Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №450/4561/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4561/25 Провадження № 3/450/121/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І. І., за участю секретаря судового засідання Дикої О. Ю., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Клострейх О. В. розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , 28.09.2025 року о 03 год. 05 хв., в с. Сокільники, вул. Сковороди, 1, керував транспортним засобом VOLKSWAGEN BORA н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер Arsa 0295 тест № 196, результат позитивний 0,29 проміле. Від керування транспортним засобом відсторонений.

Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На адресу суду захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності було подано ряд клопотань, серед яких клопотання про фіксацію судового розгляду технічними засобами, про повне дослідження матеріалів справи у судовому засіданні, витребування повного відеозапису, зупинення, визнання результатів огляду недійсними, витребування сертифікату відповідності, про виклик поліцейських, призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації, про визнання доданих до справи відеозаписів неналежними та недопустимими доказами та клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке зареєстровано в системі документообігу суду 28.04.2026 року, яке адвокат Клострейх О. В., мотивує тим, що надані органом поліції докази є неналежними та недопустимими, а процедура документування адміністративного правопорушення проведена з істотними порушеннями вимог КУпАП, Інструкції МВС та постанов Кабінету Міністрів України. Зокрема, захисник зазначає, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним та не відображає повної картини подій, оскільки містить перерву у відеофіксації, чим порушено вимоги п. 5 розділу ІІ Інструкції щодо безперервності відеозапису. На думку захисту, на відео відсутній сам факт керування транспортним засобом, його рух та зупинка, а зафіксовано лише процес складання адміністративних матеріалів, що не підтверджує наявності об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, адвокат посилається на практику Верховного Суду та ЄСПЛ, відповідно до якої відеозапис повинен відображати повний склад адміністративного правопорушення. Захисник вказує, що перебування особи біля автомобіля або в салоні транспортного засобу, який не перебуває в русі, саме по собі не є належним доказом керування транспортним засобом. Також у клопотанні зазначено, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки після проходження тесту за допомогою приладу «Drager» особу не було запитано щодо згоди чи незгоди з результатами огляду та не запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, що, на думку сторони захисту, суперечить вимогам Порядку №1103. Окрім цього, захисник звертає увагу на відсутність належно зафіксованих ознак алкогольного сп`яніння, передбачених Інструкцією МВС та МОЗ, оскільки працівники поліції вказували лише на запах алкоголю в салоні автомобіля. Окремо адвокат наголошує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, а тому огляд на стан сп`яніння мав проводитись із дотриманням вимог ст. 266-1 КУпАП та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №32, із залученням уповноважених осіб Військової служби правопорядку. На думку захисту, недотримання спеціальної процедури щодо військовослужбовця свідчить про недійсність проведеного огляду та недопустимість отриманих доказів. У зв`язку з цим захисник просить суд закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Клострейх О. В. в судовому засіданні підтримала подане клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтовуючи заявлене клопотання, захисник зазначила, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема відсутні докази керування транспортним засобом. Крім того, адвокат звернула увагу суду, на істотні порушення вимог чинного законодавства під час зупинки транспортного засобу та проведення огляду на стан сп`яніння, що відповідно до положень ст. 266 КУпАП тягне недійсність результатів такого огляду. Також захисник наголосила, що наявні у справі докази, у тому числі відеозапис, є неналежними та недопустимими, оскільки отримані з порушенням встановленого порядку та не містять повної фіксації обставин події. У зв`язку з викладеним захисник просив суд закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Щодо заявленого клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Як вбачається з положень п.7 ч.2 ст.129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч.1 ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

У клопотанні захисник – адвокат Клострейх О. В. просить застосувати за аналогією закону положення ч.1 ст.335 КПК України, згідно із якою у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Вирішуючи вказане клопотання суд приходить до наступного висновку.

Вищевказана норма закону була прийнята 14.04.2022, набрала чинності 01.05.2022.

Проте, у КУпАП такі зміни не були внесені, що свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення в умовах воєнного стану у зв`язку із призовом на військову службу за мобілізацією обвинувачених саме кримінальних проваджень. Слід зазначити, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до вимог КПК України участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. Натомість, в силу приписів ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення явка особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, не є обов`язковою, що виключає можливість застосування норм КПК України до правовідносин у даній справі за аналогією закону.

Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до положень п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв`язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП.

Частиною 4 ст.277 КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому розгляд даної справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та суспільства.

Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.

Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За приписами ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Також, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення адміністративного правопорушення, що мало місце 28.09.2025 року, коли, згідно мотивів клопотання, останній вже перебував на військовій службі.

Водночас ч.1 ст.335 КПК України передбачає зупинення провадження у разі коли обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період після вчинення правопорушення.

Частиною 2 ст.268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності заст. 130 КУпАП, не є обов`язковою.

Окрім цього, у клопотанні не вказано, у чому саме полягає неможливість розгляду судом зазначеної справи у період знаходження ОСОБА_1 на військовій службі, враховуючи, що він не позбавлений можливості здійснювати реалізацію наданих йому чинним законодавством прав засобами поштового зв`язку, або шляхом залучення захисника для здійснення захисту.

Відтак об`єктивної неможливості розгляду справи суд не вбачає.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Складом адміністративного правопорушення, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення в межах наявних доказів, незважаючи на клопотання про закриття провадження у справі захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, яке суд оцінює критично, приходжу до висновку про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 (а) ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 467236 від 28.09.2025 року; відомостями, отриманими із спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, прилад Arsa 0295 тест № 196, результат позитивний 0,29 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 28.09.2025 року; рапортами від 28.09.2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.09.2025 року; відеозаписами.

Суд критично оцінює пояснення сторони захисту про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, з огляду на таке.

Доводи про те, що вина ОСОБА_1 не доводиться жодними належними доказами та допустимими доказами до уваги судом не беруться, оскільки суд вважає, що сукупність зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

У відповідності з п.9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджених Наказом МВСУ №1376 від 06.11.2015 вимагається викладення у протоколі суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складений протокол.

Під час розгляду справи, судом не встановлено порушень чинного законодавства при оформленні матеріалів та складанні протоколу у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до роз`яснень ВСУ, викладених у абз. 3 і 4 п. 27 постанови Пленуму від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа т/з, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з вимогами ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», Наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 № 100, яким затверджено «Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них» та Наказу Департаменту патрульної поліції НПУ «Про порядок зберігання, використання відеозапису та відеореєстраторів патрульних» від 24.11.2015 № 14/1, кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера, вказаними актами передбачено також порядок її використання.

Відеозапис з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, який з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом вини ОСОБА_1 та з достатньою повнотою підтверджує факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, наявний в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозапис містить відеофайли, які є цілісними (кожний у свою чергу), безперервними (кожний у свою чергу) і повністю відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_2 , правопорушення, а саме керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

В свою чергу, доводи сторони захисту про порушення порядку проходження медичного огляду вважаю неспроможними, огляду на те, що:

зокрема, згідно п. 2 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008р., огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1452/735 від 09.11.2015 р.

За загальним правилом, огляд на стан сп`яніння проводиться на місці зупинки, однак, як зазначено п. 7 Розділу І цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

За змістом п. п. 6, 7, 8 Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, у ньому зазначено, що ОСОБА_1 погодився з результатами огляду, при цьому в акті також вказані ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Водночас до матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доводи сторони захисту, що працівниками поліції, перед проходження огляду на приладі «Драгер», не було здійснено контрольний забір повітря, не заслуговують на увагу суду, оскільки з відеозапису вбачається, що водій зауважень до процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу не мав, також в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначав, що працівниками поліції не було здійснено контрольний забір повітря, чи надано йому не герметично запакований «муштук» для проходження тестування, внаслідок порушено процедуру огляду.

Жодних об`єктивних даних, які б вказували на упередженість працівників поліції та ставили б під сумнів наявність підстав для складання щодо ОСОБА_1 протоколу, під час розгляду не встановлено.

Твердження ОСОБА_1 та його захисника про те, що у зв`язку з перебуванням останнього у статусі військовослужбовця до нього мав застосовуватися порядок огляду, передбачений ст.266-1 КУпАП, а тому проведений огляд є недійсним, а його результати недопустимими доказами, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного:

Ст. 266-1 КУпАП врегульовано спеціальний порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, а також щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння у громадських місцях або в інших місцях, заборонених законом.

Вказані норми передбачають спеціальну процедуру огляду осіб зазначеної категорії виключно у випадках, пов`язаних з виконанням ними обов`язків військової служби або перебуванням у місцях, визначених законом. Такі положення були запроваджені Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» № 2839-IX від 13 грудня 2022 року з метою врегулювання порядку огляду на стан сп`яніння військовослужбовців у зв`язку з особливостями проходження військової служби.

Разом з тим, у разі якщо військовослужбовець поза виконанням обов`язків військової служби, зокрема під час перебування у відпустці або вирішення особистих питань, керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, працівники поліції мають право зупиняти такий транспортний засіб і проводити огляд водія на стан сп`яніння у загальному порядку.

Такі дії відповідають вимогам КУпАП, Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У даному випадку встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, виконуючи функції водія, та не перебував при цьому у процесі виконання обов`язків військової служби, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що огляд на стан алкогольного сп`яніння було правомірно проведено в порядку, передбаченому ст. 266 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст. 15 КУпАП, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Судом також не встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №467236 від 28.09.2025 року, у якому викладено суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , був складений не уповноваженою особою.

Суд критично оцінює заперечення сторони захисту, щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і розцінює їх як намагання ухилитися від відповідальності. Ці заперечення спростовуються матеріалами справи, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для закриття провадження у справі, як про це просить сторона захисту, а оцінені судом докази доводять винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пункту 2.9(а) ПДР України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Тому враховуючи наведене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання про вид стягнення, з врахуванням особи правопорушника, приходжу до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Керуючись ст.ст. 36, 283, 284 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 665,60 гривень судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: І. І. Мельничук