Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №685/278/26 — Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/278/26

Провадження № 2/685/379/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

28 травня 2026 року селище Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теофіполь

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 11.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №96101035, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4200 грн, шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок клієнта (відповідача), операції за яким можуть здійснюватися з використання платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом (відповідачем) у Особистому кабінеті, та яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки. 01.09.2025 згідно з договором факторингу №01092025/1 ТОВ «ФК «ІРБІС»» відступило на користь ТОВ «ФК ПОЗИКА» право вимоги до позичальників, зокрема і за кредитним договором №96101035 від 11.11.2021. ОСОБА_1 не виконав належним чином кредитні зобов`язання за кредитним договором №96101035 від 11.11.2021 щодо повернення наданого кредиту та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість. Сума боргу перед новим кредитором (позивачем) становить 14280 грн, з яких: 4200 грн - заборгованість тілом кредиту; 10080 грн - заборгованість за відсотками. На підставі викладеного, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 14280 грн заборгованості за кредитним договором №96101035 від 11.11.2021, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та 5500 грн витрат на правову допомогу.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, в суд не з`явився, подав клопотання про підтримання позовних вимог, просить проводити розгляд справи у відсутності його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, до суду повернулися поштові конверти із судовими повістками надіслані відповідачу із відміткою пошти «адресат відсутній».

Суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Таким чином, Законом України «Про електрону комерцію» визначено, що саме Договором оферти визначається технологію (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони. Саме у Договорі оферти відповідача чітко визначено, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В судовому засіданні встановлено, що 11.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №96101035, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 967870, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4200 грн (п.3.1 кредитного договору), для задоволення власних потреб (п.3.4 кредитного договору), шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок відповідача, операції за яким можуть здійснюватися з використання платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом (відповідачем) у Особистому кабінеті, та яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки ( НОМЕР_1 ), за користування кредитом відповідач зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%, яка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта, при цьому, клієнт може скористуватись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) у розмірі 2% на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2 (п.3.2 кредитного договору). Клієнт має право скористатись пільговою процентною ставкою повторно, якщо він сплатив проценти за користуванням Кредиту не пізніше 3-ох днів після останнього дня попереднього Пільгового періоду. У такому випадку Клієнт на сайті Товариства обирає наступний Пільговий період, у значенні від 1 до 30 днів. Після обрання Клієнтом наступного Пільгового періоду, між Товариством та Клієнтом підписується Додатковий договір до цього Договору, в якому зазначають строк наступного Пільгового періоду та оновлений загальний строк кредитування. У цьому випадку зміни істотних умов Договору набирають чинності з моменту підписання Сторонами Додаткового договору до цього Договору та Додатку № 1 до цього Договору в новій редакції. Відповідно до п.4.2 кредитного договору відповідач зобов`язаний повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 09.02.2022 року (строк кредитування) шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Сторонами погоджено Графік погашення боргу (додаток №1 до кредитного договору), який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 967870. При надходженні від Клієнта на поточний рахунок Товариства коштів для погашення заборгованості за цим Договором,кошти спрямовуються на погашення заборгованості у наступній послідовності: у першу чергу – на погашення заборгованості за процентами за Кредитом; у другу – на погашення заборгованості за сумою Кредиту. 04.12.2021, 27.12.2021 та 26.01.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладені додаткові договори №1, 2,3 до кредитного договору №96101035 від 11.11.2021, згідно з умовами яких внесені зміни до кредитного договору та продовжено строк кредитування до 27.03.2022. Вказані Додаткові договори до кредитного договору №96101035 від 11.11.2021 та оновлені Графіки погашення боргу підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 967870. ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» виконав обов`язок та надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.10.2025 згідно з якою 11.11.2021 о 20 год 39 хв на картку № НОМЕР_1 зараховано 4200 грн. Відповідач свої обов`язки щодо погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами виконував частково, 04.12.2021 сплачено заборгованість у сумі 1932 грн, 27.12.2021 – 1932 грн, 26.01.2022 – 2520 грн., вказані кошти позивач, відповідно до вимог п.4.7. Кредитного договору зарахував на погашення заборгованості за процентами. 01.09.2025 згідно з договором факторингу №01092025/1 ТОВ «ФК «ІРБІС»» відступило на користь ТОВ «ФК ПОЗИКА» право вимоги до позичальників, зокрема і за кредитним договором №96101035 від 11.11.2021, що підтверджується договором факторингу, актом приймання-передачі Реєстру боржників, витягом з реєстру боржників, платіжною інструкцією. На підтвердження свої позовних вимог позивач надав суду розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість відповідача перед новим кредитором (позивачем) за кредитним договором №96101035 від 11.11.2021 становить 14280 грн, з яких: 4200 грн - заборгованість тілом кредиту; 10080 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до умов додаткового договору №3 від 26.01.2022 до кредитного договору №96101035 продовжено строк кредитування до 27.03.2022 року. п. 2.3. Додаткового договору №3 встановлено, що Клієнт зобов`язується виконувати умови Договору та Додаткового договору та зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 27.03.2022 р., шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем на підтвердження позовних вимог, відповідачеві відсотки нараховані у розмірі 10080 грн по 26.04.2022, тобто після спливу строку кредитування, що є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України. Вказане узгоджується із правовою позицією, висловленою ВС у постанові від 5 квітня 2023 року у справі №910/4518/16.

На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що датою повернення кредиту з врахуванням умов додаткового договору №3 до кредитного договору є 27.03.2022, а нарахування відсотків за користування кредитом поза вказаною датою не узгоджується з вимогами ст. 1048 ЦК України, тому вважає за необхідне в частині позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 6300 грн нараховані з 27.01.2022 по 27.03.2022 (відповідно до розрахунку заборгованості станом на 26.01.2022 нараховані відсотки відповідачем погашені), а також 4200 грн заборгованості за тілом кредиту.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат у розмірі 2662,40 грн на сплату судового збору та 5500 грн - професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц , від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 24 грудня 2024 року у справі № 206/5280/21.

Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції від 03.03.2026 №96101035 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. На підтвердження понесених витрат у розмірі 5500 грн на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 02.01.2026 №39493634/03, акт надання послуг від 16.02.2026, детальний опис наданих робіт (послуг).

На підставі п. 3 ч. 2 і ч. 13 ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат проводиться пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позивачу задоволено позов в розмірі 73,53% позовних вимог, то судовий збір необхідно стягнути в розмірі 1957,66 грн (2662,40 грн х 73,53%) та 4044,15 грн витрат на правничу допомогу (5500 грн х 73,53%).

Виходячи з наведеного, керуючись ст.525,526,530, 1054 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», ст.12, 81, 89, 263-265 ЦПК України, районний суд,

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 39493634, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) заборгованість за кредитним договором № 96101035 від 11.11.2021 року у розмірі 10500 грн, з яких: 4200 грн – тіло кредиту, 6300 грн – відсотки за користування кредитом, а також 1957,66 грн судового збору та 4044,15 грн витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.

Головуюча