Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №309/260/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/260/26

Провадження № 1-кп/309/20/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (внесеного до ЄРДР за зареєстрованим №62024140110001166 від 26.07.2024) стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Луково, Іршавського району, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, старшого стрільця - оператора 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні солдат, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України,

за участю:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6 , –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації на особливий період та перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування частини, в умовах воєнного стану, 04.06.2024 без поважних причини не повернувся після лікування із лікувального закладу комунальне некомерційне підприємство «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей» розташованого у м.Ужгород де проходив лікування до 31.05.2024 до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , та був постійно відсутній без поважних причин на військовій службі по 27.10.2025, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину по пред`явленому йому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, визнав частково і фактично не заперечив, суду пояснив, що він проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 . Служив десь 10-12 місяців, був у зоні бойових дій. Через влучання у голову проходив лікування у м.Ужгороді. Коли виписали з Ужгорода, то мав іти ще у Львів у лікарню, однак не пішов, а пішов додому, бо було погане самопочуття. В лікарню він не лягав, по медичну допомогу не звертався, просто був удома. Він розумів, що мав би вернутися у частину. Про таку ситуацію нікого з частини не повідомляв. Наразі готовий іти служити.

Не зважаючи лише на часткове визнання своєї вини, вина ОСОБА_3 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України підтверджується безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , суду пояснив, що ОСОБА_3 був військовослужбовцем в/ч НОМЕР_2 . Займав посаду кулеметника 1 механізованого батальйону 1 механізованого взводу 3 механізованої роти. Підпорядковувався т.в.о. командира батальйону лейтенанту ОСОБА_8 . ОСОБА_3 брав участь у бойових діях. 01.06.2024 вчинив СЗЧ, а саме не повернувся з лікування у м.Яворів, де дислокується в/ч. Свідку нічого невідомо про якісь нестатутні відносини, та чи скаржився ОСОБА_3 на стан свого здоров`я. За фактом СЗЧ проводилося службове розслідування.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , яка є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , суду пояснила, що ОСОБА_3 був військовослужбовцем в/ч НОМЕР_2 . Займав посаду кулеметника 1 механізованого батальйону 1 механізованого взводу 3 механізованої роти. Підпорядковувався т.в.о. командира батальйону лейтенанту ОСОБА_8 ОСОБА_3 брав участь у бойових діях у Донецькій області. Знаходився на лікуванні у Закарпатській області, виписаний 31.05 і 01.06.2024 не прибув до в/ч у АДРЕСА_2 . Свідку нічого невідомо про якісь нестатутні відносини. За фактом СЗЧ проводилося службове розслідування.

Від допиту інших свідків прокурор відмовився у судовому засіданні від 28.05.2026, з тих підстав, що ним неодноразово вживалися всі можливі заходи для забезпечення їх явки, що однак виявилося неможливим. Така відмова прокурора від допиту інших свідків, з урахуванням позиції сторони захисту, прийнята судом.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19.06.2024 №154, згідно якого старшого солдата ОСОБА_3 кулеметника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону зараховано у розпорядження командира військової частини.

Матеріалами службового розслідування по факту самовільного залишення частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_3 встановлено, що 04.06.2024 о 08:20 год. під час звірки з медичною службою особового складу в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , що перебуває у лікувальних закладах було виявлено, що військовослужбовець по мобілізації кулеметник 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_3 був виписаний з КНП «Закарпатського обласного медичного центру психічного здоров`я та медицини залежностей» м.Ужгород, Закарпатської області 01.06.2024. Пошукові заходи, щодо встановлення місцезнаходження даного військовослужбовця результатів не дали. На телефонні дзвінки даний військовослужбовець, ні його близькі родичі не виходять. Місцезнаходження старшого солдата ОСОБА_3 не відоме.

Згідно довідки №4962 військовослужбовець ОСОБА_3 самовільно залишив розташування в/ч НОМЕР_2 .

Згідно довідки ВЛК від 15.01.2026 №2026-0115-1416-0052-0 ОСОБА_3 є придатним до військової служби.

Згідно листа КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я» від 10.09.2024 №16131, ОСОБА_3 в даний заклад упродовж 2023-2024 років не звертався, амбулаторну допомогу не отримує.

Згідно листа військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 30.08.2024 ОСОБА_3 за медичною допомогою до даного закладу не звертався.

Згідно листа КНП «Закарпатська обласна клінічна лікарня ім.. А.Новака» Закарпатської обласної ради від 18.08.2025 №233/01-12, ОСОБА_3 не знаходився на лікування у даному закладі.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

При цьому щодо посилання ОСОБА_3 на те, що після виписки з лікування у м.Ужгороді він не повернувся до військової частини через погане самопочуття, то суд такі оцінює критично, позаяк жодних підтверджуючих медичних документів з цього приводу не надано.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом суд вважає доведеними факти:

нез`явлення військовослужбовця ОСОБА_3 вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 407 КК України;

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином.

Обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання та місцем служби, стан здоров`я задовільний, є придатним до військової служби, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, у тому відсутність обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкцій частини 5 статті 407 КК України, у виді позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано у вигляді тримання під вартою, підстав для його скасування чи зміни немає, тому його слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту його затримання - 27 жовтня 2025 року.

Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим по пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та 3 (три) місяці.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 27 жовтня 2025 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у виді тримання під вартою - залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Хустський районний суд Закарпатської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_1