Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №281/188/26 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи щодо стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - 1/4, на двох дітей - 1/3, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину

Дата: 24 травня 2026 р.

Справа: №281/188/26

Суддя: Шалота К. В.

Справа № 281/188/26 Головуючий у 1-й інст. Данчук В. В.

Категорія 5 Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів Панкеєвої В. А., Талько О. Б.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васянович Марія Іванівна,

на ухвалу Лугинського районного суду Житомирської області від 30 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Данчук В. В., у селищі Лугини,

у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на малолітніх дітей, боржник: ОСОБА_2 ,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про видачу судового наказу

1. У березні 2026 року представник ОСОБА_1 (далі – заявниця) – адвокат Васянович М. І. звернулася до Лугинського районного суду Житомирської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 (далі – боржник) аліментів на двох дітей.

2. Заява мотивована тим, що заявниця перебуває у зареєстрованому шлюбі з боржником та сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , 2014 року народження та ОСОБА_4 , 2016 року народження.

3. Стверджувалося, що на теперішній час сторони спільного господарства не ведуть, проживають окремо, при цьому діти проживають з заявницею та знаходяться на її утриманні.

4. Посилаючись на те, що добровільно матеріальну допомогу на утримання дітей боржник не надає, інших утриманців чи неповнолітніх дітей він не має, представниця заявниці просила:

-видати судовий наказ про стягнення з боржника аліментів на користь заявниці на двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та мотиви її постановлення

5. Лугинський районний суд Житомирської області ухвалою від 30 березня 2026 року у видачі судового наказу про стягнення на дітей за заявою ОСОБА_1 , відмовив.

6. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявницею не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діти знаходяться на її утриманні.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

7. Заявниця з такою ухвалою місцевого суду не погодилася та через свого представника – адвоката Васянович М. І., подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти судове рішення про направлення заяви заявниці до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

— висновок суду про відмову у видачі судового наказу щодо стягнення аліментів на дітей з підстав подання заяви з порушенням вимог статті 163 ЦПК є помилковим, оскільки заява заявника за формою і змістом відповідає вимогам статті 163 ЦПК, до неї додані відповідні письмові докази, а саме свідоцтво про народження дітей і докази проживання дітей з матір`ю;

— суд першої інстанції не зазначив жодної з передбачених процесуальним законом підстав для повернення заяви, а норма пункту 4 частини 3 статті 163 ЦПК не зобов`язує заявника надавати докази того, що діти знаходяться на утриманні заявника;

— судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення прав, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд, що є неприпустимим.

Відзив на апеляційну скаргу

9. Відзив від боржника на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

10. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

Рух справи у суді апеляційної інстанції

11. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 14 квітня 2026 року апеляційну скаргу заявниці залишив без руху та надав заявниці строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

12. 20 квітня 2026 року матеріали справи № 281/188/26 надійшли до апеляційного суду.

13. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 22 квітня 2026 року відкрив апеляційне провадження, встановив боржнику строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

14. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 22 квітня 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15. 09 лютого 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 09 лютого 2013.

16. ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_5 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 06 травня 2014 року.

17. ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 19 липня 2016 року.

18. Згідно із копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданого Святошинського РВ ГУ ДМС України в місті Києві 21 лютого 2013 року вбачається наявність відмітки Святошинського РВ ГУ ДМС України в місті Києві у грудні 2008 року про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

19. Відповідно до витягу з Реєстру Київської територіальної громади від 21 вересня 2023 року, сформованого на підставі заяви законного представника ОСОБА_1 за запитом до Державного підприємства "Дія" слідує, що ОСОБА_5 з 17 липня 2014 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

20. Відповідно до витягу з Реєстру Київської територіальної громади від 21 вересня 2023 року, сформованого на підставі заяви законного представника ОСОБА_1 за запитом до Державного підприємства "Дія" слідує, що ОСОБА_6 з 24 березня 2017 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Межі апеляційного перегляду

21. Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

22. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

24. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

25. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

26. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

27. Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

28. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК, у порядку: наказного, позовного та окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК).

29. Наказне провадження – це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

30. Порядок вирішення справ в наказаному провадженні визначено в Розділі ІІ ЦПК.

31. За змістом частини 1, 2 статті 160 ЦПК судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 ЦПК. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

32. Частиною 5 статті 183 Сімейного кодексу України (далі – СК) передбачено право батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

33. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

34. Статтею 163 ЦПК встановлені вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу, а саме: заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

35. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

36. До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

37. Згідно зі статтею 165 ЦПК суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

38. Перелік підстав для відмови у видачі судового наказу є вичерпним.

39. Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_1 – адвокат Васянович М.І., звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу, яким стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь заявниці на утримання дітей – ОСОБА_5 , 2014 року народження, та ОСОБА_6 , 2016 року народження, у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви і до досягнення кожною дитиною повноліття.

40. Відмовляючи у видачі судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, місцевий суд виходив з того, що у порушення вимог статей 81, 163 ЦПК заявницею не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діти знаходяться на її утриманні.

41. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

42. Положення частини 5 статті 183 СК, пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК передбачають право, зокрема, того з батьків, разом з яким проживає дитина, на отримання судового наказу про стягнення аліментів, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

43. У заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів, представник заявниці вказувала, що заявниця з боржником проживають окремо, а їх діти проживають разом з матір`ю.

44. До заяви про видачу судового наказу представником заявниці було додано копії свідоцтв про народження двох спільних дітей сторін - ОСОБА_5 , 2014 року народження, ОСОБА_6 , 2017 року народження, витяги з Реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 , а також копію паспорту заявниці з відміткою про реєстрацію місця проживання за цією ж адресою.

45. Колегія суддів звертає увагу, що згідно із частиною 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

46. Заявницею надано до заяви про видачу судового наказу докази на підтвердження того, що сторони є батьками дітей, а також того, що спільні діти зареєстровані разом із заявницею.

47. Зі змісту заяви вбачається, що вона містить вимогу, передбачену пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК, та за своїми формою й змістом відповідає положенням статті 163 ЦПК.

48. Обставин, які б вказували на наявність будь-якої із підстав наведених у частині 1 статті 165 ЦПК для відмови у видачі судового наказу за заявою заявниці, у даній справі не встановлено.

49. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у разі подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів пунктом 4 частини 1 статті 161, статтею 163 ЦПК не вимагається надання суду доказів перебування дітей на утриманні заявника.

50. Таким чином, оскільки до заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу було додано документи, якими вона обґрунтовувала свої вимоги щодо стягнення з боржника ОСОБА_2 аліментів на двох малолітніх дітей сторін, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

51. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

52. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК).

53. Враховуючи, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу постановлена з порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо розподілу судових витрат

54. Заявниця звільнена від сплати судового збору за звернення до суду в даній категорії справи на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

55. Підстав для вирішення апеляційним судом питання про розподіл судових витрат, немає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК, Житомирський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васянович Марія Іванівна, задовольнити.

2. Ухвалу Лугинського районного суду Житомирської області від 30 березня 2026 року у справі № 281/188/26 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: К. В. Шалота

Судді: В. А. Панкеєва

О. Б. Талько

Оригінал: reyestr.court.gov.ua