Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №554/2316/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/2316/26 Номер провадження 33/814/533/26Головуючий у 1-й інстанції Сметаніна А. В. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 03 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , громадянка України, маюча неповнолітню дитину,

визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення – штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що вона 12 лютого 2026 року близько 21 години, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї бабусі ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії фізичного та психологічного характеру, які виразились у штовханні та ображенні нецензурною лайкою, внаслідок чого було завдано шкоду фізичному та психічному здоров`ю потерпілої.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України.

Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам Закону і не містить всіх ознак об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України.

Зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь які об`єктивні докази, які б вказували на те, що вона вчинила домашнє насильство, а також щодо завдання ОСОБА_2 шкоди здоров`ю.

ОСОБА_1 була повідомлена про дату, час і місце судового засідання, проте до апеляційного суду не з`явилася та прохала розглядати справу без її участі.

Відповідно до приписів ст.294 КпАП України неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та докази, приходжу до такого.

Відповідно до вимог ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з приписами ст.280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведені вимоги закону суддею не дотримані, а висновки постанови не ґрунтуються на належних і допустимих доказах.

Диспозиція частини 1 статті 173-2 КпАП України передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Фізичне насильство — форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З аналізу наведених норм закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини 1 статті 173-2 КпАП України, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

В той же час, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Як видно з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 на місці події заперечувала свою винуватість та пояснювала, що жодних насильницьких дій не вчиняла, з повагою ставиться до бабусі, а звернення потерпілої до поліції викликані певними віковими змінами.

Водночас зафіксовані пояснення потерпілої є непослідовними, суперечливими та не підтверджуються жодним об`єктивним доказом.

Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №323959 від 12 лютого 2026 року, копія термінового заборонного припису стосовно кривдника від 12.02.2026 року та форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства в даному не можуть бути беззаперечними доказами вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не узгоджуються з іншими доказами та суперечать стандарту доказування «поза розумним сумнівом», визначеним у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України».

Інших доказів матеріали справи не містять.

За таких обставин, наявність конфлікту, про який повідомила потерпіла, в даному випадку, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди її фізичному та психічному здоров`ю, не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КпАП України.

Згідно з вимогами ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суддею під час розгляду справи наведеним обставинам не дано належної оцінки, а тому постанова судді підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі на підставі п.1 ст.247 КпАП України за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Полтава від 03 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КпАП України за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 цього Кодексу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського апеляційного суду В.Г. Костенко