Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №2603/4723/12 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1/754/2/26

Справа №2603/4723/12

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

підсудних: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника: ОСОБА_8 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду, в режимі відеоконференції, заяву потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та представника потерпілої ОСОБА_11 про відвід судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від розгляду кримінальної справи №01-12124 стосовно підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в :

в провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебувала кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 4 190 ч. 4, 28 ч. 4 205 ч. 2, 28 ч. 4 209 ч. 3, 255 ч. 1, 28 ч. 4 358 ч. 2, 28 ч. 4 358 ч. 3 КК України, кожного.

Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 17.04.2014 підсудних ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 оголошено в розшук та відповідно до ст. 249 КПК України (в ред. 1960 року) провадження в справі стосовно них зупинено до їх розшуку (Т.№314 а.с. 23-24).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2021, вищевказана кримінальна справа розподілена на суддю ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 11 розділу ХІ КПК України (в ред. 2012 року ) кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відтак, дана кримінальна справа, розглядається, в порядку КПК України (в ред. 1960 року).

Постановою суду від 24.01.2024 дане кримінальна справа призначена до судового розгляду.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 24.05.2024 підсудних ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , кожного окремо, звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 ч. 1 п.п. 2, 3, 5 КК України, а кримінальну справу №01-12124 в частині їх обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 4 190 ч. 4, 28 ч. 4 205 ч. 2, 28 ч. 4 209 ч. 3, 255 ч. 1, 28 ч. 4 358 ч. 2, 28 ч. 4 358 ч. 3 КК України, закрито.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 30.10.2024 підсудного ОСОБА_19 ІІІ звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 ч. 1 п.п. 2, 3, 5 КК України, а кримінальну справу №01-12124 в частині його обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 4 190 ч. 4, 28 ч. 4 205 ч. 2, 28 ч. 4 209 ч. 3, 255 ч. 1, 28 ч. 4 358 ч. 2, 28 ч. 4 358 ч. 3 КК України, закрито.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26.03.2026 апеляційна скарга потерпілих залишена без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 30.10.2024, якою задоволено клопотання підсудного ОСОБА_12 про звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі п.п. 2, 3, 5 ч.1 ст.49 КК України, залишена без змін.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 09.04.2026 підсудного ОСОБА_15 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 ч. 1 п.п. 2, 3, 5 КК України, а кримінальну справу №01-12124 в частині його обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 4 190 ч. 4, 28 ч. 4 205 ч. 2, 28 ч. 4 209 ч. 3, 255 ч. 1, 28 ч. 4 358 ч. 2, 28 ч. 4 358 ч. 3 КК України, закрито.

Суд продовжив розгляд даної кримінальної справи стосовно підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 4 190 ч. 4, 28 ч. 4 205 ч. 2, 28 ч. 4 209 ч. 3, 255 ч. 1, 28 ч. 4 358 ч. 2, 28 ч. 4 358 ч. 3 КК України, кожного.

Так, 06.05.2026 на адресу Деснянського районного суду м. Києва надійшла заява потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та представника потерпілої ОСОБА_11 про відвід судді ОСОБА_1 від розгляду кримінальної справи №01-12124 стосовно підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Вказану заяву про відвід судді ОСОБА_1 потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та представник потерпілої ОСОБА_11 мотивують тим, що суддя ОСОБА_1 саботувала кримінальну справу №01-12124 та нею вчинено ряд службових злочинів. Вказують про отримання копії постанов Деснянського районного суду м. Києва від 30.10.2024, 09.04.2026 та непогодження із прийнятими судом постанов про звільнення підсудних від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 ч. 1 п.п. 2, 3, 5 КК України та скасування стосовно них запобіжних заходів у виді застави.

Далі по тексту, вказують про наступні обставини, які на їх думку, є підставами для відводу судді від розгляду кримінальної справи №01-12124 стосовно підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а саме:

1) у пункті першому вказують про прийняте судове рішення від 30.10.2024 стосовно підсудного ОСОБА_12 про звільнено його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України. Вважають, що інші потерпілі не були поінформовані про дане судове засідання.

На спростування суд зазначає, що згідно матеріалів кримінальної справи №01-12124 потерпілі повідомляються про дату, час та місце проведення судового засідання, з урахуванням кількості потерпілих, шляхом розміщення оголошення на веб - сайті Деснянського районного суду м. Києва;

2) у пункті другому стверджують про те, що постанову Деснянського районного суду м. Києва від 30.10.2024 вони отримали, на їх вимогу, лише 29.04.2026, чим порушили їх права.

На спростування суд зазначає, що потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приймали участь у судовому засіданні, що чітко вбачається зі змісту постанови, були присутні під час оголошення постанови суду, в якій вказувалось про строк оскарження постанови - протягом п`ятнадцяти діб з моменту оголошення. Та мали можливість отримати судове рішення, але з тих чи інших підстав не отримали копію постанови. Потерпіла ОСОБА_4 отримала копію постанови, про що свідчать матеріали кримінальної справи.

Представник потерпілої ОСОБА_11 , обізнаний про те, що в провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває кримінальна справа №01-12124, в якій він представляє інтереси потерпілої та повинен цікавитись ходом кримінальної справи та отримати судове рішення.

З цього приводу практикою Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки;

3) у пункті третьому стверджують, що суддя не вирішила питання забезпечення відшкодування завданих збитків потерпілими, неправомірними діями ОСОБА_12 .

На спростування суд зазначає, що у постанові Деснянського районного суду м. Києва від 30.10.2024 про звільнення підсудного ОСОБА_19 ІІІ від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 ч. 1 п.п. 2, 3, 5 КК України, чітко вказано, що цивільні позови потерпілих в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з підсудного ОСОБА_20 залишено без розгляду та роз`яснено потерпілим, їх право пред`явити аналогічні позови в порядку цивільного судочинства, що відповідає вимогам ст. 28 КПК України (в ред. 1960 року), оскільки закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у ст. 7-1 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам.

Право на самостійне вирішення питання щодо забезпечення цивільних позовів КПК України (в ред. 1960 року) не передбачено;

4) у пункті четвертому вказують про не погодження із прийнятими судом постановами в частині обчислення строків даності, передбачених ст. 49 КК України.

На спростування суд звертає увагу, що суд першої інстанції самостійно не переглядає свої рішення. Про дані обставини потерпілі та представник потерпілого мають право вказувати у апеляції. У постановах від 24.05.2024, 30.10.2024, 09.04.2026 судом роз`яснення право на апеляційне оскарження;

5) у пункті п`ятому вказують про те, що оскільки за їх заявою про наявність ознак службового злочину щодо дій судді ОСОБА_1 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000143 від 21.03.2025. Далі пряма мова «…Затримка розгляду справи на 12,5 років, не була об`єктивною, а є наслідком навмисних дій судді для штучного створення умов для застосування ст. 49 КК. Держава не може використовувати власну помилку (недбалість судді)для позбавлення потерпілих права на захист.».

На спростування суд, ще раз звертає увагу, що відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана кримінальна справа розподілена на суддю ОСОБА_1 23.03.2021.

З приводу внесення заяви потерпілих до ЄРДР.

Сам по собі факт внесення відомостей до ЄРДР щодо судді не є автоматичним тиском, але якщо заява подається учасником процесу до ухвалення остаточного рішення у справі з метою вплинути на суддю або помститися за процесуальні дії, це кваліфікується як втручання у здійснення правосуддя та тиск

Позиція Ради суддів України полягає Рада суддів наголошує, що будь-які спроби впливу на суддів через правоохоронні органи до закінчення судового розгляду є неприпустимими. Вони порушують конституційний принцип незалежності судової влади.

Вважаю, що потерпілі та представник потерпілої, таким чином, намагаються помститися судді за прийняті судові рішення про звільнення підсудних ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 ОСОБА_15 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України.

З приводу застосування судами положень ст. 49 КК України, Верховний суд у своїх правових висновках викладених, зокрема, у постанові об`єднаної палати ККС ВС від 12.09.2022 у справі ЄУНСС:203/241/17, постанові ККС ВС від 27.11.2024 у справі ЄУНСС:№757/11993/22 вказує, що особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно, зокрема від відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій. Також, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України від суду не вимагається встановлення факту, що певне правопорушення мало місце, чи факту вчинення конкретною особою певного кримінального правопорушення. Специфіка інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності полягає в тому, що за наявності визначених у законі умов особа звільняється від такої відповідальності, а кримінальне провадження закривається, раніше від тієї стадії, коли вказані факти можуть та/чи мають бути належним чином встановлені, доведені, підтверджені;

6) у пункті шостому вказують про не погодження із прийнятими судом постановами в частині скасування запобіжних заходів у виді застави стосовно підсудних ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , під час ухвалення постанов від 24.05.2024, 30.10.2024, 09.04.2026.

Просять суддю ОСОБА_1 , пряма мова «.. тому цією заявою про відвід просимо зупинитися та схаменутися суддю…». Вважають, що скасування запобіжних заходів у виді застави стосовно підсудних та повернення застави, пряма мова «… є ніщо інакше, як умисне виведення майна з - під арешту та сприяння підозрюваним з боку суду . закриття справи це є фінальний етап багаторічної схеми по сприянню уникненню відповідальності фігурантами та зникнення активів…».

На спростування суд, посилається на положення ст. 248 ч.1 КПК України (в ред. 1960 року), де зазначено, що при наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною

першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу,

суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує

запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і

конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази,

зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

Також, суд на спростування посилається на зміст постанов від 24.05.2024, 30.10.2024, 09.04.2026, в яких суд, при вирішенні питання про запобіжний захід, посилається на ст. 248 ч. 1 КПК України (в ред. 1960 року), зокрема те, що при закритті справи, скасовуються запобіжні заходи, а тому запобіжні заходи стосовно підсудних ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 ОСОБА_15 скасовані у відповідності до вимог КПК України (в ред. 1960 року);

7) у пункті сьомому в провину судді ОСОБА_1 ставлять зникнення з кримінальної справи №01-12124 інших фігурантів з майном про, що суддя повинна знати та, відповідно реагувати.

На спростування суд посилається на положення ст. 275 ч. 1 КПК України (в ред. 1960 року), де закріплено, що розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред`явленого їм обвинувачення, а тому потерпілі та представник потерпілої мають право самостійно реагувати, відповідно до вимог діючого КПК України, та не звинувачувати суддю ОСОБА_1 та покладати неї обов`язки не передбачені КПК України (в ред. 1960 року);

8) у пункті восьмому вказують про не погодження із ухваленою судом постановою стосовно ОСОБА_12 про застосування до нього строків даності, передбачених ст. 49 КК України, оскільки вважають, що ОСОБА_21 перебуває у розшуку та переховується з 2022 року за кордоном.

На спростування суд посилається на матеріали кримінальної №01-12124, в якій відсутні постанови суду про оголошення підсудного ОСОБА_12 в розшук, а тому дана обставина є вигадкою потерпілих та представника потерпілої.

Крім того, суд звертає увагу, що у зв`язку з повномасштабним вторгнення 24.02.2022 РФ в Україну посольство США в Україні неодноразово закликало американських громадян покинути країну через високий рівень безпекової загрози. Найбільш категоричні попередження з вимогою негайного виїзду лунали напередодні та під час повномасштабного вторгнення, зокрема влітку 2022 року.

В судовому засіданні суд з`ясовував дану обставину, і підсудний ОСОБА_12 , який є громадянином США, повідомив, що він скористався саме закликими посольства та виїхав з України;

9) у пункті дев`ятому вказують про те, що суддя ОСОБА_1 належним чином не перевірила повноваження захисника ОСОБА_22 на захист підсудного ОСОБА_12 .

На спростування суд посилається на матеріали кримінальної №01-12124, в якій наявні документи в підтвердження повноважень захисника ОСОБА_22 , про що можуть переконатися потерпілі та представник потерпілої шляхом ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.

Крім того, суд нагадує, що інтереси підсудного ОСОБА_12 , під час розгляду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України, представляв захисник ОСОБА_23 , повноваження якого наявні в матеріалах кримінальної справи;

10) у пункті десятому знову вказують про відсутність медичних документів щодо стану здоров`я підсудного ОСОБА_12 та підстави укладення договору про надання правової допомоги між ними.

З цього приводу суд посилається на практику Верховного Суду, який неодноразово наголошував: умови договору про надання правової допомоги (включаючи визначення гонорару) є приватною домовленістю між адвокатом та клієнтом. Суд не зобов`язаний, і не має права втручатися чи перевіряти доцільність встановлених цін;

11) у пункті одинадцятому стверджують, що судом належним чином не перевірені повноваження захисника ОСОБА_22 на представлення інтересів ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

На спростування суд, знову таки, посилається на матеріали кримінальної №01-12124, де знаходяться документи в підтвердження повноважень захисника ОСОБА_22 на захист підсудних ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , кожного окремо, в чому можуть переконатися потерпілі та представник потерпілого, самостійно, шляхом ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.

Також, суд, з цього приводу знову посилається на практику Верховного Суду, який неодноразово наголошував: умови договору про надання правової допомоги (включаючи визначення гонорару) є приватною домовленістю між адвокатом та клієнтом.

Щодо підсудного ОСОБА_14 , то суд звертає увагу, що адвокат ОСОБА_22 не надавала суду документів на захист інтересів останнього, та відповідно, не захищала його під час розгляду кримінальної справи.

Крім того, у цьому пункті вказують про не погодження з прийнятим судом рішенням від 09.04.2026 без участі потерпілих.

Вважають, що суд був зобов`язаний заслухати думку потерпілих під час розгляду клопотання захисника про звільнення ОСОБА_15 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України.

З цього приводу, суд знову посилається на правову позицію ВС, який з приводу застосування судами положень ст. 49 КК України вказує, що особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно, зокрема від відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій, що є безумовним правом на звільнення.

Також, слід, ще раз, звернути увагу, що потерпілі повідомляються про дату, час та місце розгляду кримінальної справи шляхом розміщення повідомлення про їх виклик на веб- сайті Деснянського районного суду м. Києва.

Неявка потерпілих не є підставою для відкладення судового засідання.

Крім того, потерпілі мають право зареєструватися в Електронному суді та приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, попередньо направивши на адресу суду відповідне клопотання;

12) у пункті дванадцятому вважають, що суддя ОСОБА_1 зобов`язана була робити запити щодо перетину підсудним ОСОБА_24 державного кордону;

13) у пункті тринадцятому, знову, зазначають про непогодження із судовим рішенням від 09.04.2026 стосовно підсудного ОСОБА_15 в частині повернення застави.

14) у пункті чотирнадцятому зазначають про звернення потерпілих до Вищої ради правосуддя із скаргою, а тому суддя ОСОБА_1 зобов`язана була зробити для себе належні висновки.

Далі по тексту заяви зазначають про не згоду з прийнятими суддею ОСОБА_1 судовими рішеннями, а саме постановами від 24.05.2024, 30.10.2024, 09.04.2026, на що суд знову таки звертає увагу, що суд першої інстанції не має права переглядати ухвалені ним судові рішення, як суд апеляційної інстанції.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 підтримала подану заяву. Просила заяву про відвід судді ОСОБА_1 задовольнити та відвести суддю від розгляду кримінальної справи №01-12124.

Прокурор заперечив щодо заяви про відвід, з посиланням на відсутність підстав для відводу судді.

Потерпіла ОСОБА_5 поклалась на розсуд суду.

Підсудні та захисник поклались на розсуд суду.

Інші потерпілі та представник потерпілої, які подавали заяву про відвід судді, в судове засідання не з`явилися, що не є перешкодою для розгляду заяви про відвід.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви з наступних підстав.

Так, ст. 54 КПК України (в ред. 1960 року), передбачені обставини, що виключають участь судді в розгляді справи, а саме:

1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;

2) якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

2-1) якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи;

2-2) якщо він під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому статтею 61-1 цього Кодексу;

3) якщо він особисто або його родичі заінтересовані в результатах справи;

4) при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 16-2 цього Кодексу.

Всі наявні аргументи наведені в заяві потерпілих та представника потерпілого про відвід судді можуть підпадати під ознаки, викладені у пункті 4 ст. 54 КПК України (в ред. 1960 року), а саме наявність інших обставин, які викликають сумнів в об`єктивності судді.

Будь-яких інших доводів, щодо наявності в діях судді ОСОБА_1 , обставин передбачених ст. 54 КПК України (в ред. 1960 року) потерпілими не наведено.

Статтею 57 КПК України (в ред. 1960 року) передбачений порядок вирішення заявленого відводу, де вказано, що у разі заявлення відводу судді суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку учасників судового розгляду.

Згідно ст. 57 ч. 2 КПК України (в ред. 1960 року) заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Практика цього Суду свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").

Водночас вказані у заяві про відвід підстави для відводу судді не свідчать про упередженість або необ`єктивність судді, пряму чи опосередковану зацікавленість в результаті розгляду справи. Інформація зазначена в заяві фактично відображає особисту позицію потерпілих та представника потерпілої побудовану на припущеннях про існування суб`єктивних обставин, які начебто можуть вплинути на об`єктивність та неупередженість судді при розгляді справи. Проте наведені припущення, не підтверджені належними і допустимими доказами.

Крім того, щодо мотивації потерпілими відводу судді ОСОБА_1 в зв`язку з внесенням відомостей до ЄРДР від 10.03.2025, №52025000000000143 за зверненням ОСОБА_4 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , суд зазначає що, з даної підстави наявне рішення Ради суддів України від 01.03.2019, про внесення змін до рішення Ради суддів України від 08.06.2017, №34, де зазначається наступне:

- подання учасником судового процесу заяви про вчинення суддею кримінального правопорушення за статтею 375 Кримінального кодексу України не породжує ні потенційного, ані реального конфлікту інтересів щодо розгляду конкретної судової справи. Подання учасником будь-якого судового провадження заяви про внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань (ЄРДР) відомостей про скоєння суддею кримінального правопорушення до закінчення судового розгляду справи може свідчити про вплив на суд, у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення, тощо, що може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 Кримінального кодексу України;

- наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя - не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи. Подання учасником такого судового провадження скарги надії судді до Вищої ради правосуддя до закінчення судового розгляду справи може свідчити про вплив на суд, у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення, тощо, що може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності суд приходить до висновку, що заява потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та представника потерпілої ОСОБА_11 про відвід судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від розгляду кримінальної справи №01-12124 є безпідставною, оскільки суддя ОСОБА_1 діяла лише у відповідності з вимогами кримінального процесуального законодавства України (в ред. 1960 року), обставин, що виключають участь судді в розгляді справи, передбачених ст.ст.54, 55 КПК України не вбачається, як і не вбачається в наявності інших обставин, що викликали б сумнів в об`єктивності судді ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.54, 57 КПК України (в ред. 1960 року), суд -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_27 та представника потерпілої ОСОБА_11 про відвід судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від розгляду кримінальної справи №01-12124 стосовно підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1