Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №646/8430/25 — Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 646/8430/25

Провадження № 2/553/1006/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.05.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі:

головуючої - судді Подмаркової Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Макаренка Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Від ТОВ «Споживчий центр» до Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з вимогами стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 05.02.2025-100001280 від 06.02.2025 в розмірі 41537,50 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.02.2025 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір (оферти) № 05.02.2025-100001280 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 13000,00 грн, на строк 168 днів, які відповідач зобов`язався повернути 23.07.2025. Продовження строку на який надається кредит не передбачено. Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів наступних за черговими періодами , в яких застосовується процентна ставка «Стандарт» Комісія за надання кредиту 5% від суми кредиту та дорівнює 650,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 650,00 грн у кожному з 3х чергових періодів, наступним за першим черговим періодом, сплачується за графіком платежів. .

Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти. Однак відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, вчасно кредитні кошти не повернув, внаслідок чого станом на момент пред`явлення позову у відповідача виникла заборгованість в сумі 41537,50 грн, яка складається з 15550,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16327,50 грн - заборгованість за відсотками; 1610,00 грн – заборгованість по комісії; 8050,00 грн – заборгованість по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Посилаючись на викладене просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 41537,50 грн та судові витрати.

Аргументи учасників справи.

20.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнав факт отримання ним кредитних коштів за договором № 05.02.2025-100001280. Разом з тим він не погоджується з розміром заборгованості, заявленою позивачем у позовній заяві, оскільки на даний момент йому не надано повного розрахунку заборгованості та виписки щодо всіх здійснених ним платежів.

Рух справи.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 22.12.2025 вищевказану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Подільського районного суду міста Полтави.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026, визначено головуючого суддю Подмаркову Ю.М.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 04.03.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.04.2026.

08.04.2026 належним чином повідомлені учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим судовий розгляд було відкладено.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 08.04.2026 клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів залишено без задоволення, судове засідання відкладено на 22.05.2026.

22.05.2026 учасники справи повторно не з`явилися в судове засідання.

Представник позивача Саран А.О. в позовній заяві прохав розгляд справи провести без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Дослідивши доводи позовної заяви, відзив на позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 06.02.2025 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 05.02.2025-100001280 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового ідентифікатора Е994. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за даним та наступними договорами: 4149-60ХХ-ХХХХ-2350.

Відповідно до умов кредитного договору позивач 06.02.2025 надав відповідачу кредитні кошти у сумі 13000,00 грн, на строк 168 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 23.07.2025. Продовження строку, на який надається кредит не передбачено.

Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. (п. п. 6,7, Договору)

Комісія пов`язана з наданням кредиту – 5% від суми кредиту та дорівнює 650,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні (п. 8. Договору)

Відповідно до п. 9 Договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 650,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день з кожного 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів.

Відповідно до п. 17 Договору неустойка 195,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання зобов`язання.

19.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до кредитного договору, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового ідентифікатора К453, згідно якого сторони домовилися за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, у звязку з чим внести наступні зміни до договору: сума кредиту з дати укладення даного Додаткового договору становить 16100,00 грн, яка складається з траншів, зазначених в договорі, та в укладених сторонами додаткових договорах. (п. 1 Додаткового договору)

За даним Додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику другий транш у розмірі 3100,00 грн; дата надання: 19.02.2025. Спосіб надання: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-60хх-хххх-2350. Строк на який надається кредит 155 днів з дати його надання.(п. 1.2. Додаткового договору)

Відповідно до п. 1.4. Додаткового договору комісія за обслуговування з дати укладення даного Додаткового договору встановлюється у розмірі 805,00 грн, яка сплачується згідно графіку платежів.

Згідно п. 1.7. Додаткового договору сторони домовилися за взаємною згодою з дати укладення даного договору внести зміни та встановити розмір неустойки 233,25 грн.

Процентна ставка, проценти, комісія за надання, встановлені договором та порядок їх нарахування не змінюються даним Додатковим договором. (п. 2 Додаткового договору)

04.01.2024 між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2, згідно якого платіжна установа приймає на себе зобов`язання надавати послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Згідно листа ТОВ «УПР» від 19.08.2025 за вих. № 57-1908 відповідно до договору на переказ коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 19.02.2025 на суму 3100,00 грн, номер картки 4149609000122350, призначення платежу: видача за договором кредиту № 05.02.2025-100001280.

Відповідно до наданої позивачем довідки – розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 05.02.2025-100001280 від 06.02.2025 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 41537,50 грн, яка складається з: основного боргу – 15550,00 грн, процентів – 16327,50 грн, 1610,00 грн - комісія за обслуговування, 8050,00 грн – неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 06.02.2025 по 23.07.2025.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд констатує, що у даному випадку договір про надання кредиту та додатковий договір до нього підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Факт укладення вищевказаних договорів не заперечується відповідачем.

Як встановлено у частині 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У силу вимог частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частиною першою статті 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відтак, оскільки договір між сторонами був укладений у електронній формі, у такому договорі сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти у розмірі 13000,00 грн та 3100,00 грн на банківську карту відповідача, що не заперечується відповідачем, то між сторонами виникли кредитні зобов`язання.

У свою чергу відповідач належним чином умови кредитного договору не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.

Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок підтверджує належним чином наявність у відповідача наступних складових заборгованості: 15550,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16327,50 грн заборгованість за процентами.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає таке.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відтак, пунктом 1.1. кредитного договору позичальнику фактично встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29, 31.33 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) дійшла такого висновку: «З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (п. 31.25 постанови).

Суд звертає увагу, що пунктом 9 кредитного договору № 05.02.2025-100001280 від 06.02.2025 та пунктом 1.4. Додаткового договору ОСОБА_1 встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Таку плату встановлено без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що умова пункту 9 кредитного договору №05.02.2025-100001280 від 06.02.2025 та пунктом 1.4. Додаткового договору, щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Відповідно до п.18 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5:30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № 05.02.2025-100001280 від 06.02.2025 неустойки на суму 8050,00 грн слід відмовити.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 05.02.2025-100001280 від 06.02.2025 в розмірі 31877,50 грн, з яких: 15550,00,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 16327,50,00 грн - заборгованість за відсотками.

Судові витрати.

Згідно платіжної інструкції № СЦ00034009 від 20.08.2025 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1859,05 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №05.02.2025-100001280 від 06.02.2025 у розмірі 31877 (тридцять одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн 50 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15550,00 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 16327,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1859 (одна вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 05 коп.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.05.2026.

Найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833;

відповідач – ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце фактичного проживання як внутрішньо переміщеної особи зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Головуюча Ю.М. Подмаркова