Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №515/690/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/690/26

Провадження № 2/515/1267/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Боднаровського С.І. звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що

17 серпня 2012 року між нею та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області в Книзі реєстрації шлюбів був зроблений відповідний актовий запис за № 54. Після реєстрації шлюбу Позивач отримала прізвище чоловіка « ОСОБА_3 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась дитина – ОСОБА_4 . Спільне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними розходження поглядів на сімейні відносини, сімейні обов`язки з ведення спільного господарства. 01 жовтня 2019 року позивачка змінила прізвище на дошлюбне « ОСОБА_5 ». З 2019 року сторони разом не проживають, спільне господарство не ведуть, спільного бюджету не мають, фактичних сімейних відносин не підтримують. Таким чином, шлюб має лише формальний характер. Подальше збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивачки, у зв`язку з чим вона наполягає на його розірванні.

Посилаючись на те, що всі спроби подружжя налагодити стосунки виявилися невдалими, просила розірвати її шлюб з ОСОБА_2

27 квітня 2026 року у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Дем`янову О.А.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 11 травня 2026 року відкрито провадження у справі на призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до вимог ст.ст. 19, 279 ЦПК України вказана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19 травня 2026 року позивачка через канцелярію суду подала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги задовольнити, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_5 », вимогу про стягнення з відповідача судового збору не заявляла. На виконання ухвали суду від 11 травня 2026 року надала оригінал свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.27,28).

21 травня 2026 року від відповідача надійшла заява, в якій він просив цивільну справу розглядати без його участі, не заперечував проти розірвання шлюбу (а.с.30).

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку спрощеного позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За загальним правилом (частина 1статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 17 серпня 2012 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклали шлюб, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області, про що складено актовий запис № 54 та 17 серпня 2012 року видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.27).

Після реєстрації шлюбу прізвище дружини з « ОСОБА_5 » змінено на « ОСОБА_3 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 15 травня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №155 (а.с.16).

Згідно зі Свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 , виданим 01 жовтня 2019 року Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області позивачка у справі змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_5 ». Актовий запис складено за №9. (а.с.15).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі – СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно із частиною першою статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч. 3,4 ст.56 СК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 СК України.

Відповідно до ст. 112 ч. 2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад.

Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка та припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

На теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та їхнього сина, вони не бажають зберегти шлюб, клопотання про надання строку на примирення не заявлено.

Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, клопотання про надання строку на примирення сторонами не заявлено, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, а тому шлюб між ними необхідно припинити шляхом його розірвання.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Після розірвання шлюбу позивачка бажає залишити за собою шлюбне прізвище « ОСОБА_5 », про що вона зазначила у позовній заяві.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачкою при зверненні до суду з відповідним позовом, не заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача судового збору та суд залишає сплачений ОСОБА_6 судовий збір за рахунок позивачки.

Керуючись ст. ст. 24, 56,110-115 СК України, керуючись ст.ст. 12,13,82,141,263-

265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 17 серпня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 54 – розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Татарбунарський районний суд Одеської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О.А.Дем`янова