Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №761/7027/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7027/26

Провадження №1-кп/761/3342/2026

В И Р О К

іменем України

27 травня 2026 року Шевченківський районний суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025100100003855, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 листопада 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Апостолове Дніпропетровської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання у м. Києві, раніше судимого:

- 20.04.2012 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 до покарання у виді 3-х років позбавлення волі та на підставі ст. 75, 104, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

- 10.04.2013 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3-х років 6-ти місяців позбавлення волі та на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 20.04.2012 до остаточного відбуття покарання у виді 4-х років позбавлення волі, 29.12.2015 умовно-достроково звільнений ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області не відбувши строк 9 місяців 19 днів;

- 01.02.2017 вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4-х років позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначення вироку частково приєднаної невідбутої частини покарання за вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2013 до остаточного відбуття покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі;

- 17.12.2020 вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ за ст. 391 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2025 року приблизно о 23 годині 18 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи у центральній частині міста Києва, а саме проходячи по підземному переході за адресою: м. Київ, площа Майдан Незалежності, помітив на підлозі ОСОБА_7 , яка перебувала у стані сильного алкогольного сп`яніння та не подавала ознак активної реакції на оточення.

У цей час, усвідомлюючи безпорадний стан потерпілої у ОСОБА_6 виник злочинний умисел направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна (вчинення крадіжки), в умовах воєнного стану, який діє на території України відповідно до Указу Президента України №793/2025 від 20.10.2025.

Так, 31 жовтня 2025 року приблизно о 23 годині 18 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи у підземному переході за адресою: м. Київ, площа Майдан Незалежності, діючи умисно, таємно та повторно, переслідуючи корисливий мотив своїх дій, будучи достовірно впевненим у тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає та не зможе завадити реалізації його злочинного умислу, підійшов до потерпілої ОСОБА_7 , переконався, що остання не реагує на дотики та шляхом вільного доступу взяв із правої кишені її одягу навушники «AirPods 4», модель: А3053, серійний номер: G47FP4T21G, версія: 7E93, білого кольору, вартість яких становить 4233 гривні 33 копійки, які помістив до кишені свої штанів.

У подальшому ОСОБА_6 разом із викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 4233 гривні 33 копійки.

Таким чином, вищевказаними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 надав показання про те, що у жовтні 2025 року, перебуваючи у місті Києві на станції метро «Майдан Незалежності», він, запізнившись на потяг, проходив підземним переходом, де помітив невідому особу, яка лежала на підлозі. Спочатку він подумав, що зазначеній особі може бути потрібна допомога. Однак, побачивши у кишені потерпілої навушники білого кольору, умисно витягнув їх із кишені та залишив місце події. У подальшому викрадені навушники продав. У вчиненому щиро кається, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення та завдану матеріальну шкоду визнає повністю, однак на даний час не має фінансової можливості відшкодувати завдані збитки.

Таким чином, показання ОСОБА_6 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, враховуючи відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_6 , показання якого відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом було роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, та враховуючи відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні матеріали, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, умисний винний протиправний характер діяння, форму й ступінь вини, мотивацію вчиненого, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують обвинуваченому покарання.

Зокрема, судом враховано особу обвинуваченого, який неодружений, офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває.

Згідно характеристики від 24.11.2025 року ОСОБА_6 за місцем реєстрації не проживає, веде бродяжницький спосіб життя та переважно знаходиться в центральній частині Києва в підземному переході на площі Майдан Незалежності. Неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 178 та ст. 127 КУпАП. За час проживання за адресою реєстрації характеризується негативно.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 , є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до правил призначення покарання, закріплених ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та повинно бути необхідним та достатнім для такого виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.

Суд, при вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому, не вбачає підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України.

Таким чином, виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на обставини кримінального провадження, суд прийшов до висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, адже саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Застосований відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Крім того, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання період перебування його під вартою, а саме з 11 лютого 2026 року по день вступу вироку в законну силу включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні за проведення товарознавчої експертизи №СЕ?19/111?25/71603-ТВ на суму 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок підлягають стягненню з ОСОБА_6 .

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 174, 349, 368, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування покарання період перебування його під вартою з 11 лютого 2026 року по день вступу вироку в законну силу включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Застосований відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у даному кримінальному провадженню за проведення товарознавчої експертизи №СЕ?19/111?25/71603-ТВ на суму 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Речові докази у даному кримінальному провадженні, а саме два DVD-R диски із відеозаписами - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України оскарженню не підлягає. В іншій частині може бути оскаржений учасниками процесу, протягом 30 діб з моменту його проголошення до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції до Шевченківського районного суду м. Києва.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити учасникам.

Суддя Шевченківського районного

суду міста Києва ОСОБА_1