Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №752/5314/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5314/25

Провадження №: 1-кп/752/1205/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

провівши в приміщенні суду у місті Києві відкрите судове засідання з розгляду кримінального провадження № 12025100010000846,відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.02.2025за обвинуваченням

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Первомайську Миколаївської області, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , освіта вища, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та/або непрацездатних осіб, військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що у ніч з 20.02.2025 на 21.02.2025 ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення проти авторитету органу державної влади за наступних обставин.

У ніч з 20.02.2025 на 21.02.2025 екіпажем патрульної поліції, зокрема інспекторами взводу 2 роти 1 батальйону 2 полку 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшими лейтенантами поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15, доставлено було ОСОБА_5 в якості особи, в діях якої вбачалося наявність події та складу адміністративного правопорушення, для подальшого складання адміністративних матеріалів уповноваженою особою територіального управління поліції.

Перебуваючи біля входу до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за вищевказаною адресою 21.02.2025 о 00:55 хв ОСОБА_5 почав вести себе агресивно, висловлюватися в бік працівників правоохоронних органів нецензурною лексикою та погрозами застосування насильства. На неодноразові законні вимоги працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції припинити висловлювання погроз та образ, ОСОБА_5 ніяк не реагував.

У цей момент у ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень працівнику Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 .

Реалізуючи цей умисел, діючи умисно, протиправно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , розуміючи значення своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, розуміючи, що ОСОБА_4 виконує обов`язки працівника правоохоронного органу, ОСОБА_5 наніс один удар головою в область обличчя потерпілого ОСОБА_4 , спричинивши останньому легке тілесне ушкодження у виді синця у правій вилецевій ділянці з розповсюдженням на підочну ділянку.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України - заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконання цим працівником службових обов`язків.

Вказаних висновків суд дійшов також і з огляду на те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті та повністю визнав свою вину, отримавши згоду сторін,суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу й інших, які дозволяють встановити наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.

У ході допиту ОСОБА_5 свою вину у заподіянні працівникові правоохоронного органу, зокрема інспектору взводу 2 роти 1 батальйону 2 полку 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшому лейтенанту поліції ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків визнав повністю, надав показання, за змістом яких у ніч з 20.02.2025 на 21.02.2025 його дійсно затримали працівники патрульної поліції та доставили до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15. Під відділком поліції він виявляв неналежну поведінку, висловлювався негативно у бік поліцейських, поводився агресивно та наніс своєю головою удар в область обличчя потерпілого працівника патрульної поліції ОСОБА_4 .

Під час розгляду справи та в ході допиту обвинувачений свідомо і добровільно підтвердив, що всі обставини, відображені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, до свого вчинку ставиться негативно, кається у вчиненому, шкодує про вчинене.

Скарг на правоохоронців, дії чи бездіяльність слідчого, слідчого судді, прокурора від обвинуваченого не надходило.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні чіткі, послідовні, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Отже, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.

У межах кримінального провадження потерпілий заявив цивільний позов від 04.07.2025 про стягнення 40 000,00 грн моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Обвинувачений заперечень проти цивільного позову не навів.

Частиною 1 ст. 128 КПК України унормовано, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків в розумінні п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Нормами ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 та ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У своїй позовній заяві потерпілий ОСОБА_4 навів фактичні обставини кримінального правопорушення, які встановлені під час досудового розслідування та формулювання обвинувачення дослівно, як вони зазначені в обвинувальному акті, послався на ст. 68 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" п. 1, 2 ст. 17, ст. 23, 44, 45 Закону України "Про Національну поліцію" ст. 23, 280 ЦК України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та пославшись на принцип розумності, вказав, що рівень його душевних страждань оцінюється у 40 000,00 грн.

На уточнюючі запитання суду щодо прояву моральної шкоди, що завдана злочином, ОСОБА_4 зазначив, що отримав ушкодження під час несення служби, що виявилося у його душевних стражданнях.

Рівень, гостроту, величину тягаря своїх душевних страждань не описав.

Заслухавши пояснення сторін за цивільним позовом, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши та об`єктивно оцінивши докази, зокрема покази у частині, що стосується цивільного позову, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог, а тому оскільки обвинувачений визнається винуватим у заподіянні працівникові правоохоронного органу - ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконання цим працівником службових обов`язків, визнає свою вину, вчинене ОСОБА_5 діяння об`єктивно завдало ОСОБА_4 душевних страждань. Тому суд вбачає наявним склад цивільного правопорушення, а саме: протиправні дії ОСОБА_5 , їх шкідливий результат у вигляді моральних страждань потерпілого, причинний зв`язок між протиправними діями і завданою шкодою немайнового характеру, а також вину обвинуваченого.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц зазначено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди, яка підлягає стягненню за цивільним позовом, суд враховує ступінь впливу протиправної поведінки обвинуваченого на звичний спосіб життя потерпілого (даних про тимчасову непрацездатність чи зміну звичного способу життя не поступало), його емоційні переживання та зазначає, що потерпілий ні у цивільному позові, ні під час свого виступу в суді не надів доводів щодо тяжкості, глибини, емоційної складової своїх душевних страждань, не доповів суду у чому полягали ці страждання, а тому суд оцінює заявлені душевні страждання як неглибокі. А також зазначає, що майновий вираз душевного болю не можливо достеменно виразити у грошових одиницях, у зв`язку з чим, опираючись на засади розумності і справедливості, суд вважає за доцільне задовольнити цивільний позов частково та зауважує, що відшкодування моральної шкоди має виконувати не каральну, а перш за все компенсаційну функцію.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд враховує позицію сторін, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (нетяжкий злочин проти авторитету органів влади), обставини вчинення злочину та ті, що йому передували, особу винного (має позитивну характеристику за місцем мешкання, не перебуває на профілактичних обліках, має вищу освіту, працював за фахом до вступу на військову службу (займався будівельною експертизою), є діючим військовослужбовцем, приймав участь у бойових діях, має поранення, перебуває на лікуванні у Головному військовому клінічному госпіталі, направлений для проходження військово-лікарської комісії), а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як пояснив потерпілий, він пробачив ОСОБА_5 його вчинок.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є визнання вини, щире каяття у вчиненому, особисте негативне ставлення до свого вчинку.

Обставин, які обтяжують покарання за ст. 67 КК України в обвинувальному акті не зазначено, судом не встановлено.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На переконання суду покарання у виді позбавлення волі узгоджується з вчиненим з огляду на кількість та характер удару, спричиненими ушкодженнями (один удар, один синець, одна ділянка (обличчя) та нестиме, поряд з виховною та превентивними функціями, ще й компенсаторну у частині основного об`єкту злочину - нормальної діяльності правоохоронних органів, їх авторитету. При цьому суд знаходить можливість звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням у порядку ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов`язків за п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. На думку суду виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства з огляду на описані вище дані про його особу, обставини, які пом`якшують покарання.

Призначаючи покарання, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України та враховує при цьому, що метою покарання цього має стати перевиховання та виправлення, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні після надходження до суду обвинувального акта не застосовувався і підстави для його застосування не вбачаються.

Доля речових доказів вирішується відповідно до правил, передбачених ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати не заявлені.

Керуючись ст. 128, 349, 368-371, 373-374, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, тривалістю 2 (два) роки.

Згідно з приписами ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, місця роботи (у разі офіційного працевлаштування).

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 16 000 (шістнадцять тисяч) грн моральної шкоди.

В іншій частині цивільного позову відмовити.

Речові докази: два лазерні компакт-диски DVD-R з відеозаписами, які знаходяться в матеріалах досудового розслідування, зберігати за правилами зберігання речових доказів.

Боржником за цим вироком у частині цивільного позову є ОСОБА_7 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ).

Стягувачем за цим вироком є ОСОБА_4 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення за винятком підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України (щодо обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційноїскарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1