Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №761/23875/23 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 761/23875/23

Категорія 9

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

27 січня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання майна особистою приватною власністю, -

У С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), про визнання майна особистою приватною власністю.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_3 (надалі за текстом - ОСОБА_3 , спадкоємець) за час життя за власні кошти набув право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 (надалі за текстом - спірна квартира), огляду на що, позивач просить судвизнати особистою приватною власністю спірну квартиру.

До Шевченківського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_3 з позовом до відповідача, про визнання майна особистою приватною власністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.08.2023 року позовну заяву передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.

29.11.2023 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Гребенюка В.В.

Ухвалою від 144.03.2024 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про залучення у справі правонаступника позивача.

Ухвалою від 13.11.2024 залучено позивача, до участі у справі №761/23875/23 в якості правонаступника ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (з урахуванням Ухвали від 11.12.2024).

Ухвалою від 04.03.2025 постановлено витребувати з Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) копію актового запису про смерть відповідача (за його наявності).

13.05.2025 до суду від Міністерства юстиції України надійшла витребувана інформація.

25.11.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 25.11.2025 постановлено витребувати у приватного нотаріуса КМНО Реви Наталі Іванівни спадкову справу № 18/2022 щодо спадкування майна спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та відкладено судове засідання.

18.12.2025 до суду від приватного нотаріуса надійшли витребувані докази.

У судове засідання 27.01.2026 сторони не прибули.

Від відповідача до суду відзив не надходив.

Позивач у клопотанні від 27.01.2026 не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

07.04.1990 року між ОСОБА_3 та відповідачем укладено шлюб, про що свідчить повторне свідоцтво НОМЕР_1 від 25.05.2023 року.

Позивач вказує, що під час перебування у шлюбі у подружжя не було спільних дітей.

За змістом Договору купівлі-продажу від 20.08.2004 ОСОБА_3 придбав спірну квартиру.

Відповідно до Інформаційної Довідки КП КМР «КМ БТІ» КВ-2024 №5738 від 22.02.2024 спірна квартира зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Відповідно до Заповіту № 474 від 27.05.2021 ОСОБА_3 заповів, позивачу все його майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати ОСОБА_3 на день його смерті і на що останній матиме право за законом.

12.03.2024 позивач звернулась до приватного нотаріуса КМНО Реви Наталі Іванівни з заявою про видачу спадщини.

Приватним нотаріусом видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.03.2024 відповідно до якого спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з частки у праві власності на спірну квартиру.

Зі змісту розписки відповідача від 19.08.2004 року вбачається, що відповідач та її діти не претендують на придбану її чоловіком ОСОБА_3 за його особисті заощадження спірну квартиру.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

У відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у пункті 23 постанови від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст.60,69 СК України, ч.3 с. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч.2,3ст. 235 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно із ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Судом встановлено, що за час подружжя було набуто спірну квартиру.

В той же час, як вбачається з розписки від 19.08.2004, відповідач не заперечує проти визнання особистою приватною власністю ОСОБА_3 спірної квартири.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Враховуючи встановлені обставини справи щодо набуття спірної квартири за час подружжя ОСОБА_3 та відповідача, а також відсутність заперечень відповідача щодо визнання спірної квартири особистою приватною власністю за життя ОСОБА_3 , суд доходить до висновку про наявність підстав для задоовлення позову повністю.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю - задовольнити;

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) квартиру АДРЕСА_2 ;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 255 (вісім тисяч двісті п`ятдесят п`ять) гривень судового збору;

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 );

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.В. Гребенюк