Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №569/27823/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Суд: Рівненський міський суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 26 травня 2026 р.

Справа: №569/27823/25

Суддя: Гордійчук І. О.

Справа № 569/27823/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.,

секретар судового засідання Баланович М.В.,

за участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося до суду із позовом, зазначало, що 09.10.2013 року між АТ «Альфа-Банк» (в подальшому зміна найменування на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630040608. Відповідно до умов договору Банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені цим договором. Банк виконав свої зобов`язання щодо надання позичальнику кредиту. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 24.03.2025 року виникла заборгованість у сумі 149732,35 грн, з яких: 102812,66 грн - сума кредиту, 46919,69 грн - проценти за користування коштами. З метою досудового врегулювання спору на адресу позичальника була надіслана вимога щодо виконання договірних зобов`язань, яка залишена ним без реагування. Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 23.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

11.02.2026 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Просить застосувати строк позовної давності, початок перебігу якого обраховує з 24.02.2022 року, з моменту блокування карткового рахунку та відмовити в позові.

03.03.2026 року представником позивача подано заперечення наклопотання, в якому просить відзив залишити без розгляду, у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності відмовити.

21.04.2026 відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь на відзив, вказав що останній платіж здійснив 09.02.2022 року, з 24.02.2022 року йому заблокували картковий рахунок, однак продовжив нараховувати платежі по договору (проценти, комісію). Визнає суму зхаборгованості частково в розмірі 49630,37 грн (75000-26369,63). Просить застосувати строк позовної давності, відмовити в позові.

У судове засідання представник позивача не з`явився, від представника.надійшла заява в якій провив справу розглядати без його йчасті, позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні підтримали відзив на позовну заяву, та заперечення на відповідь на відзив, просив відмовити в позові.

Заслухавши вступне слово відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 09.10.2013 року між АТ «Альфа-Банк» (в подальшому зміна найменування на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 уклали договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум готівка» (далі Договір), що підтверджується копією анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум готівка», копією додатку до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 09.10.2013, копією довідки про умови кредитування з використанням картки «Максимум готівка», копією заяви на відкриття рахунків в ПАТ «Альфа-Банк» від 09.10.2013.

Підписанням анкети-заяви відповідач підтвердив, що ця анкета-заява є акцептуванням публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» в розумінні ст. 642 ЦК України і беззаперечно підтвердив, що приймає пропозицію банку на оформлення «Максимум готівка» (далі картка).

У анкеті-заяві зазначено, що позичальник виявив бажання відкрити у банку рахунок ЕПЗ та отримати картку, отримати від банку кредит, шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом в межах 75000 грн. по його рахунку ЕПЗ, на умовах, що вказуються в договорі та додатку до договору, що підписується в рамках обслуговування продукту «Максимум готівка», з урахуванням умов публічної пропозиції. Також в анкеті-заяві зазначено, що дата подання анкети-заяви є датою укладення договору.

Згідно п. 1 додатку до Договору на підставі анкети-заяви, наданої клієнтом, банк відкрив рахунок у валюті гривня та випустив міжнародну платіжну картку DMC Gold, строком дії 2 роки з моменту її випуску.

Відповідно до п. 2 додатку до Договору від 09.10.2013, за бажанням клієнта, що виражене останнім в анкеті-заяві, банк надає клієнту кредит, шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку, що вказаний в п. 1 цього додатку на наступних умовах: ліміт відновлювальної кредитної лінії становить 75000 грн.; сума кредиту, що є доступною клієнту на момент видачі клієнту картки та підписання цього додатку, з встановленого Договором та вказаного в цьому додатку ліміту відновлювальної кредитної лінії складає 5000 грн. При цьому сторони погоджуються, що сума кредиту, що може бути доступна клієнту в будь-який час протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії та відрізняється від суми, що вказана в цьому пункті, повідомляється банком клієнту у порядок та у спосіб, визначений умовами договору. Процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складає 15 % річних на торгові операції та на операції зняття коштів.

Відповідно до довідки про умови кредитування, строк дії картки 2 роки з можливістю перевипуску картки за умови дотримання клієнтом умов договору. Строк дії кредитної лінії 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. Тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до виписки з рахунку клієнта ОСОБА_1 за період з 09.10.2013 по 08.07.2025, АТ «Сенс Банк» виконало свої зобов`язання за договором, відповідач користувався виданими йому кредитними картками, частково вносив кошти на погашення заборгованості, що підтверджується випискою з рахунку клієнта, остання операція здійснена 24.02.2022 року зняття готівки в банкоматі. Відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

11.04.2025 позивач направив відповідачу вимогу про усунення порушень, в якій зазначив, що станом на 24.03.2025 сума заборгованості за кредитним договором № 630040608 становить 142398,57 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що сторони уклали кредитний договір (договір приєднання), який підписаний сторонами, які погодили всі істотні умови договору. Відповідач належним чином не виконував умови даного кредитного договору, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем, що підтверджується випискою з рахунку відповідача, яка є первинним банківським документом і належним та допустимим доказом у справі.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром заборгованості.Суд вважає неправомірним нарахування комісії РКО у сумі 41350,62 грн .

Згідно з положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до пунктів 17, 23 статті 1 цього Закону послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними.

В силу вимог частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, нечіткі або двозначні положенні договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 зазначено, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

З огляду на викладене суд вважає, що положення договору від 09.10.2013 року, який укладений між сторонами, щодо обов`язку щомісячної сплати позичальником комісії за надання інформації (виписки) за рахунком є такими, що суперечать інтересам споживача і порушують його права, є незаконними та як наслідок нікчемними.

Враховуючи, що позичальнику було встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, умови щодо обов`язку позичальника сплачувати кошти за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними. З цього слідує, що сума грошових коштів у розмірі 41350,62 грн. була безпідставно списана банком з тіла кредиту, а тому на вказану суму обрахований банком розмір заборгованості за тілом кредиту підлягає зменшенню (102812,66 -41350,62 = 61462,04).

Суд звертає увагу на те, що згідно умов договору процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складає 15 % річних на торгові операції та на операції зняття коштів. Строк дії кредитної лінії 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору.

Після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч. 2 ст.1050 ЦК України припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом.

З матеріалів справи слідує, що відповідаччастково вносив кошти на погашення заборгованості, остання операція здійснена 24.02.2022 року, останній платіж здійснив 09.02.2022 року, однак позивач продовжив нараховувати платежі по договору, що підтверджується наявними матеріалами справи. А тому, пролонгація кредитного договору на новий (повторний) строк не відбулася, нарахування процентівна суму заборгованості після 24.02.2023 року є неправомірною. За вказаних обставин, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами в розмірі 9219,30 грн.

Таким чином, належними та достатніми доказами було доведено наявність заборгованості відповідача перед банком у розмірі 70681,34 грн. А тому вказані кошти підлягають до стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності з огляду на таке.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За положеннями ч.1, 5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за договором позовна давність за вимогами кредитора про стягнення коштів, сплату яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

30 березня 2020 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, продовжено низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.

Зокрема, згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин (який тривав до 30 червня 2023 року).

Згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.

Оскільки позов задоволено частково, у відповідності до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 1143,50 грн. (2422,40 х 70681,34 : 149732,35).

Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв`язку з розглядом позову, які складаються з витрат за надання правничої допомоги у розмірі 12353,99 грн суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, відповідно до вимог ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5831,71 грн (12353,99 х 70681,34 : 149732,35).

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість у розмірі 70681 ( сімдесят тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 34 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1143 (одна тисяча сто сорок три) грн. 50 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5831 (п"ять тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 71 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.100; код ЄДРПОУ 23494714;

відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1

Повне судове рішення складено 27.05.2026 року.

Суддя І.О.Гордійчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua