Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №698/94/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1210/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №698/94/26 Категорія: 331030000 Баранов О. І.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді секретарВасиленко Л.І., Карпенко О.В. Любченко Т.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Замковенка В. М. на рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 23.03.2026 (повний текст складено 23.03.2026, суддя в суді першої інстанції Баранов О. І.) у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Звенигородського нотаріального районного округу Вечірко Наталія Вікторівна, військова частина НОМЕР_1 , про оголошення особи померлою,

в с т а н о в и в :

у лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, якою просив оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим, визначити дату смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: м. Бахмут Донецької області.

Заява обгрунтована тим, що ОСОБА_1 є батьком зниклого безвісти захисника України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобілізованого ІНФОРМАЦІЯ_3 до Збройних Сил України у зв`язку із військовою агресією російської федерації.

Солдат ОСОБА_3 проходив військову службу навідником 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти у військовій частині НОМЕР_1 .

26.10.2022 року приблизно о 07 годині ранку група військовослужбовців, серед яких перебував ОСОБА_3 , висунулася для виконання бойового завдання в м. Бахмут Донецької області. Після виходу по групі почався обстріл та під час бою син заявника загинув від отриманих поранень, що підтверджується матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 .

Станом на 02.02.2026 року місце перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відоме.

Оголошення ОСОБА_3 померлим необхідно заявнику з метою оформлення спадщини та допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця.

Рішенням Калинопільського районного суду Черкаської області від 23.03.2026 у задоволенні заяви відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що незважаючи на те, що з моменту зникнення безвісти ОСОБА_3 за особливих обставин під час бойових дій минуло понад 40 місяців, місце його ймовірної загибелі перебуває під тимчасовою окупацією, у зв`язку з чим не може вважатися територією, де активні бойові дії завершені та правоохоронні органи мають можливість провести належні розшукові заходи з метою встановлення всіх обставин зникнення особи, а суду не надано доказів, які б із високим ступенем імовірності підтверджували факт смерті сина заявника.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Замковенко В. М. 15.04.2026 засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким оголосити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Єрки Катеринопільського району Черкаської області, жителя смт. Єрки Звенигородського району Черкаської області, громадянина України, померлим. Визначити: дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце смерті - м. Бахмут Донецької області Україна.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2024 у справі №755/11021/22, відповідно до яких шестимісячний строк відраховується від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи. У даній справі Велика Палата Верховного Суду не формулювала висновку для ситуації, коли територія після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої. Як зазначено у рішенні суду першої інстанції, м. Бахмут було окуповано російською федерацією 13.12 2023. У постанові Верховного Суду від 18.02.2026 у справі № 759/22513/24 було зроблено висновок, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/11021/22 не формулювала висновок для ситуації, коли територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником. Обставини справи, яка перебувала на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, стосувались подій, коли ймовірна загибель фізичної особи сталась на території, де велись активні бойові дії, а після їх завершення території залишилась під контролем України.

Вказує, що оскільки за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_3 на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, у суду з надзвичайно великою вірогідністю були достатні істотні підстави вважати, що син заявника загинув, то відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України може бути здійснений у цій справі з 13.12.2023 (з моменту окупації м. Бахмут як зазначено у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції). Такий висновок суду не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що шість місяців мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій ( пункт 109 постанови).

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є рідним батьком ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22.10.1977 (а.с.8).

Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 навідник 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти прибув до в/ч НОМЕР_3 для проходження військової служби ( а.с.11).

Відповідно до сповіщення від 10.11.2022 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_5 , навідник 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 зник безвісти 26.10.2022 року в напрямку населеного пункту Бахмут Донецької області під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини від російських загарбників ( а.с.9).

17.11.2022 року заявник ОСОБА_1 склав повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, про те, що він втратив зв`язок із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Останнє відоме місце перебування м. Костянтинівка Краматорського району Донецької області.

За результатами вказаного звернення, 18.11.2022 внесено відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 1 статті 115 КК України, номер кримінального провадження № 12022250360000928.

Згідно з копіями Акту службового розслідування від 12.11.2022 року по факту зникнення безвісті під час виконання бойових завдань встановлено, що військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , 26.10.2022 року в ході оборонних боїв в районі населеного пункту Бахмут, Донецької області зник безвісти ( а.с. 12-16).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до ч.2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть – це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.12.2024 року в справі №755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого ч. 2 ст. 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в ч.2 ст. 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 177/11/20, від 07.11.2023 у справі № 607/159/23.

У постановах від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22, від 29.03.2023 у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 148/1207/22, від 18.12. 2025 у справі № 357/16463/24).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив із того, місце ймовірної загибелі ОСОБА_3 перебуває під тимчасовою окупацією, у зв`язку з чим не може вважатися територією, де активні бойові дії завершені та правоохоронні органи мають можливість провести належні розшукові заходи з метою встановлення всіх обставин зникнення особи, а суду не надано доказів, які б із високим ступенем імовірності підтверджували факт смерті, тож слід констатувати відсутність підстав для оголошення ОСОБА_3 померлим.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, у справі № 755/11021/22, формулюючи висновки, Велика Палата Верховного Суду виходила з того (див. пункт 45 постанови), що у ч. 2 ст. 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого ч. 2 ст. 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовувала телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права (див. пункти 58-61 постанови ВП ВС).

У пунктах 62, 65, 66 постанови у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

У чинному ЦК України видозмінену до реалій незалежної України статтю 21 законодавець виклав у статті 46 без істотних змін, доповнивши її у частині другій реченням другим з наведенням спеціального правила із вказівкою на право суду (з урахуванням конкретних обставин) оголосити фізичну особу померлою до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців.

Законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа – з надзвичайно великою вірогідністю – є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу».

У підсумку Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: «… шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість» (див. пункт 82 постанови).

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Очевидно, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/11021/22 не формулювала висновок для ситуації, коли територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником.

Обставини справи, яка перебувала на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, стосувались подій, коли ймовірна загибель фізичної особи сталась на території, де велись активні бойові дії, а після їх завершення території залишилась під контролем України.

До таких висновків прийшов Верховний Суд в постанові від 18.02.2026 у справі №759/22513/24, у постанові від 29.04.2026 у справі № 615/129/25.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 року № 376, у місті Бахмут Донецької області датою припинення бойових дій є 12.12.2023.

Згідно із даним переліком місто Бахмут має статус тимчасово окупованого з 13.12.2023, тобто з наступного дня після закінчення активних бойових дій.

Також апеляційний суду враховує, що в матеріалах даної справи наявні матеріали службового розслідування військової частини, під час якого допитані численні свідки, які підтвердили обставини загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 у результаті обстрілу з мінометів, РПГ, двох кулеметів, АК та інших засобів ураження з боку збройних сил держави – агресора в передмісті м. Бахмут, неподалік терикону.

Оскільки за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_3 на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, у апеляційного суду з надзвичайно великою вірогідністю є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець ОСОБА_3 загинув, то відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України може бути здійснений у цій справі з 12.12.2023.

Далі, з вимог ч.3 ст.46 ЦК України вбачається, що за загальним правилом фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це.

При цьому, фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Враховуючи викладене, представник заявника ОСОБА_1 в ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції вказав, що просить суд оголосити ОСОБА_3 померлим саме з дня вірогідної загибелі військовослужбовця, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою у лютому 2026 року, тож на момент його звернення до суду з такою заявою сплинув шестимісячний строк, зазначений у реченні другому ч. 2 ст. 46 ЦК України, а тому апеляційний суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви.

Оскільки справа розглянута в порядку окремого провадження, тому відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, судові витрати при ухваленні судом рішення не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 382, 384- 387 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – задовольнити.

Рішення Калинопільського районного суду Черкаської області від 23.03.2026 у даній цивільній справі – скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою – задовольнити.

Оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Єрки Катеринопільського району Черкаської області, жителя смт. Єрки Звенигородського району Черкаської області, який загинув під час проходження військової службита забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України в районі активних бойових дій.

Датою смерті ОСОБА_3 вважати - ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце смерті вказати: місто БахмутДонецької області.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 26.05.2026.

Суддя-доповідач

Судді