Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №761/7528/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7528/25

Провадження №1-кп/761/634/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м. Київ

Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 , ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12024100100004252 від 22.10.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Орджонікідзе, м. Феодосія, АРК, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2024 року приблизно о 12 годині 42 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. О. Кониського зі сторони вул. С. Стрільців в напрямку вул. Павлівської зі швидкістю 34.16 км/год ± 1.14 км/год., та наближався до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований навпроти будинку № 82-А по вул. О. Кониського.

Грубо порушуючи вимоги п. п. 2.3 «б», 18.1 Правил дорожнього руху, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, водій ОСОБА_4 проявив неуважність, невірно оцінив дорожню обстановку, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований навпроти будинку № 82-А по вул. О. Кониського та на якому перебував пішохід, вчасно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, не зменшив швидкість і не зупинив керований ним автомобіль та продовживши рух виїхав на вказаний нерегульований пішохідний перехід, де не надав дорогу пішоходу ОСОБА_7 , який рухався з права наліво відносно напрямку руху керованого ним автомобіля «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 і допустив на нього наїзд передньою лівою частиною зазначеного автомобіля.

Внаслідок проявленої грубої злочинної необережності водієм ОСОБА_4 та порушення ним правил безпеки дорожнього руху, потерпілому ОСОБА_7 , в результаті наїзду заподіяно тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: забій головного мозку з формуванням субдуральної гематоми лобної частки праворуч, геморагічні вогнища забою скроневої та лобної частки обох гемісфер мозку, субарахноїдальний крововилив правої скроневої частики та лівої лобної частки, лінійний перелом тім`яної та скроневої кісток ліворуч, забійна рана скроневої ділянки ліворуч, гематома потиличної ділянки, які відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

З урахуванням вказаного в діях водія автомобіля «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 2.3 «б», 18.1, 31.4.5.г) Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку автотехнічної експертизи.

Під час керування транспортним засобом водій автомобіля «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 порушив п. п. 2.3 «б»,18.1, 31.4.5.г) Правил дорожнього руху України:

- п. 2.3 «б»: Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;

- п. 18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, що керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 визнав вину у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення при вище вказаних фактичних обставинах, які встановлені в ході досудового розслідування та судового розгляду, надав суду зізнавальні показання про обставини вчинення кримінального правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що внаслідок отриманих травм в результаті ДТП у нього значно погіршилося здоров`я. До ДТП він 17 років не мав причин звертатися до лікарів, а тепер постійно проходить реабілітацію та лікування. У нього погіршилася пам`ять, зір, часті головні болі, запаморочення, втрата концентрації, а також супутні хвороби - асматичні прояви, захворювання ніг. Також у нього змінився спосіб життя, раніше він працював на декількох роботах для того щоб забезпечити сім`ю, а тепер має можливість лише на одній, інший весь час вимушений витрачати на лікування. Обвинувачений ні разу до нього не приходив, не цікавився станом здоров`я, навіть не попросив вибачення.

Крім того, потерпілим заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Прокурор у судовому засіданні просив розглянути кримінальне провадження не досліджуючи докази щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки обвинувачений вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає повністю. В частині цивільного позову просив дослідити матеріали, якими позивач обґрунтовує розмір позовних вимог.

Слід зазначити, що показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Після роз`яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі викладеного, пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення визнане судом повністю доведеним та ніким не оспорюється.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 своїми умисними протиправними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому ОСОБА_7 тяжке тілесне ушкодження, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Обираючи ОСОБА_4 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесене до тяжкого злочину, характер його діянь, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Зокрема, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно непрацевлаштований, розлучений, на утриманні неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб не має, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Обставиною, яка відповідно до вимог ст. 66 КК України пом`якшує покарання є визнання вини.

Обставини, які відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання відсутні.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією відповідної статті Кримінального кодексу України, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Разом з цим, беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 в умовах без ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком у порядку, передбаченому ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки саме таке рішення, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України в частині не призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд не вбачає.

Щодо цивільного позову суд зазначає наступне.

За приписами ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Представник потерпілого звернулася до суду з цивільним позов, в якому просила:

1) стягнути солідарно з обвинуваченого ОСОБА_4 та власника транспортного засобу ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 42 853,00 гривень;

2) стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 500 000,00 гривень;

3) стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 судові витрати, в тому числі на правову допомогу.

Обвинувачений у судовому засіданні вказав, що з урахуванням повного визнання розміру матеріальної шкоди визнає цивільний позов на загальну суму 200 000,00 гривень.

У судовому засіданні досліджено копії медичної документації потерпілого ОСОБА_7 щодо результатів обстежень та ходу лікуванн.

Підстави та порядок відшкодування шкоди регулюється Цивільним кодексом України.

Так, згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки регулюється ст. 1187 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Згідно п. 4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про помилковість твердження представника потерпілого про необхідність солідарного стягнення з власника транспортного засобу завданої матеріальної шкоди, оскільки у даному випадку такий обов`язок покладається на завдавача такої шкоди, тобто обвинуваченого ОСОБА_4 , а тому в цій частині цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо наявності підстав для задоволення розміру моральної шкоди заявленої у позові, то суд вважає, що він також підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка беззаперечно була завдана потерпілому протиправними діями обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_7 було завдано тяжкі тілесні ушкодження, заподіяно моральні, фізичні та душевні страждання, емоційний стрес.

Таким чином, визначаючи розмір моральної шкоди, завданої потерпілому у результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, суд виходить із душевних страждань, які він зазнав у зв`язку з противоправною поведінкою обвинуваченого, від дій якого завдано тяжкі тілесні ушкодження, що порушило його нормальні життєві зв`язки, усталений та звичний образ життя, завдало психологічних страждань, а також виходячи з засад розумності й справедливості, враховуючи матеріальний стан обвинуваченого, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог цивільного позивача щодо відшкодування моральної шкоди, а тому стягує на його користь з обвинуваченого грошовий еквівалент цієї моральної шкоди, який, на думку суду, становить 200 000,00 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.

Згідно ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, цивільному позові не визначено розмір витрат на професійну правничу допомогу, проте у судовому засіданні представник потерпілого просила стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 150 000,00 гривень понесених витрат на представництво його інтересів у даному кримінальному провадженні.

При цьому, на підтвердження зазначених витрат представником позивач надано акт надання послуг № 13 від 26.02.2025 на суму 50 000,00 гривень.

З огляду на зазначене, врахувавши характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності і розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також враховуючи на задоволення позову частково, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 гривень, які підтверджені відповідними документами.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, пропорційні розміру задоволених позовних вимог, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підтверджені відповідними платіжними документами.

Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт на автомобіль «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 , підлягає скасуванню після набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у справі підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів у справі суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки з покладенням на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України протягом строку випробування наступних обов`язків:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, застосований до ОСОБА_4 відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.02.2025, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Цивільний позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

1) 42 853 (сорок дві тисячі вісімсот п`ятдесят три) гривні 00 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди;

2) 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди;

3) 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування понесених витрат на правову допомогу.

Речові докази: автомобіль «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 - повернути власнику; ДВД диски з записом (3 шт.) - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави з відповідним призначенням платежів судові витрати на залучення експерта всього на суму 8 356 гривень 95 копійок (2 387 гривень 70 копійок за проведення експертизи згідно висновку № СЕ-19/111-25/704-ФП від 15.01.2025; 3 183 гривні 60 копійок за проведення експертизи згідно висновку № СЕ-19/111-24/66445-ІТ від 30.12.2024; 2 785 гривень 65 копійок за проведення судово-криміналістичної експертизи згідно висновку №СЕ-19/111-25/4282-ІТ)

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07.11.2024 на автомобіль «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 ,після набрання вироком законної сили - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1