Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №607/3910/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2026 Справа №607/3910/26 Провадження №2-адр/607/2/26

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Дуди О. О.

за участю секретаря Малицької І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Нюня Наталія Андріївна, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 607/3910/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник – адвокат Нюня Наталія Андріївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 березня 2026 року позов задоволено, скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення №R156893 від 01.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, а провадження у справі закрито.

20 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд представником ОСОБА_1 адвокатом Нюнею Н. А. подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому вона просить поновити строк на звернення до суду з заявою про винесення додаткового рішення у справі №607/3910/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування про скасування Постанови №R156893 від 01.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу про адміністративні правопорушення. Ухвалити додаткове рішення у справі №607/3910/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування про скасування Постанови №R156893 від 01.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу про адміністративні правопорушення та закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яким стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу. До вказаної заяви додано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000559; ордер на надання правничої допомоги серії ВО №1132013; Договір про надання правничої допомоги від 18 лютого 2026 року, укладений між адвокатом Нюнею Н. А. та ОСОБА_1 ; акт виконаних робіт (наданих послуг) №1 до Договору про надання правничої допомоги 18.02.2026 від 31 березня 2026 року, із зазначенням виконаних робіт: підготовка та подання адвокатських запитів 1500 грн., представництво та захист інтересів в суді 1000 грн., консультування клієнта, узгодження правової позиції 3000 грн., отримання, аналіз доказів Позивача для підготовки позову, виготовлення копій документів 4000 грн., підготовка та подання заяви про розгляд справи без участі Позивача та представника Позивача 1000 грн., ознайомлення із матеріалами справи в суді, вигоовлення електронних та паперових копій 1000 грн., підготовка та подання заяв про видачу копії судового рішення, отримання копії судового рішення 500 грн., підготовка та подання заяв про видачу судового наказу, отримання виконавчого листа 500 грн., підготовка попереднього розрахунку судових витрат 500 грн., підготовка та подання заяву про забезпечення судових витрат, заяви про подання доказів судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду 500 грн., підготовка та подання заяви про зупинення виконавчого провадження 1000 грн.

Представник відповідача не скористався правом подати заперечення на заяву про стягнення витрат на оплату правничої допомоги.

Учасники не з`явилися у судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).

За вказаних обставин, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України.

Щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду із вказаною заявою.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, із рішенням представник позивача ознайомилася 17.04.2026 року в електронному кабінеті ЄСІТС. Дата доставки рішення до електронного суду інформації про документ: 17.04.2026. Таким чином, враховуючи мотиви, викладені представником позивача, суд вважає, що строк звернення до суду пропущено представником позивача з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

При вирішенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Нюня Н. А. про ухвалення додаткового судового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21), від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21), від 08 листопада 2023 року у справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за заявою іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 1, 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Вимогами ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, у позовній заяві, яка була подана до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 20 лютого 2026 року вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які Позивач поніс та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи: сплачений позивачем судовий збір у розмірі 665,60 гривень на оплату судового збору, розмір судових витрат на правничу допомогу в зв`язку зі зверненням в суд з позовом та розглядом справи у суді першої інстанції 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень. Докази, що підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила, або має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, про що позивач робить відповідну заяву.

Встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 березня 2026 року позов задоволено, скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення №R156893 від 01.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, а провадження у справі закрито.

При цьому питання про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даному судовому рішенні не вирішене. Вказане є підставою для постановлення додаткового рішення з метою вирішення питання про судові витрати.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвокатом Нюнею Н. А. до суду було надано копію Договору про надання правничої допомоги від 18 лютого 2026 року, копію додаткової угоди №1 від 20.02.2026 року до Договору про надання правничої допомоги від 18 лютого 2026 року, копію акту виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 31.03.2026 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.02.2026.

Також надання позивачу адвокатом Нюнею Н. А. професійної правової допомоги у суді під час розгляду цієї справи підтверджується копією ордеру серії ВО № 11320113 від 20 лютого 2026 року.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в Постанові від 07.07.2021 р. в справі №910/12876/19,зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі 3755/9215/15-ц зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в Постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 «не передбачено обов`язку сторони доводити обґрунтованість ринкової вартості послуг з правової допомоги».

Крім того у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18, зважаючи на положення ч. 7 ст. 139 КАС України, судом касаційної інстанції констатовано помилковість посилань суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.

При вирішенні питання про наявність підстав для відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу, суди повинні враховувати висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20, відповідно до яких однією з особливостей процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно із актом виконаних робіт (наданих послуг) №1 до Договору про надання правничої допомоги 18.02.2026 від 31 березня 2026 року, зазначено виконання робіт: підготовка та подання адвокатських запитів 1500 грн., представництво та захист інтересів в суді 1000 грн., консультування клієнта, узгодження правової позиції 3000 грн., отримання, аналіз доказів Позивача для підготовки позову, виготовлення копій документів 4000 грн., підготовка та подання заяви про розгляд справи без участі Позивача та представника Позивача 1000 грн., ознайомлення із матеріалами справи в суді, вигоовлення електронних та паперових копій 1000 грн., підготовка та подання заяв про видачу копії судового рішення, отримання копії судового рішення 500 грн., підготовка та подання заяв про видачу судового наказу, отримання виконавчого листа 500 грн., підготовка попереднього розрахунку судових витрат 500 грн., підготовка та подання заяву про забезпечення судових витрат, заяви про подання доказів судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду 500 грн., підготовка та подання заяви про зупинення виконавчого провадження 1000 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Нюня Н. А. заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. є обґрунтованою та відповідає складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), що підтверджується актом наданих послуг №1 до договору від 18.02.2026 р., а також відповідає часу, витраченому адвокатом, ціні позову та значенню справи для позивача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 132, 134, 248, 252, 255 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Нюня Наталія Андріївна, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Нюня Наталія Андріївна, строк звернення до суду із заява про ухвалення додаткового рішення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Представник позивача: Нюня Наталія Андріївна (46003, м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 18, 5 поверх, оф.511, РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄРДПОУ НОМЕР_3 ).

Головуючий суддяО. О. Дуда