Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №707/483/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1267/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №707/483/26 Категорія: 304090000 Волкова Н. С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді Карпенко О. В., Василенко Л. І.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Попова Є. В. на заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30.03.2026 (повний текст складено 30.03.2026, суддя в суді першої інстанції Волкова Н. С.) у цивільній справі за позовом АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в :

у лютому 2026 року АТ «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість за заявою-договором № 022/5643620-CK від 23.11.2018 у сумі 85 554,57 грн, з яких: по тілу кредиту 52 587,87 грн; по відсоткам 32 966,70 грн, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконав належним чином свої зобов`язання по кредитному договору, внаслідок чого у нього перед банком утворилася заборгованість, про стягнення якої порушено питання в даній справі.

Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 30.03.2026 позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором від 23.11.2018 у розмірі 52 587,87 грн (тіло кредиту) та 1 636,58 грн судового збору, з посиланням на те, що позичальник за укладеним договором має не виконані зобов`язання по поверненню отриманих кредитних коштів. Водночас суд першої інстанції відхилив позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками по кредиту з підстав того, що відповідні платежі у договорі сторони письмово не погодили.

Представником позивача подано на вказане рішення суду першої інстанції в частині відхилених позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитом 24.04.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати у зазначеній частині та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вказано на те, що згідно з умовами Заяви-договору, підписавши даний Договір Позичальник, акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua, на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і беззастережно приєднався до умов Договору (з усіма змінами та доповненнями, які відбулися протягом дії цієї Заяви договору); а також погодився з тим, що розмір та строк дії, процентна ставка, розмір ліміту, розмір мінімального платежу та інші умови щодо банківської кредитної картки та кредиту, що надаються мені у зв`язку із обраним Пакетом послуг, кредитним продуктом і приєднанням до Договору шляхом підписання цієї Заяви-договору, встановлюється відповідно до умов Договору та залежить від типу обраного ним Пакету послуг та кредитного продукту.

Отже умови кредитування погоджено належним чином, відповідний договір недійсним не визнавався, таким чином висновки суду першої інстанції у даній справі є необґрунтованими.

Наголошує, що за приписами законодавства кошти позичальнику безвідсотково надаватися не могли, що вбачається з вимог про сплату відсотків за ст. 1048 ЦК України у розмірі облікової ставки НБУ за відповідний період.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості у сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ураховуючи доводи апеляційної скарги позивача, предметом апеляційного перегляду у цій справі є висновки суду першої інстанції щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками по кредиту, а в іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядається.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 23.11.2018 між АТ «Таскомбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 022/5643620-CK.

Відповідно до змісту заяви, ОСОБА_1 просив АТ «Таскомбанк» відкрити поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 , операції за якими можуть здійснюватися з використанням платіжних засобів, рахунку у гривні № НОМЕР_2 «Ощадний рахунок» та виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку: кредитна картка Велика п`ятірка, MASTERCARD WORLD миттєва, сума бажаного кредитного ліміту 34 200,00 грн.

У вищевказаній заяві також вказано, що Публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті банку, Умови підключення до клієнт-банку «ТАС-24», Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку разом з цією заявою становлять договір банківського обслуговування та є його невід`ємними частинами.

До матеріалів справи додано інформацію про пакет послуг «Кредитка» (для продукту «Картка «Велика п`ятірка»), Наповнення Пакету послуг, Тарифи та умови обслуговування, яку не підписано ОСОБА_1 .

З наданої позивачем виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 23.11.2018 по 02.09.2025 вбачається, що відповідач неодноразово використовував кошти банку за договором № 022/5643620-CK.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 022/5643620-CK від 23.11.2018 у ОСОБА_1 наявна заборгованість у загальному розмірі 85 554,57 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 52 587,87 грн; заборгованість по відсотка – 32 966,70 грн.

Аргументуючи про наявність непогашеної кредитної заборгованості, банком було пред`явлено позовні вимоги у даній справі.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами позичальником наданими доказами не спростовується.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, як позичальник, отримав кредитні кошти за договором та не повернув їх у визначені строки, отже має непогашену заборгованість, вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими, що при апеляційному перегляді справи під сумнів не ставиться.

Далі, за змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на положення ст.634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Апеляційний суд зауважує, що укладений між сторонами договір від 23.11.2018 у вигляді заяви про надання банківських послуг, підписаної сторонами, не містить строку повернення отриманих коштів.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також те, що факт отримання коштів та їх розмір відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, апеляційний суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми коштів.

Такі висновки узгоджуються з практикою ВС у постанові від 12.02.2020 у справі №365/159/19, а також від 02.12.2020 у справі №161/5267/20 та свідчать про правильне вирішення судом першої інстанції спору, адже наявність відповідних правовідносин між сторонами підтверджується матеріалами справи – підписаною відповідачем заявою від 23.11.2018, а також рухом коштів по рахунку відповідача та при апеляційному перегляді справи під сумнів не береться.

Одночасно апеляційний суд приймає до уваги, що Заява-договір від 23.11.2018, яка підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, порядку обчислення їх розміру та сплати.

З доводів банку у справі, зокрема тих, що викладені в апеляційній скарзі, слідує, що товариство обґрунтовує своє право на нарахування відсотків положеннями Умов та правил надання банківських послуг.

Однак у матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ними, підписуючи анкету-заяву про одержання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо нарахування відсотків у визначених позивачем порядку та розмірі.

Роздруківка із веб-сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові ВСУ від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві про одержання кредиту домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом у визначеному банком розмірі, надані банком Умови самі по собі не можуть розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові ВСУ від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15).

Апеляційний суд зазначає, що наявність у вказаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не має правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Колегія суддів враховує, що правила надання банківських послуг позивача, які містяться в матеріалах даної справи, не підписані відповідачем, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами справи 15.09.2015 шляхом підписання анкети-заяви, оскільки протилежні висновки суперечили б вищенаведеним вимогам ч.ч.1, 2 ст.207, ст.1055 ЦК України про письмову форму кредитного договору.

Таким чином апеляційні аргументи скаржника у справі свого підтвердження не знайшли, оскільки зазначення позичальника про обов`язок ознайомлюватися з умовами кредитування на сайті банку не можна розуміти як письмове погодження умов кредитування в частині фіксації обов`язку позичальника сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач до суду першої інстанції не пред`явив, що є підставою для відхилення доводів апеляційної скарги у цій справі про необхідність стягнення відсотків у розмірі облікової ставки НБУ при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Такі правові висновки вбачаються з постанови ВП ВС від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Апеляційний суд додатково враховує, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»). Згідно з п.22 ч.1 ст.1 вказаного закону споживач – це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові ВП ВС від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подані сторонами апеляційні скарги не містять.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30.03.2026 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника позивача – без задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку з відхиленням вимог апеляційної скарги витрати скаржника по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи до відшкодування не підлягають.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – відхилити.

Заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30.03.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи скаржнику не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 26.05. 2026.

Суддя-доповідач

Судді