Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №515/583/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/583/26

Провадження № 2/515/1133/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю: секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 2/3 частини житлового будинку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Дімітренка В.Є. звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати за ним право власності на 2/3 частини житлового будинку садибного типу з будівлями та спорудами, який залишився після смерті матері ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 71 рік в селі Шабо, Білгород-Дністровського району, Одеської області померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті залишився житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Окрім нього спадкоємцями до майна матері є рідна сестра ОСОБА_2 , а також рідна сестра ОСОБА_4 , яка відмовилась від спадщини на його користь. Таким чином вказаний житловий будинок він має право прийняти у спадщину, як спадкоємець першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України у розмірі 2/3 його частки, а сестра ОСОБА_2 у розмірі 2/3 частини будинку.

Після смерті спадкодавиці він звернувся до Саратської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частину спадкового будинку, але отримав відмову у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок. При цьому належність спадкодавиці житлового будинку підтверджується Витягом з Погосподарської книги №13 по Дивізійській сільській раді від 23 березня 2026 року.

Посилаючись на те, що у нього відсутня можливість у позасудовому порядку зареєструвати своє право на 2/3 частини спадкового майна-житлового будинку садибного типу з будівлями та спорудами, підтвердженням того, що спадковий будинок належав на праві приватної власності її померлій матері є Виписка з погосподарської книги, позивач просив визнати за ним право власності на 2/3 частину спадкового житлового будинку, яку він має право успадкувати, як спадкоємець першої черги за законом після смерті матері.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2026 року справу передано судді Дем`яновій О.А.

28 квітня 2026 року Татарбунарським районним судом Одеської області винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду у порядку загального позовного провадження та витребувано у Саратської державної нотаріальної контори Одеської області копію спадкової справи ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивачки, адвокат Дімітренко В.Є. через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася. Представник відповідачки адвокат Давиденко К.В. подав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та участі позивачки, позовні вимоги визнав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 71 рік в с.Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області померла ОСОБА_3 , про що 09 лютого 2015 року Виконавчим комітетом Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області зроблено актовий запис №23 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.8).

За життя спадкодавиці на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з Погосподарської книги №13 по Дивізійській сільській раді (Облікова картка об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки, номер об`єкта по господарського обліку 09641) (а.с.10).

Згідно з довідкою ТОВ «Татарбунарське БТІ та РОН» №2143, станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок садибного типу № 92, по АДРЕСА_1 не зареєстровано. При проведенні інвентаризації самочинного будівництва не виявлено (а.с.19).

25 червня 2025 року ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» на замовлення відповідачки виготовило Технічний паспорт на житловий будинок садибного типу №92, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-18).

12 березня 2026 року державний нотаріус Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісник Д.Ю. відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 через відсутність державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який згідно з довідкою з Погосподарської книги №4, виданої Дивізійською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 27 жовтня 2025 року за №112, належить ОСОБА_3 (а.с.9).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 23 червня 1978 року Дивізійським с/бюро ЗАГС Татарбунарського району Одеської області слідує, що спадкодавиця ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є батьками позивача (а.с.7).

З матеріалів спадкової справи №178/2015, заведеної до майна ОСОБА_3 та наданої державним нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори Одеської області на виконання ухвали суду від 28 квітня 2026 року, 11 червня 2015 року відповідачка у справі ОСОБА_2 подала заяву в Саратську районну державну нотаріальну контору Одеської області про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.37).

Також, з матеріалів Спадкової справи вбачається, що 12 червня 2015 року до Саратської районної державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою, якою відмовилася від належної їй частини спадкового майна, яке залишилося після смерті матері ОСОБА_3 на користь спадкоємця першої черги, сина спадкодавиці - ОСОБА_1 , а також сам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який своєю заявою прийняв спадщину після своєї матері ОСОБА_3 , зазначивши, що крім нього є інші спадкоємці за законом: дочка - ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_4 (а.с.48,49).

Із Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №40633764 слідує, що 11 червня 2015 року Саратською районною державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведено Спадкову справу за №178/2015 та зареєстровано у реєстрі за №57555765 (а.с.46).

16 грудня 2015 року позивач звернувся до Саратської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою, в якій повідомив про наявність майна, яке залишилося після смерті його матері ОСОБА_3 , а саме: Саратської державної нотаріальної контори Одеської області 2/3 (дві третіх) часток земельної ділянки, розташованої на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, площею 4,49 га, належної спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД №065343, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 12 серпня 2004 року; 2/3 (дві третіх) часток земельної ділянки, розташованої на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, площею 0,60 га, належної спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ОД №082025, виданого Дивізійською сільською радою Татарбунарського району Одеської області 22 листопада 2000 року; 2/3 (дві третіх) часток недоотриманої пенсії (а.с.67).

Спадкодавиця ОСОБА_3 за життя також мала у приватній власності земельну ділянку площею 0,60га, призначену для ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території Дивізійської сільської ради на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД №082025, виданого 22 листопада 2000 року Дивізійською сільською радою народних депутатів (а.с.81).

Також спадкодавиці ОСОБА_3 за життя належала на приватній власності земельна ділянка площею 4,49 га, кадастровий номер 5125081600:01:001:0734, призначена для ведення товарного сільсокгосподарського виробництва, розташована на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області на підставі Державного акту на право власності на землю серії ОД №065343, виданого 19 серпня 2004 року Татарбунарським районним відділом земельних ресурсів (а.с.92).

З метою виявлення майна, яке за життя належало спадкодавці ОСОБА_3 , державний нотаріус Саратської районної державної нотаріальної контори Колісник Д.Ю. надіслав до компетентних органів запити щодо земельних ділянок та недоотриманої пенсії спадкодавці (а.с.56,57,58,59,60).

Згідно з відповіддю Відділу Держземагенства у Татарбунарського районі №Б-7/0-2/19-15 від 09.09.2015 року на запит державного нотаріуса, Відділ Держземагенства у Татарбунарського районі ОСОБА_3 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 065343, виданого на підставі розпорядження голови Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 02.08.2004 року № 349/A-2004, належала земельна ділянка загальною площею 4,4872 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована (за межами населеного пункту) Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (а.с.63).

16 грудня 2015 року державний нотаріус Саратської районної державної нотаріальної контори Колісник Д.Ю. видав Свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 (дві третіх) часток пенсії спадкодавиці ОСОБА_1 за лютий місяць 2015 року на суму 1421 грн 35 коп, належної спадкодавцю на підставі довідки Виданої 14 вересня 2015 року за № 8991/03 Управлінням пенсійного фонду України В місті Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської Області та зареєстрував це свідоцтво у Спадковому реєстрі за №58374945 (а.с.70,72,73).

Крім того, 16 грудня 2015 року державний нотаріус Саратської районної державної нотаріальної контори Колісник Д.Ю. видав ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 (дві третіх) часток, у тому числі з урахуванням 1/3 (однієї третьої) частки, від якої відмовилась дочка спадкодавця, ОСОБА_4 , земельної ділянки розташованої на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, площею 0,60 га, в межах згідно з планом, належної ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ОД №082025, виданого Дивізійською сільською радою Татарбунарського району Одеської області 22 листопада 2000 року, на підставі рішення 18 сесії ХХIII скликання Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 27 липня 2000 року за №90 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №40, кадастровий номер: 5125081600:01:001:2284, призначеної для ведення особистого селянського господарства (а.с.83).

Це Свідоцтво зареєстровано у Спадковому реєстрі за №58375102 (а.с.84).

Також, 16 грудня 2015 року державний нотаріус Саратської районної державної нотаріальної контори Колісник Д.Ю. видав ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 (дві третіх) часток, у тому числі з урахуванням 1/3 (однієї третьої) частки, від якої відмовилась дочка спадкодавця, ОСОБА_4 , земельної ділянки, розташованої на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, площею 4,49 га, у межах згідно з планом, належної спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД №065343, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 12 серпня 2004 року, на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 02 серпня 2004 року за №349/A-2004 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №4066, кадастровий номер: 5125081600:01:001:0734, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.94).

Вказане Свідоцтво зареєстровано у Спадковому реєстрі за №58375488 (а.с.95).

07 грудня 2016 року державний нотаріус Саратської районної державної нотаріальної контори Колісник Д.Ю. видав ОСОБА_2 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 (одну третю) частку пенсії за лютий місяць 2015 року на суму 1421,35 грн, належної спадкодавцю на підставі довідки виданої 14 вересня 2015 року за № 8991/03 Управлінням пенсійного фонду України в місті Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області (а.с.100).

Видачу зазначеного свідоцтва державний нотаріус зареєстрував у Спадковому реєстрі за №59934473 (а.с.101).

07 грудня 2016 року державний нотаріус Саратської районної державної нотаріальної контори Колісник Д.Ю. видав ОСОБА_2 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 (одну третю) частку земельної ділянки розташованої на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, площею 0,60 га, в межах згідно з планом, належної ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ОД №082025, виданого Дивізійською сільською радою Татарбунарського району Одеської області 22 листопада 2000 року, на підставі рішення 18 сесії ХХIII скликання Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 27 липня 2000 року за №90 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №40, кадастровий номер: 5125081600:01:001:2284, призначеної для ведення особистого селянського господарства, а також зареєстрував зазначене свідоцтво у Спадковому реєстрі за №59934735. Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 часток земельної ділянки видано ОСОБА_1 16 грудня 2015 року (а.с.111,112).

07 грудня 2016 ОСОБА_2 отримала у державного нотаріуса Саратської районної державної нотаріальної контори Колісника Д.Ю. Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 (одну третю) частку земельної ділянки, розташованої на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, площею 4,49 га, у межах згідно з планом, належної спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ОД №065343, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 12 серпня 2004 року, на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 02 серпня 2004 року за №349/A-2004 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №4066, кадастровий номер: 5125081600:01:001:0734, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 часток земельної ділянки видано ОСОБА_1 16 грудня 2015 року (а.с.120).

Свідоцтво про право власності на спадщину за законом було зареєстроване державним нотаріусом у Спадковому реєстрі під №59935431 (а.с.121).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 75079891 від 07.12.2016 року слідує, що ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5125081600:01:001:2284 (а.с.105).

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 75089863 від 07.12.2016 року слідує, що ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 5125081600:01:001:0734 (а.с.114).

Згідно з Довідкою Дивізійської сільської ради №487 від 25.05.2015 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 (згідно запису в по господарській книзі сільської ради №13, особовий рахунок № НОМЕР_3 ) разом із сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.40).

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Статтею ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 (абз.3) своєї постанови № 7 від 30.05. 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абз. 3 ч.2 ст.331 ЦК України)

Відповідно до ст.ст. 1216,1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч.1,5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України «Про нотаріат» та підпунктів 4.14, 4.15, п.4 глави 10 розділу П Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 (далі-Порядок), при видачі свідоцтва про право на спадщину як за законом, так і за заповітом, нотаріус перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказаний факт. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві.

За змістом 4.18 Порядку передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Відповідно до п.п. 4.17 п.4 Глави 10 Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2, 3 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За змістом ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, додержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч.1,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що син померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - позивач по справі ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом до майна, яке належало його матері за життя, однак звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою, був позбавлений можливості отримати Свідоцтво про право власності на спадщину за законом та зареєструвати на своє ім`я 2/3 частини житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , оскільки право власності на нього мати у встановленому законом порядку не зареєструвала. Належність спадкового житлового будинку покійній матері позивачки підтверджено відомостями з Погосподарської книги.

Відсутність реєстрації права власності на спадковий житловий будинок позбавляє ОСОБА_1 можливості оформити у нотаріуса відповідне Свідоцтво про право власності на спадщину за законом із подальшим внесенням відомостей про право власності на своє ім`я до Державних реєстрів, хоча 2/3 частини спадкового майна у виді 2/3 часток двох земельних ділянок та 2/3 частки пенсії позивач вже отримав з огляду на відмову від спадщини другої рідної сестри позивача ОСОБА_4 на його користь.

Інші спадкоємці ОСОБА_3 про свій намір прийняти спадщину після її смерті не заявили, інформація про них в матеріалах спадкової справи та цивільної справи, що розглядається, відсутня.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, беручи до уваги визнання позову відповідачкою, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 17, 19, 23, 76-81,83,89,141,178,

191,209, 223, 235, 258-259, 263-265, 280-289, 352, 354- 355 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 2/3 частини житлового будинку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 право власності на 2/3 частини житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (рнокпп НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя О.А.Дем`янова