Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №487/2695/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2695/26

Провадження № 2/487/2305/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді – Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А., розглянувши у спрощеному позовному проваджені у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,-

ВСТАНОВИВ:

09.04.2026 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , відповідно до якої позивач просила:

розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 02.01.2023 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовим записом №1;

стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позовної заяви і до повноліття дитини;

стягнути з ОСОБА_2 аліменти на своє утримання в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позовної заяви і до досягнення донькою трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги мотивувала тим, що з 02.01.2023 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 .

Від шлюбу сторони мають спільну дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя з відповідачем не склалося з причин непорозуміння та розходження поглядів на сімейні відносини, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. З січня 2026 року однією сім`єю сторони не проживають, спільного господарства не ведуть.

Подальше збереженні сім`ї вважала неможливим.

По домовленості сторін їх спільна донька залишилася проживати разом з позивачем.

З цього часу сторони не можуть дійти згоди щодо розміру і порядку сплати аліментів на утримання дитини.

Крім того, оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досягла трирічного віку, то позивач має право на отримання від відповідача аліментів на своє утримання, проте дійти згоди щодо розміру і порядку сплати таких аліментів сторони також не можуть.

Ухвалою суду від 14.04.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явилася. Надала до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач до судового засідання не з`явився. Надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі та проти їх задоволення не заперечував.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.01.2023 року сторони уклали шлюб, про що Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зроблено актовий запис №1 (Свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 ).

Від спільного шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 10.10.2023 року), яка на даний час проживає з позивачем.

Згідно із ч.1 ст.3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Відповідно до положень ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з приписами ст.56 СК України, кожна особа має право припинити свої шлюбні відносини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року, проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст.110 СК України).

Судом встановлено, що спільне життя сторін не склалося. Подружні стосунки припинені, спільне господарство сторони не ведуть та проживають окремо з січня 2026 року.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що подальше спільне життя сім`ї ОСОБА_4 неможливе, отже збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Крім того, згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі ст.ст.180-182 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На виконання цього обов`язку за рішенням суду можуть стягуватися аліменти, розмір яких визначається з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявності у останнього інших утриманців та інших обставин, що мають істотне значення.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.

За положеннями ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.91 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.2,4 ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

З урахуванням зазначеного, необхідною умовою утримання жінки, з якою проживає дитина, є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Виходячи з положень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право жінки-матері на своє утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що жінка, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить жінці-матері незалежно від цієї обставини.

При визначенні розміру аліментів з відповідача на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, тому має об`єктивну можливість виплачувати аліменти, доказів матеріального, сімейного стану відповідача та наявність у нього утриманців суду не надано.

При цьому, відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі, визначену позивачем не заперечував.

Тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, до досягнення дитиною – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, починаючи з 06.04.2026 року.

Одночасно, суд зазначає, що при визначенні розміру аліментів у відповідності до ч. 1 ст.183 СК України не підлягає застосуванню показник з урахуванням індексації.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач просила після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_4 ».

При розподілі судових витрат суд виходить з наступних міркувань.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положення п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн. на користь позивача, та 1331,20 грн. в дохід держави.

Доказів які б свідчили про право на звільнення від сплати судового збору з урахуванням приписів ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідачем суду не надано.

Керуючись ст. 10,18,23,76,141,258,259,263-265,268,352,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 02 січня 2023 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовим записом №1, - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 - залишити прізвище « ОСОБА_4 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 06.04.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утриманняв розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 06.04.2026 року та до досягнення дитиною – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в межах сплати платежів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Головуючий суддя: І.О.Притуляк