку та дозвілля. Усі зазначені витрати здійснюються відповідачем добровільно.

Щодо тверджень позивача про значні витрати на оплату комунальних послуг з часу винесення судом рішення про стягнення аліментів, то відповідач зазначає, що такі доводи не можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів.

На думку відповідача, збільшення розміру аліментів у сумі, яку просить позивач, може поставити його у вкрай скрутне матеріальне становище та істотно ускладнити належне виконання ним обов`язку щодо утримання дитини.

На переконання відповідача, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 гривень протягом тривалого часу забезпечуватимуть належне грошове утримання дитини, узгоджуватимуться з вимогами законодавства, відповідатимуть інтересам дитини, покриватимуть суттєву частину витрат на її утримання та не порушуватимуть законні інтереси відповідача.

16 березня 2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли додаткові письмові пояснення.

02 квітня 2026 року позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив. Зазначила, що аліменти, які сплачує відповідач в розмірі 550 грн.( сума яких була встановлена у твердій грошовій сумі 550 грн. від 16 жовтня 2014 року і частково зросла через збільшення прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини (яку відповідач сплачував у розмірі від 500 грн. до 2500 грн.) враховуючи цінову політику в Україні на даний час є мізерним та вказана сума не надає змоги в повному обсязі забезпечити нормальні потреби дитини. Допомоги у вихованні дитини та догляді за нею, витратах на лікування відповідач не бере, а прохання позивачки розподілити витрати, пов`язані з навчанням та оздоровленням дитини відповідач ігнорує. Крім того, позивач звертає увагу на те, що з часу винесення судом рішення значно зросли витрати на комунальні послуги, які вона оплачує самостійно.

Таким чином, враховуючи вищевикладене просить суд позовну заяву про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення - задовольнити повністю з підстав зазначених у позові.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце судового розгляду була належним чином повідомлена. На адресу суду 02.04.2026 року подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Судове засідання у справі було призначене на 20 травня 2026 року на 16 год. 10 хв., однак через неявку в судове засідання всіх учасників справи судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. У відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання рішення суду було відкладено на строк не більш як п`яти днів, тому у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, якою є 25.05.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.09.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано 03.09.2013 року у виконкомі Дубрівської сільської ради Іршавського району Закарпатській області за актовим записом № 12.

У даному шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження с. Ільниця, Іршавського району Закарпатської області, свідоцтво про народження НОМЕР_1 виданого 25.06.2014.

Згідно рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2014 року у справі № 301/2515/14-ц, зобов`язано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до сплати аліментів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 550 (п`ятсот п`ятдесят) гривень - щомісяця, починаючи з 03 жовтня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

16.10.2014 року Іршавським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист.

З довідки виданої Іршавським відділом державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області від 04 березня 2026 року вбачається, що станом на 01 березня 2026 року заборгованість у відповідача ОСОБА_2 зі сплати аліментів відсутня.

Відповідно до вказаного розрахунку державного виконавця у виконавчому провадженні станом на 01 березня 2026 року обліковується переплата зі сплати аліментів у розмірі 13 578,75 гривень.

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» відповідач додатково перерахував на банківську картку позивача ОСОБА_1 у період з 01.01.2025 року по 03.03.2026 року - 10 502 гривень поза межами встановлених судом аліментів.

Згідно відповіді 2462106 від 16.03.2026 року з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи вбачається, що позивач ОСОБА_1 має постійне місце роботи та отримує заробітну плату у середньомісячному розмірі приблизно 15 000,00 грн.

Згідно відповіді № 2462194 від 16.03.2026 року з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 має постійне місце роботи та отримує заробітну плату у середньомісячному розмірі близько 12 000,00 грн., з чого слідує наявність у нього постійного стабільного доходу.

В силу ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XІІ) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Стаття 182 СК України передбачає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

За правилами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі регламентовано ст. 184 СК України.

Як вбачається з матеріалів справи, спільна дитина сторін проживає разом з позивачем, перебуває на її утриманні та потребує матеріального забезпечення.

За приписами ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено прожитковий мінімум установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

З моменту ухвалення рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2015 року сталася значна зміна цін на основні життєво необхідні товари та продукти, що є загальновідомою обставиною і не потребує доказування в силу положень ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

При визначенні розміру аліментів у частині вимог про їх збільшення на спільну дитину сторін, суд враховує, те, що як позивач так і відповідач працевлаштовані та отримують регулярний дохід, тобто сторони забезпечувати дитині засоби задля існування приблизно у рівних частинах.

Також судом береться до уваги та обставина, що з моменту ухвалення рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2015 року, за яким були враховані існуючі на той час обставини, передбачені ст. 182 СК України, істотно зріс рівень споживчих цін та відповідно до цього та з урахуванням вікових особливостей дитини, зросли витрати на його утримання, що вплинуло на матеріальний стан позивача у сторону його погіршення.

Даний факт суттєво впливає на розмір забезпечення, що потребує дитина.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 23 постанови від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішення законної сили.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05.02.2014).

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини об`єктом статті 8 Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Суд вважає, що визначеного раніше розміру аліментів недостатньо, витрати на дитину збільшилися, а позивач самостійно не в змозі забезпечити всі потреби неповнолітньої дитини (харчування, навчання, одяг, додаткові заняття).

Відповідно до ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Будь-яких доказів, які б свідчили, що відповідач не в змозі надавати утримання чи за станом здоров`я працювати, в матеріалах справи немає.

Раніше визначений розмір аліментів не забезпечує мінімальних потреб неповнолітньої дитини, який їм необхідні для харчування, придбання ліків, предметів першої необхідності, одягу, здобуття освіти, позашкільних занять.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У ході розгляду справі відомостей щодо незадовільного стану здоров`я відповідача чи наявності інших істотних обставин, які б перешкоджали йому у виконанні його батьківських обов`язків щодо його неповнолітнього сина, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, беручи до уваги рівність обов`язку батьків щодо утримання своїх дитини, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково і збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2015 року (справа № 301/2125/15-ц), та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на неповнолітню дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 копійок) щомісячно, але не менше, ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення нею повноліття.

При цьому суд не вбачає документально обґрунтованих позивачем підстав задля стягнення аліментів у розмірі 10 000 грн., відповідно до заявлених позовних вимог, оскільки нею не доведено суттєвого погіршення її матеріального становища та матеріальної спроможність відповідача сплачувати аліменти саме в такому розмірі.

Вказаний розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості.

При цьому суд зазначає, що сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог щодо стягнення аліментів, судові витрати по справі, що складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн., від сплати яких позивач була звільнена при подачі позову, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» - підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 180-184, 191, 192 СК України, ст. ст. 13, 76, 81, 82, 89, 258, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , про збільшення розміру аліментів – задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2015 року (справа № 301/2125/15-ц), та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на неповнолітню дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 копійок) щомісячно, але не менше, ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення нею повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , номер паспорту НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25.05.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В Наумова